Ухвала суду № 138033544, 08.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

08.07.2026Справа № 910/8284/26

За заявою Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

Про забезпечення позову

У справі

За позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

До Антимонопольного комітету України

Про визнання частково недійсним рішення АМКУ від 23.04.2026 №355-р

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України в якому просить суд визнати недійсними пункт 2 та пункт 3 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 23.04.2026 року № 355-р у справі № 130- 26.13/43-25 у частині визначення періоду порушення з 12 березня 2024 року по 13 грудня 2024 року та у частині розміру штрафу, розрахованого з урахуванням зазначеного періоду.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- Зупинити дію рішення АМКУ від 23 квітня 2026 року № 355-р у справі № 130-26.13/43-25 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі;

- Заборонити вчинення дій щодо примусового виконання рішення АМКУ від 23 квітня 2026 року № 355-р у справі № 130-26.13/43-25 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що незалежно від результатів судового розгляду позивач буде змушений нести додаткові фінансові витрати, пов`язані із виконанням рішення АМКУ від 23 квітня 2026 року № 355-р, законність якого є предметом судового контролю. При цьому, у випадку задоволення позову відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення АМКУ від 23 квітня 2026 року № 355-р, вимагатиме вчинення додаткових дій щодо повернення коштів, що суперечить принципам процесуальної економії та ефективного судового захисту.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені у частині першій статті 137 ГПК України, та інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Як наголосив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.06.2011 № 5-рп/2011 регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

У частині 4 статті 60 Закону № 2210-III зазначено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АМК, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу АМК на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМК відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Згідно з частиною 5 статті 60 Закону № 2210-III незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу АМК.

У справах, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, Верховний Суд вже надавав правові висновки у вирішенні питання щодо наявності / відсутності підстав для забезпечення позову.

Так, у постанові від 16.03.2026 у справі № 910/11233/25 Верховий Суд виснував, зокрема, таке:

« 31. З наведених норм права вбачається, що певні рішення АМК, визначені частиною першою статті 48 Закону № 2210-III, зокрема, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, встановлюють певні обставини та не зобов`язують суб`єктів вчиняти подальші дії на їх виконання. Натомість інші рішення АМК, визначені частиною першою статті 48 Закону № 2210-III, зокрема, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зобов`язання органу влади чи місцевого самоврядування скасувати або змінити прийняті ними рішення чи розірвати угоди, про примусовий поділ суб`єкта господарювання, накладення штрафу, блокування цінних паперів, усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зобов`язують суб`єктів вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення на виконання цих рішень.

32. Враховуючи це, наведені норми статей 48, 56, 60 Закону № 2210-III розмежовують поняття 1) зупинення дії та 2) зупинення виконання рішень органів АМК. Зупинення дії рішення АМК полягає в тому, що таке рішення або його частина не діють протягом часу їх зупинення, відповідно, не створюють наслідків для зазначених у них суб`єктів, у тому числі щодо їх виконання. У свою чергу, зупинення виконання рішення АМК не зупиняє його дію, проте зупиняє виконання зазначеними в ньому суб`єктами зобов`язань, покладених на них цим рішенням.

33. При цьому, наведені норми статей 48, 56, 60 Закону № 2210-III передбачають такий механізм. За загальним правилом прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу АМК не зупиняє його виконання.

Проте, якщо рішення АМК прийняте згідно з частиною першою статті 48 Закону № 2210-III, порушення судом провадження у справі про визнання його недійсним зупиняє виконання такого рішення на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного судового рішення (постанови) та не вимагає окремого рішення суду для цього.»

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 Верховний Суд зазначав, що:

- частина 5 статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;

- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини 11 статті 137 ГПК України.

Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 04.09.2024 у справі №904/5133/23, від 29.11.2024 у справі №922/2921/24, від 22.09.2025 у справі №922/1327/25).

На переконання суду, зупинення виконання оскаржуваного рішення в силу вимог ч. 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є достатньою гарантією забезпечення не порушення прав позивача щодо виконання оскаржуваного рішення під час розгляду справи судом.

За таких обставин, наявність негативних наслідків для позивача, якими обґрунтована заява про забезпечення позову не знайшли свого підтвердження, а також не надано достатніх доказів необхідності зупинення ще додатково саме дії оскаржуваного рішення.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

Суддя Г.П. Бондаренко -Легких