Ухвала суду № 138025824, 07.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/21215/25

Провадження № 2/357/1518/26

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі та розподіл судових витрат

07 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

І. Історія справи. Короткий зміст клопотання позивача про закриття провадження у справі та розподіл судових витрат.

У грудні 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві позивач просив суд:

стягнути із відповідача суму заборгованості за Договором кредиту №ДП 0008833 в розмірі 4364,00 гривень;

у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень.

23.02.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

18.03.2026 року та 13.05.2026 року судові засідання у справі було відкладено задля повторного виклику відповідача.

07.07.2026 року у судове засідання сторони/їхні представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

08.06.2026 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. У клопотанні зазначено, що у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором, яка складає предмет розгляду даної справи. З огляду на викладене, представник позивача просив закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

ІІ. Норми матеріального та процесуального права, якими керується суд.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

ІІІ. Висновки суду.

Щодо закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як вбачається зі змісту клопотання позивача, у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором, яка складає предмет розгляду даної справи.

З огляду на викладене, розглянувши клопотання про закриття провадження у даній цивільній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (за відсутністю предмета спору), суд приходить до висновку про те, що клопотання представника позивача підлягає задоволенню.

Щодо повернення позивачу суми сплаченого судового збору.

У зв`язку з закриттям провадження у справі, беручи до уваги приписи п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно повернути суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Щодо відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регламентується статтею 142 ЦПК України. Відповідно до положень цієї статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Разом із тим, у результаті закриття провадження процесуальний закон не передбачає відшкодування судових витрат, понесених позивачем. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №308/12079/18.

Таким чином, ураховуючи те, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а стаття 142 ЦПК України не містить положення про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в разі закриття провадження в справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (за відсутністю предмета спору), суд вважає відсутніми правові підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 серпня 2021 року по справі №.686/9357/20.

ІV. Роз`яснення суду.

Згідно з ч.2ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

V. Резолютивна частина.

Керуючись ст.ст.142, 206, 255, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Зобов`язати Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613) 2422,40 гривень судового збору, сплаченого ним на рахунок № НОМЕР_1 , за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579936888.1 від 16.12.2025 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу складено та підписано 07.07.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров