Ухвала суду № 138026101, 01.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/647/26

381/2967/26

Ухвала

про вирішення питання про арешт тимчасово вилученого майна

01 липня 2026 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, подане прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 12026111310000376, внесеному до ЄРДР від 01.05.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

встановив:

На розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що 01.05.2026 року до ЧЧ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області надійшла заява представника ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» про те, що невстановлені особи, таємно, в умовах воєнного стану, здійснюють крадіжку товарно-матеріальних цінностей підприємства.

В ході проведення досудового розслідування було допитано в якості представника потерпілого ОСОБА_6 , яка повідомила, що товариство здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі рибою, ракоподібними та молюсками у спеціалізованих магазинах. Поряд з основним видом діяльності, товариство також проводить перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, оптову торгівлю продуктами харчування, постачання готових страв, виробництво борошняних кондитерських виробів, тощо.

Виробничу діяльність товариство здійснює на власному виробничому майданчику, за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Гатне, вул. Карпа Валовня, 22.

На виробництві функціонують дві відокремлені одна від одної зони з різним призначенням, а саме: зона приймання продуктів - призначена виключно для приймання товарно-матеріальних цінностей від постачальників та зона відправки готових страв - з якої здійснюється відвантаження готових страв після їх виготовлення у виробничому цеху для подальшої реалізації.

Відповідно, відвантаження товарно-матеріальних цінностей безпосередньо із зони приймання продуктів суперечить встановленому на виробництві технологічному процесу та є неприпустимим.

В березні 2026 року під час ознайомлення з матеріалами поточного обліку та звітності виробництва, зокрема з актами інвентаризації товарів на складі виробництва було виявлено невідповідності між фактичною кількістю товарно-матеріальних цінностей, наявних на складі та обліковими даними. Зазначені невідповідності полягали у нестачі товарно-матеріальних цінностей.

Після проведення огляду камер відео спостереження, були встановлено факти систематичного протиправного завантаження товарно-матеріальних цінностей товариства до транспортних засобів одного постачальника - ФОП « ОСОБА_7 ». Зазначене завантаження здійснювалося із зони приймання продуктів, що прямо суперечить встановленому на виробництві технологічному процесі.

У вчинені зазначених дій, як стало відомо, брали участь завідувач виробництва ОСОБА_8 , так як його рідна сестра є дружиною ОСОБА_7 , комірники та інші особи які діяли спільно з постачальником ОСОБА_7 .

В ході вивчення відеозаписів, встановлено, що постачальник ОСОБА_7 , прибував до зони приймання продуктів, де здійснювалось розвантаження поставленого ним товару, після завершення він повинен виїхати з території виробництва порожнім, натомість постачальник очікував на зоні приймання продуктів та у цей час працівники виробництва приносили з виробничого цеху товарно-матеріальні цінності товариства, пакували їх у ящики та завантажували у транспортні засоби ОСОБА_7 , після чого дані транспортні засоби залишали територію виробництва.

Загальний розмір заподіяної товариству матеріальної шкоди станом на 29.04.2026 становив 137276 гривень 46 копійок.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 надав аналогічні покази.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 повідомив, що він є керуючий магазином ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД».

Товариство здійснює господарську діяльність у сфері торгівлі рибою, також займається переробкою продукції, виготовленням страв, подальшу торгівлю продуктами харчування, постачання готових страв, виробництво борошняних кондитерських виробів тощо.

ТОВ «Егерзунд Сіфуд» має власні магазини, де продукція реалізується.

Окрім цього, відкрито новий виробничий майданчик, де є цех на якому переробляються товари у готові страви, які потім продаються у своїх магазинах.

Ця нова локація знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Гатне, вул. Карпа Валовня, 22.

Також йому відомо, що у березні 2026 року операційним директором Товариства ОСОБА_11 під час ознайомлення з матеріалами поточного обліку та звітності виробництва, зокрема з актами інвентаризації товарів на складі, було виявлено систематичні невідповідності між фактичною кількістю товарно-матеріальних цінностей на складі та обліковими даними.

З метою з`ясування причин нестач орієнтовно у двадцятих числах квітня 2026 року на виробництві було налаштовано та введено в експлуатацію систему відео спостереження, що охоплює, зокрема, зону приймання продуктів та зону відправки готових страв.

За результатами аналізу матеріалів відео спостереження було встановлено факти систематичного протиправного завантаження товарно-матеріальних цінностей товариства із зони приймання продуктів до транспортних засобів одного з постачальників ФОП « ОСОБА_7 », а саме комірники неодноразово завантажували продукти які належать ТОВ «Егерзунд Сіфуд» в автомобіль ФОП « ОСОБА_7 », хоча ОСОБА_7 є постачальником продуктів, та з його транспортного засобу повинна бути тільки вигрузка товарів.

Наскільки йому відомо, ФОП « ОСОБА_7 » постачає на виробництво овочі тривалий час.

Дружина ОСОБА_7 є сестрою завідувача виробництва ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» - ОСОБА_8 .

Також йому відомо, що ОСОБА_8 разом із дружиною відкрили кафе «Ефіоп» та асортимент страв, що пропонуються у меню кафе (доступному, зокрема, в мережі Інтернет на сторінці кафе), включає позиції, виготовлені з тих самих видів сировини, нестача якої систематично фіксується за результатами інвентаризацій на складі виробництва товариства та зафіксована матеріалами відео спостереження, як предмет протиправного завантаження до транспортних засобів постачальника.

Також додав, що один із працівників товариства, хто саме він вказати не може, так як на товаристві працює дуже багато осіб, та кожного він не пам`ятає, у приватній розмові повідомляв, що під час одного з приїздів вказаного вище постачальника на територію виробництва, він почув уривок розмови, з якої зрозумів, що подальший маршрут руху транспортного засобу постачальника після виїзду з виробництва був пов`язаний саме з кафе «Ефіоп». Працівник зазначив, що почув уривок розмови у штатній виробничій обстановці, тому передає її зміст загально.

12.06.2026 в період часу з 22 год. 46 хв. по 23 год. 11 хв. проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 14А, в підвальному приміщенні яке відноситься до кафе «Ефіоп» яке є приміщення 222 за вищевказаною адресою під час якого виявлено та вилучено: 1) одинадцять пачок креветок у поліетиленових вакуумних упаковках; 2) три пачки лосося у поліетиленових вакуумних упаковках, одну банку анчоусів; 3) тридцять сім пластикових контейнерів сірого кольору та чотири пластикові контейнери білого кольору.

13.06.2026 року вище вказані предмети визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні в порядку ст. 98 КПК України.

З урахуванням викладеного, прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно одинадцять пачок креветок у поліетиленових вакуумних упаковках; три пачки лосося у поліетиленових вакуумних упаковках, одну банку анчоусів; тридцять сім пластикових контейнерів сірого кольору та чотири пластикові контейнери білого кольору, яке було вилучене 12.06.2026 року під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 14-А, в підвальному приміщенні, яке відноситься до кафе «Ефіоп», яке є приміщення 222 за вищевказаною адресою.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказав, що вилучені під час обшуку речі і документи є речовими доказами, арешт необхідний для забезпечення їх збереження.

Додатково, в судовому засіданні було оголошено перерву з метою перевірки відомостей щодо надання слідчим суддею дозволу на проведення обшуку, що був проведеним, як невідкладний.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, зокрема зазначив, що вилучені продукти належать родині його клієнта і зберігались в цьому приміщенні за згодою власників, це приміщення знаходиться в безпосередній близькості до місця проживання ОСОБА_8 .

Згідно тверджень адвоката, прокурором належним чином не обґрунтовано, що вилученні під час проведення обшуку продукти, передані на відповідальне зберігання представникам потерпілого, є або можуть бути предметами злочину, а інформація про вилучені товари не зазначена в доданих до клопотання документах інвентаризації.

На уточнюючі питання слідчого судді, адвокат ОСОБА_4 зазначив, що не знає, де, коли та у який спосіб було придбано зазначені продукти (товари) родиною його клієнта та чи збереглись товарні квитанції чи інші розрахункові документи. Також, адвокатом не було повідомлено інформацію з приводу того, чи укладались договори щодо передачі на зберігання родиною його клієнта продуктів, які були вилучені під час проведення обшуку, а також чи складались письмові документи для фіксації факту передачі продуктів на зберігання.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши долучені до клопотання матеріали, вважаю, що вказане клопотання підлягає задоволенню.

Зокрема, згідно приписів частини 1 статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно приписів п. 5 частини 2 статті 40 КПК України, слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно приписів частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно приписів частини 1 статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

- обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

- обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

- обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

- обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно абзацу 2 частини 1 цієї статті, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Як слідує зі змісту частини 3 цієї статті, у випадку, коли арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, він може бути накладеним на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно приписів частини 5 статті 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно частини 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

правову підставу для арешту майна;

можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність ;

можливість спеціальної конфіскації майна;

розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;

розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно приписів частини 4 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно приписів частини 5 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

З урахуванням вказаних вище правових норм, арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, може бути застосованим, в тому числі й у випадку, якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення і метою його застосування є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження доказів.

Перевіряючи наявність правових підстав для застосування арешту майна, слідчий суддя враховує, що є обґрунтовані підстави стверджувати, що було вчиненим кримінальне правопорушення, пов`язане із протиправним заволодінням товарно-матеріальними цінностями, належними ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» а майно, для забезпечення збереження якого було подано клопотання, є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК України, може містити на собі слідову інформацію, а також бути предметом злочину, тому накладення арешту для його збереження відповідатиме цілям і завданням кримінального провадження. Враховуючи характер та властивості вилученого майна, найбільш ефективний спосіб його збереження передбачає застосування заборони користування та розпорядження ним.

Аналізуючи заперечення адвоката, слідчий суддя зазначає, що ним не надано доказів придбання цього майна, зокрема, чеків та товарних квитанції, які б давали підстави для безспірних висновків про належність цього майна і могли спростувати доводи прокурора, що вилучені товари є предметами кримінального правопорушення. В цьому випадку, перевірка доводів щодо належність майна може бути здійснена в подальшому під час проведення досудового розслідування, а відповідність вилученого під час обшуку майна критеріям, встановленим частині 1 статті 98 КПК України, дає слідчому судді достатні підстави для накладення арешту на нього.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України, власнику майна, на яке накладено арешт, забезпечується право на подання клопотання про скасування арешту майна, у випадку, якщо в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпаде потреба.

Отже, для власника майна забезпечується можливість індивідуального періодичного перегляду застосованого захожу забезпечення кримінального провадження, що не свідчить про непропорційність вручання у право мирного володіння майном.

Враховуючи вище викладене, керуючись приписами статті 170-174 КПК України, -

Постановив:

Клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 12026111310000376, відомості про яке внесені до ЄРДР від 01.05.2026 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України задовольнити.

Накласти в кримінальному провадженні № 12026111310000376 від 01.05.2026 арешт, із застосуванням заборони відчуження, користування та розпорядження майном, що було вилученим 12.06.2026 року під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 14-А, в підвальному приміщенні, яке відноситься до кафе «Ефіоп», яке є приміщення 222 за вищевказаною адресою, а саме, на майно:

-одинадцять пачок креветок у поліетиленових вакуумних упаковках;

-три пачки лосося у поліетиленових вакуумних упаковках, одну банку анчоусів;

-тридцять сім пластикових контейнерів сірого кольору та чотири пластикові контейнери білого кольору.

Копію ухвали негайно після оголошення вручити прокурору Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та не пізніше наступного робочого дня від дати її постановлення направити, ОСОБА_4 .

Клопотання про скасування арешту майна може бути поданим в порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний тест ухвали складено та проголошено 06 липня 2026 року о 09 год. 45 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1