Рішення № 138033590, 24.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2026Справа № 908/620/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/620/24

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (Україна, 69035, місто Запоріжжя, вулиця Якова Новицького, 5) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (Україна, 69002, місто Запоріжжя, вулиця Фортечна, 65; ідентифікаційний код 38625593)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (Україна, 03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, 5-А, офіс 320; ідентифікаційний код 39568531)

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 131 736,35 грн

Представники учасників справи:

прокурор: Мосійчук А.П.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Годованець Л.Ю., довіреність №1 від 12.01.2026.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум", в якому просив визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 26.02.2021, № 4 від 13.04.2021, № 5 від 18.08.2021, № 6 від 20.09.2021, № 7 від 12.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 437 від 21.12.2020, укладені між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум", та стягнути 325 068,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 справу передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2024 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Кирилюк Т.Ю.) від 10.09.2024 позов було задоволено частково, визнано недійсними додаткові угоди №4 від 13.04.2021, №5 від 18.08.2021, №6 від 20.09.2021 та №7 від 12.10.2021 до договору №437 від 21.12.2020, укладеного Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області 193 333,46 грн основного боргу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на користь Запорізької обласної прокуратури 15 012,00 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 908/620/24 залишено без змін, судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на скаржників.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2026 було частково задоволено касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 908/620/24 в частині відмови у позові скасовано, справу № 908/620/24 в частині відмови у позові передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 справу № 908/620/24 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 було прийнято справу №908/620/24 суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2026.

02.04.2026 прокурором сформовано в системі Електронний суд письмові пояснення, які 02.04.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

15.04.2026 представником відповідача сформовано в системі Електронний суд письмові пояснення, які 15.04.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

У підготовче засідання 15.04.2026 з`явились прокурор та представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 15.04.2026 судом було долучено до матеріалів справи письмові пояснення учасників справи, оголошено перерву до 06.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 908/620/24 призначено на 06.05.2026.

24.04.2026 прокуратурою сформовано в системі Електронний суд письмові пояснення, які 24.04.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

У підготовче засідання 06.05.2026 з`явились прокурор та представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 06.05.2026 судом було долучено до матеріалів справи письмові пояснення прокуратури, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2026.

22.05.2026 представником відповідача сформовано в системі Електронний суд клопотання про зупинення провадження у справі, яке 25.05.2026 зареєстроване в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

26.05.2026 прокурором сформовано в системі Електронний суд заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, які 26.05.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

У судове засідання 27.05.2026 з`явився прокурор, представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 27.05.2026 судом було оголошено перерву до 24.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 908/620/24 призначено на 24.06.2026.

22.06.2026 представником відповідача сформовано в системі Електронний суд доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі, яке 23.06.2026 зареєстроване в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

22.06.2026 представником відповідача сформовано в системі Електронний суд додаткові пояснення, які 23.06.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

У судове засідання 24.06.2026 з`явились прокурор та представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 24.06.2026 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Прокурор надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечувала.

У судовому засіданні 24.06.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 за результатами проведеної процедури публічних закупівель (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-11-09-006216-c) між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" (далі постачальник) було укладено Договір №437 від 21.12.2020 про постачання електричної енергії (далі Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість отриманої електричної енергії.

Пунктами 5.1 - 5.5 Договору визначено, що його ціна складає 1 965 324,00 грн. Ціна за одиницю товару визначається у Додатку 3 "Комерційна пропозиція". Ціна товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Ціна товару не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно. Ціна Договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п. 14.1 Договору він є укладеним з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Додатком 3 "Комерційна пропозиція" до Договору сторони погодили поставку електричної енергії обсягом 1 175 900 кВт/годин загальною вартістю 1 965 324,00 грн (1,67 грн за 1 кВт/годину).

Додатковою угодою №2 від 26.01.2021 зменшено обсяг закупівлі до 1 119 595 кВт/годин та зменшено ціну договору до 1 871 219,43 грн (ціна одиниці товару залишилась незмінною).

Додатковою угодою №3 від 26.02.2021 зменшено обсяг закупівель до 1 028 562,82 кВт/годин та збільшено вартість одиниці товару, отриманої у лютому 2021 року, з 1,671335997 грн до 1,838грн (на 9,96 %).

Позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електричну енергію відповідно до наступних Актів прийому-передачі:

- №303 від 16.01.2021 за січень 2021 року - 115 676,00 кВт/год за ціною 1,671335997 грн, загальною вартістю 193 333,46 грн;

- №646 від 17.03.2021 за лютий 2021 року - 99 082 кВт/год за ціною 1,838 грн, загальною вартістю 182 112,72 грн;

- №988 від 13.04.2021 за березень 2021 року 114 168 кВт/год за ціною 1,95 грн, загальною вартістю 222 627,60 грн;

- №1421 від 17.05.2021 за квітень 2021 року 120 590 кВт/год за ціною 1,95 грн, загальною вартістю 235 150,50 грн;

- №1725 від 11.06.2021 за травень 2021 року 72 170 кВт/год за ціною 1,95 грн, загальною вартістю 140 731,50 грн;

- №2257/ГУ/6 від 12.07.2021 за червень 2021 року 62 139 кВт/год за ціною 1,95 грн, загальною вартістю 121 171,05 грн;

- №2785 від 13.08.2021 за липень 2021 року 80 667 кВт/год за ціною 1,95 грн, загальною вартістю 157 300,65 грн;

- №3184 від 16.09.2021 за серпень 2021 року 80 888 кВт/год за ціною 2,14 грн, загальною вартістю 173 100,32 грн;

- №3765 від 12.10.2021 за вересень 2021 року 62 550 кВт/год за ціною 2,33 грн, загальною вартістю 145 741,50 грн;

- №4315 від 12.11.2021 за жовтень 2021 року 111 876 кВт/год за ціною 2,56 грн, загальною вартістю 286 402,56 грн;

- №4919 від 28.12.2021 за листопад 2021 року 5 292,019 кВт/год за ціною 2,56 грн, загальною вартістю 13 547,57 грн.

Позивачем було повністю сплачено вартість спожитої електричної енергії, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

З огляду на те, що Додаткова угода №3 від 26.02.2021 до Договору укладена з порушенням законодавства, прокурор просить визнати її недійсною, а також стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 131 736,35 грн.

Скасовуючи судові рішення, ухвалені при попередньому розгляді, та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсною Додаткової угоди №3 від 26.02.2021 до Договору та стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 131 736,35 грн, Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На порушення законодавства при укладені Додаткової угоди № 3 прокурор вказував у позові, зазначаючи, що її укладено 26.02.2021, але встановлено ціну (тариф) електричної енергії з 01.02.2021, тобто ціна на поставлену електричну енергію була збільшена вже після її фактичної поставки. Дана обставина, на думку прокурора, свідчить про порушення Закону України ?Про публічні закупівлі? та основних принципів проведення таких закупівель.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

За змістом частин 1, 4, 5, 7, 9 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень ч. 6 цієї статті.

У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених ч. 5 цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.

У разі закінчення строку дії договору про закупівлю, виконання договору про закупівлю або його розірвання замовник обов`язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що Додатковою угодою №3 від 26.02.2021 до Договору зменшено обсяг закупівель до 1 028 562,82 кВт/годин та збільшено вартість одиниці товару, отриманої у лютому 2021 року з 1,671335997 грн до 1,838 грн (на 9,96 %). Укладення вказаної додаткової угоди відбулось на підставі експертного висновку Черкаської Торгово-промислової палати від 03.02.2021, отже, в матеріалах справи наявні докази коливання ціни саме в період за січень 2021 - лютий 2021, а тому у сторін були підстави для внесення змін до договору щодо ціни, при цьому таку ціну змінено в межах допустимого збільшення, встановленого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з цим, оспорювану Додаткову угоду №3 до Договору укладено 26.02.2021.

У пункті 5 вказаної додаткової угоди зазначено, що її дія розповсюджується на розрахунковий період з 01.02.2021. Окрім того, в п. 2 Додаткової угоди №3 сторони погодили, зокрема, зміну вартості одиниці електричної енергії за лютий 2021 року.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зазначено, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Вказана позиція узгоджується з приписами статті 632 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що оспорюваною Додатковою угодою №3 сторони узгодили зміну істотних умов Договору, а саме вартості товару, яку було збільшено на 9,96%.

Водночас, сторони передбачили збільшення вартості одиниці товару, який на момент укладення угоди вже був поставлений відповідачем та спожитий позивачем у період з 01.02.2021 по 26.02.2021.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, така зміна істотних умов Договору в частині визначення вартості одиниці електричної енергії за лютий 2021 року суперечить приписам Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання Додаткової угоди №3 до Договору недійсною в цій частині.

У свою чергу, прокурором та позивачем не надано належних та допустимих доказів недійсності Додаткової угоди №3 в частині збільшення вартості одиниці товару в період з березня 2021 року.

Так, вартість товару було збільшено в межах дозволених 10%, а з висновку Черкаської Торгово-промислової палати від 03.02.2021 вбачається, що середньозважена ціна на РНД, ОЕС України, за ІІІ декаду січня (21-31 грудня) 2021 року становить 1462,52 грн /МВт.год., тоді як середньозважена ціна на РНД, ОЕС України, за ІІІ декаду лютого (21-31 лютого) 2021 року становить 1632,56 грн /МВт.год. Коливання середньозваженої ціни становить 11,63 %.

Враховуючи наведене, суд не вбачає порушення сторонами положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні Додаткової угоди №3, а саме в частині збільшення вартості електричної енергії з березня 2021 року.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, відповідно до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України Додаткова угода №3 до Договору в частині визначення вартості одиниці електричної енергії за лютий 2021 року є недійсною, оскільки укладена з порушенням вимог статті 632 Цивільного кодексу України, а тому є підстави вважати, що кошти, які сплачені позивачем відповідачеві за електричну енергію в лютому 2021 року, в частині відповідного збільшення вартості є безпідставно отриманими.

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваної додаткової угоди мала місце переплата в сумі 16 513,41 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та визнання недійсною додаткової угоди №3 від 26.02.2021 до договору №437 від 21.12.2020, укладеного між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум", в частині визначення вартості одиниці електричної енергії за лютий 2021 року, а також стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 16 513,41 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 1 761,70 грн, а також апеляційної скарги в розмірі 2 114,04 грн та касаційної скарги в розмірі 2 818,72 грн, що разом становить 4 932,76 грн, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решта сплаченого судового збору за подання позову, а також апеляційної та касаційної скарг залишається за прокурором.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 26.02.2021 до договору №437 від 21.12.2020, укладену між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум", в частині визначення вартості одиниці електричної енергії за лютий 2021 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (Україна, 03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, 5-А, офіс 320; ідентифікаційний код 39568531) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (Україна, 69002, місто Запоріжжя, вулиця Фортечна, 65; ідентифікаційний код 38625593) грошові кошти в сумі 16 513 (шістнадцять тисяч п`ятсот тринадцять) грн 41 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (Україна, 03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, 5-А, офіс 320; ідентифікаційний код 39568531) на користь Запорізької обласної прокуратури (Україна, 69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Дмитра Апухтіна, 29А; ідентифікаційний код 02909973) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн 70 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 4 932 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять дві) грн 76 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.07.2026.

Суддя О.В. Нечай