Рішення № 138026071, 08.07.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2677/25

Провадження № 2/375/223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

представники позивача адвокат Демарчук Н.О., Ткаченко М.М. (в режимі відеоконференції),

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача адвокат Зелений Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказувало про те, що 7 березня 2020 року ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі договір) № 0680042527/2, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн.

Вказаний договір укладено шляхом підписання ОСОБА_1 (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», частини першої статті 205 ЦК України).

Строк користування кредитом за цим договором становить 30 днів, строк дії договору 3 року, процента ставка 1,75% за один день користування кредиту.

Товариство виконало зобов`язання за договором та надало позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченими умовами договору.

16 грудня 2021 року ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16-12/21, за яким ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, в тому числі за договором № 0680042527/2 від 7 березня 2020 року.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу № 10-01/-2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги за договором № 0680042527/2 від 7 березня 2020 року, укладеним ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Тому ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача і є новим кредитором.

Позичальник зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 158 124,83 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 4 999,99 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у сумі 143 324,86 грн, заборгованість за процентами після відступлення права вимоги до моменту здійснення розрахунку у сумі 9 799,98 грн.

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 80 074,99 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 4 999,99 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом 75 075 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2 442,40 грн у відшкодування судового збору та 25 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 16 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 4 лютого 2026 року заяву адвоката Морозової В.В., яка діє в інтересах ТОВ «Коллект Центр», задоволено та забезпечено участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року клопотання Демарчук Н.О., яка діє в інтересах ТОВ «Коллект Центр», задоволено та забезпечено її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року у справі № 375/2677/25 витребувано від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (далі АТ КБ «Приват Банк»):

- ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 5 000 грн, які 16 вересня 2020 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписку за номером картки № НОМЕР_1 за період із 16 вересня 2020 року до 21 вересня 2020 року;

- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка);

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 16 вересня 2020 року до 21 вересня 2020 року;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 .

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 9 червня 2026 року заяву Ткаченко М.М., яка діє в інтересах ТОВ «Коллект Центр», задоволено та забезпечено її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

У січні 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Зелений Д.О., подав відзив на позову заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву зазначив, що:

позивач не надав належних і допустимих доказів укладення ТОВ «Інфінанс» та відповідачем зазначеного договору кредиту, зокрема, доказів надсилання одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 , використання ним такого ідентифікатора та взагалі його створення;

позивач безпідставно нарахував проценти поза межами строку кредитування (після 4 квітня 2020 року), оскільки за умовами договору цей строк становить 30 днів (з 7 березня до 4 квітня 2020 року). Тому після 6 квітня 2020 року у банка відсутнє право нараховувати проценти, тому відстави для їх стягнення відсутні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

позивач не надав доказів перерахування відповідачу коштів, а саме документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Про необхідність доводити обставини щодо надання кредиту такими документами наголошував Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15 (провадження № 61-517св18);

у справі відсутні докази виконання ТОВ «Коллект Центр» зобов`язань перед ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 10-01/-2023, тому відсутні підстави вважати позивача належним кредитором у спірних правовідносинах.

У січні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» подало відповідь на відзив, в якому зазначило, що:

договір сторонами укладено в електронній формі, тому без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та відповідачем не був би укладений (постанова Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20));

видача кредиту підтверджується доказами зарахування коштів на картку відповідача, інформацію про яку він зазначив заявці анкеті;

строк кредитування за договором складає 3 роки (36 місяців), тому доводи відзиву про нарахування процентів поза межами строку кредитування є безпідставними;

договір позики підписаний відповідачем в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи, що узгоджується з положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Позиція сторін у судовому засіданні

Представники ТОВ «Коллект Центр» Демарчук Н.О. та Ткаченко М.М., приймаючи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Зелений Д.О. заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 підписав заявку-анкету на отримання кредиту № 3259711 (сума кредиту 5 000 грн, термін кредиту - 30 днів, реквізити банківської картки НОМЕР_1 ).

В цей же день ОСОБА_1 підписав пропозицію укласти договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0680042527/2 від 7 березня 2020 року (оферта) та надання кредиту згідно із заявкою-анкетою від 16 вересня 2020 року № 3259711і акцепт оферти від 16 вересня 2020 року на укладення договору і отримання кредиту згідно із Заявкою-анкетою від 16 вересня 2020 року № 3259711.

Зі змісту вказаних пропозиції та акцепта суд встановив домовленість сторін договору про надання кредиту на таких умовах: розмір кредиту 5 000 грн; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору 3 роки; процентна ставка 1,75% за один день користування кредитом; річна процентна ставка 638,75 %; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні 2 625 грн; реальна річна процентна ставка за кредитом 638,75 %.

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс онлайн платежів «iPay.ua») від 8 липня 2025 року № 12243-25708142135 встановлено, що 16 вересня 2020 року здійснено переказ кредитних коштів та зараховано 5 000 грн на картку НОМЕР_4 .

Зі змісту листа АТ КБ «Приват Банк» від 2 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-26033/66962-БТ, який надано на ухвалу суду про витребування доказів суд встановив, що:

на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано картку № НОМЕР_1 ;

номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 ;

16 вересня 2020 року на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 зараховано 5 000 грн.

16 грудня 2021 року ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16-12/21, за яким ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, в тому числі за договором № 0680042527/2 від 7 березня 2020 року.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу № 10-01/-2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги за договором № 0680042527/2 від 7 березня 2020 року, укладеним ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що

-16 вересня 2020 року ОСОБА_1 підписав заявку-анкету на отримання кредиту № 3259711 (сума кредиту 5 000 грн, термін кредиту 30 днів, реквізити банківської картки НОМЕР_1 );

-в цей же день ОСОБА_1 підписав пропозицію укласти договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0680042527/2 від 7 березня 2020 року (оферта) та надання кредиту згідно із Заявкою-анкетою від 16 вересня 2020 року № 3259711і акцепт оферти від 16 вересня 2020 року на укладення договору і отримання кредиту згідно із Заявкою-анкетою від 16 вересня 2020 року № 3259711;

-сторони домовилися про надання кредиту на таких умовах: розмір кредиту 5 000 грн; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору 3 роки; процентна ставка 1,75% за один день користування кредитом; річна процентна ставка 638,75 %; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні 2 625 грн; реальна річна процентна ставка за кредитом 638,75 %;

-16 вересня 2020 року здійснено переказ кредитних коштів та зараховано 5 000 грн на картку НОМЕР_4 (листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс онлайн платежів «iPay.ua») від 8 липня 2025 року № 12243-25708142135 та лист АТ КБ «Приват Банк» » від 2 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-26033/66962-БТ, який надано на ухвалу суду про витребування доказів);

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

16 грудня 2021 року ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16-12/21, за яким ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, в тому числі за договором № 0680042527/2 від 7 березня 2020 року.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу № 10-01/-2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги за договором № 0680042527/2 від 7 березня 2020 року, укладеним ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Правомірність набуття ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги за договором про споживчій кредит відповідач в ході судового розгляду не спростував; відповідні доводи відзиву суд відхиляє, оскільки договори факторингу, на підставі яких позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним договором, є чинними і в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першої, четвертої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 999,99 грн та заборгованості за процентами за його користування, нарахованими в межах строку кредитування (з 16 вересня 2020 року до 16 жовтня 2020 року), розмір яких згідно з розрахунком заборгованості становить 2 625 грн (30 днів * 81,50 грн), що у загальному розмірі складає 7 624,99 грн.

Розмір та порядок розрахунку вказаних складових боргу відповідач не спростував.

Суд відхиляє доводи відзиву про те, що відповідач не укладав кредитний договір, оскільки договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий на номер телефона відповідача, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»; відповідач отримав грошові кошти за кредитним договором та зазначений ним у поданих ТОВ «Інфінанс» номер телефону є фінансовим телефоном в АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджено листом цього товариства від 2 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-26033/66962-БТ, наданим на ухвалу суду про витребування доказів.

Вказаним листом АТ КБ «ПриватБанк» також спростовані доводи відзиву про ненадання позивачем доказів перерахування ТОВ «Інфінанс» грошових коштів відповідачу на виконання кредитного договору.

У справі № 524/5556/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування 16 жовтня 2020 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) виклала правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Посилання позивача про те, що кредитор вправі нараховувати проценти після закінчення строку користування кредиту (30 днів), а саме в межах погодженого сторонами строку дії договору (3 роки) відхиляються судом, оскільки в договорі сторони погодили строк, в межах якого кредитор вправі нарахувати проценти (30 днів), нарахування процентів за користування кредитом після закінчення обумовленого сторонами строку суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

З таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованими після 16 жовтня 2020 року.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується:

договором № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 1 липня 2024 року, укладеним Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр»;

витягом від 30 вересня 2025 року з акта № 14 про надання юридичної допомоги на загальну суму 25 000 грн;

прайс листом Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс».

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесених ТОВ «Коллект Центр» під час розгляду даної справи, суд виходить з такого.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих позивачу Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» послуг, їх дійсність та необхідність, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір понесеної позивачем в цій справі на професійну правничу допомогу до 15 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідності вчинення певних процесуальних дій.

Суд дійшов висновку про стягнення на користь з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 7 624,99 грн, що становить 9,52% від розміру заборгованості, пред`явленому цим позовом до стягнення (80 074,99 грн).

Враховуючи, що позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено на 9,52% розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 234,51 грн (2 442,40 грн (судового збору, сплаченого за подання позову) * 9,52%).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено на 9,52% розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 1 428 грн (15 000 грн * 9,52%).

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 234,52 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 428 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 200, 258-259, 267, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,--

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором кредиту № 06800425272 від 7 березня 2020 року (заявка-анкета на отримання кредиту № 3259711 від 16 вересня 2020 року)у розмірі 7 624,99 грн (сім тисяч шістсот двадцять чотири гривні 99 копійок).

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» у задоволенні позову про стягнення ОСОБА_1 заборгованості в іншій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 234,52 грн (двісті тридцять чотири гривні 52 копійки) у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 1 428 грн (одна тисяча чотириста двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу, а всього 1 662,52 грн (одна тисяча шістсот шістдесят дві гривні 52 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926).

Відповідач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення суду складено 8 липня 2026 року.

Суддя Марина СМИК