Ухвала суду № 138032427, 07.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7320/26

№ 2-аз/183/5/26

У Х В А Л А

07 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., дослідивши в порядку письмового провадження матеріали заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Шпакова Євгена Олександровича, про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2026 року до суду надійшов адміністративний позов, поданий від ОСОБА_1 (надалі позивач), його представником адвокатом Шпаковим Є. О., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, переданий головуючому судді 17 червня 2026 року.

27 червня 2026 року о 06:24 ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача та представника позивача.

01 липня 2026 року судом отримано відзив на позов.

06 липня 2026 року представником позивача подано в електронній формі заяву про забезпечення позову, яку протоколом від 07 липня 2026 року передано головуючому судді у справі. В заяві представник просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні №81312417, відкритому постановою державного виконавця Самарівського ВДВС Ведмідя І. О. від 19 червня 2026 року щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №4 від 19 травня 2026 року, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 183/7320/26.

Заява обґрунтована тим, що ухвалою суду від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження. 19 червня 2026 року державним виконавцем Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ведмідем І. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81312417 щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4 від 19 травня 2026 року. У межах виконавчого провадження підлягає стягненню штраф у подвійному розмірі 68 000 грн та виконавчий збір у розмірі 6 800 грн, що створює реальну загрозу примусового стягнення коштів та накладення арешту на рахунки і майно.

Суд, дослідивши доводи заяви та матеріали справи не вбачає підстав для виклику особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Оскільки заява розглядається в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи суд висновує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст. 151 КАС України встановлено, зокрема, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

У той же час забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети, не пов`язаної із забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.

Питання, пов`язані з оцінкою доводів заявника в обґрунтування заяви про забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом позову, який визначений у заяві позивачем.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Однак, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.

У заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо очевидності ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Сама лише незгода заявника з діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Тому у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Крім того, суд висновує, що у випадку безпідставної, на думку заявника, сплати штрафу, накладеного спірною постановою в межах виконавчого провадження № 81312417 щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4 від 19 травня 2026 року, останній, у випадку ухвалення рішення на користь заявника, не позбавлений права звернення до суду з заявою про повернення безпідставно набутого майна.

З огляду на викладене, суд висновує, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 150 152, 154, 156, 243, 248, 250 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Шпакова Євгена Олександровича, про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набуває законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення, шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду складена і підписана 07 липня 2026 року.

Суддя Д. О. Парфьонов