Рішення № 138033341, 08.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/142/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 Справа № 908/3142/25 (924/103/26 )

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали господарської справи

позивач ВІЙСЬКОВИЙ ЛІЦЕЙ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (адреса: 29000 Україна, м. Хмельницький, вул. Озерна, буд. 14; код ЄДРПОУ 38245193)

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686)

про стягнення 294, 79 грн

в межах справи № 908/3142/25

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686)

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЕНПРОД" (ел. пошта: 42689527@gmail.com, адреса: 04112, Україна, м. Київ, вул. Телигі Олени, 15, ЄДРПОУ 42689527)

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС».

29.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Військового ліцею Державної прикордонної служби України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» пені у сумі 294 грн 79 коп., нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №15-25 від 03.02.2025.

У зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство відповідача матеріали позовної заяви передані для розгляду Господарському суду Запорізької області в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження була належним чином направлена учасникам справи.

Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов відповідно до статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України.

Проте у встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких заяв про продовження процесуального строку, клопотань про відкладення розгляду справи, а також доказів існування поважних причин неподання відзиву матеріали справи не містять.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене справа розглядається судом за наявними у ній доказами.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач зазначає, що між Військовим ліцеєм Державної прикордонної служби України (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» (Постачальник) укладено договір поставки №15-25 від 03.02.2025, предметом якого є поставка суміші сухофруктів ДСТУ 8494.

Загальна вартість договору становить 61 980,00 грн.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця протягом одного календарного дня з моменту її направлення.

На виконання умов договору позивачем 17.10.2025 направлено заявку №06.1.2/2144-25-Вих на поставку 200 кг суміші сухофруктів загальною вартістю 12 396,00 грн із кінцевим строком поставки до 22.10.2025.

Проте відповідач свої договірні зобов`язання не виконав та товар у визначений договором строк не поставив.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач листом від 14.11.2025 №06.1.2/2352-25-Вих повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору з 18.11.2025 відповідно до пункту 7.2.1 договору.

Оскільки прострочення поставки становило 28 календарних днів, позивачем відповідно до пункту 8.3.2 договору нараховано пеню у сумі 294 грн 79 коп., виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, позивач зазначає, що дотримався передбаченого договором претензійного порядку врегулювання спору.

27.11.2025 на адресу відповідача направлено претензію з вимогою добровільно сплатити нараховану пеню.

Проте відповідач претензію залишив без відповіді, суму пені не сплатив, що стало підставою для звернення до суду.

ДОСЛІДЖЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.02.2025 між Військовим ліцеєм Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» укладено договір поставки №15-25.

Факт укладення договору підтверджується письмовим примірником договору, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався здійснювати поставку товару за заявками позивача у строки, визначені договором.

На виконання договору позивачем направлено заявку від 17.10.2025 №06.1.2/2144-25-Вих на поставку товару на суму 12 396,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що товар у встановлений договором строк відповідачем поставлений не був.

Доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань матеріали справи не містять.

Також матеріали справи містять лист позивача від 14.11.2025 про одностороннє розірвання договору відповідно до його умов.

Отже, факт порушення відповідачем строків поставки товару підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідач таких обставин не спростував.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статей 73- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати товар покупцеві у встановлений договором строк, а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Отже, своєчасна поставка товару є істотним договірним обов`язком відповідача.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні обов`язки, направивши відповідачу заявку від 17.10.2025 № 06.1.2/2144-25-Вих на поставку товару.

Натомість відповідач у встановлений договором строк товар не поставив.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, визначений договором.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач допустив прострочення виконання договірного зобов`язання.

Внаслідок такого порушення позивач відповідно до пункту 7.2.1 договору правомірно реалізував право на одностороннє розірвання договору, повідомивши відповідача листом від 14.11.2025, а договір вважається припиненим з 18.11.2025.

Зазначений спосіб припинення договору узгоджується з частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі односторонньої відмови від договору у випадках, встановлених договором або законом, договір є відповідно розірваним.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник зобов`язаний сплатити кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Пунктом 8.3.2 договору сторони погодили, що у разі затримки поставки товару або поставки його не в повному обсязі постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені.

Встановлено, що розрахунок здійснено виходячи із вартості непоставленого товару - 12 396,00 грн, подвійної облікової ставки Національного банку України (31 % річних) та періоду прострочення 28 календарних днів.

Арифметична правильність розрахунку судом перевірена та сумнівів не викликає.

Розмір пені становить 294 грн 79 коп.

Доказів неправильності зазначеного розрахунку відповідач суду не надав.

Крім того, суд враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України неподання відповідачем відзиву без поважних причин надає суду право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому саме лише неподання відзиву не є підставою для автоматичного задоволення позову. Проте така процесуальна поведінка означає, що відповідач не навів заперечень щодо заявлених вимог та не подав доказів на їх спростування.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що принцип змагальності процесу покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зазначено, що при оцінці доказів застосовується стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто суд повинен дійти висновку, що певна обставина є більш ймовірною, ніж її відсутність.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 та від 18.11.2019 у справі №902/761/18.

Дослідивши всі наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про доведеність позовних вимог.

Матеріали справи підтверджують факт укладення договору, направлення заявки, порушення відповідачем строку поставки товару, правомірне розірвання договору позивачем, а також правильність здійсненого розрахунку пені.

Будь-яких доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідачем не подано.

Отже, позовні вимоги Військового ліцею Державної прикордонної служби України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» пені у сумі 294 грн 79 коп. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи викладене, суд виходить із того, що між сторонами виникли господарські правовідносини, які ґрунтуються на договорі поставки № 15-25 від 03.02.2025.

Позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення договору, направлення заявки на поставку товару, невиконання відповідачем договірного обов`язку щодо поставки товару у встановлений строк, направлення повідомлення про одностороннє розірвання договору та здійснення нарахування пені відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору щодо строків поставки товару, у зв`язку з чим у позивача виникло право на застосування передбачених договором заходів відповідальності.

Нарахована позивачем пеня у сумі 294 грн 79 коп. відповідає умовам договору, вимогам статей 549, 611 Цивільного кодексу України та статей 230- 232 Господарського кодексу України, її розрахунок є арифметично правильним та відповідачем не спростований.

При цьому суд враховує, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не скористався наданими процесуальними правами, не надав доказів належного виконання договору або доказів існування обставин, які виключають чи обмежують його відповідальність.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справа правомірно вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України жодний доказ не має для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши всі подані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Військового ліцею Державної прикордонної служби України є доведеними, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 651, 653, 712 Цивільного кодексу України, статтями 13, 73- 79, 86, 129, 165, 236- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686) на користь ВІЙСЬКОВОГО ЛІЦЕЮ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (адреса: 29000 Україна, м. Хмельницький, вул. Озерна, буд. 14; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) пеню у розмірі 294 (двісті дев`яносто чотири) гривні 79 копійок та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

3. Видати наказ.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 08.07.2026.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.