Рішення № 138031912, 06.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10357/25

Провадження № 2/201/922/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий кредит» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 12.02.2025 року укладено кредитний договір № 11.02.2025-100002618.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 28000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 13.02.2025 року, строком на 140 днів.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-6410.

Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позову 02.07.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 63397,59 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 25863,43 грн., по відсоткам за користування кредитом 25494,16 грн., неустойка 12040 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.08.2025 року позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О. (а.с.35-36)

Ухвалою судді від 25.08.2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено її до судового розгляду. (а.с.39)

Ухвалою суду від 03.12.2025 року витребувано у ТОВ «Споживчий центр» детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11.02.2025-100002618.

На виконання ухвали суду від 03.12.2025 року до суду 27.04.2026 року надійшли витребувані документи.

ТОВ «Споживчий центр» в позовній заяві просили розглядати справу без участі представника товариства, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечували.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду додаткові пояснення в яких просив перевірити наданий позивачем розрахунок заборгованості, не враховувати необґрунтовані або неправомірно нараховані суми, зменшити розмір заборгованості до справедливої та підтвердженої документами суми. Крім того, просив про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора Е789 підписав Заявку кредитного договору № 11.02.2025-100002618, пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 11.02.2025-100002618, додаток до кредитного договору № 11.02.2025-100002618.(а.с.26-32)

Також, шляхом використання одноразового ідентифікатора А789 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту. (а.с.24-25)

Підписавши вказані складові, ОСОБА_1 13.02.2025 року уклав з ТОВ «Споживчий центр» споживчий кредитний договір № 11.02.2025-100002618 в електронній формі, за умовами якого позичальнику перераховано на банківську картку 28000 грн. кредитних коштів зі строком користування 140 днів та кінцевим днем повернення кредиту 02.07.2025 року. (а.с. 26-32)

Сума позики у розмірі 28000 грн. була перерахована позивачем на банківський рахунок відповідача, що вбачається з листа генерального директора ТОВ «УПР» №2-1208 від 12.08.2025 року, а саме: успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 13.02.2025 00:15:54 на суму 28000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 651579749, призначення платежу: видача за договором кредиту №11.02.2025-100002618 (а.с.23), та з розрахунку заборгованості (картка субконто) наданого позивачем на виконання ухвали суду від 03.12.2025 року.

Крім того, із надано позивачем розрахунку заборгованості (картка субконто) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 частково сплачував борг у різні періоди, а саме: 26.02.2025 року на суму 3920 грн., та 2111, 15 грн.; 12.03.2025 року на суму 3920 грн., 22,30 грн., та 2088,85 грн.; 02.04.2025 року на суму 3916,88 грн., 2114,27 грн., та 1960 грн.

Позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 11.02.2025-100002618 від 13.02.2025 року, відповідно до якого станом на 02.07.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 63397,59 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25863,43 грн., по відсоткам 25494,16 грн. (за період з 13.02.2025 року по 02.07.2025 року), неустойка складає 12040 грн. (а.с.17).

За вимогами ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від банку грошових коштів не повернув, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 51357,59 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25863,43 грн., по відсоткам 25494,16 грн. (за період з 13.02.2025 року по 02.07.2025 року).

Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи копією заявки на укладення кредитного договору від 13.02.2025 року, яка містить електронний підпис відповідача.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Оскільки у наявних в матеріалах справи копії заявки відповідача наявні всі істотні умови кредитного договору, зокрема сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, графік платежів, вказана заявка підписана електронним підписом відповідача, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не підписував кредитний договір та не був проінформований про всі істотні умови кредитного договору.

Судом також враховано й те, що відповідач не заперечував проти укладання договору та перерахування суми коштів у зв`язку з його укладенням. Контр-розрахунку відповідачем суду не надано, заборгованість перед позивачем не спростовано.

За таких обставин, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 51357,59 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25863,43 грн., по відсоткам 25494,16 грн. (за період з 13.02.2025 року по 02.07.2025 року).

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 12040 грн., суд зауважує наступне.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 13.02.2025 року, відповідно і неустойка нарахована після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд вважає за необхідне стягнути в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1962,35 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 13,81,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.02.2025-100002618 від 13.02.2025 року станом на 02.07.2025 року у розмірі 51357,59 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25863,43 грн., по відсоткам 25494,16 грн. (за період з 13.02.2025 року по 02.07.2025 року).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 1962 грн. 35 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Куць