Рішення № 138033595, 16.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2026Справа № 910/3025/26

За позовом Староушицької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм»

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 679.227,33 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

19.03.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Староушицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» про:

- визнання недійсною додаткову угоду № 4 від 27.07.2023, укладену між Староушицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1101/31 від 11.01.2023.

- визнання недійсною додаткову угоду № 5 від 16.08.2023, укладену між Староушицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1101/31 від 11.2023.

- визнання недійсною додаткову угоду № 3 від 05.07.2023, укладену між Староушицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» до договору про постачання електричної енергії споживачу № 0201/127 від 15.01.2024.

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» на користь Староушицької селищної ради 679.227,33 грн безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1101/31 від 11.01.2023 на підставі проведеної публічної закупівлі № UA-2022-12-22-017835-a. Відповідно до додатку № 1 до договору, ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт*год становила 6,30704040677966 грн, у тому числі ПДВ 20%. У зв`язку зі зростанням середньозважених цін на ринку електричної енергії між сторонами були укладені додаткові угоди до зазначеного договору, якими збільшено ціну електричної енергії. Також, на підставі проведеної публічної закупівлі № UA-2023-12-18-019352-a між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 0201/127 від 15.01.2024. Відповідно до додатку № 2 до цього договору, ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт*год становила 8,891256 грн, у тому числі ПДВ 20%. У процесі виконання зазначеного договору сторони також уклали додаткові угоди, якими було збільшено ціну електричної енергії. Позивач зазначає, що відповідачем порушені вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання недійсними додаткових угод до зазначених договорів, умови яких передбачають збільшення тарифу електричної енергії ніж на 10% від тієї ціни електричної енергії, яка була визначена сторонами в договорах за результатами процедур закупівлі, а тому відповідачем безпідставно отримано грошові кошти за рахунок укладених додаткових угод. Враховуючи викладене, позивач звернувся з вищевикладеними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/3025/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.04.2026.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.03.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 26.03.2026 о 15:23 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 10.04.2026 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 25.03.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

У позовній заяві міститься клопотання позивача про участь у судових засіданнях при розгляді даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3025/26 від 26.03.2026 задоволено клопотання представника Староушицької селищної ради про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/3025/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідач у підготовче засідання 21.04.2026 не з`явився.

21.04.2026 у підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.05.2026.

Відповідач у підготовче засідання 12.05.2026 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 закрито підготовче провадження у справі № 910/3025/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.26.

12.05.2026 після підготовчого засідання від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про проведення засідання без участі представника позивача.

15.05.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки оскаржувані додаткові угоди укладалися відповідно до умов договорів та підпункту 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 у зв`язку зі зміною середньозважених цін на ринку «на добу наперед» (РДН) та регульованих тарифів НКРЕКП на передачу й розподіл. Відповідач зазначає, що за додатковою угодою № 4 підвищення ціни як товару не здійснювалось, а за іншими угодами зростання вартості відбулося пропорційно ринковому коливанню на підставі наданих довідок ТПП та офіційних даних ДП «Оператор ринку».

Позивач у судовому засіданні 26.05.2026 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання 26.05.2026 не з`явився.

26.05.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.06.2026.

12.06.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про проведення засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю.

Позивач і відповідач у судове засідання 16.06.2026 не з`явились.

У судовому засіданні 16.06.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення процедури закупівлі UA-2022-12-22-017835-a між Староушицькою селищною радою (позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» (відповідач, постачальник) 11.01.2023 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1101/31 (далі - договір № 1101/31).

Відповідно до умов договору цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Згідно з положеннями договору постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

За умовами додатку № 1 до договору № 1101/31 ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт*год становить 6,30704040677966 грн, з ПДВ.

В подальшому, сторонами укладено п`ять додаткових угод до договору № 1101/31, а саме :

№ 1 від 01.02.2023, якою збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт*год з 6,30704040677966 грн з ПДВ до 6,66 грн з ПДВ, тобто збільшено на 5,60% від ціни, яка визначена договором № 1101/31 від 11.01.2023;

№ 2 від 14.04.2023, якою збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт*год з 6,30704040677966 грн з ПДВ до 6,708 грн з ПДВ, тобто збільшено на 6,36% від ціни, яка визначена договором № 1101/31 від 11.01.2023;

№ 3 від 26.06.2023, якою збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт*год з 6,30704040677966 грн з ПДВ до 6,90 грн з ПДВ, тобто збільшено на 9,40% від ціни, яка визначена договором № 1101/31 від 11.01.2023;

№ 4 від 27.07.2023, якою збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт*год з 6,30704040677966 грн з ПДВ до 7,26 грн з ПДВ, тобто збільшено на 15,11% від ціни, яка визначена договором № 1101/31 від 11.01.2023;

№ 5 від 16.08.2023, якою збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт*год з 6,30704040677966 грн з ПДВ до 8,33 грн з ПДВ, тобто збільшено на 32,07% від ціни, яка визначена договором № 1101/31 від 11.01.2023.

Також, за результатами проведення процедури закупівлі UA-2023-12-18-019352-a між Староушицькою селищною радою (позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» (відповідач, постачальник) 15.01.2024 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 0201/127 (далі - договір № 0201/127).

Відповідно до пункту 2 комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до договору № 0201/127, ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт*год становить 8,891256 грн, з ПДВ.

В подальшому, сторонами укладено три додаткові угоди до договору № 0201/127, а саме :

№ 1 від 15.03.2024, якою зменшено ціну за електричну енергію за 1 кВт*год з 8,891256 грн з ПДВ до 7,999198 грн з ПДВ, тобто зменшено на 10,03% від ціни, яка визначена договором № 0201/127 від 15.01.2024;

№ 2 від 18.06.2024, якою збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт*год з 8,891256 грн з ПДВ до 9,440636 грн з ПДВ, тобто збільшено на 6,18% від ціни, яка визначена договором № 0201/127 від 15.01.2024;

№ 3 від 05.07.2024, якою збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт*год з 8,891256 грн з ПДВ до 11,226989 грн з ПДВ, тобто збільшено на 26,27% від ціни, яка визначена договором № 0201/127 від 15.01.2024.

Спір виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, додаткові угоди № 4 від 27.07.2023 та № 5 від 16.08.2023 до договору № 1101/31, а також додаткова угода № 3 від 05.07.2024 до договору № 0201/127 укладені із перевищенням граничного ліміту підвищення ціни товару, а саме більше ніж на 10% від тієї ціни електричної енергії, яка була визначена сторонами в договорах за результатами процедур закупівлі, чим порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Суд застосовує Закон України «Про публічні закупівлі» у редакції станом на момент укладення договору та додаткових до нього угод.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, визначена договором № 1101/31 від 11.01.2023 ціна електричної енергії становила 6,30704040677966 грн з ПДВ за одиницю кВт*год.

В подальшому сторонами були укладені додаткові угоди № 1, 2 та 3 до договору № 1101/31, якими ціну було збільшено на 5,60%, 6,36% та 9,40% відповідно від початкової ціни договору. Зазначені додаткові угоди сторонами не оскаржуються, оскільки таке збільшення не перевищило встановлену законом межу у 10%.

Проте, додатковою угодою № 4 від 27.07.2023 сторони дійшли згоди змінити ціну за 1 кВт*год електричної енергії, збільшивши її до 7,26 грн з ПДВ, тобто на 15,11% від ціни, визначеної договором.

Додатковою угодою № 5 від 16.08.2023 сторони знову змінили ціну, збільшивши її до 8,33 грн з ПДВ, що становить збільшення на 32,07% від початкової ціни договору.

Аналогічно, за договором № 0201/127 від 15.01.2024 початкова ціна становила 8,891256 грн з ПДВ за 1 кВт*год. Після правомірного укладення додаткових угод № 1 (зменшення ціни) та № 2 (збільшення в межах 10%), сторони уклали додаткову угоду № 3 від 05.07.2024, якою збільшили ціну до 11,226989 грн з ПДВ, що становить збільшення на 26,27% від ціни, визначеної договором.

Суд зазначає, що доводи відповідача щодо наявності підстав для підвищення ціни з посиланням на зміну тарифів на передачу та розподіл (встановлених постановами НКРЕКП), а також зростання ціни на ринку «на добу наперед» (РДН) на підставі пп. 7 п. 19 Особливостей (постанова КМУ № 1178) не можуть слугувати підставою для порушення імперативних норм Закону щодо обмеження відсотка такого збільшення.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

відбувається за згодою сторін;

порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації);

підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником;

ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що із системного тлумачення норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 920/19/24 зазначено, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що додаткові угоди № 4 від 27.07.2023 та № 5 від 16.08.2023 до договору № 1101/31, а також додаткова угода № 3 від 05.07.2024 до договору № 0201/127, що передбачали збільшення ціни електричної енергії на 15,11%, 32,07% та 26,27% відповідно, було укладено з перевищенням граничного ліміту підвищення ціни товару, а саме 10% від ціни визначеної в договорах, у зв`язку з чим відповідачем порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилами частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, порушення при укладенні додаткових угод № 4 від 27.07.2023 та № 5 від 16.08.2023 до договору № 1101/31 від 11.01.2023, а також додаткової угоди № 3 від 05.07.2024 до договору № 0201/127 від 15.01.2024 пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є підставою для визнання таких додаткових угод недійсними.

Таким чином, позовні вимоги Староушицької селищної ради про визнання недійсними додаткових угод № 4 від 27.07.2023 та № 5 від 16.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1101/31 від 11.01.2023, а також додаткової угоди № 3 від 05.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 0201/127 від 15.01.2024 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач в обґрунтування заявленої вимоги про стягнення коштів в розмірі 679.227,33 грн зазначає, що вони безпідставно сплачені на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Вказаний правовий висновок міститься у поставі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 918/101/18.

Як вбачається з матеріалів справи та детальних розрахунків, наданих позивачем, внаслідок застосування недійсних цін, встановлених додатковими угодами № 4 та № 5 до договору № 1101/31 та додатковою угодою № 3 до договору № 0201/127, позивачем було здійснено переплату за поставлену електричну енергію. У випадку, якщо б вартість 1 кВт*год складала ціну, яка була передбачена у договорах з урахуванням виключно правомірних змін в межах 10%, загальна сума оплат була б значно меншою.

Так, за договором № 1101/31 від 11.01.2023 на підставі актів приймання-передачі електричної енергії за період з липня 2023 року по грудень 2023 року позивачем було сплачено 1.790.791,74 грн з ПДВ за поставлену електроенергію загальним обсягом 214 981 кВт*год. Як вбачається з актів, за електричну енергію було сплачено за недійсною ціною, встановленою додатковою угодою № 5, у розмірі 8,33 грн з ПДВ за 1 кВт*год. При цьому, у випадку, якщо вартість 1 кВт*год складала ціну, яка була передбачена у договорі з урахуванням правомірних змін, визначених неоспорюваною додатковою угодою № 3 6,90 грн з ПДВ за 1 кВт*год, позивачу довелося б сплатити за електричну енергію 1.483.368,90 грн з ПДВ (6,90 грн * 214 981 кВт*год), що на 307.422,84 грн менше, ніж було заплачено:

за липень 2023 року (акт № УС00-000798 від 16.08.2023) за 8635 кВт*год сплачено 71.929,55 грн замість належних 59.581,50 грн (переплата 12.348,05 грн);

за серпень 2023 року (акт № УС00-001005 від 13.09.2023) за 7531 кВт*год сплачено 62.733,23 грн замість належних 51.963,90 грн (переплата 10.769,33 грн);

за вересень 2023 року (акт № УС00-001166 від 24.10.2023) за 18226 кВт*год сплачено 151.822,58 грн замість належних 125.759,40 грн (переплата 26.063,18 грн);

за жовтень 2023 року (акт № УС00-001406 від 24.11.2023) за 15532 кВт*год сплачено 129 381,56 грн замість належних 107 170,80 грн (переплата 22.210,76 грн);

за листопад 2023 року (акт № УС00-001590 від 13.12.2023) за 59751 кВт*год сплачено 497.725,84 грн замість належних 412.281,90 грн (переплата 85.443,94 грн);

за грудень 2023 року (акт № УС00-001722 від 26.12.2023) за 105306 кВт*год сплачено 877.198,98 грн замість належних 726.611,40 грн (переплата 150.587,58 грн).

Крім того, за договором № 0201/127 від 15.01.2024 на підставі актів приймання-передачі електричної енергії за період з червня 2024 року по грудень 2024 року позивачем було сплачено 2.336.740,71 грн з ПДВ за поставлену електроенергію загальним обсягом 208 136 кВт*год. Відповідно до вказаних актів вартість електричної енергії складала 11,226989 грн з ПДВ за 1 кВт*год згідно з недійсною додатковою угодою № 3. При цьому, у випадку, якщо вартість 1 кВт*год складала ціну, яка була передбачена у договорі з урахуванням правомірних змін, визначених неоспорюваною додатковою угодою № 2 9,440636 грн з ПДВ за 1 кВт*год, позивачу довелося б сплатити за електричну енергію 1.964.936,22 грн з ПДВ (9,440636 грн * 208 136 кВт*год), що на 371.804,49 грн менше, ніж було заплачено:

за червень 2024 року (акт № УСБП-001679 від 29.07.2024) за 11961 кВт*год сплачено 134.286,01 грн замість належних 112.919,45 грн (переплата 21.366,56 грн);

за липень 2024 року (акт № УСБП-002071 від 13.08.2024) за 6334 кВт*год сплачено 71.111,75 грн замість належних 59.796,99 грн (переплата 11.314,76 грн);

за серпень 2024 року (акт № УСБП-002406 від 18.09.2024) за 8580 кВт*год сплачено 96.327,56 грн замість належних 81.000,66 грн (переплата 15.326,90 грн);

за вересень 2024 року (акт № УСБП-002814 від 14.10.2024) за 13445 кВт*год сплачено 150.946,86 грн замість належних 126.929,35 грн (переплата 24.017,51 грн);

за жовтень 2024 року (акт № УСБП-003190 від 18.11.2024) за 21880 кВт*год сплачено 245.646,54 грн замість належних 206.561,12 грн (переплата 39.085,42 грн);

за листопад 2024 року (акт № УСБП-003585 від 17.12.2024) за 72504 кВт*год сплачено 814.001,66 грн замість належних 684.483,87 грн (переплата 129.517,79 грн);

за грудень 2024 року (акт № УСБП-003820 від 27.12.2024) за 73432 кВт*год сплачено 824.420,33 грн замість належних 693.244,78 грн (переплата 131.175,55 грн).

Отже, загалом позивачем на користь відповідача було надмірно сплачено грошові кошти на загальну суму 679.227,33 грн (307.422,84 грн за договором № 1101/31 та 371.804,49 грн за договором № 0201/127).

Суд погоджується з розрахунками позивача та приходить до висновку, що оскільки додаткові угоди № 4 та № 5 до договору № 1101/31, а також додаткова угода № 3 до договору № 0201/127 є недійсними, то ціна поставленої електричної енергії має становити згідно умов правомірних додаткових угод, а саме 6,90 грн з ПДВ за 1 кВт*год та 9,440636 грн з ПДВ за 1 кВт*год відповідно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів в сумі 679 227,33 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Староушицької селищної ради обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 27.07.2023, укладену між Староушицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1101/31 від 11.01.2023.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 16.08.2023, укладену між Староушицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1101/31 від 11.2023.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 05.07.2023, укладену між Староушицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» до договору про постачання електричної енергії споживачу № 0201/127 від 15.01.2024.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7; код ЄДРПОУ 44378553) на користь Староушицької міської ради (32385, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Стара Ушиця, вул. Українська, 5; код ЄДРПОУ 03308388) 679.227 (шістсот сімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять сім) грн 33 коп. безпідставно набутих коштів.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7; код ЄДРПОУ 44378553) на користь Староушицької міської ради (32385, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Стара Ушиця, вул. Українська, 5; код ЄДРПОУ 03308388) 16.137 (шістнадцять тисяч сто тридцять сім) грн 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 06.07.2025.

СуддяВ.В.Сівакова