Рішення № 138026648, 07.07.2026, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2/557/713/2026

Справа 557/710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 липня 2026 року с-ще Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Дацюк І.С.,

номер справи 557/710/26,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (далі ТОВ «ФК «Аваліст») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості..

Позовна заява мотивована тим, що 28.12.2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2035219342, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 21 696,00 грн, який зобов`язалася повернути, сплатити проценти за користування таким та інші платежі, визначені кредитним договором.

17.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» укладено договір факторингу №17/12/21, за умовами якого АТ «ОТП Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Аваліст» права вимоги, в тому числі і за вказаним вище кредитним договором в розмірі 21 698,08 грн.

З урахуванням викладеного та зважаючи на невиконання відповідачемсвого зобов`язання, ТОВ «ФК «Аваліст» просило стягнути з відповідача суму заборгованості за договором в розмірі 39 461, 58 грн, з яких: 21 698,08 грн - сума основної заборгованості, 14 904,70 грн - сума інфляційних втрат, 2 858,80 грн - 3% річних, а також судові витрати, у виді сплаченого судового збору у розмірі 3 328,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що зазначив у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позов не подала, причини неявки суду не повідомила, викликалася до суду шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі

22.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.07.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом установлено, що 28.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «ОТП Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист.

28.12.2020 року ОСОБА_1 підписала Заяву-приєднання (Акцепт) № 20/06/02/2035219342 від 28.12.2020 до публічного договору оферти щодо добровільного страхування майна.

28.12.2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2035219342, відповідно до якого остання отримала кредит у загальному розмірі 21 696,00 грн, з яких: 20 706,00 грн на придбання товару у продавця, 490,00 грн на сплату додаткових послуг банку, а саме послугу «СМС довідка», 500,00 грн на придбання послуг зі страхування, на строк до 20 лютого 2022 року, зі сплатою щомісячної комісії 3% від суми кредиту, фіксована процентна ставка 0,01 %. Договір підписано ОСОБА_1 власноруч.

Відповідно до п. 1.3. Договору, повернення Кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у Додатку № 1 до Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок продавця на придбання товару. У разі отримання кредиту також і на оплату послуг у продавця та/або на оплату комісійної винагороди за видачу кредиту.

До договору додано графік платежів, що є додатком №1 до кредитного договору № 2035219342 від 28.12.2020, а також Паспорт споживчого кредиту, які також підписані відповідачем власноруч.

Згідно специфікації до кредитного договору № 2035219342 ОСОБА_1 придбала товари на загальну суму 21 206,00 грн, що також підтверджується даними товарного чеку № С148-00044037 від 28.12.2020, видаткової накладної № 48-44037 від 28.12.2020 та чека № 28.12.2020.

17.12.2021 між АТ «ОТП Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Аваліст» (Фактор) укладено договір факторингу №17/12/21, у відповідності до умов якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Згідно витягу з Додатку №1 до договору факторингу №17/12/21 від 17.12.2021 ТОВ «ФК «Аваліст» набуло права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21698,08 грн, з яких заборгованості за тілом кредиту в сумі 21696,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 2,08 грн.

Даний факт підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників №1 по договору факторингу №17/12/21 від 17.12.2021 та платіжною інструкцією № 2 від 17.12.2021, що свідчить про виконання новим кредитором своїх обов`язків за вищевказаним договором факторингу.

Звіт-рахунок за договором укладеним між АТ "ОТП БАНК" і ОСОБА_1 свідчить про користування грошовими коштами на рахунку.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором №2035219342 від 28.12.2020, заборгованість останньої становить 39 461, 58 грн, з яких: 21 698,08 грн - сума основної заборгованості, 14 904,70 грн - сума інфляційних втрат, 2 858,80 грн - 3% річних.

Мотиви з яких виходив суд та застосовані норми права

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

З наданих та досліджених судом доказів убачається, що відповідач 28.12.2020 уклала кредитний договір з первісним кредитором, за яким отримала грошові кошти у кредит, однак у строки встановлені договором їх не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за ним, яка на підставі договору факторингу була відступлена позивачу.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, суд, зважаючи на те, що позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та проценти, на що він розраховував при укладенні означеного попередньо договору, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 698,08 грн, з яких 21 696,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 2,08 - заборгованість за відсотками.

Прийшовши такого висновку, суд зауважує, що протягом розгляду цивільної справи відповідач, з огляду на вимоги ст. 12, 81 ЦПК України, не скористалася своїми процесуальними правами та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за укладеним договором та оспорення розміру заборгованості, а відтак несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням відповідних процесуальних дій.

Окрім того, позивач просить стягнути на його користь із відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 2 858,80 грн та інфляційні втрати в сумі 14 904,70 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Так, п. 1 ст. 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04.07.2020, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем, позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акта цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався, до 31.03.2022.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2024 року у справі № 201/9121/22 заначив: «Тобто з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 суми трьох процентів річних та пені за період з 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права».

Згідно з пунктом 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З позовної заяви, розрахунку інфляційних втрат та 3% річних убачається, що періодом прострочення грошового зобов`язання, визначеного кредитором для обрахунку 3% річних та інфляційних втрат, є з 17.12.2021 по 08.05.2026, тобто в період дії карантину та воєнного стану. Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат до задоволення не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 3328,00 грн.

Матеріалами справи встановлено що при звернення до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

З огляду на те, що позов задоволено частково (54,99%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 830,07 грн (із розрахунку 3328,00х54,99:100).

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивача на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат, що із врахуванням часткового задоволення позову становлять 5 499,00 грн (із розрахунку 10 000,00х54,99:100).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» заборгованість за кредитним договором №2035219342 від 28.12.2020 в розмірі 21 698 гривень 08 копійок, судовий збір у розмірі 1830 гривень 07 копійок, витрати на правову допомогу в розмірі 5499 гривень 00 копійок, всього 29 027 (двадцять дев`ять тисяч двадцять сім) гривень 15 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Гощанським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст», місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Деревлянська, буд. 10А, код ЄДРПОУ 39628752.

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.

Суддя Ю.В. Оленич