Ухвала суду № 138033746, 07.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження

"07" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2330/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка», с. Чайки Київської області,

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», РФ, м. Москва,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача компанії VICTORIUM INVESTMENTS and CO LTD, Floreal, Mauritius,

про визнання відсутнім права іпотеки та припинення обтяжень,

Суддя О.В. Конюх,

за участю представників:

від позивача: Кінько О.В., адвокат, ордер серії АН №1956147 від 14.04.2025;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

від ОСОБА_1 : Сисоєв Д.О., адвокат, ордер серія АІ №2222103 від 05.06.2026; Бондар О.В., адвокат, ордер серія АА №1720248 від 08.06.2026.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

викладені в ухвалі суду від 08.06.2026. Вказаною ухвалою суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 07.07.2026 з метою додаткового вивчення матеріалів заяви про вступ у справу третьої особи, а також повідомив присутніх представників позивача та заявника про необхідність розгляду питання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Верховним Судом касаційної скарги у справі Київського окружного адміністративного суду №320/45326/24.

22.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення проти заяви про вступ у справу ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Посилаючись на правову позицію постанови Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №916/103/23, позивач твердить, що залучення третьої особи до участі у справі можливе лише за наявності юридичного інтересу (пункт 64 постанови). Суд повинен встановити, чи буде у зв`язку із прийняттям рішення у справі таку особу наділено новими правами або обов`язками, змінено її наявні права чи обов`язки або позбавлено певних прав чи обов`язків у майбутньому. Будь-який інший правовий зв`язок між особою та сторонами спору не може бути підставою для її залучення до участі у справі в якості третьої особи (пункт 66 постанови).

За твердженням позивача, в межах даної справи суд не вирішуватиме питання щодо прав чи обов`язків ОСОБА_1 , не визначатиме наявність або відсутність у нього права вимоги до будь-якої із сторін спору, не вирішуватиме питання про звернення стягнення на кошти МЛП «Чайка» та не встановлюватиме можливість або неможливість виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023 у спосіб звернення на кошти ТОВ «МЛП-Чайка».

Також позивач твердить, що заява ОСОБА_1 , подана до Сквирського районного суду Київської області про звернення стягнення на кошти МЛП «Чайка» як особи, яка має заборгованість перед боржником по справі ПАТ («Сбербанк Росії») ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 10.06.2026 у справі 3376/560/23 повернута заявнику без розгляду. Таким чином, за твердженням позивача, на сьогоднішній день не лише відсутнє будь-яке судове рішення про звернення стягнення на кошти ТОВ «МЛП-Чайка», але відсутнє навіть відкрите судове провадження, в рамках якого таке питання могло б бути вирішене.

29.06.2026 представник позивача подала заяву про участь у судовому засіданні 07.07.2026 в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою від 01.07.2026.

01.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач заперечує проти зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом справи №320/45326/24. Представник позивача твердить, що предмет спору, предмет доказування та правова природа правовідносин у справах є різними. Сам позивач у справі №320/45326/24 у письмових поясненнях твердив про те, що суди у справі досліджували спірні правовідносини виключно крізь призму податкового законодавства та положень бухгалтерського обліку; висновки судів були сформульовані лише для оцінки податкових наслідків відповідних правовідносин; адміністративна справа не вирішувала цивільно-правового спору між сторонами кредитного договору.

За твердженням позивача, рішення у справі №320/45326/24 не встановлює наявність чи відсутність права іпотеки, факт припинення забезпечувального зобов`язання, припинення або існування речового права іпотеки, наявність або відсутність підстав для припинення записів у Державному реєстрі речових прав, дійсність або недійсність договорів відступлення права вимоги. Отже, від результатів касаційного перегляду рішень у справі №320/45326/24 не залежить встановлення юридично значимих обставин у справі №911/2330/25.

В судове засідання 07.07.2026 з`явились представники позивача та заявника ОСОБА_1 . Представники відповідача та третьої особи не з`явились, про місце, дату та час судового засідання повідомлялись судом відповідно до чинного процесуального законодавства.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, суд встановив таке.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023 у справі №376/560/23 позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ «Сбербанк Росії» збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 30 000 000,00 доларів США, а також з кожного відповідача по 4 473,33 грн. судового збору.

Аналізуючи можливість виконання рішення суду на території України, заявник з`ясував наявність заборгованості ТОВ «МЛП-Чайка» перед ПАТ «Сбербанк Росії» за тілом кредиту за кредитним договором №4431 від 29.09.2011 в сумі 43 005 388,83 доларів США.

Заявник, керуючись ст. 440 ЦПК України звернувся до Сквирського районного суду Київської області із заявою від 02.05.2025 про звернення стягнення на кошти ТОВ «МЛП-Чайка», які належать до виплати ПАТ «Сбербанк Росії».

Таким чином заявник має підтверджені рішенням суду грошові вимоги до ПАТ «Сбербанк Росії» та вживає заходів для задоволення таких вимог за рахунок коштів ТОВ «МЛП-Чайка», належних до сплати боржнику.

Заявник твердить про штучний характер спору у справі №911/2330/25, спрямований на недопущення звернення стягнення на кошти ТОВ «МЛП-Чайка» на користь заявника за рішенням Сквирського районного суду Київської області у справі №376/560/23.

Заявник твердить, що судами у справі №320/45326/24 встановлено нікчемність договорів уступки права вимоги за кредитним договором, у зв`язку з чим ПАТ «Сбербанк Росії» залишається кредитором ТОВ «МЛП-Чайка» та заявник має право задовольнити свої вимоги до Сбербанку росії за рахунок боргу ТОВ «МЛП-Чайка».

Тож заявник твердить, що має юридичний інтерес до розгляду справи №911/2330/25, оскільки встановлення судом відсутності права іпотеки вплине на можливість задоволення вимог заявника за рахунок майна позивача.

Заява ОСОБА_1 не належить до задоволення з таких підстав.

З поданого незасвідченого, непідписаного, без штрихового ідентифікатора тексту постанови Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №376/560/23 вбачається, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023 у справі №376/560/23 на користь ОСОБА_1 з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ «Сбербанк Росії» було стягнуто солідарно збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 30 000 000,00 доларів США та по 4 473,33 грн. судового збору.

У травні ОСОБА_1 звернувся до Сквирського районного суду Київської області із заявою в порядку ст. 440 ЦПК України про звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «МЛП-Чайка», яке має заборгованість перед боржником ПАТ «Сбербанк Росії» за кредитним договором по тілу кредиту в сумі 43 005 388,83 грн., яка забезпечена іпотекою за договором іпотеки від 16.12.2011.

Заява про вступ у справу в якості третьої особи обґрунтована юридичним інтересом ОСОБА_1 задовольнити свої вимоги до ПАТ «Сбербанк Росії» за рахунок грошових коштів, та/або за рахунок предмету іпотеки, які належать до сплати ТОВ «МЛП-Чайка» на користь ПАТ «Сбербанк Росії».

Разом із тим, відповідно до частини 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Згідно із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №916/103/23, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Щодо ж наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Частиною 1 статті 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Тобто умовою для прийняття судом рішення про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є виключно або безспірність такої заборгованості, або наявність судового рішення про стягнення такої заборгованості, яке набрало законної сили.

Суд у справі №911/2330/25 не розглядає та не вирішує спір про стягнення грошових коштів з ТОВ «МЛП-Чайка» на користь ПАТ «Сбербанк Росії», також не розглядає та не вирішує спір про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з чим рішення у справі №911/2330/25 не наділить, не змінить та не припинить жодних прав або обов`язків заявника ОСОБА_1 щодо позивача та/або відповідача у справі №911/2330/25. Посилання на те, що заявник є кредитором ПАТ «Сбербанк Росії», як і посилання на те, що ТОВ «МЛП-Чайка» є боржником ПАТ «Сбербанк Росії», стосується невизначеного кола осіб контрагентів ПАТ «Сбербанк Росії».

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (зі змінами) встановлено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

Аналогічну спрямованість також має норма пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані із державою-агресором.

Метою введеного мораторію є забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, у спосіб збереження активів, за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги держави Україна зокрема щодо відшкодування шкоди, завданої війною.

З огляду на викладене, будь-яке звернення стягнення на кошти, які підпадають під дію вказаного мораторію, суперечить закону та національним інтересам держави Україна.

У справі №911/2330/25 позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненою іпотеки за договором іпотеки від 16.12.2011, та про припинення обтяжень від 16.12.2011, а саме іпотеки та заборони на нерухоме майно, стверджуючи про відсутність забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором.

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що 14.10.2022 між первісним кредитором ПАТ «Сбербанк Росії» (цедент) та новим кредитором ТОВ «Торугарт Трейдинг», Республіка Киргизія (цесіонарій) було укладено договір відступлення прав (вимог) №4917, відповідно до якого цедент передав, а цесіонарій прийняв права вимоги, які виникли у цедента зокрема з договору №4431 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 29.09.2011 із врахуванням додаткових угод. З пункту 1.2 вказаного договору вбачається, що одночасно з відступленням майнових прав по кредитному договору були передані права (вимоги), які виникли у цедента на підставі договорів застави, іпотеки, укладених з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та підпорядкованих законодавству України, крім наведених у Додатку 2 до договору. З тексту вказаного додатку 2 вбачається, що у ньому відсутній спірний договір іпотеки від 16.12.2011, укладений між ТОВ «МЛП-Чайка» (іпотекодавець) та ПАТ «Сбербанк Росії» (іпотекодержатель) щодо нерухомого майна, що розташоване за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова 1а.

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що 11.12.2023 між первісним кредитором ТОВ «Торугарт Трейдинг», Республіка Киргизія (цедент) та новим кредитором компанія VICTORIUM INVESTMENTS and CO LTD, Республіка Маврикій (цесіонарій) було укладено договір про відступлення прав, відповідно до якого цедент бажає передати Цесіонарію всі свої права вимоги щодо заборгованості боржника ТОВ «МЛП Чайка» (відповідно до Кредитної угоди №4431 від 29.09.2011), а цесіонарій бажає прийняти ці права з набранням чинності від дати набрання чинності на умовах, викладених у договорі.

Між тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна продовжує бути зареєстрована іпотека, іпотекодержателем за якою продовжує бути зареєстрованим ПАТ «Сбербанк Росії».

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За загальним правилом, акцесорність означає односторонню залежність забезпечувального зобов`язання від основного зобов`язання та характеризується відсутністю взаємозалежності, а також взаємної акцесорності. Тобто саме забезпечувальне зобов`язання має похідний характер від основного та саме юридична доля забезпечувального зобов`язання наслідує юридичну долю основного, а не навпаки.

Отже, іпотека є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує.

За змістом ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення права вимоги за іпотечним договором, за загальним правилом, має відбуватися одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором. «Абстрактну іпотеку» (без зв`язку з належним кредиторові основним зобов`язанням) закон не передбачає, а, навпаки, констатує, що іпотекодержателем завжди є кредитор (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»), що відповідає суті іпотеки як способу забезпечення виконання зобов`язання.

Суд встановив, що у справі №320/45326/24 ТОВ «МЛП-Чайка» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2024 №346050702 у частині п.1, яким установлено заниження суми доходу за 2023 рік на 995824558,42 грн., у тому числі за 4 квартал 2023 року у сумі 995824558,42 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 залишено без змін. При цьому, колегія суддів апеляційного суду у вказаній постанові вказала, що положення договору відступлення прав (вимоги) від 14.10.2022 №4917 по суті передбачають можливість перерахування на користь АТ «Сбербанк росії» (російська федерація) кредитних коштів від ТОВ «МЛП-Чайка», або передачі заставного майна, що прямо суперечить положенням Постанови №187 і такі умови порушують встановлений наведеною Постановою мораторій, внаслідок чого колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції щодо нікчемності договору відступлення прав (вимоги) від 14.10.2022 №4917 відповідно до пп.1 п.2 Постанови №187, в результаті чого АТ «Сбербанк росії» залишається кредитором ТОВ «МЛП-Чайка» за договором №4431 від 29.11.2011.

Ухвалою від 09.12.2026 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «МЛП-Чайка» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №320/45326/24 за позовом ТОВ «МЛП-Чайка» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що оцінка судом у справі №320/45326/24 договору відступлення прав (вимоги) від 14.10.2022 №4917 як нікчемного не може бути розцінена судом як преюдиційна обставина у порядку ст. 75 ГПК України, позаяк такими, що не підлягають доказуванню (преюдицийними) є саме обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, а не їх правова оцінка.

Разом із тим, відповідно до частин 5 та 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тож висновок Верховного Суду у справі №320/45326/24 щодо чинності договору відступлення прав (вимоги) від 14.10.2022 №4917, який є обов`язковим для суду першої інстанції, суттєво впливає на висновки суду у справі №911/2330/25.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

З огляду на викладене, та враховуючи частину 4 ст. 236 ГПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, провадження у справі №911/2330/25 належить зупинити до завершення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у пов`язаній справі №320/45326/24.

Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (ч.1 ст. 117 ГПК України).

Беручи наведене вище до уваги та керуючись ст.ст. 50, 177, п.5 ч.1 ст.227, ст. 229, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 05.06.2026 про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залишити без задоволення.

2. Провадження у справі № 911/2330/25 зупинити до завершення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №320/45326/24.

3. Зобов`язати учасників справи подати суду копію постанови Верховного Суду за результатами перегляду у касаційному порядку справи №320/45326/24 з метою виявлення підстав для поновлення провадження у справі.

4. Копію ухвали надіслати учасникам провадження.

5. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/), а також за номером телефону НОМЕР_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (частина 1 ст. 235 ГПК України) та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до пункту 12 частини 1 ст. 255 ГПК України протягом строків, передбачених ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 08.07.2026.

Суддя О.В. Конюх