Ухвала суду № 138033604, 03.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03.07.2026Справа № 910/7959/26

у складі суду судді Погрібної С.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою виконувача обов`язків керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Марченко Марії Миколаївни (адреса: 03124, м. Київ, вул. Академіка Шалімова, буд. 3-А; код ЄДРПОУ/умовний код: 0291001929)

в інтересах держави в особі Київської міської ради (адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ: 22883141

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроБілдГруп" (адреса: 01054, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 17, нежитлове приміщення 14, оф. 4, код ЄДРПОУ: 45016728)

відповідача - 2 Управління житлово - комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 03151. м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 41, код ЄДРПОУ: 37485401)

про визнання недійсними пунктів договору та додаткової угоди, стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Марченко Марії Миколаївни в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроБілдГруп" (далі - відповідач 1), Управління житлово - комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач - 2), в якій зазначені наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним пункт 3.2 Договору підряду про здійснення закупівлі за кошти бюджету міста Києва № 169-вр/8741 по об`єкту Запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного характеру проведення відновлювальних робіт (капітальний ремонт будівлі) багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Освіти, 14-А, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації в місті Києві від 28.11.2025, що укладений між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю ПроБілдГруп в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у сумі 985 975, 32 грн;

- визнати недійсним пункт 1 Додаткової угоди № 1 від 23.12.2025 до Договору підряду про здійснення закупівлі за кошти бюджету міста Києва № 169-вр/8741 по об`єкту Запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного характеру проведення відновлювальних робіт (капітальний ремонт будівлі) багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Освіти, 14-А, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації в місті Києві від 28.11.2025, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОБІЛДГРУП в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у сумі 963 625,37 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПроБілдГруп на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у сумі 792 713,00 грн, що сплачені за Договором підряду про здійснення закупівлі за кошти бюджету міста Києва № 169-вр/8741 по об`єкту Запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного характеру проведення відновлювальних робіт (капітальний ремонт будівлі) багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Освіти, 14-А, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації в місті Києві від 28.11.2025.

Дослідивши матеріали позовної заяви судом встановлено, що прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовними вимогами на підставі положень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України Про прокуратуру за результатами виявлених порушень інтересів держави.

В обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави останній зазначив, що фінансування робіт за Договором № 169-вр/8741 від 28.11.2025 здійснювалося за рахунок бюджету (резервного фонду бюджету міста Києва) на здійснення заходів, пов`язаних із запобіганням виникненню надзвичайної ситуації техногенного характеру, для забезпечення проведення відновлювальних робіт (капітального ремонту) багатоквартирного житлового будинку по вул. Освіти, 14-А у Солом`янському району міста Києва, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Порушення сторонами вимог законодавства, при укладені Договору № 169-вр/8741 та Додаткової угоди № 1 від 23.12.2025 до Договору № 169-вр/8741 від 28.11.2025, мають характер не формального недотримання приписів законодавства, а, навпаки, призвели до фактичних витрат коштів місцевого бюджету на суму 792 713 грн, що засвідчує їх нераціональне та неефективне використання та становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері, на захист яких звертається прокурор.

Київська міська рада, яка уповноважена державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснила.

Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією поінформовано Солом`янську окружну прокуратуру міста Києва про те, що роботи по Договору 169-вр/8741 виконані в повному обсязі, а також про те, що Управлінням на адресу ТОВ «ПроБілдГруп» скеровано лист про необхідність повернення коштів у сумі 792 713 грн.

Разом із цим, прокурор зазначає, що ініціювання повернення суми грошових коштів без визнання недійсними положень договору, додаткової угоди про включення до ціни договору суми податку на додану вартість не є належним способом захисту інтересів держави за вказаним фактом та створює ситуацію правової невизначеності.

Крім того, окружною прокуратурою на адресу Управління скеровано лист, в якому також порушувалися питання повернення коштів ПДВ за Договором.

Із відповіді Управління вбачається, що кошти ПДВ ТОВ «ПроБілдГруп» на даний час не повернуті.

Більш того, питання щодо визнання недійсними правочинів, які стали підставою для незаконного включення суми ПДВ до ціни договору, уповноваженим органом (Київською міською радою) не вирішувалось.

З огляду на наведене, жодних дієвих заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави позивачем (Київською міською радою) не вжито.

Також, Солом`янською окружною прокуратурою міста Києва попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову, який отримано Київською міською радою 23.06.2026.

Таким чином, незалежно від причин не звернення до суду Київської міської ради, цей факт свідчить, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави. Внаслідок нездійснення вказаним органом належних заходів, інтереси держави залишаються незахищеними.

У зв`язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Виявлене прокурором, під час виконання конституційної функції процесуального керівництва порушення та необхідність звернення з позовом до суду в порядку представництва в повній мірі кореспондується з вимогами ст. 131-1 Конституції України та є виключним випадком, оскільки обов`язком прокурора є захист інтересів держави, щоб такі інтереси не залишились не захищеними, у разі, якщо такі заходи не вжито відповідним органом влади.

Відповідно до частин 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України

(далі - ГПК України), сторонами в судовому процесі (позивачами і відповідачами) можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За приписами частин 2, 3 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї Статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 3 статті 41 ГПК України).

Відповідно до частин 3 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У свою чергу, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про прокуратуру визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 2 Закону України Про прокуратуру на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Беручи до уваги наведені норми, суд звертається до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права

Принцип рівності сторін є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Останній потребує справедливої рівноваги сторін: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі Yvon v. France, application no. 44962/98, рішення ЄСПЛ від 18.02.1997 у справі Niderost-Huber v. Switzerland, application no. 18890/91, рішення ЄСПЛ від 07.06.2001 у справі Kress v. France, application no. 39594/98).

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012 (далі - Рекомендація CM/Rec (2012)11), обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 Рекомендації CM/Rec (2012)11).

Суд враховує таку функцію передбачену пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України як представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Припис "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом", який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

Слід враховувати, що Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) розкриваючи зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять „інтереси держави" та „представництво інтересів держави в суді", наведених, зокрема, у рішеннях від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 та від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, зазначив: "…представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави".

У пунктах 4.2., 4.3. цього рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Унаслідок унесення Законом № 1401 змін до Конституції України відбулося звуження конституційної функції прокуратури, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, порівняно з тією, яка була визначена в пункті 2 частини першої статті 121 Конституції України до конституційної реформи 2016 року. Таке звуження полягає, зокрема, у встановленні ознаки виключності для випадків здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, що їх має бути визначено в законі.

У Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України також указував, що «стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі У країни міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом".

Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник "виключний" означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення "у виключних випадках", яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього .

Конституційний Суд України враховує низку вимог щодо діяльності прокурора поза сферою кримінального права, що їх висунуто на міжнародному рівні. Передусім це стосується дотримання ним принципів поділу влади, суддівської незалежності та забезпечення кожному права на судовий захист.

Загальновизнаним є те, що прокурор не може набувати особливої ролі в судових провадженнях, що не є кримінальними, а будь-яка його діяльність у цій сфері має бути повно, чітко і зрозуміло регламентована законом, обумовлена правомірною метою захисту інтересів держави та бути обґрунтованою й виправданою.

Конституційний Суд України наголошує, що участь прокурора в судових провадженнях поза сферою кримінального права не має ставити під сумнів реалізацію конституційного права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Основного Закону України, для суб`єктів, прав та інтересів яких це стосується, а також дотримання основних засад судочинства, що їх визначено, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.

Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходив із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, при зверненні з позовом, зазначив, в чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави. Зокрема, зазначив, що уповноважений орган (Київська міська рада) не вживає заходи щодо захисту інтересів держави, а стягнення безпідставно отриманих відповідачем державних коштів безумовно кореспондується з захистом державних інтересів.

В свою чергу, суд звертає увагу, що системний аналіз судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень та судової практики свідчить, що звернення прокурора з вимогами про недійсність правочинів чи їх частин у сфері закупівель є непоодинокими, а систематичними випадками, що вказує на нездійснення та/або неналежне здійснення суб`єктами владних повноважень захисту інтересів держави у сфері закупівель і ставить під загрозу можливість ефективного поновлення порушених прав держави, що в свою чергу не може називатись виключним (-ими) випадком (-ами).

У цьому аспекті суд враховує сталі та послідовні висновки Верховного Суду, зокрема, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Отже, з підстав зазначених вище, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано особою, яка не має права її підписувати, і тому згідно з пунктом 1 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи.

Оскільки подана позовна заява (з додатками) у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в системі Електронний суд, суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.

Керуючись статями 2, 4, 11, 174, 232, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву та додані до неї документи повернути виконувачу обов`язків керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Марченко Марії Миколаївні.

Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 255 - 256 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 03.07.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА