Рішення № 138033725, 08.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/943/26

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «ПСГ-Груп»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД Аква»простягнення 170251,67 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ПСГ-Груп» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Аква» (далі відповідач) про стягнення 170251,67 грн., з яких 75886,72 грн. основного боргу, 19425,47 грн. інфляційних втрат, 74939,48 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 03.05.2023 № 24 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару згідно видаткових накладних від 26.05.2023 № 61 на суму 38069,28 грн.; від 13.06.2023 № 71 на суму 17484,48 грн.; від 04.07.2023 № 84 на суму 12175,20 грн., від 25.07.2023 № 95 на суму 28175,76 грн. у встановлений договором строк, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 75886,72 грн., на суму якої (заборгованості) за час прострочення позивач нарахував інфляційні втрати та пеню в заявлених до стягнення розмірах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову упродовж тридцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання відзиву та встановлено відповідачу строк для подачі заперечення на відповідь на відзив упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 03.05.2023 № 24 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару згідно видаткових накладних від 26.05.2023 № 61 на суму 38069,28 грн.; від 13.06.2023 № 71 на суму 17484,48 грн.; від 04.07.2023 № 84 на суму 12175,20 грн., від 25.07.2023 № 95 на суму 28175,76 грн. у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та пені.

Позивач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до його електронного кабінету копії ухвали в електронній формі.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 03.05.2023 № 24 (далі договір), відповідно до умов якого позивач продавець передає, а відповідач покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією (додаток № 1) й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість, асортимент і ціна, не більше, ніж у специфікації. Специфікація є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Право власності та ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору згідно з накладними.

Згідно до п. 2.1 договору покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 4.1 договору доставка здійснюється силами продавця та за його рахунок (п. 4.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 95886,72 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 26.05.2023 № 61 на суму 38069,28 грн., від 13.06.2023 № 71 на суму 17484,48 грн., від 04.07.2023 № 84 на суму 12175,20 грн., від 25.07.2023 № 95 на суму 28157,76 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками товариств.

Відповідач частково оплатив переданий товар на суму 20000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 06.10.2023 № 199 на суму 10000,00 грн., від 15.12.2023 № 208 на суму 10000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за переданий товар не виконав, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 23.02.2026 щодо сплати заборгованості. Надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описок вкладення в цінне відправлення від 23.02.2026 № 0303900375606, накладною «Укрпошта» від 23.02.2026 № 0303900375606, фіскальним чеком «Укрпошта» від 23.02.2026 № 0303900375606.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 75886,72 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами, загальною вартістю переданого товару.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за переданий товар у строк визначений договором, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 75886,72 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 75886,72 грн. основного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за переданий товар у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з серпня 2023 року по лютий 2026 року включно з урахуванням здійснених відповідачем оплат складають 19425,47 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Позивач на підставі п. 6.5 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасний розрахунок за поставлений товар, пеню в розмірі 0,1 від суми заборгованості за кожний прострочений календарний день, яка за його розрахунком з прострочених сум за загальний період прострочення з 11.07.2023 по 23.03.2026 з урахуванням здійснених відповідачем оплат складає 74939,48 грн.

Відповідно до п. 6.5 договору в разі несвоєчасного розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний прострочений календарний день.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 вказано, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Проаналізувати умови договору щодо нарахування пені, судом встановлено, що його умови, а саме п. 6.5 договору не встановлює інший строк нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи з дня початку строку прострочення.

При здійснені розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, день фактичної оплати товару не включається в період прострочення, за який здійснюється стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

При нарахуванні заявленої до стягнення суми пені за несвоєчасний розрахунок за поставлений товар, позивач безпідставно включає дні фактичної оплати товару в період прострочення, за який здійснюється стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Крім того, суд зазначає, що погоджений у п. 6.5 договору розмір пені 0,1% в заявлений позивачем період прострочення з 11.07.2023 по 05.10.2023 був менший ніж подвійна облікова ставка НБУ, в період прострочення з 06.10.2023 по 09.03.2024 був більший ніж подвійна облікова ставка НБУ.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, за виключенням з періодів прострочки дні оплати товару, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», виходячи з узгодженого сторонами в договорі розміру пені, а саме 0,1% в період прострочення з 11.07.2023 по 05.10.2023 та виходячи з подвійної облікова ставка НБУ в період прострочення з 06.10.2023 по 09.03.2024, стягненню підлягає пеня в розмірі 15650,81 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 59288,67 грн. суд відмовляє, з огляду на її безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за переданиий товар у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 75886,72 грн. основного боргу, 19425,47 грн. інфляційних втрат, 15650,81 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 59288,67 грн. суд відмовляє, з огляду на її безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Приватного підприємства «ПСГ-Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Аква» про стягнення 170251,67 грн., з яких 75886,72 грн. основного боргу, 19425,47 грн. інфляційних втрат, 74939,48 грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Аква» (вул. Київська, 6-В, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132, ідентифікаційний код 41210679) на користь Приватного підприємства «ПСГ-Груп» (вул. Широкий Берег, 50, с. Маньківка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20101, ідентифікаційний код 42986500) 75886 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 72 коп. основного боргу, 19425 (дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 15650 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 81 коп. пені, 2169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог Приватного підприємства «ПСГ-Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Аква» про стягнення 59288,67 грн. пені відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 08.07.2026.

Суддя Ю.В. Подоляк