Рішення № 138033202, 25.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/3/26

Господарський суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02909967; місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Небесної Сотні 6, в інтересах держави в особі

позивача: Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рада Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 43919849, місцезнаходження 89000, Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Великий Березний, вулиця Шевченка, будинок 27,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», код ЄДРПОУ 41999833, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18,

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів,

за участі представників сторін:

від прокуратури прокурора Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А.М.,

від позивача - не з`явився,

від відповідача не з`явився,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою №07.53-107-10223ВИХ-25 від 30.12.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-05/3/26 від 02.01.2026) в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області (далі позивач) з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (далі відповідач) про визнання недійсними додаткових угод №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023 до договору №130389/2023 від 12.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу (далі спірні додаткові угоди) та про стягнення 80900,31 грн надмірно сплачених коштів.

Позов заявлено прокурором з підстав порушення вимог статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023 до договору №130389/2023 від 12.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу. Тому вказані додаткові угоди, на думку прокурора, мають бути визнані судом недійсними і з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут») на користь позивача (Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рада Ужгородського району Закарпатської області) підлягають стягненню безпідставно сплачені кошти за договором у сумі 80900,31 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/3/26 визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.

Процесуальні дії у справі

Згідно з ухвалою від 19.01.2026 позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратура Закарпатської області №07.53-107-10223ВИХ-25 від 30.12.2025 залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 19.01.2026 від керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 23.01.2026 №07.53-108-632ВИХ-26 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/596/26 від 26.01.2026), до якої долучені докази усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з ухвалою від 30.01.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 26.02.2026 та встановив учасникам строки на подачу заяв по суті справи.

17.02.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 16.02.2026 (зареєстрований за вх.№02.3.1-02/1449/26).

20.02.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області надійшла відповідь на відзив від 19.02.2026 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/1602/26).

Згідно з ухвалою від 26.02.2026 суд відклав підготовче засідання на 30.03.2026.

25.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 25.03.2026 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/2757/26 від 25.03.2026), згідно з якою позивач просить розглянути справу без участі його представника та задовольнити позовні вимоги прокурора в справі.

Згідно з ухвалою від 30.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 30.04.2026.

Через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу «Повітряна тривога» суд згідно ухвали від 30.04.2026 призначив наступне судове засідання на 27.05.2026.

19.05.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі від 26.05.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/5039/26 від 27.05.2026), згідно якого відповідач просить зупинити провадження у справі №907/3/26 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII зi змінами.

Згідно з ухвалою від 27.05.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про повернення до стадії підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі від 26.05.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/5039/26 від 27.05.2026).

У судовому засіданні 27.05.2026 під час з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами суд заслухав вступні слова прокурора і представника відповідача, після чого згідно ухвали від 27.05.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 24.06.2026.

У судовому засіданні по розгляду справи по суті 24.06.2026 суд дослідив письмові докази, а також пояснення учасників справи, що містяться в заявах по суті справи, провів судові дебати, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення у цьому судовому засіданні.

Після повернення 24.06.2026 зі стадії ухвалення судового рішення, у порядку ч. 1 та 6 ст. 240 ГПК України суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суть спору за позицією прокурора

В обґрунтування позовних вимог керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області зазначає, що за результатами опрацювання даних електронної системи «Prozorro» щодо закупівлі «Електрична енергія» (ID: UA-2022-11-23-004955-а) виявлено порушення законодавства про публічні закупівлі при зміні істотних умов договору.

Щодо цього прокурор стверджує, що за результатами торгів 12.12.2022 між замовником та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» було укладено договір №130389/2023 на поставку 122 500 кВт/год електричної енергії за ціною 4,919992 грн з ПДВ (включаючи ціну електроенергії без ПДВ 3,754353 грн, тариф на передачу 0,34564 грн та ПДВ 0,819999 грн) на загальну суму 602699,02 грн із зазначенням початку постачання електричної енергії з 01.01.2023. Надалі сторонами укладено додаткову угоду №1 від 18.01.2023 та додаткову угоду №4 від 10.04.2023, які відповідали нормам закону.

Щодо спірної додаткової угоди №01 від 26.07.2023, то постачальник у листі №816/501-16 від 19.07.2023 запропонував позивачу підвищити ціну на 13,45% на підставі коливання цін за 10 днів липня порівняно з червнем 2023 року, а відтак сторони погодили збільшення ціни 1 кВт/год до 5,693297 грн з ПДВ (ціна без ПДВ 4,259314 грн, тариф на передачу 0,485100 грн, ПДВ 0,948883 грн). Всупереч пп. 2 п. 19 Особливостей №1178 та п. 13.10 договору, у матеріалах закупівлі відсутня будь-яка довідка компетентної організації на підтвердження коливання ціни у період між додатковими угодами №4 та №1. Окрім того, ціну підвищено «заднім числом» з 10.07.2023, чим порушено обов`язковий 20-денний строк попередження споживача, передбачений ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ. Також допущено перевищення 10-відсоткового ліміту збільшення ціни порівняно з первинними умовами договору. Через застосування цієї угоди за липень 2023 року за спожиті 2767 кВт/год замість належних 11578,80 грн було сплачено 15753,35 грн (за актом та платіжними інструкціями №864, 346, 89, 176, 122 від 04.08.2023 сплачено всього 21512,22 грн з ПДВ), що призвело до переплати в розмірі 4174,55 грн з ПДВ.

Щодо спірної додаткової угоди №3 від 31.08.2023, то сторони договору збільшили ціну 1 кВт/год на 7,95% - до 6,146147 грн з ПДВ (ціна без ПДВ 4,636689 грн, тариф на передачу 0,485100 грн, ПДВ 1,02435788 грн) із застосуванням умов угоди з 01.08.2023. Дана угода укладена за повної відсутності документального підтвердження коливання ринкових цін. Більше того, за даними ДП «Оператор ринку», станом на 26.07.2023 середньозважена ціна РДН становила 4293,45 грн/МВт/год, а станом на 31.08.2023 вона знизилася до 3662,24 грн/МВт/год (падіння на 14,87%), що свідчить про безпідставне підвищення ціни в період її ринкового зниження. На підставі цієї угоди за період з 01.08.2023 по 25.12.2023 за спожиті 39115 кВт/год (згідно з актами та платіжними інструкціями за серпень-грудень 2023 року) постачальнику безпідставно сплачено 240406,51 грн з ПДВ замість 163680,75 грн (за ціною додаткової угоди №4), що спричинило переплату в розмірі 76725,76 грн з ПДВ.

Отже, загальна сума зайво перерахованих коштів місцевого бюджету за обома оскаржуваними угодами становить 80900,31 грн з ПДВ. Через неправомірне зростання ціни обсяг поставки електричної енергії для закладів освіти скоротився з 122500 кВт/год до 90468 кВт/год (на 32032 кВт/год менше).

Згідно доводів прокурора, така поведінка відповідача є недобросовісною діловою практикою, спрямованою на штучне заниження тендерної пропозиції для перемоги з наступним безпідставним підвищенням ціни, що прямо порушує принципи максимальної економії, ефективності, відкритості та прозорості закупівель (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 26 Бюджетного кодексу України).

Крім цього, оскільки спірна додаткова угода №3 є похідною від угоди №01, обидва правочини суперечать законодавству та інтересам держави, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України з поверненням суми переплати.

Підстави для представництва інтересів держави прокурором в особі Відділу освіти (як розпорядника бюджетних коштів та сторони договору відповідно до ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») зумовлені тривалою протиправною пасивністю та бездіяльністю уповноваженого органу. Окружна прокуратура листом №07.53-107-7659ВИХ-25 від 03.10.2025 повідомила позивача про виявлені порушення законодавства. У відповідь позивач листом №01-18/459 від 14.10.2025 зазначив, що заходи судово-представницького характеру ним не вживалися і вживатися не будуть через відсутність кошторисних призначень на сплату судового збору. Така тривала пасивна поведінка за наявності обізнаності про порушення інтересів громади свідчить про неналежне виконання органом своїх повноважень, що дає прокурору право на звернення до суду з позовною заявою.

Позиція позивача

Згідно з заяви про розгляд справи без участі сторони від 25.03.2026, відділ освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рада Ужгородського району Закарпатської області вказав, що він позовні вимоги керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі позивача про визнання недійсними додаткових угод до договору №130389/2023 від 12.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 80900,31 грн надмірно сплачених коштів підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника позивача.

Позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву від 31.01.2025, відповідач обґрунтовуючи свою позицію щодо правомірності укладення оспорюваних додаткових угод №01 від 26.07.2023 та №3 від 31.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022, зазначає, що пп. 2 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, на момент виникнення спірних правовідносин було прямо передбачено можливість збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання його вартості на ринку. Дана норма права є диспозитивною та не обмежувала підсумковий чи кінцевий відсоток підвищення ціни за умови, що таке збільшення відбувається пропорційно до ринкових коливань, підтверджується документально та не призводить до збільшення загальної суми, визначеної договором при його укладенні.

Відповідач наголошує на помилковості тверджень прокурора про відсутність документального підтвердження коливання ціни під час підписання додаткової угоди №01 від 26.07.2023. ТОВ «Закарпаттяенергозбут» вказує, що 19.07.2023 він офіційно звернувся до замовника з відповідним листом-пропозицією, до якого було додано належні та допустимі докази, а саме копію цінової довідки Закарпатської торгово-промислової палати №Ц-42 від 12.07.2023, що відображала об`єктивну динаміку зростання ринкових цін на електричну енергію, а також копію Постанови НКРЕКП №1126 від 27.06.2023 про встановлення граничних цін. Таким чином, сторонами було повністю дотримано вимог чинного законодавства та умов п. 13.10. договору щодо обґрунтування зміни вартості товару.

З приводу доводів прокурора про перевищення встановленого обмеження на підняття ціни договору на підставі спірних додаткових угод, то відповідач зазначає, що у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність застосування правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо обмеження максимального ліміту зміни ціни у 10%, то, на переконання відповідача, оспорювана додаткова угода №01 від 26.07.2023 може бути визнана недійсною лише частково, так як згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин, тому ціна за одиницю товару в межах дозволеного ліміту має становити 5,4119912 грн. Проведений відповідачем детальний розрахунок на підставі наявних актів прийняття-передачі за період з липня по грудень 2023 року свідчить, що за таких обставин розмір надмірно сплачених коштів становить лише 29494,84 грн, а у задоволенні решти позовних вимог у розмірі 51405,47 грн слід відмовити.

Щодо вимоги прокурора про стягнення судових витрат, відповідач посилається на положення ч. 9 ст. 129 ГПК України та зазначає, що спірні додаткові угоди були підписані за добровільною згодою та у підтвердження спільної волі обох сторін договору. Оскільки замовник самостійно та без жодних заперечень підписував вказані документи, а прокурором констатовано тривалу бездіяльність та пасивну поведінку позивача щодо захисту інтересів держави, то відповідач вважає, що судові витрати у вигляді судового збору у сумі 9084,00 грн у разі задоволення позову, мають бути покладені на ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради у рівних частинах, тобто по 4542,00 грн на кожного.

Доводи викладені сторонами у інших заявах по суті справи

У відповіді на відзив від 19.02.2026, прокурор зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що 19.07.2023 відповідач направив замовнику лист 816/501-16 з пропозицією збільшити ціну на підставі аналітичних даних оператора ринку за 10 днів липня 2023 року, вказавши на коливання ціни на ринку в бік збільшення на 13,45 %. Внаслідок цього сторони уклали додаткову угоду №01 від 26.07.2023, якою ціну підвищено до 5,693297 грн за 1 кВт/год (ріст на 13,38 %) та додаткову угоду №3 від 31.08.2023, якою ціну підвищено до 6,146147 грн за 1 кВт/год (ріст на 7,95 %). Загальне збільшення ціни порівняно з первинним договором склало 24,92 %, що прямо порушує імперативні вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якими істотні умови договору не можуть змінюватися, окрім випадків збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% від ціни, визначеної за результатами тендеру.

Прокурор наголошує на відсутності належного документального обґрунтування коливання цін на ринку з боку постачальника. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі №916/747/24 від 06.02.2025 та аналогічні висновки у справах №903/366/22, №917/1009/22, №927/568/21, прокурор зазначає, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження, а сам факт коливання цін на ринку не тягне за собою автоматичного підвищення ціни за договором. Постачальник повинен довести, що таке коливання відбулося саме в період від укладення договору до внесення змін, є непрогнозованим, і що виконання договору за первинною ціною стало для нього вочевидь невигідним чи збитковим. Надані відповідачем листи та роздруківки з сайту Державного підприємства «Оператор ринку» мають лише довідково-інформаційний характер і не є належним підтвердженням ринкового коливання у розумінні закону.

Окремим вагомим аргументом прокурора є безпідставне та протиправне застосування сторонами положень ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо надання додатковим угодам зворотної сили в часі. Спірними угодами було передбачено, що додаткова угода №01 від 26.07.2023 поширює дію на відносини з 10.07.2023, а додаткова угода №3 від 31.08.2023 - з 01.08.2023. Прокурор вказує, що оскільки у ці періоди відповідач щоденно постачав, а замовник приймав та споживав електричну енергію, то сторони не мали права змінювати ціну за товар, який уже був фактично переданий у власність та спожитий. Дана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 від 24.01.2024 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/21671/17, які забороняють зміну ціни після виконання зобов`язання та заперечують можливість застосування зворотної дії додаткових угод до вже врегульованих та виконаних відносин.

Підсумовуючи викладене, прокурор зазначає, що укладення оспорюваних додаткових угод відбулося з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі, призвело до нівелювання результатів відкритих торгів та є нечесною діловою практикою. У зв`язку з цим, додаткова угода №01 від 26.07.2023 та додаткова угода №3 від 31.08.2023 підлягають визнанню недійсними, а надміру сплачені кошти в сумі 80900,31 грн підлягають стягненню на користь відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради на підставі ст. 1212 ЦК України. Також прокурор просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9084,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

За результатом процедури закупівлі «Електричної енергії» UA-2022-11-23-004955-а, між Відділом освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області (у договорі споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (у договорі постачальник), разом іменовані як сторони, 12.12.2022 укладено договір №130389/2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про, ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), Закону України «Про публічні закупівлі». Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони.

Відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором постачальник продає Електрична енергія (09310000-5) (ДК 021:2015) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість - 122 500 кВт/год.

Згідно з п. 2.2. договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи. розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 2.3. договору, обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби в електроенергії.

Згідно з п. 3.1. договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в : заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше початку строку дії Договору та завершення процедури зміни постачальника.

Відповідно до п. 3.2. договору, споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору.

Згідно з п. 3.3. договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої пати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.

Згідно з п. 4.2. договору, постачальник зобов`язується забезпечити комерційну якість послуг, які надаються споживачу за цим договором, що передбачає вчасне та повне інформування споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз`яснень положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із споживачем, а також можливість. вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання.

Відповідно до п. 4.3. договору, споживач має право на отримання компенсації за недотримання показників комерційної якості надання послуг постачальником. Постачальник зобов`язується надавати компенсацію споживачу за недотримання показників комерційної якості надання послуг постачальником у порядку, затвердженому регулятором, опублікувати на своєму офіційному веб-сайті порядок надання компенсацій та їх розміри.

Згідно з п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна за спожиту електричну енергію у 2023 р., за 1 кВт/год, без урахування тарифів на її розподіл, становить 4,919992 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі:

- ціна електричної енергії - 3,754353 грн.;

- тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн;

- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,819999 грн.

Загальна вартість всього обсягу поставки складає 602699,00 грн з ПДВ, ПДВ - 100449,83 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об?єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Згідно з п. 5.3. договору, ціна (сума) цього договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника. При цьому, фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків замовника на дану потребу. На дату укладання договору платіжні (бюджетні) зобов`язання виникають щодо оплати частини предмета закупівлі в межах доведеної суми (у межах кошторисних призначень).

Відповідно до п. 5.4. договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Згідно з п. 5.5. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.6. договору, розрахунки споживача за дим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок).

Згідно з п. 5.7. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 5.8. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків, оплати за дим договором, постачальник має право вимагати сплату пені, нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п. 5.10. договору, споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Споживач може змінити спосіб оплати через діючого постачальника на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом вибору відповідної комерційної пропозиції постачальника. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з п. 5.11. договору, споживач має право обрати на розрахунковий період іншого постачальника в установленому ПРРЕЕ порядку, за умов, що в нього є укладений договір про розподіл (передачу) електричної енергії з оператором системи та відсутнє припинення постачання електричної енергії внаслідок наявної заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником.

Відповідно до п. 5.12. договору, порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем.

Згідно з п. 10.2. договору, Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 11.1. договору, спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконанні умов цього договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, або можуть бути вирішенні шляхом звернення споживача до інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії, що створюється постачальником згідно з положенням про інформаційно-консультаційний центр по роботі із споживачами електричної енергії, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12 березня 2009 року №299, зареєстрованим в Міністерстві конституції України 6 квітня 2009 року за №308/16324 (із змінами) (далі - Положення про ІКЦ). Під час вирішення спорів сторони мають керуватися порядком врегулювання спорів, встановленим ПРРЕЕ та Положенням про ІКЦ.

Відповідно до п. 13.1. договору, договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині постачання електроенергії з моменту завершення процедури зміни постачальника до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків до повного його виконання.

Згідно з п. 13.2. договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов?язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Відповідно до п. 13.3. договору, дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Згідно з п. 13.6. договору, усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь- якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 13.7. договору, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з п. 13.10. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів.

2) збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

У разі збільшення ціни товару на ринку постачальник (учасник) письмово звертається до Споживача (Замовника) щодо зміни ціни за одиницю товару. Таке звернення в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинно бути обґрунтоване. Підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку є інформація, що розміщена на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» (https://www.orce.com.ua/).

Учасник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає інформацію у документальному вигляді (роздруківку із сайту), що розміщена на офіційному сайті ДІ «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/) та є публічною, про зміну ціни електричної енергії за період (декади або місяця) стосовно якого подається письмове звернення, що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в цих межах/розмірах, на які Учасник пропонує змінити ціну товару.

Уся інформація щодо торгів на РДН та ВДР, зокрема, про ціни та обсяги купівлі-продажу електричної енергії оприлюднюється оператором ринку електричної енергії на сайті Державного підприємства «Оператор ринку». Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо коливання середньозваженої ціни ДН у відповідній торговій зоні, оприлюднена Оператором ринку електричної енергії на сайті Державного підприємства «Оператор ринку» Базовою ціною за одиницю товару для розрахунку відсотку коливання ціни на ринку є середньозважена ціна згідно інформації, оприлюдненої Оператором ринку електричної енергії на сайті Державного підприємства «Оператор ринку». Зміна ціни за одиницю товару (без врахування тарифів транспортування): регламентується шляхом укладання додаткових угод пропорційно коливанню середньозваженої ціни.

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

Сторони можуть внести зміни да договору у випадку покращення якості товару умови, що така зміна не призведе до зміни товару та відповідає тендерній документації в частині встановлення вимог та функціональних характеристик до предмета закупівлі і є покращенням його якості. Підтвердженням можуть бути документи технічного характеру з відповідними висновками, наданими уповноваженими органами, що свідчать про покращення якості, яке не впливає на функціональні характеристики товару.

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

Строк дії договору та виконання зобов`язань може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат споживача (замовника), за змови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначатиметься споживачем (замовником), у момент виникнення об`єктивних обставин (виходячи з їх особливостей) з дотриманням чинного законодавства;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

Сторони можуть внести зміни до договору у разі зміни згідно із законодавством ставок податків і зборів, які мають бути включені до ціни договору, ціна змінюється пропорційно до змін таких ставок. Зміна ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів може відбуватися як 6 бік збільшення, так і в бік зменшення, сума договору може змінюватися в залежності від таких змін без зміни обсягу закупівлі. Підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти держави.

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, БRGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

Сторони можуть внести відповідні зміни уразі зміни регульованих цін (тарифів);при цьому, підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в діло) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або Держави щодо встановлення регульованих цін.

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Невід`ємними частинами договору є укладені сторонами додатки: №1 (заява-приєднання до умов договору постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначені об`єкти споживача щодо поставки електричної енергії за договором), №2 (комерційна пропозиція), №3 (план графік постачання електричної енергії).

Отже, з п.п. 2.1., 5.1, 5.2 договору, додатку №2 (комерційної пропозиції) судом встановлено, що при укладенні договору за результатами процедури закупівлі №UA-2022-11-23-004955-а, сторонами визначено ціну товару (електричної енергії за 1 кВт/год) в сумі 4,919992 грн.

18.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» та Відділом освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області була укладена додаткова угода №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022.

Згідно з п. 1. додаткової угоди №1 вбачається, що керуючись п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та нормами Постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», відповідно до наявних змін законодавства на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1788 від 21.12.2022, сторони домовились збільшити тариф з передачі електричної енергії на рівні 380,28 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість) враховуючи прийнятий нормативний акт, без збільшення загальної вартості договору. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до п. 2. додаткової угоди №1 вбачається, що у зв`язку із застосуванням п. 1 цієї додаткової угоди сторони домовились викласти п 5.1. договору у редакції, яка передбачає, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить разом з ПДВ- 4,96156 грн, в тому числі: ціна електричної енергії за 1 кВт/год 3,754353 грн (без ПДВ); тариф на послуги з передачі енергії 0,38028 грн (без ПДВ); ПДВ 0,826927 грн.

Таким чином, на підставі додаткової угоди №1 від 18.01.2023 ціна електричної енергії за договором за 1 кВт/год збільшилась з 4,919992 грн до 4,96156 грн (з поширенням дії на відносини сторін з 01.01.2023).

10.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» та Відділом освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області була укладена додаткова угода №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022.

Згідно з п. 1. додаткової угоди №4 вбачається, що керуючись п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та нормами Постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», відповідно до наявних змін законодавства на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1788 від 21.12.2022, сторони домовились збільшити тариф з передачі електричної енергії на рівні 430,25 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість) враховуючи прийнятий нормативний акт, без збільшення загальної вартості договору. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до п. 2. додаткової угоди №4 вбачається, що у зв`язку із застосуванням п. 1 цієї додаткової угоди сторони домовились викласти п 5.1. договору у редакції, яка передбачає, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить разом з ПДВ- 5,0215 грн, в тому числі: ціна електричної енергії за 1 кВт/год 3,754353 грн (без ПДВ); тариф на послуги з передачі енергії 0,430250 грн (без ПДВ); ПДВ 0,836921 грн.

Таким чином, на підставі додаткової угоди №4 від 10.04.2023 ціна електричної енергії за договором за 1 кВт/год збільшилась з 4,919992 грн до 5,0215 грн (із поширенням дії на відносини сторін з 01.04.2023) внаслідок збільшення її регульованої складової - тарифу на послуги з передачі електричної енергії відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО».

26.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» та Відділом освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області була укладена додаткова угода №01 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022.

Згідно з п. 1. додаткової угоди №01 вбачається, що керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та нормами Постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», зважаючи на те; що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, в т.ч. збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару без зміни суми, визначеної у договорі про закупівлю, та якості товару. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відтак, відповідно до п. 2. додаткової угоди №01 вбачається, що у зв`язку із застосуванням п.1 цієї додаткової угоди сторони домовились викласти пункт 5.1. договору у редакції, яка передбачає, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить разом з ПДВ- 5,693297 грн в тому числі: ціна електричної енергії за 1 кВт/год - 4,259314 грн (без урахування ПДВ); тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,485100 грн (без ПДВ); ПДВ - 0,948883 грн.

У п.5 додаткової угоди №01 зазначено, що вона набирає чинності з моменту підписання її сторонами, є невід`ємною частиною договору та відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини сторін, що виникли з 10.07.2023. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

Підставою укладення спірної додаткової угоди №01 від 26.07.2023 був лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 19.07.2023 №816/501-16 на адресу позивача, до якого було додано, зокрема, копію цінової довідки Закарпатської торгово-промислової палати (надалі ТПП) від 12.07.2023 №15.06-07/114.

Таким чином, на підставі додаткової угоди №01 від 26.07.2023 ціна електричної енергії за договором за 1 кВт/год збільшилась з 5,0215 грн до 5,693297 грн (для обсягів постачання з 10.07.2023), що становить зростання на 13,38% від попередньої ціни товару, визначеної умовами договору №4 від 10.04.2023, при цьому таке збільшення відбулося до дня укладення спірної угоди з 10.07.2023.

26.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» та Відділом освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області була укладена додаткова угода №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022.

Згідно з п. 1. додаткової угоди №3 вбачається, що керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та нормами Постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», зважаючи на те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, в т.ч. збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару без зміни суми, визначеної у договорі про закупівлю, та якості товару. У разі зміни договору зобов?язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відтак, у зв`язку із застосуванням п. 1 цієї додаткової угоди сторони домовились викласти п. 5.1. договору у редакції, яка передбачає, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить разом з ПДВ - 6,146147 грн в тому числі: ціна електричної енергії за 1 кВт/год -4,636689грн. (без урахування ПДВ); тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,485100 грн. (без ПДВ); ПДВ - 1,02435788 грн.

Згідно з п.5 додаткової угоди №3 вбачається, що ця угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами, є невід`ємною частиною договору та відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.08.2023.

Водночас, судом встановлено, що будь-яка довідка на підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку України у період між датами застосування додаткової угоди № 01 (26.07.2023) та додаткової угоди № 3 (3І.08.2023) відсутня, що унеможливлює встановлення наявності/відсутності коливання ціни товару на ринку.

Таким чином, на підставі додаткової угоди №3 від 31.08.2023 ціна електричної енергії за договором за 1 кВт/год збільшилась з 5,693297 грн до 6,146147 грн (для обсягів постачання з 01.08.2023), що становить зростання на 7,95% від попередньої ціни, та зростання ціни у загальному на 21,33% від ціни товару, визначеної умовами договору №4 від 10.04.2023.

Судом встановлено, що постачання електричної енергії у період з липня по грудень 2023 року здійснювалося ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та оплачувалося споживачем за ціною, визначеною спірними додатковими угодами №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023. Факт постачання відповідних обсягів електричної енергії та їх повна оплата за вказаною ціною підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі та платіжними інструкціями.

Так, постачання електричної енергії у липні 2023 року здійснювалося ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та оплачувалося споживачем за ціною, визначеною спірною додатковою угодою №01 від 26.07.2023, а саме: на підставі акту приймання-передачі електроенергії № 130389/7/Ф1 від 31.07.2023 за липень 2023 року за 2767 кВт/год по ціні 4,744414 грн без ПДВ сплачено 21512,22 грн з ПДВ згідно платіжних інструкцій №864 від 04.08.2023, №346 ВІД 04.08.2023 №346, від 04.08.2023 №89, від 04.08.2023 №176, від 04.08.2023 №122.

Надалі постачання електричної енергії у серпні грудні 2023 року здійснювалося ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та оплачувалося споживачем за ціною, визначеною спірною додатковою угодою №3 від 31.08.2023, зокрема:

- на підставі акту приймання-передачі електричної енергії №130389/8/Ф1 від 07.09.2023 за серпень 2023 року споживачем згідно з платіжними інструкціями №949, №360, №92, №127, №184 від 07.09.2023 за спожиті 3945 кВт/год сплачено грошові кошти в загальній сумі 24246,55 грн з ПДВ;

- на підставі акту приймання-передачі електричної енергії №130389/9/Ф1 від 30.09.2023 за вересень 2023 року споживачем згідно з платіжними інструкціями №1054, №395, №100, №133, №189 від 05.10.2023 за спожиті 5072 кВт/год сплачено грошові кошти в загальній сумі 31173,25 грн з ПДВ;

- на підставі акту приймання-передачі електричної енергії №130389/10/Ф1 від 31.10.2023 за жовтень 2023 року споживачем згідно з платіжними інструкціями №1148, №429, №103, №196, №147 від 06.11.2023 за спожиті 8230 кВт/год сплачено грошові кошти в загальній сумі 50582,78 грн з ПДВ;

- на підставі акту приймання-передачі електричної енергії №130389/11/Ф1 від 30.11.2023 за листопад 2023 року споживачем згідно з платіжними інструкціями №1259, №459, №108, №203, №151 від 05.12.2023 за спожиті 9648 кВт/год сплачено грошові кошти в загальній сумі 59298,02 грн з ПДВ;

- на підставі акту приймання-передачі електричної енергії №130389/12/Ф1 від 25.12.2023 за грудень 2023 року споживачем згідно з платіжними інструкціями №999, №382, №188, №128 від 25.12.2023 за спожиті 12220 кВт/год сплачено грошові кошти в загальній сумі 75105,91 грн з ПДВ.

Отже, загальна сума переплати за додатковими угодами №01 від 26.07.2023 та №3 від 31.08.2023 до договору становить 80900,31 грн - у випадку визначення ціни товару на підставі додаткової угоди №4 від 10.04.2023, правомірність укладення якої прокурором не оскаржується.

Вказуючи на відсутність належного документального підтвердження коливання ціни на ринку у бік її збільшення та перевищення встановленого чинним законодавством 10% ліміту збільшення ціни товару, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор стверджує про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод №01 від 26.07.2023 та №3 від 26.07.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022, укладеного сторонами на підставі здійсненої процедури закупівлі.

Водночас, прокурор стверджує про протиправну ретроспективну (з 10.07.2023 і з 01.08.2023) дію в часі додаткових угод №01 від 26.07.2023 та №3 від 26.07.2023, що суперечить вимогам чинного законодавства у сфері публічних закупівель та ст. 631 ЦК України, оскільки зміна ціни відбулася щодо вже поставленого та спожитого товару.

Поряд з цим, стверджуючи про відсутність правових підстав для оплати за поставлену Товариством електричну енергію по цінах, які визначені відповідно до спірних додаткових угод №01 від 26.07.2023 та №3 від 26.07.2023, прокурором здійснено перерахунок вартості поставленої електричної енергії за ціною 1 кВт/год в сумі 5,0215 грн з ПДВ, яка визначена згідно з останніми правомірними змінами до договору (додаткова угода №4 від 18.01.2023).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.02.2026 проти позову заперечує, наголошуючи на правомірності та законності укладення оскаржуваної додаткової угоди №01 від 26.07.2023. За позицією відповідача, зміна ціни одиниці товару відбувалася у зв`язку з коливанням ціни на ринку, що підтверджується ціновою довідкою Закарпатської торгово-промислової палати від 12.07.2023 №Ц-42 та постановою НКРЕКП від 27.06.2023 №1126. Водночас відповідач зазначає, що у разі застосування судом обмеження у 10%, додаткова угода №01 від 26.07.2023 може бути визнана недійсною лише частково, а відтак за таких обставин розмір надмірно сплачених коштів становить лише 29494,84 грн, а тому в задоволенні решти позовних вимог у розмірі 51405,47 грн слід відмовити.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Щодо представництва прокурором інтересів позивача

Згідно положень ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з абз.1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Згідно з положеннями ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Водночас п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках та у порядку, що визначені законом.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність «інтересів держави» необхідністю захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів держави у цілому.

Так, державний та місцеві бюджети є однією з головних ланок фінансової системи нашої країни, за рахунок якої забезпечується виконання покладених на неї функцій. При цьому виконання державного та місцевих бюджетів за видатками реалізується у більшій своїй частині завдяки здійсненню закупівель товарів, робіт та послуг. Завдяки чіткому та ефективному функціонуванню бюджетної сфери забезпечуватиметься й належне фінансування господарської та соціальної сфери, зокрема, своєчасно виплачуватиметься заробітна плата, пенсії, стипендії та інші платежі, бюджетні кошти використовуватимуться за цільовим призначенням.

Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Неефективне використання (безпідставне витрачання) бюджетних коштів порушує державні інтереси у зазначеній сфері, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що унеможливить фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 5 даного Закону. А тому порушення процедури публічних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і порушило інтереси держави.

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У п.140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду вказала такі узагальнюючі висновки щодо права звернення прокурора до суду в інтересах держави:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Отже, перший «виключний випадок» представництва прокурором інтересів держави передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

У даному спорі уповноваженим суб`єктом владних повноважень є Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України, бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями статті 22 БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (далі - Постанова №228).

У свою чергу, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до аб. 3 п. 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підп. 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3095/18 від 13.11.2019, у справі №922/3013/18 від 23.10.2019).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.п. 6, 7 та 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Суд враховує, що у кожному конкретному випадку визначення належного суб`єкта представництва інтересів держави здійснюється з урахуванням специфіки спірних правовідносин, характеру позовних вимог та правового статусу відповідних суб`єктів у сфері публічних закупівель. При цьому таке обґрунтування може засновуватися одночасно на сукупності повноважень відповідного суб`єкта, зокрема його статусу як власника юридичної особи, що є стороною договору, та розпорядника коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування відповідних правочинів.

У п.5.33. постанови від 12 березня 2025 року в справі № 924/524/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у категорії спорів щодо визнання недійсними положень договорів, укладених у межах публічних закупівель, звернення прокурора в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі". З огляду на це, представництво прокурором інтересів держави може бути обґрунтовано внаслідок звернення:

- в інтересах власника юридичної особи, яка є стороною оспорюваного договору (зокрема, в статусі замовника, покупця), за рахунок якої здійснюється оплата такого договору. Такий суб`єкт наділений визначеними законодавством повноваженнями щодо здійснення контролю за належним функціонуванням підпорядкованого підприємства чи установи, забезпеченням ефективного та правомірного витрачання коштів відповідно до визначених процедур. При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування.

Відтак, у разі виявлення порушень під час укладення чи виконання договору, які можуть вплинути на дотримання законодавства у сфері фінансово-господарської діяльності, саме власник такої юридичної особи, як суб`єкт, наділений повноваженнями щодо контролю за її діяльністю (забезпечення законності фінансових операцій і цільового використання коштів), має правові підстави для звернення до суду в статусі належного позивача;

- в інтересах розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за оспорюваними правочинами. У такому випадку звернення обґрунтовується тим, що розпорядник коштів має безпосередній контрольний обов`язок щодо цільового та ефективного використання державних або місцевих фінансів, що є предметом відповідного договору. Його функції спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства при здійсненні закупівель та використанні бюджетних коштів, а тому він може бути позивачем у справах, пов`язаних із їх нецільовим використанням;

- в інтересах органу державного фінансового контролю. Суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України здійснює моніторинг та контроль за дотриманням бюджетної дисципліни, законністю витрачання коштів та укладення договорів у межах бюджетного фінансування.

Відповідно, звернення прокурора в інтересах такого органу є обґрунтованим, якщо спір стосується порушень, що входять до його компетенції.

Відтак, у спірних правовідносинах відділ освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, яке зобов`язане забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженою особою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Поряд з цим, суд враховує правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, а належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Отже, оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку позивача, у повноваженнях якої входить контроль за використанням бюджетних коштів, та враховано, що бездіяльність позивача призводить до недотримання безпідставно отриманих відповідачем бюджетних коштів на підставі укладених спірних додаткових угод.

Щодо нездійснення/неналежного здійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (у даній справі Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рада Ужгородського району) дій щодо захисту інтересів держави протягом розумного строку після того, як прокурор повідомив йому про можливе порушення інтересів держави, що дало правові підстави прокурору для заявлення цього позову, то суд зазначає таке.

Як було вказано вище, «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Згідно з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Так, Ужгородською окружною прокуратурою Закарпатської області до начальника відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області направлено лист №07.53-107-6403ВИХ-25 від 22.08.2025, згідно якого прокурор просить надати належним чином завірені копії звіту про виконання договору, платіжних доручень та актів приймання-передачі електричної енергії.

У відповідь на лист Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області №07.53-107-6403ВИХ-25 від 22.08.2025 у листі №01-18/387 від 08.09.2025 відділ освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, надав прокурору відповідні належним чином завірені копії витребовуваних матеріалів.

Надалі Ужгородською окружною прокуратурою Закарпатської області до начальника відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області направлено лист №07.55-107-7659ВИХ-25 від 05.10.2025, у якому прокурор, навівши порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод, просить позивача повідомити окружну прокуратуру про вжиття заходів з метою звернення в суд на захист інтересів держави.

У відповідь на лист Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області №07.55-107-7659ВИХ-25 від 05.10.2025, Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області у листі №01-18/459 від 14.10.2025 просить прокуратуру вжити заходи для забезпечення звернення до суду з відповідним позовом.

У питаннях дотримання прокурором приписів ст.23 Закону «Про прокуратуру» суд виходить з того, що критерій «розумності» строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. Обчислення розумного строку для реагування відповідного органу повинно враховувати не лише останні повідомлення прокурора про звернення до суду, а й попередні листування щодо виявленого порушення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади та звернення до суду з позовом.

Отже, норми ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". А тому, оскільки компетентний орган, а саме: позивач у справі протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулась до суду з позовом до відповідача, а, навпаки, у листі №01-18/459 від 14.10.2025 просив прокуратуру вжити заходи для забезпечення звернення до суду з відповідним позовом, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом у інтересах держави в особі позивача.

Вказане свідчить про неналежне здійснення Відділом освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області заходів щодо захисту інтересів держави та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель, що відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред`явлення даного позову.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листом №07.53-107-9487ВИХ-25 від 03.12.2025 повідомив позивача про подачу позову в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання недійсними додаткових угод до договору №130389/2023 від 12.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 80900,31 грн надмірно сплачених коштів.

Щодо спірних правовідносин

За положеннями ч.1 ст. 173 ГК України (тут і далі в редакції на час виникнення і дії спірних правових відносин) (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений між позивачем і відповідачем за результатами процедури закупівлі договір №130389/2023 від 12.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу - є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України і ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч. 1 та 5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Як було вказано вище, вказуючи про відсутність належного документального підтвердження коливання ціни на ринку у бік її збільшення та про перевищення встановленого чинним законодавством 10% ліміту збільшення ціни від початково визначеної сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор вказує про наявність підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022.

Враховуючи, що договір про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної позивачем процедури публічної закупівлі за бюджетні кошти, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що відповідно до преамбули до Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Як передбачено, ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч.ч. 3 і 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду. Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 12.12.2023 між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 4,919992 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 3,754353 грн.; тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,819999 грн.

Водночас, надалі до договору про постачання електричної енергії споживачу сторонами згідно п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» укладено ряд додаткових угод, а саме: №1 від 18.01.2023 і №4 від 10.04.2023.

Так, положеннями п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю в разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

На підставі таких додаткових угод, правомірність укладення яких прокурором не оспорюється, ціна товару (електричної енергії) збільшилася з 4,919992 грн до 5,0215 грн внаслідок збільшення її регульованої складової - тарифу на послуги з передачі електричної енергії відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО».

Надалі сторонами укладені спірні додаткові угоди №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022, які відповідно до доводів прокурора укладені за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на ринку у бік її збільшення та з перевищенням встановленого чинним законодавством 10% ліміту збільшення ціни від початково визначеної сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, тобто всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Надаючи оцінку доводам прокурора про недійсність спірних додаткових угод №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

При цьому, суд враховує, що відповідне збільшення ціни товару до договору за результатом процедури закупівлі сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення додаткової угоди №1, від дати укладення додаткової угоди №1 до дати укладення додаткової угоди №2, а також від дати укладення додаткової угоди №2 до дати укладення додаткової угоди №3.

Як встановлено вище судом, наслідком внесення сторонами змін до договору стало збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії, а саме:

- додатковою угодою №01 від 26.07.2023 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 5,0215 грн (ціна визначена додатковою угодою №4 від 10.04.2023) до 5,693297 грн з ПДВ;

- додатковою угодою №3 від 31.08.2023 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 5,693297 грн до 6,146147 грн з ПДВ.

Отже, зважаючи на внесені зміни до договору на підставі укладеної спірної додаткової угоди №01 ціна товару (електричної енергії за 1 кВт/год) загалом зросла з 4,919992 грн (згідно договору від 12.12.2022) та з 5,0215 грн (згідно додаткової угоди №4 від 10.04.2023) до 5,693297 грн (для обсягів постачання з 10.07.2023), що становить зростання на 13,38% від попередньої ціни товару, визначеної умовами договору №4 від 10.04.2023, при цьому таке збільшення відбулося до дня укладення спірної угоди з 10.07.2023.

Крім цього, зважаючи на внесені зміни до договору на підставі укладеної спірної додаткової угоди №3 ціна товару (електричної енергії за 1 кВт/год) загалом зросла з 4,919992 грн (згідно договору від 12.12.2022), з 5,0215 грн (згідно додаткової угоди №4 від 10.04.2023), з 5,693297 грн (згідно спірної додаткової угоди №01 від 26.07.2023) до 6,146147 грн (для обсягів постачання з 01.08.2023), що становить зростання на 7,95% від попередньої ціни, та зростання ціни у загальному на 21,33% від ціни товару, визначеної умовами договору №4 від 10.04.2023.

Підставою укладення спірної додаткової угоди №01 від 26.07.2023 був лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 19.07.2023 №816/501-16 на адресу позивача, до якого було додано копію цінової довідки Закарпатської торгово-промислової палати від 12.07.2023 №15.06-07/114.

При цьому, вказаний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 19.07.2023 №816/501-16 і цінова довідка Закарпатської торгово-промислової палати від 12.07.2023 №15.06-07/114 як підстави укладення спірної додаткової угоди №01 від 26.07.2023, критично оцінюються судом, позаяк такі не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію, що за змістом вищенаведених приписів ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни.

Так, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» у своєму листі від 19.07.2023 №816/501-16 не надало належного документального підтвердження, яке б давало можливість встановити дійсне збільшення ціни товару та відсоток такого збільшення порівняно з датою укладення договору, а не шляхом вибору довільного періоду порівняння.

Щодо цього, суд зазначає, що належним доказом у листі від 19.07.2023 №816/501-16 на підтвердження наявності відповідного коливання ціни могли б вважатися аналітичні матеріали щодо порівняння середньозважених цін на електричну енергію, починаючи з 12.12.2022 і до 19.07.2023 (тобто від дня укладення договору до дати складання означеного листа Товариства №816/501-16) та які б давали можливість встановити дійсне збільшення ціни товару, відсоток такого збільшення порівняно з датою укладення договору, в який пропонується внести зміни, а не шляхом вибору довільного періоду порівняння та застосування, у зв`язку з цим, непідтверджених пропорцій збільшення ціни.

Крім цього, в обґрунтування свого права на підписання додаткової угоди №01 від 26.07.2023 та збільшення ціни договору ТОВ «Закарпаттяенергозбут» надало цінову довідку Закарпатської торгово-промислової палати від 12.07.2023 №15.06-07/114, яка долучена до листа від 19.07.2023 №816/501-16.

Разом з тим, вказана довідка не містять динаміку ціни на електричну енергію, аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, які б могли бути підставами укладення спірних додаткових угод.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» внесення змін до договору про закупівлю в залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Відтак, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Таким чином, лише документи компетентного органу, які містять інформацію про коливання ціни такого товару на ринку, можуть бути підставою для внесення змін до договору в частині визначення ціни. В свою чергу довідки інформативного характеру до таких не відносяться. Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Більше того, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Також суд зазначає, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то, виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній конюктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

На підставі викладеного, належні довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Однак, надана ТОВ «Закарпаттяенергозбут» довідка Закарпатської ТПП (як підстава укладення додаткової угоди №01) не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ на підтвердження факту коливання ціни на товар. У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Більше цього, як встановлено судом, будь-який лист відповідача чи довідка, інші документи на підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку України у період між датами застосування додаткової угоди № 01 (26.07.2023) та додаткової угоди № 3 (3І.08.2023) відповідачем на адресу позивача не надавалися, що вказує про те, що при укладенні спірної додаткової угоди №3 від 31.08.2023 сторони навіть не з`ясовували наявність коливання ціни на ринку електричної енергії.

Суд враховує, що у відзиві на позовну заяву та під час судового розгляду представник відповідача наголошував на правомірності додаткової угоди №01 від 26.07.2023. При цьому, на переконання відповідача, за наявності підстав для визнання судом недійсною такої додаткової угоди №01 від 26.07.2023, вона може бути визнання недійсною лише частково, так як згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин. А відтак, на думку відповідача, ціна за одиницю товару в межах дозволеного ліміту має становити 5,4119912 грн, а тому розмір надмірно сплачених коштів становить лише 29494,84 грн, що вказує про відсутність підстав для відмови у задоволенні решти позовних вимог у розмірі 51405,47 грн.

Суд відхиляє такі доводи відповідача та підсумовуючи наведене вище і щодо означених доводів відповідача, суд зазначає, що лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 19.07.2023 №816/501-16 і цінова довідка Закарпатської торгово-промислової палати від 12.07.2023 №15.06-07/114 як підстави укладення спірної додаткової угоди №01 від 26.07.2023, не містять належної інформації щодо об`єктивного коливання ціни на електричну енергію, що за змістом вищенаведених приписів ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах не наведено вичерпну динаміку зміни ціни в бік збільшення, у них відсутній ґрунтовний аналіз вартості електроенергії на конкретну дату у порівнянні з ціною, визначеною за результатами аукціону, чи будь-які інші дані, які б підтверджували реальне коливання ціни електроенергії на ринку, починаючи з дати укладення договору (12.12.2022) і до дати пропонованих змін, а відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Крім цього, підсумовуючи наведене вище, щодо цінової довідки Закарпатської ТПП від 12.07.2023 №15.06-07/114 як підстави укладення спірної додаткової угоди №01 від 26.07.2023, то суд зазначає, що така довідка носить виключно інформативний характер (про що зазначено у примітці цієї довідки) і не може розглядатися як самостійний документ, що автоматично підтверджує правомірність пропорційного збільшення ціни без аналізу ринкової кон`юнктури в цілому.

В той же час, в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10% шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №927/568/21; від 09.06.2022 №927/636/21; від 31.05.2022 №927/515/21; від 25.11.2022 №927/563/20.

Суд враховує, що у постанові від 18.07.2023 у справі №916/944/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Метою регулювання, передбаченого ч. 5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.05.5023 у справі №910/17520/21, від 13.04.2023 у справі №908/653/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 15.06.2022 у справі №924/674/21).

Щодо підстав виникнення у відповідача права змінити вартість електричної енергії, що поставляється за договором за результатом процедури закупівлі у зв`язку із коливанням цін на ринку, у постанові від 18.07.2023 у справі №916/944/22 Верховний Суд зазначив, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в наведених постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи наведене, суд виснує, що спірні додаткові угоди №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022, укладені між Відділом освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рада Ужгородського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» у порушення вимог підпункту 2 пункту 13.10 договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто укладені за відсутності належного документально підтвердженого коливання цін такого товару (електричної енергії) на ринку на дату зміни або пропонування зміни порівняно з ціною, визначеною у договорі (або попередній законній додатковій угоді).

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Від наведеної правової позиції Велика Палата Верховного Суду не відступила і у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, зазначивши, що «…зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії».

Підсумовуючи наведене, суд виснує, що спірні додаткові угоди №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022, укладені з перевищенням встановленого чинним законодавством 10% ліміту збільшення ціни (яке в сукупності склало 21,33% від ціни товару, визначеної умовами договору №4 від 10.04.2023), що є істотним порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що додаткова угода №01 від 26.07.2023 може бути визнана недійсною лише в частині, що перевищує ціну, встановлену додатковою угодою №4 від 10.04.2023 (тобто що перевищує 10% від ціни за договором), і щодо таких аргументів відповідача суд додатково зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Положеннями ч. 1 ст. 638 цього ж Кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Верховний Суд у п.п. 43 46 постанови від 14.04.2026 у справі №916/2036/24 за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання електричної енергії зазначив, що правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені ст. 217 ЦК України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 11.08.2021 у справі №926/324/20 та від 18.11.2021 у справі №907/12/19.

Стаття 180 ГК України визначає, що істотними умовами договору, без погодження яких укладення господарського договору неможливе, є предмет, ціна та строк дії договору (частина третя).

У цьому випадку ціна товару є істотною умовою договору та додаткових угод до нього, а тому оспорювані правочини можуть бути визнані недійними лише повністю (п .46 постанови Верховного Суду від 14.04.2026 у справі №916/2036/24).

Отже, внесення змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни на підставі додаткових угод №01 і №3 понад встановлені в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ліміти a priori не може вважатися таким, що відповідає меті здійснення та принципам публічних закупівель, оскільки нівелює саме значення проведення закупівлі та надає змогу учасникам закупівлі свідомо занижувати її початкову ціну, що, в свою чергу, спотворює конкуренцію та порушує принципи максимальної економії та ефективності закупівлі.

Окремо суд погоджується з доводами прокурора про порушення при укладенні додаткових угод №01 і №3 сторонами договору умов п.13.2 договору, та, як наслідок, порушення положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якими регламентовано порядок внесення змін до істотних умов договору після його підписання в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10 відсотків у разі документально підтвердженого коливання ціни на ринку.

Так, відповідно до п. 13.2. договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача у порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не прийме нові умови

Підпункт 2 пункту 13.10 договору передбачає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку, зокрема: збільшення ціни за одиницю товару на 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної договором про закупівлю.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду. Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Проте, як встановлено судом, у додатковій угоді №01 від 26.07.2023 сторони передбачили, що її дія поширюється на відносини, які виникли з 10.07.2023, а у додатковій угоді №3 від 31.08.2023 сторони передбачили, що її дія поширюється на відносини, які виникли з 01.08.2023.

Отже, спірні додаткові угоди №01 і №3 були укладена з порушенням вимог умов п. 13.2. договору, та, як наслідок, з порушенням положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки змінена в бік збільшення ціна електричної енергії безпідставно застосовувалася до періоду, що передував даті укладення цієї додаткової угоди (ретроспективно). Це призвело до того, що за електричну енергію, яка вже була спожита до дня укладення таких спірних додаткових угод, оплата (з урахуванням встановлених судом обставин) здійснювалася за значно вищою ціною, ніж була чинною на момент фактичного постачання.

Щодо посилання представника відповідача в судовому засіданні на ст. 631 ЦК України як на підставу укладення спірних додаткових угод з метою поширення їх дії на минулий період, суд зазначає про обов`язковість дотримання спеціальних норм Закону України «Про публічні закупівлі», за змістом яких зміна істотних умов договору про закупівлю (ціни) після виконання постачальником зобов`язання з передачі товару за певну ціну не допускається.

Отже, зазначаючи про порушення умов п. 13.2. договору, та, як наслідок, порушення положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо безпідставного збільшення ціни електричної енергії до дня укладення додаткових угод №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023, а саме: безпідставного застосування такої ціни відповідно з 10.07.2023 і з 01.08.2023 за вже поставлену Товариством позивачу електричну енергію, суд звертає увагу, що у п.54 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із системного тлумачення наведених у постанові норм ЦК України, ГК України та Закону № 922 вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Отже, у даній справі сторони, поширюючи дію спірних додаткових угод на вже поставлений товар, фактично змінили ціну за одиницю енергії, яка вже була отримана позивачем, що прямо суперечить принципам законності та прозорості публічних закупівель. Таке збільшення ціни призвело до необґрунтованої виплати бюджетних коштів на користь Товариства, що підлягає стягненню як надмірно сплачена сума.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначено, що згідно з п.1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відтак, враховуючи встановлені судом наведені вище обставини справи, з урахуванням зазначених вище висновків, суд виснує про недійсність спірних додаткових №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022, які були укладені з порушенням приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» - з підстав відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на ринку у бік її збільшення та з підстав перевищення встановленого чинним законодавством 10% ліміту збільшення ціни за договором, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору), та які були укладені в порушення умов п.13.2. договору, так як ціна товару (електричної енергії) згідно цих додаткових угод безпідставно застосовувалася до дня їх укладення, тобто змінена в бік збільшення ціна електричної енергії безпідставно застосовувалася до періоду, що передував даті їх укладення (ретроспективно).

Отже, оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, так як виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленим в статті 5 даного Закону, а тому правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни товару (електричної енергії), поставленої за договором про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022 на час спірних правовідносин мали регулюватись цим основним договором про постачання електричної енергії споживачу, підписаним сторонами 12.12.2022 за результатами процедури закупівлі та з урахуванням укладення додаткової угоди №4 від 10.04.2023.

Підсумовуючи викладене, з врахуванням встановлених судом обставин справи суд виснує, що кошти в сумі 80900,31 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «Закарпаттяенергозбут», підстава їх набуття відпала, а тому Товариство зобов`язане повернути Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рада Ужгородського району Закарпатської області такі кошти, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжної інструкції №1488 від 03.12.2025 за подачу позову в даній справі прокурором (платник Закарпатська обласна прокуратура) сплачено судовий збір у сумі 9084 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, оскільки позовні вимоги прокурора задоволено повністю, витрати прокурора по сплаті судового збору в сумі 9084,00 грн на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються судом порівну на позивача і відповідача, позаяк саме з їх неправильних дій (внесення змін до договору на підставі спірних додаткових угод всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і виник даний спір.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсними додаткові угоди №01 від 26.07.2023 і №3 від 31.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №130389/2023 від 12.12.2022, укладені між Відділом освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рада Ужгородського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ - 41999833, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18) на користь Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рада Ужгородського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ 43919849, місцезнаходження 89000, Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Великий Березний, вулиця Шевченка, будинок 27) 80900,31 грн (вісімдесят тисяч дев`ятсот гривень 31 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ - 41999833, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2 А) 4542,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Стягнути з Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рада Ужгородського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ 43919849, місцезнаходження 89000, Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Великий Березний, вулиця Шевченка, будинок 27) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2 А) 4542,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 06.07.2026.

Суддя С.В.Сисин