Рішення № 138027015, 08.07.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/537/26

Провадження № 2/692/560/26

08.07.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08 липня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою іноземної країни, на підставі рішення Великохутірської сільської ради від 01.03.2001 № 16/9 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,9475 га в адміністративних межах Великохутірської сільської ради серії ЧР 2-9-286, виданий 30.03.2001. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 286. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 2,9475га має кадастровий номер 7120682600:03:001:1756. Разом з тим відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки не внесено. ОСОБА_1 відповідно до інформації Великохутірської сільської ради є громадянкою іншої країни. Відповідно до інформації ДМС України, ОСОБА_1 паспортом громадянина України не документована. ОСОБА_1 з часу отримання земельної ділянки 30.03.2001 по даний час вказану земельну ділянку не відчужила.

Позивач зазначає, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення. Набуття іноземцями та особами без громадянства права власності на землі сільськогосподарського призначення здіснюється з урахуванням вимог ст. 130 ЗК України. Статею 145 ЗК України встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особі, якій земельна ділянка не може належати на праві власності. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. Землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянину України.

За таких умов позивач просить припинити ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7120682600:03:001:1756, площа 2,9475 га шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору на користь Черкаської обласної прокуратури.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року провадження по справі відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.

Від представника ГУ Держгеокадастру в Черкаській області до суду 22.04.2026 надійшло додаткове пояснення у справі, у якому представник вказала, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 7120682600:03:001:1756, площа 2,9475 га відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 . Згідно відомостей, що наявні у матеріалах справи, ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації. Вказує, що оскільки ОСОБА_1 добровільно упродовж встановленого законодавством України річного строку земельну ділянку не відчужила, право власності відповідача на цю земельну ділянку підлягає конфіскації за рішенням суду. Тому Головне управління просить задовольнити позовні вимоги, розгляд справи здійснювати без участі представника головного управління. Звернула увагу, що у процесі ознайомлення з інформацією, що міститься у матеріалах справи та відомостями Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 7120682600:03:001:1756 було виявлено допущені помилки у відомостях про власника земельної ділянки: невірно вказано по батькові - ОСОБА_2 та громадянство. Документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку: Державний акт серії ЧР 2-9-286 від 30.03.2001 виданий на ім`я ОСОБА_1 , даний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право власності на землю громадян на ім`я ОСОБА_1 , тому Головним управлінням здійснюються дії щодо приведення відомостей Державного земельного кадастру у відповідність до правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності.

Від представника ГУ Держгеокадастру в Черкаській області до суду 23.04.2026 надійшло додаткове пояснення у справі, у якому представник вказала, що Головним управлінням було приведено відомості Державного земельного кадастру у відповідність до правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності.

Ухвалою суду від 30.04.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання прокурор Бобко Т.Б. не прибула, скерувала до суду заяву про розгляд справи без участі прокурора, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала, проти заочного рішення не заперечувала.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, не повідомила суд про причину неявки, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Представник ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не прибув.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 06.10.2025 №10-23-0.6-6278/2-25, адресованого Черкаській обласній прокуратурі, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області постійно здійснює звірку щодо наявності права власності іноземних громадян на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Станом на 06.10.2025 було проведено роботи з органами місцевого самоврядування, в результаті яких виявлено факти, що підтверджують користування земельними ділянками іноземними громадянами. У зв`язку з відсутністю належного фінансування фінансування ГУ хоч і вбачає підстави та мало вжити заходів, спрямованих на відчуження земельних ділянок на користь держави, проте позбавлене можливості звернення з позовами до суду. Тому ГУ звертається з клопотанням звернутись з позовними заявами до суду щодо припинення права власності громадянами іноземних держав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно копії повідомлення виконавчого комітету Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 02-10/1235 від 11.09.2025, виконавчий комітет надає список імовірних власників земельних ділянок, які підлягають конфіскації але потребують уточнення громадянства, де за № 1 вказана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний акт серія ЧР № 2-9-286.

Згідно повідомлення Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 24.11.2025 за даними відомчої інформаційної системи ДМС на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію про місце проживання, оформлення паспорта громадина України не встановлено. За відомостями, наданими територіальними органами ДМС ОСОБА_1 з питання щодо оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання в установленому законодавством порядку до територіальних підрозділів ДМС України не зверталась. Відповідно рішень про оформлення або відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне проживання стосовно зазначеної особи територіальними органами ДМС не приймалось.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 12.02.2026 № 10-23-0.21-693/2-26, адресованого Черкаській обласній прокуратурі, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області поряд з іншим, зазначає, що відповідно до відомостей Державного реєстру земель, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЧР 2-9-286 від 30.03.2001, зареєстрованого за № 286, земельна ділянка площею 2,97га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Черкаської області, Драбівського району, Великохутірської сільської ради (за межами населеного пункту) передана у власність ОСОБА_1 . Відомості про дану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру згідно технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та присвоєно кадастровий номер 7120682600:03:001:1756, площа уточнена і становить 2,9475г. У місцевому фонді документації з землеустрою та оцінки земель відділу № 1 відсутня будь-яка документація стосовно даної земельної ділянки.

Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2000, № 1193, виданого державним нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори Широким Ю.Д., спадкоємцем майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дочка ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_1 , росія. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з права на земельну частку/пай у землі, яка перебуває у колективній власності колективного с/г підприємства «Росія», що знаходиться в селі великий Хутір Драбівського району Черкаської області розміром 3,14 в умовних кадастрових гектарах.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР № 2-9-286, ОСОБА_1 , яка мешкає: с. Великий Хутір, Великохутірською сільською радою народних депутатів на підставі рішення від 01.03.2001 № 16/9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,97га у межах згідно з планом, яка розташована на території Великохутірської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 286.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-7104523982016 від 25.11.2016 власником земельної ділянки з кадастровим номером 7120682600:03:001:1756, площею 2,9475га, розташованої: Черкаська область, Драбівський район, Великохутірська сільська рада (за межами населеного пункту), категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вказана ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 . Документ, який став підставою для виникнення права: рішення органу місцевого самоврядування Великохутірська сільська рада 01.03.2001 16/9, документ що посвідчує право: державний акт від 30.03.2001 ЧР 2-9-286.

Згідно витягу № НВ-9956759292026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.03.2026, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7120682600:03:001:1756 становить 136358,46грн.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-3200641062026 від 22.04.2026, земельна ділянки з кадастровим номером 7120682600:03:001:1756, площею 2,9475га, розташована: Черкаська область, Драбівський район, Великохутірська сільська рада (за межами населеного пункту), категорія земель: землі сільськогосподарського призначення зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 24.10.2016, ПП «Континент-плюс», дата державної реєстрації земельної ділянки: 25.11.2016. Власником земельної ділянки вказана ОСОБА_1 , громадянство: Російська Федерація, реквізити документа, що посвідчує особу: НОМЕР_1 , виданий ВВС района Хорошенко-Мневники гор. Москви 01.06.2002, податковий номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 . Документ, який став підставою для виникнення права: рішення органу місцевого самоврядування Великохутірська сільська рада 01.03.2001 16/9, документ що посвідчує право: державний акт від 30.03.2001 ЧР 2-9-286.

Згідно копії Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю громадян Черкаська область, Драбівський район, Великохутірська сільська рада, за № 286, наявний запис про ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Таким чином судом достовірно встановлено, що власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7120682600:03:001:1756, площею 2,9475га, розташованої: Черкаська область, Драбівський район, Великохутірська сільська рада є ОСОБА_1 , громадянка російської федерації, місце проживання: АДРЕСА_4 на вказану земельну ділянку було набуто ОСОБА_1 у зв`язку з спадкуванням після смерті батька, державний акт про право власності на землю серія ЧР 2-9-286 на ім`я ОСОБА_1 виготовлено 30.03.2001.

При цьому суд звертає увагу, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації дипломатичні відносини між нею та державою Україна розірвано і отримати відомості з росії про відповідача ОСОБА_1 не є можливим. Даний факт є загальновідомим і доказування не потребує (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч.1,2,4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. а) ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно положень ч. 1,3 ст. 130 ЗК України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.

Згідно з ч. 2-4 ст. 140 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з п. в) ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч.1,2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Згідно ч.4 ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020р. по справі № 912/2385/18.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 та виготовивши державний акт щодо успадкованого права на земельну частку (пай) на земельну ділянку, якій було присвоєно кадастровий номер 7120682600:03:001:1756, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, з 30.03.2001 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходилась за адресою Черкаська область, Драбівський район, Великохутірська сільська рада (за межами населеного пункту), протягом року добровільно не відчужила, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі, тому слід припинити право власності відповідача та конфіскувати вказану земельну ділянку. При цьому суд вважає втручання у право власності легітимним, пропорційним легітимній меті та законним.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 3328,00грн.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-80, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області - задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7120682600:03:001:1756, площею 2,9475га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту серії ЧР № 2-9-286, виданого 30.03.2001 Великохутірською сільською радою та знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UА 138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) судовий збір у розмірі 3328,00грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.О. Левченко