Рішення № 138033419, 03.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2026Справа № 910/4547/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові продукти Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торі Сервіс»

про стягнення 243 819, 15 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові продукти Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торі Сервіс» про стягнення 243 819, 15 грн, з яких: 234 360, 00 грн основна заборгованість, 5433, 29 грн інфляційні витрати та 3 % річних у розмірі 4025, 86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості неповернутої тари за договором поставки від 01.02.2024 № К/24-13.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи та поштовим повідомленням.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

01.02.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № К/24-13, за яким постачальник зобов`язується передавати (поставляти) покупцеві товар, вказаний у специфікації (зразок наведений в Додатку № 1 до Договору), а покупець зобов`язується приймати поставлений товар та оплачувати його в повному обсязі на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.8. Договору підтвердженням приймання-передачі товару є підпис уповноважених осіб сторін на видатковій та товарно-транспортній накладній (дата/момент поставки), при цьому повноваження особи, яка підписує зі сторони покупця, підтверджуються довіреністю на перевезення, яка залишається у постачальника.

Згідно п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється на піддонах та в кегах, які є зворотною (заставною) тарою.

На виконання умов договору позивач здійснив відповідачу ряд поставок товару в зворотній (заставній) тарі кезі, а саме:

- 28.04.2025 поставка партії товару в зворотній тарі кезі об`ємом 50 літрів (13 штук) та 30 літрів (11 штук, з яких 7 штук - не повернуто), що підтверджується видатковою накладною № Прм-203021 від 28.04.2025.

- 14.05.2025 поставка партії товару в зворотній тарі кезі об`ємом 30 літрів (20 штук), що підтверджується видатковою накладною № Прм-210024 від 14.05.2025.

- 19.05.2025. поставка партії товару в зворотній тарі кезі об`ємом 30 літрів (25 штук), що підтверджується видатковою накладною № Прм-211898 від 19.05.2025.

- 26.05.2025 поставка партії товару в зворотній тарі кезі об`ємом 30 літрів (7 штук), що підтверджується видатковою накладною № Прм-214558 від 26.05.2025.

- 28.05.2025 поставка партії товару в зворотній тарі кезі об`ємом 50 літрів (4 штуки) та 30 літрів (3 штуки), що підтверджується видатковою накладною № Прм-215604 від 28.05.2025.

- 19.06.2025 поставка партії товару в зворотній тарі кезі об`ємом 50 літрів (8 штук) та 30 літрів (31 штук), що підтверджується видатковою накладною № Прм-224445 від 19.06.2025.

Позивач вказує, що відповідач не виконав свого обов`язку за умовами договору щодо повернення тари. Станом на дату звернення до суду покупцем не повернуто постачальнику 93 одиниць зворотної тари кеги місткістю 30 літрів.

Відповідно до умов Договору (п. 3.1.), в обов`язки покупця, серед іншого, входило повернення постачальнику зворотну (заставну) тару в такі строки: піддони - впродовж 90-та (дев`яноста) календарних днів з моменту поставки товару, кеги - негайно після звільнення вмісту, але у будь-якому разі не пізніше 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 3.7. Договору, у разі неповернення зворотної тари в строки, вказані в цьому договорі, або повернення пошкодженої зворотної тари постачальник має право виставити рахунок на оплату неповерненої чи пошкодженої тари, а покупець зобов`язується здійснити оплату за таку тару за заставною вартістю, зазначеною в документах, впродовж 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту виставлення рахунку постачальником.

Матеріалами справи підтверджується що позивач звертався до відповідача з претензіями від 23.07.2025 вих. № 1601 та від 09.10.2025 вих. № 1631 в яких вимагав сплатити йому вартість неповернутої зворотної тари протягом трьох робочих днів.

Враховуючи неповернення в повному обсязі товару та враховуючи його заставну вартість зворотної тари - кег, зазначеної в первинних документах, позивач звернувся до відповідача з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар, оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк та повернуту зворотну тару, а саме кеги після звільнення їх вмісту.

Господарським судом міста Києва встановлено, що із наданих доказів, на виконання договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень товар разом із зворотною тарою - кегами, що підтверджується вищеописаними видатковими накладними.

Судом встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо беззаперечного прийняття спірної зворотної тари уповноваженими на це відповідачем особами.

Суд бере до уваги, що за умовами договору поставки відповідач зобов`язаний був повернути позивачу спірну зворотну (заставну) тару, зокрема, негайно після звільнення вмісту, але у будь-якому разі не пізніше 45-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до обставин справи вбачається, що хоча поставка позивачем на адресу відповідача кегів не була предметом договору, проте сторони визначили, що кеги є зворотною тарою і підлягають поверненню позивачу. Або ж, в разі їх не повернення, останні вважаються поставленими відповідачу та підлягають оплаті відповідачем.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем кегів позивачу, покупець зобов`язаний оплатити поставлені йому кеги. Натомість, зазначений обов`язок не виник би у відповідача у випадку, якщо останній повернув би отримані ним кеги упродовж 45 календарних днів з дати їх передання за видатковими накладними.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направляв відповідачу відповідні претензії з вимогою відшкодувати вартість неповернутої зворотної тари, після чого, як вказує позивач, відповідачем частково було повернуто відповідну тару.

Доказів сплати заборгованості за неповернуту тару в загальній сумі 234 360, 00 грн, так само, як і контррозрахунку заборгованості відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять, хоча про розгляд справи відповідачу відомо, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання відповідачем відповідної ухвали суду. Отже, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов договору в частині оплати вартості поставлених йому кегів.

З огляду на встановлені обставини та подані докази, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджують аргументи позивача про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення зворотної тари за договором поставки. На дату прийняття рішення у цій справи відповідач не повернув позивачу за переліченими вище накладними зворотну тару - кеги загальною вартістю 234 360, 00 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у вказаному розмірі підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 4025, 86 грн 3 % річних за період з 26.07.2025 по 19.02.2026 та 5433, 29 грн інфляційних втрат за період серпень 2025 січень 2026.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 5433, 29 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 4025, 86 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРІ СЕРВІС» (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 28/2, нежиле приміщення 43, ідентифікаційний код 36385409) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА» (01033, місто Київ, СПОРТИВНА ПЛОЩА, будинок 3, ідентифікаційний код 36843876) заборгованість у розмірі 234 360 (двісті тридцять чотири тисячі триста шістдесят) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 4025 (чотири тисячі двадцять п`ять) грн 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 5433 (п`ять тисяч чотириста тридцять три) грн 29 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2925 (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн 83 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва