Ухвала суду № 138033672, 08.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.07.2026Справа № 910/7742/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 10000000,00 грн

Суддя Васильченко Т.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Житченко О.В., Брухно В.С.;

від відповідача: Яковченко Р.Г.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати ПАТ «НЕК «Укренерго» направити адміністратору розрахунків подання щодо відсутності заборгованості у ТОВ «Торгова електрична компанія» за надані у період дії воєнного стану оператором системи передачі послуги з передачі електричної енергії в обсязі споживання електроенергії споживачами такого електропостачальника;

-стягнути з ПАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Торгова електрична компанія» моральну шкоду у розмірі 10000000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість позивача за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0264-02024 (далі договір про надання послуг від 01.01.2019 № 0264-02024) виникла до початку введення воєнного стану, однак відповідачем безпідставно було направлено подання до адміністратора розрахунків та присвоєно позивачу статус «Переддефолтний». На думку позивача, такі дії відповідача суперечили пункту 10.16 розділу X Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307 (у редакції згідно зі змінами, внесеними постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 03.06.2025 №840) (далі НКРЕКП; Правила ринку відповідно).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2025 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» задоволено частково. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» направити Адміністратору розрахунків подання щодо відсутності заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» за надані у період дії воєнного стану Оператором системи передачі послуги з передачі електричної енергії, в обсязі споживання електроенергії споживачами такого електропостачальника. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» 2422,40 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2026 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2025 скасовано, а справу № 910/7742/25 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

11.06.2026 року до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/7742/25.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №910/7742/25 між суддями, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 прийнято справу №910/7742/25 до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2026.

22.06.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив суд: до набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили у справі № 910/7742/25 вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" у зв`язку з наявністю заборгованості за договором від 01.01.2019 № 0264-022024 про надання послуг із передачі електричної енергії застосовувати заходи щодо присвоєння Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" статусу "Дефолтний" відповідно до положень пункту 1.7.4. та пункту 10.16 розділу X Правил ринку, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, у тому числі: зупиняти майбутні та скасовувати діючі реєстрації двосторонніх договорів щодо продажу електричної енергії; установлювати нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР; ініціювати розірвання договорів зі споживачами та передачу їх постачальнику «останньої надії».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову на 08.07.2026.

У той же час, 08.07.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» надійшла заява про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №910/7742/25.

У судове засідання 08.07.2026 року з`явились представники сторін та надали свої пояснення по суті заявленого відводу.

Відповідно до частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Розглянувши заяву про відвід, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на таке.

Заява представника позивача про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №910/7742/25 обґрунтована тим, що суддею, всупереч положень статті 140 ГПК України, більше як через 10 днів з дня надходження заяви про забезпечення позову не було її розглянуто, натомість ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 призначено її до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін, що не вимагається процесуальним законом.

Наведені обставини потягли настання негативних наслідків для позивача, що викликає у останнього обґрунтований сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Васильченко Т. В. при розгляді цієї справи та завідомо створення протилежній стороні переваги.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Отже, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин справи, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи. Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості.

Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достовірними й допустимими доказами.

Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід, судом враховано те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статі 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У поданій заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Васильченко Т.В. поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у цій справі, а доводи, викладені в заяві, зводяться до незгоди сторони з процесуальним рішенням судді щодо призначення до розгляду в судовому засіданні заяви про забезпечення позову.

У той же час, призначення до розгляду в судовому засіданні заяви про забезпечення позову, є правом суду, яке передбачено у положеннях статті 140 Господарського процесуального кодексу України.

У даній справі, з огляду на обставини справи та прийняті попереднім складом суду процесуальні рішення щодо забезпечення позову, проаналізувавши зміст поданої заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність заслуховування думки та отримання пояснень учасників справи, з метою повного та всебічного з`ясування обставин, наведених заявником, як підставу для вжиття заходів забезпечення позову.

У наведеному контексті, посилання позивача, як на підставу для відводу, про несвоєчасність розгляду поданої ним заяви про забезпечення позову, є неспроможними.

Дійсно, частина 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Однак, частина 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України зауважує, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін, що і було вчинено судом у даній справі, з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин для встановлення обставин наявності та/або відсутності підстав для застосування визначених заявником заходів забезпечення позову.

Крім того, слід зауважити, що суддя Васильченко Т.В. перебувала у відпустці з 23.06.2026 по 29.06.2026 включно, згідно наказу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 №452-о.

На переконання суду, наведені заявником у заяві про відвід обставини фактично зводяться до висловлення незгоди з процесуальними діями суду щодо порядку та строків розгляду заяви про забезпечення позову, що саме по собі не свідчить про наявність об`єктивних обставин, які б викликали обґрунтований сумнів у неупередженості чи безсторонності судді.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія», оскільки наведені заявником міркування у її обґрунтування не є, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді.

Абзацом 1 частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність передачі означеної заяви про відвід судді для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відвід.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованим відвід судді Васильченко Т.В. від участі у розгляді справи №910/7742/25.

2. Передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» про відвід судді Васильченко Т.В. для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили 08.07.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.07.2026.

СуддяТ.В. Васильченко