Ухвала суду № 138033682, 18.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" червня 2026 р. Справа № 911/1946/24

За кредиторською заявою Антимонопольного комітету України

у справі № 911/1946/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Експрес Фінанс»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит»

про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Секретар судового засідання Дідик Є.С.

Представники: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1946/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Експрес Фінанс» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2024 відкрито провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» здійснено 22.08.2024, номер публікації якого 73889.

Постановою Господарського суду Київської області від 03.02.2025 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит», відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» арбітражного керуючого Бахматського Олександра Олександровича.

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснено 03.02.2025, номер публікації якого 75183.

До Господарського суду Київської області звернувся Антимонопольний комітет України із заявою б/н від 18.03.2026 (вх. № 9407 від 18.03.2026) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» у розмірі 8 542 712, 72 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2026 прийнято кредиторську заяву Антимонопольного комітету України та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2026, зобов`язано Антимонопольний комітет України та ліквідатора банкрута надати суду певні документи.

26.03.2026 до Господарського суду Київської області від Антимонопольного комітету України надійшла заява б/н від 26.03.2026 (вх. № 5191/26 від 26.03.2026) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

До Господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшло клопотання б/н від 14.05.2026 (вх. № 8488/26 від 14.05.2026) про відкладення судового засідання, що призначено на 14.05.2026, на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2026, враховуючи неявку у судове засідання учасників провадження, а також зважаючи на клопотання ліквідатора банкрута б/н від 14.05.2026 (вх. № 8488/26 від 14.05.2026), розгляд кредиторської заяви Антимонопольного комітету України відкладено на 18.06.2026.

17.06.2026 до Господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Бахматського Олександра Олександровича надійшло клопотання б/н від 17.06.2026 (вх. № 10699/26 від 17.06.2026) про залучення до матеріалів справи повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог Антимонопольного комітету України.

У судове засідання 18.06.2026 з`явився представник Антимонопольного комітету України, який надав свої усні пояснення по справі.

Інші учасники провадження у даній справі, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 18.06.2026 не з`явилися.

Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд кредиторської заяви Антимонопольного комітету України за відсутності інших учасників справи, за наявними в справі матеріалами.

Так, у судовому засіданні 18.06.2026 розглядається заява Антимонопольного комітету України б/н від 18.03.2026 (вх. № 9407 від 18.03.2026) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» у розмірі 8 542 712, 72 грн.

Грошові вимоги Антимонопольного комітету України обґрунтовані рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/2865/22, постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22, наказами Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/2865/22, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16243/20, наказом Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/16243/20.

Загальна сума вимог Антимонопольного комітету України становить 8 548 037, 52 грн, з яких: 4 152 000, 00 грн штраф, стягнутий постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22, 4 261 359, 33 грн пеня, стягнута постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22, 126 200, 39 грн судовий збір, стягнутий постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22, 3 153, 00 грн судовий збір, стягнутий постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16243/20 та 5 324, 80 грн - судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог у даній справі.

Ліквідатор банкрута згідно повідомлення б/н б/д (вх. № 10699/26 від 17.06.2026) визнано повністю кредиторські вимоги Антимонопольного комітету України та включено 5 324, 80 грн до першої черги задоволення вимог кредиторів, 129 353, 39 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів і 8 413 359, 33 грн до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16243/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» на користь Антимонопольного комітету України 3 153, 00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16243/20 Господарським судом міста Києва 22.12.2021 видано відповідний наказ.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/2865/22, за позовом Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» про стягнення 8 522 718, 66 грн, позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» штраф у розмірі 4 261 359, 33 грн та пеню у розмірі 4 261 359, 33 грн і зараховано зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 127 840, 78 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/2865/22 змінено, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» штраф у розмірі 4 152 000, 00 грн та пеню у розмірі 4 261 359, 33 грн і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 126 200, 39 грн».

На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22 Господарським судом міста Києва 12.07.2023 видано відповідні накази.

Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22 вбачається таке:

Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали справи № 143-26.13/67-19 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення № 640-р від 15.10.2020, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» вчинило порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)]», проведених Державною судовою адміністрацією України відповідно до оголошення № 058324, оприлюдненого в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 40 (29.02.2016) від 29.02.2016.

Так, рішенням Антимонопольного комітету України № 640-р від 15.10.2020 за вчинене правопорушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» накладено штраф в розмірі 4 261 359, 33 грн.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» не сплатило штраф у строк, визначений ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (тобто, у визначений законом двомісячний строк до 04.01.2021).

Водночас, після відкриття провадження у справі № 910/2865/22, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» було подано копію платіжного доручення № 21 від 10.02.2022 на суму 109 359, 33 грн з призначенням платежу: «штраф за рішенням Антимонопольного комітету України від 15.10.2020 № 640-р».

Разом з тим, за порушення строку сплати штрафу Антимонопольним комітетом України нарахована пеня в сумі 4 261 359, 33 грн, яка і була стягнута постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16243/20 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22 набрали законної сили та не виконані боржником.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України та статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судове рішення є обов`язковим до виконання, зокрема, боржником, щодо якого воно винесене. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Антимонопольним комітетом України заявлено до визнання вимоги, які складаються із штрафу, пені та судового збору, що були стягнуті постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16243/20.

За таких обставин, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та керуючись ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги Антимонопольного комітету України є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають визнанню.

Щодо черговості задоволення вимог Антимонопольного комітету України по штрафу та пені, суд зазначає таке.

Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначає грошове зобов`язання (борг) як зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

До основних завдань Антимонопольного комітету України належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

У ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За змістом статей 51, 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» притягнення до відповідальності суб`єктів господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, шляхом накладення штрафу, належить до виключної компетенції Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до ст. 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначені розміри штрафів за порушення, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 1-3 ст. 217 Господарського кодексу України (тут і далі, який був чинним на момент прийняття Антимонопольним комітетом України рішення про накладення на боржника штрафу) господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ст. 2 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 241 Господарського кодексу України штраф як адміністративно-господарська санкція - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Загальні положення щодо функції Антимонопольного комітету України з накладення штрафів на суб`єктів господарювання - юридичних осіб за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства були визначені у главі 28 «Відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства», яка входить до розділу V «Відповідальність за порушення у сфері господарювання» Господарського кодексу України.

Аналіз положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 217, 230, 238, 241 Господарського кодексу України, а також статей 51, 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» свідчить, що штраф, накладений органами Антимонопольного комітету України, є адміністративно-господарською санкцією майнового характеру, яка полягає у покладенні на суб`єкта господарювання обов`язку сплатити до бюджету визначену грошову суму.

Такий обов`язок має публічно-правову природу, однак за своїм змістом є грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки передбачає обов`язок боржника сплатити визначену грошову суму відповідно до закону.

Кодекс України з процедур банкрутства відносить до грошових зобов`язань також зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що свідчить про включення до цього поняття не лише договірних, а й публічно-правових обов`язків зі сплати коштів.

Отже, штраф, накладений Антимонопольним комітетом України, підпадає під поняття грошового зобов`язання боржника, а відтак підлягає правовому режиму, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства для таких зобов`язань у процедурі банкрутства.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових зобов`язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Водночас наведений виняток стосується санкцій, які є похідними від основного зобов`язання та мають забезпечувальний або компенсаційний характер (зокрема договірної чи податкової неустойки), тобто виникають як наслідок невиконання або неналежного виконання первинного грошового зобов`язання.

Натомість штраф, накладений Антимонопольним комітетом України відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не є способом забезпечення виконання іншого зобов`язання та не має акцесорного характеру. Такий штраф є самостійним заходом відповідальності за вчинене правопорушення у сфері господарювання, що безпосередньо породжує обов`язок суб`єкта господарювання сплатити визначену грошову суму до бюджету.

Отже, штраф Антимонопольного комітету України не є неустойкою в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, а становить самостійне грошове зобов`язання публічно-правового характеру. Тому на нього поширюється правовий режим грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства з урахуванням спеціальних правил щодо моменту їх виникнення та порядку задоволення.

Щодо правової природи пені, нарахованої у зв`язку з несплатою штрафу Антимонопольного комітету України, слід зазначити таке.

Статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з частинами 2, 3, 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

Особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов`язання, передбачені ст. 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням.

Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, відповідно до ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі прострочення сплати штрафу, накладеного органом Антимонопольного комітету України, за кожний день прострочення стягується пеня у визначеному законом розмірі, яка обчислюється у відсотках від суми штрафу та обмежується граничним розміром.

При цьому зазначений Закон не містить нормативного визначення пені.

Проте за змістом статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (у тому числі пеня) є видом господарських санкцій, що застосовуються у разі порушення зобов`язань.

Пеня має похідний (акцесорний) характер щодо основного зобов`язання, виникає виключно у зв`язку з його порушенням (простроченням), є формою майнової відповідальності та спрямована на стимулювання належного виконання грошового обов`язку.

Пеня, передбачена ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», нараховується за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати штрафу, обчислюється у відсотках від суми такого зобов`язання за кожний день прострочення та має похідний характер щодо основного боргу.

Отже, на відміну від штрафу Антимонопольного комітету України, який є самостійною адміністративно-господарською санкцією за правопорушення у сфері захисту економічної конкуренції, пеня є фінансовою санкцією, що виникає внаслідок прострочення виконання цього зобов`язання.

З огляду на викладене, нарахована Антимонопольним комітетом України пеня, на відміну від нарахованого Антимонопольним комітетом України штрафу, не підпадає під визначення грошового зобов`язання відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Аналіз змісту ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» свідчить, що пеня, передбачена вказаною статтею, є самостійною фінансовою санкцією публічно-правового характеру, встановленою спеціальним законом у сфері захисту економічної конкуренції. Її застосування безпосередньо пов`язане з фактом невиконання обов`язку зі сплати штрафу, накладеного органом Антимонопольного комітету України, та має на меті забезпечення належного та своєчасного виконання такого обов`язку.

Пеня у цьому випадку не є складовою самого штрафу і не ототожнюється з ним, оскільки штраф виступає заходом відповідальності за вчинене правопорушення у сфері конкуренції, тоді як пеня є наслідком невиконання або несвоєчасного виконання обов`язку зі сплати вже накладеного штрафу. Водночас така пеня має похідний характер, оскільки її існування та розмір прямо залежать від наявності основного обов`язку - сплати штрафу, а також від тривалості його невиконання.

Отже, пеня, передбачена ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є встановленою законом фінансовою санкцією, що виникає виключно у зв`язку з простроченням виконання грошового обов`язку зі сплати штрафу, нараховується за кожен день такого прострочення та спрямована на стимулювання належного виконання рішень органів Антимонопольного комітету України.

З урахуванням наведеного, така пеня за своєю правовою природою є санкцією, пов`язаною з невиконанням грошового обов`язку, та нараховується за весь період прострочення, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи вищевикладене, судом сформовано такі висновки:

- штраф, накладений органами Антимонопольного комітету України, є адміністративно-господарською санкцією майнового характеру, яка полягає у покладенні на суб`єкта господарювання обов`язку сплатити до бюджету визначену грошову суму. Такий обов`язок має публічно-правову природу, однак за своїм змістом є грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки передбачає обов`язок боржника сплатити визначену грошову суму відповідно до закону;

- пеня, передбачена ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є самостійною фінансовою санкцією публічно-правового характеру, встановленою спеціальним законом у сфері захисту економічної конкуренції. Її застосування безпосередньо пов`язане з фактом невиконання обов`язку зі сплати штрафу, накладеного органом Антимонопольного комітету України, та має на меті забезпечення належного та своєчасного виконання такого обов`язку. Пеня, передбачена наведеною нормою, хоча і має спеціальне нормативне регулювання, проте підпадає під дію загальних обмежень, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 911/1344/24 (911/899/25) та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2026 у справі № 920/639/24 (920/294/25), від 07.10.2025 у справі № 916/2283/24, від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини справи та правову природу заявлених до визнання Антимонопольним комітетом України вимог, у відповідності до вимог статей 1, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає, що вимоги щодо штрафу у розмірі 4 152 000, 00 грн підлягаю включенню до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, а вимоги щодо пені у розмірі 4 261 359, 33 грн підлягаю включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Крім того, суд звертає увагу, що офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» здійснено 22.08.2024, в той час як заяву б/н від 18.03.2026 (вх. № 9407 від 18.03.2026) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» у розмірі 8 542 712, 72 грн направлено до суду Антимонопольним комітетом України 18.03.2026, тобто після закінчення строку, встановленого для її подання ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на положення статей 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд визнає повністю вимоги Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит», без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, на загальну суму 8 548 037, 52 грн, з яких: 5 324, 80 грн (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів, 4 281 353, 39 грн (штраф та судовий збір, стягнуті постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 у справі № 910/2865/22 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16243/20) - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 4 261 359, 33 грн (пеня) шоста черга задоволення вимог кредиторів.

Керуючись статтями 2, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 73-79, 86, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати вимоги Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» у розмірі 8 548 037, 52 грн, з яких: 5 324, 80 грн перша черга задоволення вимог кредиторів, 4 281 353, 39 грн четверта черга задоволення вимог кредиторів та 4 261 359, 33 грн шоста черга задоволення вимог кредиторів.

2. Копію даної ухвали направити учасникам провадження у справі № 911/1946/24.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 07.07.2026.

Суддя Т.В. Лутак