Ухвала суду № 138033737, 06.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

"06" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1560/26

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Неон АЗС про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Неон АЗС, Черкаська обл., Черкаський р-н., с. Руська Поляна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Епітранс, Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Біла Церква

про стягнення 10795425,79 грн.

Встановив:

Господарським судом Київської області в порядку загального позовного провадження розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Неон АЗС до Товариства з обмеженою відповідальністю Епітранс про стягнення 10795425,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем товар за укладеним між сторонами договором поставки нафтопродуктів та скрапленого газу за відомостями № 1/2706/25 від 27.06.2025 р., у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 4221310,64 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем нараховано 246127,61 грн. інфляційних втрат, 88806,10 грн. 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, 956969,33 грн. пені на підставі п. 7.1. договору, а також 5282212,11 грн. штрафу на підставі п. 7.2. договору.

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Неон АЗС надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить на період розгляду справи накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Епітранс, які знаходяться в банківських установах на всіх його рахунках, та на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Епітранс, в межах суми позову 10795425,79 грн.

Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Неон АЗС про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2024 р. у справі № 916/795/24.

Згідно з п. 3 постанови № 16 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що тривале невиконання відповідачем грошового зобов`язання, відсутність добровільного погашення заборгованості та будь-яких дій, спрямованих на врегулювання спору, у сукупності з наявністю інших майнових спорів за участю відповідача свідчать про існування реального ризику утруднення виконання майбутнього рішення суду. Заявник зазначає, що у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1795/26, у якій ТОВ Епітранс є одним із співвідповідачів, а також існують судові рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у справах № 911/3283/25 та № 465/11334/25. На думку позивача, наявність значного обсягу непогашених майнових зобов`язань, декількох судових спорів майнового характеру, вже ухвалених рішень про стягнення коштів, а також те, що сукупний розмір заявлених та присуджених до стягнення вимог істотно перевищує розмір статутного капіталу відповідача, який становить 2029000,00 грн, свідчать про об`єктивний ризик недостатності ліквідних активів для виконання майбутнього рішення суду, у зв`язку з чим заявник вважає, що обраний захід забезпечення є співмірним із заявленими вимогами, не позбавляє відповідача права власності на кошти, має тимчасовий характер та спрямований виключно на забезпечення реального виконання майбутнього рішення суду.

У постанові від 18.10.2021 р. у справі № 910/7029/21 Верховний Суду зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Оцінивши доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає ці доводи недостатньо обґрунтованими.

Саме по собі тривале невиконання відповідачем договірних зобов`язань та відсутність добровільного погашення заборгованості не є достатньою підставою для забезпечення позову. Крім того, суд вважає, що невиконання відповідачем грошового зобов`язання не є тривалим, оскільки, як вбачається із самої позовної заяви, відповідач здійснював часткові оплати за поставлений товар протягом липня 2025 року березня 2026 року, а прострочена заборгованість у заявленій позивачем сумі сформувалася лише станом на 14.05.2026 р., при цьому основний борг становить 4221310,64 грн, що є менш ніж 50 % від заявленої ціни позову (10795425,79 грн), тоді як решта заявлених до стягнення сум складається зі штрафу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, при цьому сума штрафу та пені складає 6239181,44 грн, тобто 57,79 % від суми позову.

Позивач не надав жодних доказів вчинення ТОВ «Епітранс» конкретних дій, спрямованих на відчуження належного йому майна (реалізація майна, виведення активів, укладення договорів поруки/застави на майно тощо). Посилання лише на сам факт наявності заборгованості не свідчить про реальний ризик невиконання майбутнього рішення саме у цій справі.

Наявність інших судових справ за участю відповідача (№ 911/1795/26, № 911/3283/25, № 465/11334/25) також не є безумовною підставою для задоволення заяви. Суд вважає, що позивач, посилаючись на наявність інших судових рішень та спорів за участю відповідача, фактично вимагає надати своїм вимогам пріоритет перед іншими кредиторами шляхом арешту майна, що суперечить принципу черговості задоволення вимог кредиторів та призначенню інституту забезпечення позову.

Сам по собі розмір статутного капіталу ТОВ «Епітранс» у сумі 2029000,00 грн, який є меншим за ціну позову, також не є достатньою підставою для забезпечення позову та не свідчить про реальний ризик невиконання рішення у цій справі, оскільки розмір статутного капіталу не є показником наявності чи відсутності у відповідача активів, достатніх для виконання судових рішень.

Позивач не надав доказів того, що відповідач на момент подання заяви вже вчиняє або планує вчиняти дії, які можуть призвести до відчуження майна чи виведення коштів саме з метою уникнення виконання можливого рішення у цій справі. Загальна фраза позивача у заяві про потенційні ризики можливості невиконання рішення суду, не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, як арешт коштів на рахунках та майна.

Таким чином, позивач не довів наявності обставин, які свідчать про реальну загрозу утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі його задоволення. Наведені у заяві доводи носять абстрактний та ймовірний характер і не підтверджені будь-якими доказами.

Згідно з ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

Постановив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Неон АЗС у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Рябцева