Рішення № 138033812, 18.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 Справа № 914/670/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія», м. Вінницядо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В», Львівська обл., Львівський р-н., с. Зубрапро:стягнення 242 146,24 грн.та за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В», Львівська обл., Львівський р-н., с. Зубрадо відповідача за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія», м. Вінницяпро:стягнення 89 813,70 грн.

Представники сторін: не з`явились

Хід справи.

До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія», м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В», Львівська обл., Львівський р-н., с. Зубра про стягнення 242 146,24 грн та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 26.03.2026.

23.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 8203/26 від 23.03.2026) та зустрічна позовна заява (вх.№950 від 23.03.2026) від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В».

25.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№8618/26 від 25.03.2026) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія».

Ухвалою від 26.03.2026 суд відклав судове засідання на 16.04.2026.

Крім того ухвалою від 26.03.2026 прийнято зустрічну позовну заяву, ухвалено об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 914/670/26 та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.04.2026.

Наступні підготовчі засідання були неодноразово відкладені судом, що відображено у відповідних ухвалах та протоколах судового засідання.

Ухвалою від 04.05.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 21.05.2026.

В подальшому судом також неодноразово оголошувалась перерва в судових засіданнях.

Процесуальні документи суду направлялись учасникам справи в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками про доставку електронного листа. Процесуальні документи суду є врученими всім учасникам справи.

Суть спору та правова позиція сторін.

Свою позицію під час розгляду справи сторони висловлювали у судових засіданнях, а також у заявах по суті.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) порушив умови договору транспортно-експедиційного обслуговування від 11.06.2025 № 1330 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, пов`язаних із здійсненням перевезення зернових та олійних вантажів залізничним транспортом.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вважає заявлені вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що базуються на хибному тлумаченні норм матеріального права, свідомому спотворенні фактичних обставин справи та маніпулюванні умовами укладеного між сторонами правочину, з огляду на наступне:

- позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) фактично вимагає стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) коштів, правова підстава для отримання яких відпала у зв`язку зі зміною порядку оподаткування відповідної господарської операції. Відповідач як замовник послуг мав отримати податковий кредит з повної вартості послуг за ставкою 20 відсотків, що підтверджується послідовною позицією контролюючих органів (зокрема, Узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом ДПСУ від 06.07.2012 № 610). Позбавивши відповідача такого права шляхом складання дефектних податкових накладних, позивач намагається перекласти власні податкові та комерційні прорахунки на плечі контрагента;

- оскільки позивач зареєстрував податкову накладну з помилковою ставкою ПДВ (0 відсотків замість чітко узгоджених 20 відсотків) та фактично позбавив відповідача податкового кредиту, позивач не виконав свого зустрічного зобов`язання належним чином. За таких обставин, умова для настання обов`язку фінальної оплати не була виконана. Відсутність обов`язку здійснити платіж означає відсутність прострочення як такого;

- позивач не має жодних правових підстав виділяти в актах виконаних робіт чи податкових накладних окремим рядком «проїзну плату УЗ» або «залізничний тариф». Експедитор продає власнику вантажу єдину комплексну послугу з організації перевезення, а не здійснює агентський перепродаж квитків чи тарифів державного монополіста;

- оплата 80 відсотків вартості була здійснена відповідачем виключно як договірний авансовий платіж на етапі завантаження вагонів. Відповідач виконував первинні умови договору та заявки, де була чітко зафіксована ціна з ПДВ 20 %. Здійснення цього траншу відбулося задовго до моменту формування фінальних актів та реєстрації дефектних податкових накладних позивачем;

- відповідач не підписував жодних додаткових угод щодо зміни ставки ПДВ чи механізму формування ціни;

- посилання позивача на те, що платіж від 07.07.2025 на суму 10 842,40 грн. був здійснений після перегляду акту № 519, є маніпуляцією. Цей платіж був виключно математичним завершенням узгодженого 80-відсоткового авансу (який загалом склав рівно 776 592,80 грн.). Як і в попередніх платежах, у його призначенні було вказано «у т.ч. ПДВ 20%». Жодного відношення до визнання акту чи погодження додаткової угоди ця транзакція не має;

- позивач в односторонньому порядку збільшив чисту вартість своїх послуг з погоджених у заявці 389,17 грн. до 446,25 грн за тонну;

- позивач прийняв сплачені йому кошти у червні-липні 2025 року без жодних заперечень, зауважень чи повернень сум «як помилково перерахованих». Відсутність будь-якої реакції позивача на перераховані кошти протягом тривалого часу (аж до направлення формальної досудової претензії безпосередньо перед зверненням до суду) свідчить про його мовчазну згоду з порядком та умовами такого розрахунку;

- звернення до суду з вимогою про примусове стягнення коштів, строк сплати яких не настав, є безпідставним. Позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки неможливо захистити право, яке ще не було порушене через відсутність обов`язку його виконати на даний момент.

Крім того відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надав суду власний розрахунок вартості наданих йому послуг.

В свою чергу позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не погоджується із позицією відповідача за первісним позовом, зазначаючи, що:

- як один з доказів відповідач надав відповідь Головного управління ДПС у Львівській області від 23.07.2025 № 28152/6/13-01-04-10, іменуючи її «Індивідуальною податковою консультацією». Ця теза є фундаментально хибною та спростовується змістом самого ж долученого документа. Сам лист підтверджує правомірність дій позивача;

- застосування ставки ПДВ 0% до провізної плати перевізника є не правом, а прямим обов`язком за пп. «а» пп. 195.1.3 ст. 195 ПКУ та УПК № 610. Ця норма є імперативною і не може бути змінена умовами приватно-правового договору;

- відповідач отримав послуги на погоджену суму 970 740,19 грн. Стверджуючи про «привласнення ПДВ» відповідач по суті вимагає отримати ту ж саму послугу на 107 776,44 грн. дешевше, ніж було погоджено, що є безпідставним;

- усі умови для остаточної оплати були виконані не пізніше 04.07.2025, часткова оплата є беззаперечним визнанням боргу;

- призначення платежу «у т.ч. ПДВ 20%» не змінює правової кваліфікації, оскільки ставка ПДВ визначається виключно нормами податкового законодавства, а призначення платежу, вказане платником, не може змінювати умови оподаткування постачальника послуг;

- поведінка відповідача є класичним прикладом недобросовісної поведінки, що суперечить ст. 3, 13 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що зареєструвавши податкові накладні із застосуванням нульової ставки замість узгоджених 20 відсотків, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) унеможливив формування відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) податкового кредиту на суму 89 813,70 грн. Втрата права на податковий кредит є прямим наслідком неправомірних дій позивача за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) щодо складання дефектних податкових накладних всупереч прямим умовам договору. Ця сума є реальними збитками відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), які підлягають безумовному стягненню.

В свою чергу позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не погоджується із заявленими зустрічними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні, зазначаючи, що така позиція вимагає від нього вчинення протиправних дій нарахування 20% ПДВ на операцію, яка за законом оподатковується за ставкою 0 %. Ставки ПДВ визначаються виключно ПКУ і є імперативними. Крім того, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що наданий розрахунок збитків містить грубу математичну помилку.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

11.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» (експедитор) було укладено договір № 1330 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів.

За цим договором клієнт доручає, а експедитор зобов`язується за плату надати транспортно-експедиторські послуги клієнту, пов`язані із здійсненням перевезення зернових та олійних вантажів клієнта (далі ТЕП), а також продуктів їх переробки залізничним транспортом в межах України та/або на експорт/імпорт (п. 1.1 договору).

Експедитор у відповідності з даним договором, який є дорученням клієнта, на підставі узгоджених заявок клієнта на перевезення (надалі заявка клієнта або заявка на перевезення), за винагороду (плату) організовує перевезення вантажі в залізничному рухомому складі й пов`язані з цим послуги шляхом укладання відповідних договорів з організаціями залізничного транспорту, підприємствами вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами-власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами (п. 1.2 договору).

Діяльність сторін регламентується існуючими правилами перевезення вантажів, СМГС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) та чинним законодавством України (пункт 1.4 договору).

Згідно з пунктом 2.1.1 договору експедитор взяв на себе зобов`язання, на підставі узгодженої Заявки на перевезення організувати перевезення вантажів клієнта залізничним транспортом і надати інші транспортні послуги, як самостійно, так і шляхом підписання відповідних договорів з ПАТ «Українська залізниця» або іншими підприємствами від свого імені і за рахунок клієнта. Станції (пункти) відправлення, призначення, найменування і кількість продукції, що відвантажується, термін виконання визначаються на підставі Заявки клієнта, оформленої відповідно до Додатку №1 до цього договору.

Експедитор має право змінювати вартість послуг, що надаються, у випадку перегляду тарифних відстаней, індексації тарифів й додаткових зборів з боку ПАТ «Укрзалізниця», попередньо повідомивши про це клієнта, при цьому вартість перевезення вантажів, що знаходяться в дорозі не змінюється (п. 2.1.10 договору).

Експедитор здійснює реєстрацію в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України (п. 2.1.12 договору).

За умовами п. 2.2.6 договору клієнт повинен проводити оплату послуг ТЕП і винагороду експедитора відповідно до умов даного договору.

Загальна договірна ціна за договором складається з договірних цін вказаних в підписаних сторонами заявках на перевезення складених відповідно до додатку № 1 до договору (п. 3.1 договору).

Розмір договірної ціни визначається видом та обсягом транспортно-експедиторських послуг (ТЕП), встановлюється у відповідній заявці на перевезення і включає в себе суму винагороди експедитора і загальну суму витрат експедитора, що складається з суми оплати послуг третіх осіб, залучених експедитором до виконання договору, і суми зборів/обов`язкових платежів, що сплачуються експедитором при виконанні договору (п. 3.2 договору).

Розрахунки між експедитором та клієнтом здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора, з ПДВ 20 % (п. 3.3 договору).

Строки і порядок оплати узгоджуються сторонами в письмовій заявці на перевезення (п. 3.4 договору).

Факт виконання робіт (надання послуг) за цим договором підтверджується актом виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 3.5 договору).

Зобов`язання клієнта по оплаті вважаються виконаними з дати зарахування на поточний рахунок експедитора (п. 3.6 договору).

Сторони пунктом 4.1 договору передбачили, що у разі порушення виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного в Україні законодавства.

У разі порушення клієнтом строків розрахунків, передбачених цим договором, останній сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення суми заборгованості, за кожен день такого прострочення (п. 4.6 договору).

Пунктом 4.10 договору сторони узгодили, що у разі, якщо з вини експедитора, контролюючими органами буде визначено суму податкових та/або грошових зобов`язань, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість чи здійснені інші донарахування клієнту за операціями з Експедитором, що буде підтверджено податковим-повідомленням рішенням щодо операцій із експедитором, що були здійснені згідно цього договору, та (або) відповідним судовим рішенням (постановою) суду, яке набрало законної сили, нараховані штрафні санкції за порушення законодавства, та/або пені, експедитор зобов`язаний відшкодувати клієнту усі збитки, витрати (додатково нараховані суми податкових зобов`язань, суми на які зменшено податковий кредит, суми штрафних санкцій і пені, витрати на правову допомогу тощо), що пов`язані з такими нарахуванням, протягом десяти робочих днів з моменту пред`явлення клієнтом відповідної вимоги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок клієнта.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025, в частині зобов`язань за договором, є невиконаними на зазначену дату до повного виконання сторонами цих зобов`язань за договором (п. 6.1 договору).

Також 11.06.2025 сторонами було узгоджено заявку на перевезення № 1, згідно якої відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просив надати транспортно-експедиційні послуги відповідно до викладеної в ній інформації зокрема:

- дата (період) відвантаження 11.06.2025-23.06.2025;

- назва код станції відправлення - Станція «Війтівці», маршрутна. Код 330206;

- пункт (місце) відвантаження - ТОВ «АГРОТЕК-ХПП»;

- вантажовідправник згідно залізничної накладної - ТОВ «Агро-Юг В» (32461564);

- вид і найменування вантажу: соя, 2024 рік врожаю;

- кількість вантажу, т. 2 000 т. (+- 10 %);

- вартість послуг ТЕО, грн/т з ПДВ 20 % - 467 грн./т.

Загальна вартість включає у себе: винагороду експедитора, залізничний тариф, вартість ЗПП, станційні збори, вартість користування вагонами, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, ВМД, митних платежів, послуг митного брокера та інші послуги, необхідні для перевезення та оформлення вантажу. Вартість послуг включає в себе ПДВ у розмірі 20 %.

Порядок і строки оплати: 80 % по факту завантаження вагонів, 20 % після поставки вагонів у пункт призначення, реєстрації податкової накладної та обміну оригіналами документів.

Договір та заявка до нього підписані сторонами шляхом накладення на них електронного цифрового підпису та печаток за допомогою системи ЕДО «Вчасно».

Також 11.06.2025 було сформовано додаткову угоду № 1 до договору № 1330 від 11.06.2025, якою змінено вартість однієї тони вантажу на 482,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Зазначена додаткова угода була направлена відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) через систему ЕДО «Вчасно» та отримана останнім 23.06.2025, але підписана тільки з боку позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), натомість була переглянута ним 27.06.2025. Заперечень щодо змін, викладених у додатковій угоді від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не надходило, матеріали справи доказів протилежного не містять.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) були виставлені рахунки на оплату 80 % передплати для розрахунків з транспортними компаніями за транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень вантажу, а саме:

№ 487 від 16.06.2025 на суму 156 183,48 грн. (передплата за перевезення 418,050 тон вантажу);

№ 495 від 17.06.2025 на суму 181 550,92 грн. (передплата за перевезення 485,950 тон вантажу);

№ 500 від 19.06.2025 на суму 428 016,00 грн. (передплата за перевезення 1110,000 тон вантажу).

Зазначені вище рахунки були повністю сплачені відповідачем, що підтверджується платіжними інструкціями № 61 від 17.06.2025 на суму 181 550,92 грн., № 62 від 17.06.2025 на суму 156 183,48 грн. та № 115 від 26.06.2025 на суму 428 016,00 грн.

Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) було надано відповідачу за первісним позовом (позивачу за первісним позовом) транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень залізничним транспортом вантажів відповідача, а саме насіння сої зі станції Війтівці Південно-Західної залізниці на адресу станції Вадул-сірет (експ. Чфр) Львівської залізниці у кількості 29 вагонів, загальною вагою 2 014 тонн, як то було передбачено умовами укладеного між сторонами договору та заявки. Належне виконання позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) своїх зобов`язань зі здійснення перевезення вантажу свідчить також відсутність з боку відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) претензій та повідомлень про порушення позивачем за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) своїх зобов`язань.

За фактом наданих послуг позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) було сформовано та надіслано відповідачеві за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) для підписання у сервісі «Вчасно» акт виконаних робіт № 519 від 23.06.2025 згідно додаткової угоди № 1 від 11.06.2025 до договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1330 від 11.06.2025, з якого вбачається, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) були надані відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) послуги на загальну суму 970 740,19 грн. з ПДВ, з яких 538 882,20 грн. провізна плата УЗ (без ПДВ), 371 437,99 грн. транспортно-експедиторські послуги (в т.ч. ПДВ 20 % - 61 906,33 грн.), 60 420,00 грн. винагорода експедитора (в т.ч. ПДВ 20 % - 10 070,00 грн.).

Зазначений вище акт підписаний тільки з боку позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) отримав акт в сервісі «Вчасно» - 23.06.2025, а переглянув його 04.07.2025, але не підписав.

Також позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) було виставлено рахунок № 504 від 23.06.2026 на суму 970 740,19 грн., який був відправлений відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) за допомогою системи ЕДО «Вчасно» 23.06.2025 та отриманий останнім того ж дня, а переглянутий 07.07.2025.

07.07.2025 відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) було здійснено ще один платіж на суму 10 842,40 грн. на оплату за договором № 1330 від 11.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 183. Тобто загалом відповідачем було сплачено позивачу 776 592,80 грн.

За твердженням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) остання проведена оплата була здійснена в рахунок передплати. Після 07.07.2025 жодних оплат на виконання договору здійснено не було.

Отже загальна вартість наданих позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) послуг відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) становить 970 740,19 грн. Неоплаченою залишилась сума 194 147,39 грн.

Надалі відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звернувся до позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) із вимогою від 28.07.2025 вих. № 28-07, в якій повідомляє, що виставлені рахунки містять істотну невідповідність погодженим умовам оплати. Зазначає, що між ними було погоджено вартість послуг 482 грн./т з ПДВ 20 %, натомість рахунки та податкова накладна оформлені за ставкою 0 %, що порушує узгоджені умови та положення договору, у зв`язку з чим вимагав протягом 3 робочих днів з дати отримання цього листа внести коригування до рахунку відповідно до погоджених умов (вказати правильну суму з урахуванням ПДВ 20 %), виправити та зареєструвати правильну податкову накладну за ставкою ПДВ 20 %.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надав відповідь на вищевказану вимогу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) листом вих. 2907-25-1 від 29.07.2025, в якому зазначив, що оформлені ним первинні бухгалтерські документи базуються на чіткій відповідності норм Податкового кодексу України (ПКУ) та роз`ясненнях контролюючих органів, застосування нульової ставки ПДВ було не правом, а прямим безальтернативним обов`язком експедитора. Просив відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) повторно розглянути надані первинні документи та підписати їх, оскільки розбіжності між оформленими документами та вимогами законодавства та договору відсутні.

Також слід звернути увагу, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звертався до Головного управління ДПС у Львівській області зі зверненням на отримання індивідуальної консультації щодо податкових наслідків з ПДВ.

Головне управління ДПС у Львівській області надало відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) відповідь (лист від 23.07.2025 № 28152/6/13-01-04-10), в якій зазначило, що його звернення не містить інформації щодо детальних умов договору, укладеного між ним та експедитором, а також між експедитором та залученими перевізниками, що не дає змоги чітко ідентифікувати суть послуг, які надаються в межах виконання таких договорів, зокрема, хто постачає відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) послуги з надання залізничних вагонів, а також чи маршрут від станції «Війтівці» код 330206 до станції 368701 Вадул Сирет (експ ЧФР) є маршрутом міжнародного слідування, чи здійснене за єдиним міжнародним перевізним документом, не зазначено, чи транспортно-експедиторські послуги надаються в межах виконання договорів перевезення вантажів митною територією України, чи міжнародного перевезення вантажів. Крім цього додатки, про які зазначено у зверненні відсутні.

Тобто звернувшись до Головного управління ДПС у Львівській області за індивідуальною консультацією відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не надав управлінню повного пакету документів, з яких можливо б було встановити всі обставини, дослідити суть укладених договорів для надання відповідної консультації.

Натомість Головне управління ДПС у Львівській області надало відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) роз`яснення загальних норм ПКУ з питань, порушених в його зверненні, та зокрема зазначило, що згідно із загальними правилами оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з постачання транспортно-експедиторських послуг замовнику у експедитора виникає податкове зобов`язання з ПДВ на суму наданих замовнику експедиторських послуг (за основною ставкою ПДВ 20 відсотків) та на суму послуг, отриманих від третіх осіб при виконанні договору транспортного експедирування (за такими послугами податкові зобов`язання нараховуються за ставкою ПДВ, із застосуванням якої такі послуги були придбані у третіх осіб).

Далі позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) вже звернувся до відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) із претензією (вимогою про сплату заборгованості) вих. № 0108-25-2 від 01.08.2025, якою вимагав протягом 3 банківських днів з моменту отримання даної претензії погасити заборгованість в повному обсязі в розмірі 194 147,39 грн. та письмово повідомити про результат розгляду даної претензії.

Претензія направлена за допомогою сервісу «Вчасно» та отримана відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) 01.08.2025.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надав позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) відповідь на претензію вих. № 15-08 від 15.08.2025, зазначивши, що згідно з п. 3.3 договору, а також заявкою договірна ціна визначена з урахуванням ПДВ у розмірі 20 % і вже містить у собі як винагороду експедитора, так і витрати на оплату послуг третіх осіб, збори та інші необхідні платежі. Виставлення рахунків зі ставкою 0 % фактично змінює погоджений порядок ціноутворення та порушує умови договору та домовленості сторін. Крім того відповідач зазначив, що оплата залишку є прямо зумовленою виконанням експедитором своїх дій, а саме наданням правильно оформлених рахунків та зареєстрованої податкової накладної з ПДВ 20 %.

На момент звернення позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) до суду із цим позовом відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) отримав від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів в повному обсязі без заперечень, але так і не здійснив погашення заборгованості в розмірі 194 147,39 грн., що є післяплатою, передбаченою умовами договору, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) звернувся за захистом порушеного права із цим позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) 194 147,39 грн., а також 40 916,37 грн. пені, 3 973,12 грн. 3 % річних, 3 106,36 грн. інфляційних втрат, що разом складає 242 146,24 грн.

Розглянувши первісний позов, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд зазначає, що згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір підписано через онлайн сервіс «Вчасно» за допомогою кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису та печатки, що підтверджено відповідним протоколом.

Правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договору № 1330 від 11.06.2025, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як було встановлено судом, на виконання умов договору № 1330 від 11.06.2025 сторони узгодили конкретні умови перевезення шляхом укладення Заявки на перевезення № 1 від 11.06.2025.

Відповідно до статті 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедитору встановлюється договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності регулюються також спеціальними нормами права, а саме положеннями Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Стаття 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлює, що транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо; експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України; транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

За змістом статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування; експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» урегульовані вимоги до договору транспортного експедирування. Зокрема, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу: договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі; істотними умовами договору транспортного експедирування є, з-поміж інших, розмір плати експедитору та порядок розрахунків. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

За цією ж статтею факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно статті 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку; за необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим; договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки експедитора.

Згідно статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний, зокрема, у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Отже, умови укладеного між сторонами договору у контексті наведеного законодавства вказують, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) є експедитором, який зобов`язався вчинити дії з організації перевезення вантажу за замовленням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), а останній зобов`язався сплатити вартість послуг у встановленому договором порядку та розмірі; замовлення оформлюється заявкою, яка складає істотні умови безпосереднього перевезення; для організації перевезення позивач має право залучати інших осіб; при виконанні договору позивач у відносинах з перевізниками, портами тощо виступає від імені відповідача.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) зобов`язань по договору № 1330 від 11.06.2025 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів підтверджується наступними залізничними накладними ЦІМ/СМГС:

№ 478461 від 19.06.2025, кількість вагонів 7, обсяг - 486,950 тон;

№ 478479 від 20.06.2025, кількість вагонів 6, обсяг 418,050 тон;

№ 478487 від 21.06.2025, кількість вагонів 7, обсяг - 485,950 тон;

№ 479246 від 22.06.2025, кількість вагонів 7, обсяг - 486,200 тон;

№ 479253 від 21.06.2025, кількість вагонів 2, обсяг 138,400 тон.

За результатами наданих послуг позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надіслав 23.06.2025 о 09:13 год. відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) через систему ЕДО «Вчасно» акт № 519 від 23.06.2025, який був отриманий останнім 23.06.2025 о 09:13 год., переглянутий 04.07.2025 о 16:35 год., але підписаний не був.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) під час досудового врегулювання спору мотивував свою відмову у підписанні документів та сплаті післяплати тим, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) було невірно оформлено рахунок та податкову накладну, де вказано 0 % ПДВ. В свою чергу у листуванні відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) сам зазначав, що відносини між сторонами регулюються договором № 1330 від 11.06.2025 та додатком до нього заявкою на перевезення, в якій узгоджено вартість послуг 482,00 грн./т.

Загальна вартість наданих позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) послуг відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) становить 970 740,19 грн., з яких 538 882,20 грн. провізна плата УЗ, 371 437,99 грн. транспортно-експедиторські послуги, 60 420,00 грн. винагорода експедитора. Вартість наданих послуг розрахована за тарифом 482,00 грн./т., яка вказана у підписаній з боку позивача додатковій угоді № 1 до договору № 1330 від 11.06.2025.

В свою чергу суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) в період 17.06.2025-07.07.2025 проведено часткову оплату на суму 776 592,80 грн. Зазначена сума майже співпадає із розміром 80 % передплати (авансу) за тарифом 482,00 грн./т., яка складає 776 598,40 грн. (5,60 грн. не було доплачено відповідачем).

Якщо б відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) визнавав умови оплати послуг передбачені суто заявкою на перевезення № 1 від 11.06.2025, а саме за тарифом 467,00 грн./т., то в такому випадку ним би було сплачено 80 % передплати в розмірі 752 430,40 грн., а в даному випадку відповідач фактично сплатив позивачу аванс за тарифом 482,00 грн./т.

Крім того, як свідчать матеріали справи відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) отримав додаткову угоду № 1 до договору № 1330 від 11.06.2025, в якій визначено новий тариф в розмірі 482,00 грн./т., 23.06.2025 та переглянув її 27.06.2025, після чого від нього не поступало будь-яких заперечень та/або власних пропозицій щодо нової ціни на послуги.

Велика Палата Верховного Суду в п. 91 Постанови від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц дала тлумачення доктрині забороні суперечливої поведінки. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року справі №390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (забороні суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit vei contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісно Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Здійснивши аналіз доводів відповідача за первісним позовом, викладених у заявах по суті та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд вбачає наявність у діях останнього ознаки суперечливої поведінки, оскільки він, будучи повністю дієздатним, переглянувши текст додаткової угоди, в якій зазначається нова ціна на послуги, не надавши жодної відповіді та/або заперечень щодо підвищення ціни, прийняв рішення здійснити доплату в рахунок авансу, чим погодився зі зміною розміру тарифу, і навіть у досудовій роботі із позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) не заперечував проти підвищення тарифу.

Отже суд не приймає доводи відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) щодо непогодження нової ціни на послуги в розмірі 482,00 грн./т.

Щодо незгоди відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) із податковою ставкою суд зазначає, що статтею 187.1. Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. а статті 195.1.3 Податкового кодексу України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Згідно з п.п. а статті 195.1.3 Податкового кодексу України операції з постачання таких послуг міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) подано до контролюючого органу наступні податкові накладні:

- податкову накладну № 54 від 17.06.2025 на загальну суму 181 550,92 грн., яка зареєстрована Державною податковою службою України 01.07.2025, реєстраційний номер документа: 9190032414;

- податкову накладну № 55 на загальну суму 156 183,48 грн., яка зареєстрована Державною податковою службою України 01.07.2025, реєстраційний номер документа: 9190041706;

- податкову накладну № 56 від 23.06.2025 на загальну суму 633 005,79 грн., яка зареєстрована Державною податковою службою України 01.07.2025, реєстраційний номер 9190037217.

Пунктом 4.10 договору сторони узгодили, що у разі, якщо з вини експедитора, контролюючими органами буде визначено суму податкових та/або грошових зобов`язань, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість чи здійснені інші донарахування клієнту за операціями з експедитором, що буде підтверджено податковим-повідомленням рішенням щодо операцій із експедитором, що були здійснені згідно цього договору, та (або) відповідним судовим рішенням (постановою) суду, яке набрало законної сили, нараховані штрафні санкції за порушення законодавства, та/або пені, експедитор зобов`язаний відшкодувати клієнту усі збитки, витрати (додатково нараховані суми податкових зобов`язань, суми на які зменшено податковий кредит, суми штрафних санкцій і пені, витрати на правову допомогу тощо), що пов`язані з такими нарахуванням, протягом десяти робочих днів з моменту пред`явлення клієнтом відповідної вимоги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок клієнта.

Сторони пунктом 3.3 договору узгодили, що розрахунки між експедитором та клієнтом здійснюються в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора з ПДВ 20%.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, зазначено, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 зі справи № 916/2478/20, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав відступати.

Вимога відповідача скласти податкову накладну зі ставкою 20 % до міжнародного перевезення, яке оподатковується за ставкою 0 %, є вимогою вчинити податкове правопорушення, передбачене статтею 109 Податкового кодексу України. Невиконання незаконної вимоги не може бути підставою для прострочення кредитора.

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) взятих на себе зобов`язань зі сплати наданих послуг на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів у встановлені строк та розмір не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 194 147,39 грн. основного боргу, а тому така вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) на суму основної заборгованості було нараховано 40 916,37 грн. пені, 3 976,12 грн. 3 % річних та 3 106,36 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що у разі порушення клієнтом строків розрахунків, передбачених договором, останній сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення.

Сторонами під час укладення заявки на перевезення було узгоджено порядок і строки оплати, а саме 80 % по факту завантаження вагонів, 20 % після поставки вагонів у пункт призначення, реєстрації податкової накладної та обміну оригіналами документів.

Тобто фактично ані договором, ані заявкою не передбачено конкретного строку виконання зобов`язання відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом), але сторонами було узгоджено саме момент, коли повинна бути проведення остаточна оплата.

У частинах першій та другій статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, а тому останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Такого висновку дійшов Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23.

Об`єднана палата зазначає, що форма не може превалювати над змістом, відповідно, з`ясовуючи зміст документа, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту.

Водночас основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Отже, виставлення рахунку на оплату (який містить підставу, суму та реквізити для оплати) може бути кваліфіковано як вимогу в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за умови, якщо:

- договором передбачена попередня оплата товарів (робіт, послуг), чітко визначений розмір такої оплати, але строк здійснення попередньої оплати у договорі не визначений;

- господарська операція відбулася (реальне надання послуг/виконання робіт).

У іншому випадку, а саме коли на стороні покупця, замовника відсутній обов`язок з попередньої оплати і товар йому не переданий (послуги не надані), виставлення рахунку не є вимогою у розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

На момент виставлення позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) рахунку № 504 від 23.06.2025 та акту виконаних робіт № 519 сторонами вже було узгоджено порядок та розмір внесення попередньої плати, а послуги були надані відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом). Дані документи були сформовані та направлені відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) 23.06.2025 за допомогою ЕДО «Вчасно» та переглянуті останнім 07.07.2025 та 23.06.2025 відповідно.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в цілому не заперечує факт надання позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) в повному обсязі, але несплату отриманих послуг обґрунтовує тим, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не склав належним чином акт наданих послуг та податкові накладні, в яких зазначено 0 % ПДВ за послуги залізниці, а тому строк оплати на його думку є таким, що не настав.

Також як вже було встановлено судом, 23.06.2025 було проведено реєстрацію позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) податкових накладних, а за висновком суду такі накладні були складені згідно вимог податкового законодавства України. Крім того вони були прийняті податковою службою.

Наведене дає підстави вважати, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) виконав всі умови, які передують настанню моменту для здійснення відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) решти оплати за отримані ним послуги.

Отже враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) повинен був здійснити оплату за отримані ним послуги протягом 7 днів, а саме в період 24.06.2025-30.06.2025, а з 01.07.2025 у нього почалось прострочення виконання зобов`язання.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) проводить нарахування пені, 3 % річних за період 23.06.2025-03.03.2026 та інфляційних втрат за період жовтня січня 2025 року на суму 194 147,39 грн.

Враховуючи, що судом встановлено початок прострочення виконання зобов`язання 01.07.2025, то розрахунок позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) пені та 3 % річних суд визнає методологічно та арифметично невірним.

Провівши власний перерахунок пені та 3 % річних за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга:Закон» суд доходить висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 40 387,98 грн. та 3 % річних в розмірі 3 925,50 грн.

За підрахунком суду інфляційні втрати складають 4 303,76 грн., але в силу приписів ст. 237 ГПК України, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, задовольняє зазначену вимогу у заявленому позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) розмірі.

Розглянувши зустрічний позов, суд вважає зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що зареєструвавши податкові накладні із застосуванням нульової ставки замість узгоджених 20 відсотків, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) унеможливив формування відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) податкового кредиту на суму 89 813,70 грн. Втрата права на податковий кредит є прямим наслідком неправомірних дій позивача за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) щодо складання дефектних податкових накладних всупереч прямим умовам договору. Ця сума є реальними збитками відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), які підлягають безумовному стягненню.

Судом вже було встановлено та доведено, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) здійснив реєстрацію податкових накладних із вірними даними, зокрема і з цієї обставини первісний позов і був задоволений в частині основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи викладене судом вище, а також те, що зустрічна вимога є похідною від первісних вимог, зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються за первісним позовом пропорційно задоволеній сумі на обидві сторони, за зустрічним позовом на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» (81135, Львівська обл., с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, б. 144; код ЄДРПОУ 32461564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія» (21036, м. Вінниця, вул. Праведників світу, б. 4-А; код ЄДРПОУ 37678031) 194 147,39 грн. основного боргу, 40 387,98 грн. пені, 3 925,50 грн. 3 % річних, 3 106,36 грн. інфляційних втрат, що разом складає 241 567,23 грн., а також 3 623,51 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.