Рішення № 138027102, 06.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3692/24

Провадження № 2/711/61/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В., Півень С.А.

за участі:

представники позивача Корнюхін О.В., Поліщук А.Б., Блізнєцов М.Є.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», про визнання дій неправомірними, -

в с т а н о в и в:

ПАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 19 461,90 грн., три відсотки річних 501,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 404,59 грн. Також в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідачів судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 3 028 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що за відповідачами станом на 01.03.2024р. обліковується заборгованість в розмірі 19 461,90 грн. з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання до їх житла за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відповідачі в добровільному порядку не здійснювали оплати послуг позивача, то позивач вимагає стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення з січня 2020 року по 31.01.2022 року.

Відповідачі заперечили проти позовних вимог та у наданому суду письмовому відзиві просили відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень посилаються на неправомірність обчислення позивачем вартості відповідних послуг. Відповідачі вказують, що позивач ухиляється від укладання з відповідачами договору про постачання теплової енергії у письмовій формі, а нарахування вартості послуг здійснює неправомірно, оскільки не враховує повної площі багатоквартирного будинку та не здійснює реконструкцію ввідної системи постачання теплоносія (обвідний контур) для припинення (зменшення) подачі теплоносія. Окремо відповідачі зазначили про пропуск позивачем строків позовної давності та просили застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

Також відповідачі заявили зустрічний позов, в якому просили визнати неправомірними дії ПАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», щодо вирішення питань піднятих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в їх заявах та клопотаннях, не проведення перерахунку у зв`язку з відсутністю постачання гарячої води і теплоносія протягом шести місяців в результаті чого були порушені їх права, передбачені Законом «України «Про захист прав споживачів». 09.05.2024р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

29.05.2024р. на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідачів проти позову, в якому викладено обґрунтування їх заперечень проти позовних вимог. У відзиві зазначається, що відповідачі протягом 2019-2022 років неодноразово звертались до позивача з вимогами надати їм для підписання договір про надання послуг з постачання теплової енергії, але позивачем проігноровано їх вимоги, внаслідок чого дотепер між сторонами відсутні договірні відносини та не врегульовані питання оплати відповідних послуг. Відповідачі зазначають, що до опалювальної площі їх багатоквартирного будинку позивачем безпідставно не враховується площа прибудов першого поверху близько 850кв.м., які належать комерційним структурам і використовують теплоносій будинку для опалення таких приміщень згідно показників загальнобудинкового лічильника. В результаті цього мешканці будинку мають сплачувати на 25-30% більше вартості теплоносія. До того ж з вини позивача в будинку не встановлені датчики зовнішнього повітря, а в загальнобудинковій інженерній мережі системи опалення відсутній обвідний контур для припинення (зменшення) подачі теплоносія, внаслідок чого відповідачі не мають змоги перекривати подачу теплоносія, як це передбачено нормативними документами, що призводить до надмірного його постачання та вимушеність споживачів переплачувати за опалення значні кошти. Відповідачі зазначають, що вартість послуг з централізованого опалення в аналогічному сусідньому багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 є на 35% меншою порівняно з їхнім будинком, що на думку відповідачів є наслідком обладнання інженерної системи датчиками зовнішнього повітря та обвідним контуром з можливістю регулювання подачі теплоносія. Про такі обставини відповідачі неодноразово повідомляли позивача та надсилали йому акти-претензії щодо проведення перерахунку вартості послуг з надання теплової енергії. Внаслідок відсутності належної реакції з боку позивача на звернення та акти-претензії відповідачів, останні повідомили позивача про те, що сплачуватимуть вартість послуг на 30% менше, ніж то зазначатиметься позивачем у квитанціях на оплату, на що не отримали відповіді позивача, а тому вважають, що позивач погодився на таку пропозицію. Тож з листопада 2020 року відповідачі сплачують вартість послуг позивача на 30% меншу, ніж розраховано позивачем. Також відповідачі стверджують про неправомірність розрахунку позивачем вартості послуг з гарячого водопостачання протягом періоду квітень-жовтень 2022 року за тарифом 117,07 грн. за 1куб.м., а не за тарифом 77,72грн. за 1куб.м., внаслідок чого позивач необґрунтовано включив до складу заборгованості суму коштів 1651,44 грн. У відзиві вказується, що відповідачі сплачують за гарячу воду на 10-15 відсотків менше у порівнянні з вказаними у квитанціях сумами у зв`язку з тим, що позивач не враховує кількість працівників комерційних структур (23 особи), які працюють в прибудованих приміщеннях до будинку та отримують і користуються гарячою водою.

Також 29.05.2024р. відповідачі подали до суду зустрічний позов. В обґрунтування вимог за зустрічним позовом відповідачі посилаються на порушення позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів» в частині неналежної реакції позивача на звернення та акти-претензії відповідачів щодо умов надання послуг постачання теплової енергії до їх житла. Окрім обставин, викладених у відзиві, у зустрічному позові також вказується, що періодично протягом листопада 2022року - березня 2023 року у зв`язку з відсутністю електроживлення у будинку по 12-14 годин теплоносій та гаряча вода не надавались, внаслідок чого позивач мав зробити перерахунок вартості таких послуг та зменшити плату за них на 3,3% за кожен день відсутності послуги. Відсутність теплоносія та гарячої води мала місце наступним чином: листопад 2022 року 27 днів по 14 годин; грудень 2022 року 31 день по 14 годин; січень-березень 2023 року всі дні по 12 годин на добу. Натомість позивачем не проведено відповідного перерахунку, внаслідок чого неправомірно не зменшено розмір вартості послуг з постачання теплової енергії на суму 10 050,16 грн. Відповідачі вважають, що позивач користується своїм монопольним становищем на ринку з надання житлово-комунальних послуг з постачання гарячої води та теплоносія і умисно спонукає відповідачів оплачувати неотримані послуги, від яких споживач не може відмовитись та може їх отримувати тільки в одного постачальника, що ставить відповідачів в нерівне становище з іншими споживачами.

03.06.2024р. від представника позивача Поліщука А.Б., який діє на підставі довіреності №220 від 11.01.2024р., на адресу суду надійшла відповідь на відзив. У такій заяві зазначається, що позивачем у №47 газети «Нова доба» від 23.11.2017р. було опубліковано зразок договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який розроблений позивачем на підставі Типового договору, затвердженого постановою КМУ №630 від 21.07.2005р. По суті такий договір є договором приєднання і відповідно до положень ст. 634 ЦК, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» фактом приєднання відповідачів до такого договору є факт споживання ними послуг позивача та їх оплата, а відтак відсутність факту підписання відповідачами договору не є підставою для звільнення їх від оплати комунальних послуг. Сторона позивача вказує, що на всі звернення відповідачів їм було надано відповіді по суті питань, які були викладені у таких зверненнях. Вартість послуг обчислювалась згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифів і в період з квітня по жовтень 2022 року на підставі тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №299 від 12.04.2022р. та №801 від 30.09.2022р. Усі розрахунки здійснювались позивачем у відповідності до вимог поточного законодавства та відображені у помісячному розрізі згідно з регістрами аналітичного обліку комплексу програмних засобів СР2000 і є арифметично вірними. Акцентується увагу на недоречності порівняння вартості послуг з постачання теплової енергії будинку відповідачів та будинку за адресою АДРЕСА_2 , оскільки позивач не є постачальником послуг до такого багатоквартирного будинку.

22.07.2024р. судом постановлено ухвалу про прийняття до розгляду зустрічного позову відповідачів в одному провадженні з первісним позовом та визначено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

13.08.2024р. за клопотанням відповідачів судом постановлено ухвалу про витребування у позивача доказів, якою зобов`язано ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» надати суду копії документів, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

Також 13.08.2024р. судом закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду.

11.09.2024р. представником позивача надано суду копії документів, які були витребувані усною ухвалою суду від 13.08.2024р.

21.10.2025р. від представника позивача Давиденка В.Ю., який діє на підставі довіреності №288 від 07.10.2025р., надійшли письмові пояснення щодо обставин справи. У таких поясненнях вказується, що нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії та гарячої води здійснювалося виконавцем відповідно до вимог чинного законодавства Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ №830 від 21.08.2019р., Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ №1182 від 11.12.2019р., Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018р. Акцентується увага, що з власниками комерційних приміщень, які є прибудовами до першого поверху багатоквартирного будинку, позивачем укладені окремі договори з надання послуг і такі особи сплачують послуги позивача на у відповідності до умов таких договорів. Вказується про безпідставність та неправомірність дій відповідачів щодо несплати вартості послуг з теплопостачання в повному обсязі.

08.12.2025р. відповідачами подано заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності та відмовити у вимогах про стягнення заборгованості, яка обчислена за період понад три роки, що передують зверненню позивача з позовом до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, проте надала суду клопотання, в якому просила проводити розгляд справи без її участі та зазначила, що заперечує проти позовних вимог первісного позову та підтримує вимоги по зустрічному позову.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Просили задовольнити позовні вимоги за первісним позовом та відмовити у вимогах за зустрічним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти первісного позову та просив відмовити у його задоволенні і задовольнити вимоги за зустрічним позовом. Пояснив, що позивачем безпідставно та необґрунтовано здійснюються нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії і не здійснюється перерахунок таких нарахувань. Зазначив, що про розмір тарифів їх ніхто не повідомляв. Також зауважив, що він не заперечує факту надання позивачем послуг до його житла, але не погоджується з обчисленням їх вартості, про що неодноразово повідомляв позивача, але позивач ігнорує вимоги про здійснення нарахувань вартості своїх послуг у відповідності до об`єктивних даних їх надання та споживання. Посилався на те, що позивач штучно створює умови для отримання надмірної оплати вартості теплоносія, оскільки розрахунок не включає пропорційний розподіл нарахувань на загальну площу будинку з врахуванням площі комерційних приміщень, які є прибудовами першого поверху їх будинку.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані учасниками справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідачі з 27.03.1981р. й дотепер мають зареєстроване місце проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира має загальну площу 48кв.м. і знаходиться у багатоповерховому будинку загальною площею 7 758,4кв.м.

ПАТ «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», є надавачем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання до багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі і до житла відповідачів у такому будинку (квартира АДРЕСА_4 ).

Між сторонами не укладено в письмовому вигляді договору про надання комунальних послуг.

В квартирі відповідачів відсутні лічильник теплової енергії та лічильник обліку гарячої води у зв`язку з чим позивач здійснював нарахування вартості послуг з централізованого опалення на підставі показників будинкового лічильника загального обліку теплопостачання пропорційно опалювальній площі квартири, а вартість послуг з гарячого водопостачання нараховувалась відповідно до затверджених нормативів споживання за кількістю осіб, які проживають у квартирі.

Облік вартості надаваних позивачем до квартири відповідачів послуг здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Згідно наданого позивачем листа-розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.12.2019р. по 01.03.2024р. заборгованість споживача перед позивачем з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання складає 19 461,90 грн. (опалення 16 093,09 грн.; гаряче водопостачання 3 337,03 грн.; внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії і гарячої води 31,78 грн.) /т. 1 а.с. 6, т. 2 а.с. 15-17/.

Зазначені обставини підтверджуються відповідними письмовими доказами та не заперечуються сторонами, а тому суд вважає їх доведеними.

Відповідачі тривалий час заперечують обґрунтованість дій позивача щодо порядку нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії у зв`язку з чим неодноразово звертались до позивача з письмовими заявами, в яких викладали свої заперечення та пропозиції щодо вжиття позивачем заходів з модернізації інженерних систем опалення їх будинку задля підвищення його енергоефективності /т. 1 а.с. 48-55/.

У зв`язку з відмовою відповідачів в добровільному порядку здійснити погашення заборгованості з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, а відповідачі задля захисту своїх споживчих прав заявили зустрічний позов.

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу виконання грошового зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, що регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Житлового кодексу України (далі - ЖК), Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №2189), Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі Правила №830), Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (далі Правила №1182) тощо.

Надаючи оцінку доводам сторін в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 ЖК плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №2189 ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189 споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позивач здійснював надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до житла відповідачів. Нарахування вартості послуг здійснювалось позивачем на підставі тарифів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому розмір платежів з оплати послуг централізованого опалення здійснювався з урахуванням опалювальної площі житлового приміщення, а гарячого водопостачання з урахуванням кількості зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, тобто у відповідності до п. 24 Правил №830 та п. 26, 28 Правил №1182.

Щодо наявності у відповідачів обов`язку з оплати комунальних послуг при відсутності між сторонами відповідного договору у письмовій формі, то слід звернути увагу на наступне.

Згідно ст. 12 Закону №2189 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладений як на виконавця (п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону №2189) так і на споживача (п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №2189).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК передбачено, що договір є складеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даною виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основним обов`язком споживача. Відсутність договору на постачання теплової енергії само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є надання послуг та їх отримання споживачем.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 20.04.2016р. по справі №6-2951цс15).

Варто звернути увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. №1022 (далі Постанова №1022) затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019р. №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», а постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. №1023 (далі Постанова №1023) затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019р. №1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води і типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води».

Згідно п. 13 Постанови №1022 та п. 12 Постанови №1023 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Тож, згідно порядку визначеного Законом №2189 з 13.11.2021р. між виконавцем ВП «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» та споживачами послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин, укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води опубліковані 13.10.2021р. на офіційному сайті позивача та доступні за посиланням https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.

За таких обставин суд доходить висновку, що з огляду на період надання послуг, то спірні правовідносини регулюються між сторонами на умовах типового договору про надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, передбаченого Правилами №830 та №1182.

Варто зазначити, що відповідачі не заперечують факту споживання ними послуг позивача з постачання теплової енергії та гарячої води, а також наявності у них зобов`язання з оплати таких з послуг. Натомість між сторонами наявний спір щодо порядку нарахування позивачем вартості таких послуг за період часу, починаючи з грудня 2019 року, а отже спірні правовідносини з цього періоду і по теперішній час регулюються відповідно до норм Правил №830 та Правил №1182.

Згідно п. 4 Правил №830 послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.

Пунктом 5 Правил №830 передбачено, що виконавець забезпечує безпечне постачання теплоносія відповідно до цих Правил та умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір). Теплоносій подається в обсязі відповідно до теплового навантаження будівлі. Значення температури теплоносія повинно відповідати температурному графіку теплової мережі (в частині температури подавального трубопроводу), значення тиску - гідравлічному режиму теплової мережі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6 Правил №830 виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам:

- за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача;

- за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Відповідно до пп. 1 п. 7 Правил №830 визначення кількості та якості послуги здійснюється відповідно до умов договору за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки.

Згідно з п. 9 Правил №830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону №2189.

За змістом п. 10 Правил №830 у разі застосування планової перерви в наданні послуги (проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонту та іншими нормативно-правовими актами) або перерви для ліквідації наслідків аварії, плата за послуги за час таких перерв не нараховується.

Пунктом 19 Правил №830 передбачено, що комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно з п. 24 Правил №830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до п. 27 Правил №830 розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги відповідно до обраної моделі договірних відносин.

Відповідно до п. 36, 37 Правил №830 споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Згідно з пп. 9 п. 48 Правил №830 виконавець зобов`язаний у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу спожитої теплової енергії між співвласниками багатоквартирного будинку згідно з Методикою розподілу та договорами.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315 (далі Методика розподілу).

Згідно з п. 3 Методики розподілу розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розділом ІІІ Методики розподілу передбачені правила визначення та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень.

Аналіз змісту положень Методики розподілу свідчить, що нормативно закріплено ряд особливостей для обчислення розміру вартості теплової енергії та її розподілу між споживачами. Відповідні особливості стосуються і тих випадків, коли частина приміщень (житлових/нежитлових) багатоквартирного будинку обладнана приладами індивідуального обліку споживання теплової енергії, а інша ні.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що в квартирі відповідачів немає квартирного засобу обліку теплової енергії та гарячої води, а тому нарахування плати за надані послуги здійснювалось позивачем згідно встановлених нормативів та тарифів, які визначались постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифу на теплову енергію для потреб населення ПАТ «Черкаське хімволокно»» №1352 від 04.08.2016р., №1206 від 05.10.2017р., №405 від 14.06.2018р., №1811 від 11.12.2018р., рішеннями Черкаського міського виконавчого комітету №1021 від 17.09.2019р., №1094 від 07.10.2021р., рішеннями Черкаської міської ради від 12.04.2022р. №299 та від 28.04.2022р. №320.

Нарахування вартості послуг з централізованого опалення здійснювалось на підставі показників будинкового лічильника загального обліку теплопостачання пропорційно опалювальній площі квартири.

Нарахування вартості послуг з гарячого водопостачання здійснювалось у відповідності до норм споживання, затвердженим рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05.11.2019р. №1248.

Аналіз змісту доводів відповідачів свідчить, що принципові розбіжності між сторонами стосуються наступних обставин: 1) позивачем при обчисленні вартості послуги з централізованого опалення не враховується площа комерційних приміщень, які є прибудовами до будівлі багатоквартирного будинку, який є об`єктом надання послуг, внаслідок чого порушено принцип пропорційного розподілу спожитої теплової енергії на загальнобудинкову площу опалення; 2) невжиття позивачем заходів модернізації внутрішньобудинкових інженерних систем опалення задля підвищення енергоефективності споживання теплової енергії; 3) нездійснення позивачем перерахунку вартості надаваних послуг та зменшення плати при відхиленні від нормативних кількісних та якісних показників.

В цьому контексті суд звертає увагу, що згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).

Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин в аспекті заперечень висловлених стороною відповідача суд виходить з наступного.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідачі неодноразово зверталися до позивача з заявами щодо незгоди з розрахунком вартості послуг з опалення, а також з вимогою вжиття заходів з модернізації внутрішньобудинкової інженерно-технічної системи постачання теплової енергії для централізованого опалення задля підвищення енергоефективності використання теплової енергії у будинку, на що отримували відповідні листи-роз`яснення з посиланням на загальні норми нормативно-правових актів, що регулюють відповідні питання /т. 1 а.с. 48-55, 90/.

В аспекті висловлених відповідачами аргументів варто звернути увагу, що об`єктом надання послуг позивача є багатоквартирний будинок.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 14.05.2015р. №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі Закон №418) власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, до складу якого входить будь-яке обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.

Згідно зі ст. 9 Закону №418 управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, а статтею 10 Закону передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» фінансування термомодернізації та енергоефективних заходів здійснюється за рахунок власників (співвласників) будівель, коштів державного і місцевих бюджетів, інших не заборонених законом джерел, а також на засадах державно-приватного партнерства або енергосервісу.

Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що вирішення питань щодо модернізації внутрішньобудинкових інженерно-технічних систем централізованого опалення задля підвищення їх енергоефективності відноситься до компетенції співвласників багатоквартирного будинку і реалізуються під час здійснення функцій з управління будинком. Модернізація інженерно-технічної системи централізованого опалення багатоквартирного будинку, в тому числі шляхом встановлення регулятора теплового потоку за погодними умовами, можлива у випадку прийняття співвласниками будинку відповідного рішення з визначенням джерела покриття витрат на відповідні заходи.

Натомість всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідне питання було предметом розгляду на зборах співвласників будинку. За таких обставин твердження відповідачів про те, що позивач неправомірно не здійснює відповідних заходів з модернізації інженерно-технічної системи у їх будинку є необґрунтованими.

Окремо суд звертає увагу, що забезпечення надання житлово-комунальних послуг до багатоквартирного будинку покладається на управителя такого будинку, тобто спеціалізованого суб`єкта який здійснює управління будинком. Таким суб`єктом може бути об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) або суб`єкт підприємницької діяльності, який за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Саме управитель за рішенням співвласників зобов`язаний укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів та контроль якості цих послуг (п. 5 ч. 4 ст. 8 Закону №2189).

В даному випадку варто зауважити, що відповідачами не надано суду доказів того, що вони звертались до управителя свого будинку з приводу використання позивачем недостовірних даних про загальнобудинкову площу будинку. В той же час саме управитель будинку є володільцем технічної документації на будинок, в якій відображаються відповідні відомості. До того ж управитель, діючи в інтересах співвласників, має вживати заходів для перевірки якісних та кількісних показників послуги, що надається позивачем, та фіксувати відповідні недоліки у порядку, передбаченому законом.

Натомість всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів того, що за технічною документацією їх будинку, яка наявна у управителя, показник загальнобудинкової площі їх будинку відрізняється від того, що використовується позивачем. Не надано суду і доказів того, яке ж реальне значення фактичної площі нежитлових прибудов першого поверху будинку, що не враховується позивачем при розрахунку вартості спожитої теплової енергії для кінцевого споживача, а відтак доводи відповідачів про неврахування позивачем реальної загальнобудинкової площі будинку є припущенням.

У свою чергу позивачем надано суду відомості про кількість абонентів у будинку відповідачів із зазначенням площі відповідних приміщень, а також надано докази існування договірних відносин з власниками нежитлових приміщень першого поверху у такому будинку. До того ж позивачем надано суду приклади розрахунку вартості послуги з централізованого опалення по квартирі відповідачів за періоди грудень 2023 року лютий 2024 року, за змістом яких вбачається, що позивачем здійснено відповідний розрахунок з дотриманням вимог Методики розрахунку. Будь-яких доказів того, що наданий позивачем розрахунок не містить якихось даних або містить недостовірні вихідні дані судом не встановлено.

В той же час наведені відповідачем контррозрахунки /т. 2 а.с. 126-127/ ґрунтуються на непідтверджених ніякими доказами показниках обсягу споживання теплової енергії об`єктами нежитлових приміщень (9 об`єктів), а відтак є неприйнятними.

За таких обставин є необґрунтованими доводи відповідачів про неврахування позивачем певної площі нежитлових приміщень, які є прибудовами до першого поверху їх будинку, як і доводи про неправомірність здійснених позивачем розрахунків в частині розподілу обсягу спожитої теплової енергії пропорційно загальнобудинкової опалювальної площі.

Тож, в контексті доводів відповідачів про необґрунтоване обчислення позивачем розміру вартості послуг з централізованого опалення, суд зауважує, що всупереч вимог 12, 78, 81 ЦПК України відповідачами не надано суду доказів щодо наявності у наданих позивачем розрахунках помилок, а також не надано доказів невідповідності відповідних нарахувань положенням Методики розподілу та встановленим тарифам. В цьому аспекті слід зауважити, що відповідачі спільно з іншими споживачами свого будинку не обмежені у праві провести енергетичний аудит для визначення обсягу споживання теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи теплопостачання, результати якого можуть враховуватись при обчисленні та розподілі обсягу теплової енергії позивачем. Натомість відповідних доказів суду не надано, а відтак твердження відповідача про необґрунтованість розрахунків позивача є недоведеними.

Стосовно тверджень відповідачів про порушення їх прав та законних інтересів, як споживачів, а також наявність підстав для зменшення плати за надані позивачем послуги, то суд зауважує наступне.

За загальним правилом споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за послугу у разі її ненадання, надання не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості (пп. 5 п. 43 Правил №1182, пп. 7 п. 42 Правил №830, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону №2189). Такому праву споживача кореспондує обов`язок виконавця (надавач послуг) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг (п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону №2189, п. 39 Правил №830, пп. 5 п. 48 Правил №1182).

Положеннями статей 27 і 28 Закону №2189 врегульований порядок оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Механізм проведення перевірки відповідності якості надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води з метою оцінки їх відповідності основним вимогам до кількості та якості і вжиття заходів до забезпечення надійності та безпеки під час надання комунальних послуг визначений Порядком проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2018р. №1145.

За результатами такої перевірки складається акт-претензія, що підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги (його представником). У разі неприбуття виконавця комунальної послуги в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають в сусідніх приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку, і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону №2189 виконавець комунальної послуги протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Таким чином підставою для здійснення перерахунку чи зменшення плати за комунальні послуги є складений у встановленому законом порядку акт-претензія, яким зафіксовані обставини ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачами не надано суду доказів на підтвердження того, що за обставинами надання позивачем послуг з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води до житла відповідачів вживались заходи та складалися у передбаченому законом порядку акти-претензії, а відтак доводи відповідачів про неправомірність дій позивача в частині не зменшення вартості наданих їм послуг є необґрунтованими. Надані суду заяви відповідачів, які надсилались ними на адресу позивача щодо проведення перерахунків за надання послуг з опалення, по своїй суті є зверненням споживачів до виконавця послуги, яке не надає споживачам право в односторонньому порядку відмовитись від оплати послуг виконавця, а твердження відповідачів, що позивач погодився із викладеною у таких заявах вимогою про оплату відповідачами його послуг у меншому розмірі, ніж то зазначено у розрахункових квитанціях, є помилковим.

Стосовно доводів відповідачів про відсутність надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в періоди відсутності постачання електроенергії до їх будинку, то суд зауважує наступне.

По-перше, наданий суду лист ПАТ «Черкасиобленерго» підтверджує зміст графіків погодинних відключень електроенергії та періоди відсутності в будинку відповідачів електроенергії. Натомість доказів того, що в періоди відсутності електропостачання до житла відповідачів, було й відсутнє гаряче водопостачання, а також не здійснювалось постачання теплоносія, суду не надано.

По-друге, суду не надано доказів того, що при тимчасовій відсутності постачання теплоносія у квартирі відповідачів температура повітря була нижчою за мінімально нормативне значення.

В той же час аналіз змісту нарахувань по особовому рахунку відповідачів свідчить, що позивачем періодично здійснюються перерахунки вартості послуг у бік їх зменшення, що свідчить про дотримання позивачем вимог Методики розподілу та положень п. 28, пп. 6 п. 48 Правил №830.

Окремо в аспекті висловлених відповідачами доводів суд зауважує, що незгода відповідачів з діючою Методикою розподілу та обсягом вартості теплової енергії, що обчислюється виконавцем розрахунковим методом пропорційно опалювальної площі, не перешкоджає їм встановити у своєму житлі індивідуальні засоби обліку кількості спожитої теплової енергії та гарячої води та перейти на іншу систему оплати спожитих комунальних послуг. До того ж відповідачі не обмежені у праві ініціювати проведення зборів співвласників їх багатоквартирного будинку для вирішення питання про зміну умов надання послуг з опалення до їх будинку, модернізації інженерних систем опалення будинку та переходу на іншу договірну модель відносин з позивачем.

Таким чином, за обставинами спірних правовідносин та наявними в матеріалах справи доказами, судом не встановлено ознак протиправної поведінки з боку позивача по відношенню до обох відповідачів, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

В той же час аналіз змісту інформації про розміри нарахувань та оплату послуг позивача по особовому рахунку № НОМЕР_1 свідчить, що з урахуванням встановлених тарифів розрахунок вартості наданих позивачем відповідачу послуг арифметично здійснений вірно. Згідно наданого позивачем розрахунку за особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 станом на 01.03.2024р. обліковується заборгованість з оплати послуг опалення в сумі 16 093,09 грн., гарячого водопостачання 3 337,03 грн., внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії і гарячої води 31,78 грн., тобто на загальну суму 19 461,90 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст.611 ЦК, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ст. 68 ЖК наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

За обставинами справи судом встановлено, що відповідачі фактично проживають та зареєстровані у квартирі, яка є об`єктом надання комунальних послуг позивачем, а відтак вони несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями щодо оплати комунальних послуг.

Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог відповідачі просили застосувати строки позовної давності до позовних вимог.

Згідно ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Натомість суд зауважує, що статтею 263 ЦК унормовані положення щодо зупинення перебігу позовної давності. За змістом частини другої та третьої цієї статті перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, а від дня припинення таких обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 (загальна позовна давність), 258 (спеціальна позовна давність) ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК також передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259 ЦК, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до постанов КМУ №211 від 11.03.2020р. та №651 від 27.06.2023р. на всій території України в період часу з 11.03.2020р. до 30.06.2023р. було встановлено карантин для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. на території України з 24.02.2022р. і по теперішній час діє режим воєнного стану.

Таким чином враховуючи положення ст.ст. 257, 260, 263, п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, доводи відповідачів про необхідність обліку строків позовної давності від дня надходження позову до суду є необґрунтованими, оскільки трирічний строк позовної давності, що передує моменту звернення до суду, слід обчислювати з 11.03.2020р. (початок зупинення дії строків позовної давності у зв`язку з карантином).

Аналіз змісту наданих позивачем розрахунків свідчить, що сума заборгованості, яка є предметом позовних вимог, виникла за період надання послуг з грудня 2019 року по 01.03.2024 року. З даним позовом позивач звернувся до суду 08.05.2024р. За таких обставин доводи відповідачів про пропуск позивачем строків позовної давності є необґрунтованими, оскільки відповідний строк не пропущений.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин, відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві інфляційні нарахування та три відсотки річних нараховані на суму заборгованості.

Аналіз наданих позивачем розрахунків розміру інфляційних нарахувань /а.с. 9/ та трьох відсотків річних /а.с. 10/ на суму заборгованості свідчить, що такий розрахунок відповідає положенням закону, здійснений за вірною методикою та з урахуванням правильно визначеного базового місячного простроченого платежу, оскільки відповідні компенсаційні нарахування обчислені позивачем окремо щодо кожного місяця періоду надання послуг і обмежені терміном 31.01.2022р. Згідно наданого позивачем розрахунку щодо платежів за період грудень 2019 року листопад 2021року розмір нарахованих інфляційних витрат та трьох відсотків річних складає 1 404,59 грн. та 501,49 грн. відповідно.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню на загальну суму 21 367,98 грн., яка складається з наступних сум: загальна заборгованість з оплати послуг централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії і гарячої води станом на 01.03.2024р. 19 461,90 грн.; три відсотки річних на прострочені платежі 501,49 грн.; інфляційні нарахування на прострочені платежі 1 404,59грн. Враховуючи солідарний обов`язок відповідачів по зобов`язаннях з оплати комунальних послуг, то всі відповідні суми заборгованості підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Таким чином, з`ясувавши характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), обставини можливості порушення прав відповідачів, наслідки спірної ситуації, з`ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог та вимог відповідачів у зустрічному позові, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку долученим доказам у їх сукупності, суд приходить до переконання про необхідність постановлення рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідні судові витрати по справі складаються із витрат сторін з оплати судового збору.

За подання первісного позову позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3 028 грн.

Позовні за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, а отже на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу має бути відшкодовано за рахунок відповідачів витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн.

За зустрічним позовом вимоги відповідачів не підлягають задоволенню в повному обсязі, а самі відповідачі звільнені від сплати судового збору за такими вимогами на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України витрати з оплати судового збору за вимогами по зустрічному позову слід віднести на рахунок держави.

Таким чином в порядку розподілу судових витрат з відповідачів слід стягнути на користь позивача витрати з оплати судового збору в сумі 3 028 грн., розподіливши таку суму між відповідачами у рівних частках, тобто по 1 514 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (місцезнаходження за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків, 76, IBAN НОМЕР_4 , ЄДРПОУ 00204033, МФО 354507, Філія Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк») заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесків в загальній сумі 19 461 грн. 90 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (ЄДРПОУ 00204033), в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ ВП 33282969; IBAN НОМЕР_5 , МФО 300346, Філія Черкаське обласне управління АТ «СЕНС-БАНК»), інфляційну складову боргу у розмірі 1 404 грн. 59 коп. та три відсотки річних у розмірі 501 грн. 49 коп., що разом складає 1 906 грн. 08коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», про визнання дій неправомірними відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (ЄДРПОУ 00204033), в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ ВП 33282969; IBAN НОМЕР_5 , МФО 300346, Філія Черкаське обласне управління АТ «СЕНС-БАНК»), в якості відшкодування витрат зі сплати судового збору суму коштів в розмірі по 1 514 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В.М. Скляренко