Ухвала суду № 138026667, 08.07.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1108/26

Провадження № 1-кп/559/187/2026

УХВАЛА

"08" липня 2026 р. м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Ухвалою суду від 06.05.2026 призначено судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.

Прокурор ОСОБА_4 подав письмове клопотання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у якому просив продовжити щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави. Клопотання обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час обрання та попереднього продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а саме: ризику переховування від суду обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому з метою уникнення покарання може переховуватися від суду; ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які судом не допитані, шляхом погроз, вмовлянь для дачі вигідних для нього показів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не може в повній мірі запобігти настанню ризиків та виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків належним чином.

В судовому засіданні прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному обсязі підтримали подане клопотання з підстав, викладених у ньому, просили суд продовжити щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави. Також прокурор ОСОБА_4 додатково вказав, що розгляд кримінального провадження не завершений, за клопотанням сторони захисту може бути змінено порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні, а тому і на даний час ризик можливого впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які судом не допитані, є актуальним. Крім того, сторона обвинувачення вважає, що доказів того, що обвинувачений не може перебувати під вартою не надано, а у випадку погіршення стану його здоров`я йому буде надано необхідну медичну допомогу та за необхідністю переведено до лікарні, про що вказано і апеляційним судом в ухвалі від 02.07.2026 у даному кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_6 , якого в повному обсязі підтримав обвинувачений ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав, що наявність вищевказаних ризиків стороною обвинувачення належним чином не доведена. Так, обвинувачений повністю визнає свою вину у скоєнні інкримінованого злочину, частково відшкодував завдану шкоду, також при ДТП зазнав тілесних ушкоджень, внаслідок чого 12.06.2026 йому було встановлено 3 групу інвалідності строком на 1 рік, позитивно характеризується, має неповнолітніх дітей на утриманні, справу фактично розглянуто, тому посилання прокурорів щодо можливого намагання обвинуваченого переховуватися від суду та незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні є лише припущенням, яке належним чином не доведено. Враховуючи вищевикладене, захисник просив застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу у розмірі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши думку учасників, суд дійшов наступних висновків.

Так, 05.01.2026 до підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.03.2026.

02.03.2026 до підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 03.04.2026. В подальшому запобіжний захід було продовжено до 30.05.2026 включно без визначення розміру застави. Ухвалою суду від 18.05.2026, яку залишено без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02.07.2026, обвинуваченому продовжено запобіжний захід до 16.07.2026 включно без визначення розміру застави.

Враховуючи виклик головуючого судді до ВККС на 14.07.2026 та продовження відпустки, дане поставлене стороною обвинувачення питання розглядається у даному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, ОСОБА_5 інкримінується те, що 03 січня 2026 року в темну пору доби приблизно о 05 год. 55 хв. він, керуючи автомобілем Renault ZOE, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Київ-Чоп зі сторони м. Дубно в напрямку м. Рівне, в порушення вимог пунктів 10.1 Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в межах 359 км + 600 м вказаної автодороги в с. Крилів Дубенського району Рівненської області виїхав на ліву смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем KIA RIO, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зустрічним автомобілем Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався за останнім.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля KIA RIO, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, у результаті яких загинула на місці події. Пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження, у результаті яких померла в автомобілі швидкої медичної допомоги під час госпіталізації до КНП «Дубенська міська лікарня», а інший пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КНП «Дубенська міська лікарня».

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладеного на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Крім того суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме відомості про вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності і місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому судом встановлено наявність ризиків, визначених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суд вважає, що обвинувачений, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, побоюючись покарання, може переховуватися від суду, з огляду на тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також доведеним, на думку суду, на даному етапі є ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які судом не допитані, з метою зміни ними показань у справі або відмови від їх надання, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. При цьому суд також враховує, що у даній кримінальній справі суд перейшов до розгляду провадження по суті, проте у повному обсязі не закінчив з`ясування обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами, а тому сторона захисту має право в подальшому на подання клопотання про зміну встановленого порядку дослідження доказів, у тому числі, щодо допиту потерпілих та свідків.

В ході судового розгляду сторона захисту вказала, що дані ризики є необґрунтованими, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, родину, на даний час має тілесні ушкодження, отримані при ДТП, внаслідок чого 12.06.2026 йому було встановлено 3 групу інвалідності строком на 1 рік.

Разом з тим, суд вважає, що на даний час в разі обрання (зміни) обвинуваченому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він матиме змогу за допомогою сторонніх осіб покинути місце проживання або медичний заклад, а також впливати на потерпілих та свідків за допомогою засобів зв`язку чи шляхом передання інформації через інших осіб.

Доводи захисника про необхідність догляду на дитиною з інвалідністю є необґрунтованими, оскільки, як вказує сторона захисту, обвинувачений не може самостійно пересуватися, тому йому самому необхідна стороння допомога.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

У зв`язку із зазначеним, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , спосіб його вчинення та наслідки, які призвели до смерті осіб, у тому числі дитини, суд дійшов до висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави буде необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на даному етапі судового розгляду.

Щодо посилання сторони захисту про необхідність обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у виді цілодобового домашнього арешту у зв`язку із незадовільним станом його здоров`я, встановленням 3 групи інвалідності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», обов`язок по забезпеченню медичним обслуговуванням осіб, які утримуються під вартою, покладається на адміністрацію місця попереднього ув`язнення.

Спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104 затверджено «Порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», який визначає взаємодію закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.

Згідно із п. 2.3. Порядку медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Згідно з п. 2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Відповідно до п. 2.8 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров`я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі від 21 листопада 2012 року № 1122.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684-р «Про утворення Державної установи «Центр охорони здоров`я ДКВС України» реформовано систему охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України та утворено Державну установу «Центр охорони здоров`я ДКВС України».

Таким чином, вищезазначеними нормативними актами врегульовано питання щодо організації надання медичної допомоги особам, що перебувають під вартою в разі відсутності такої можливості в умовах СІЗО.

Суд враховує доводи сторони захисту, що незадовільний стан здоров`я має значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу. Разом з тим зазначена обставина сама по собі не є перешкодою для тримання особи під вартою, а має враховуватись з іншими обставинами в їх взаємозв`язку.

У зв`язку із викладеним, відсутні підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_5 на даний час не може утримуватися в умовах СІЗО, тим більше, що при ускладненні стану здоров`я, його можуть перевести до відповідного медичного закладу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зазначені обставини, виходячи із ступеня тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та наслідки, які призвели до смерті осіб, у тому числі дитини, а також оскільки судом встановлено наявність вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає доцільним продовжити обраний до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення застави та не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, про що просила сторона захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 27, 176-178, 183, 197, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на шістдесят днів, а саме до 05.09.2026 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 5 днів із дня її оголошення.

Копію ухвали вручити учасникам провадження та направити до ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Повний текст ухвали виготовлено 08.07.2026.

Суддя ОСОБА_1