Рішення № 138024524, 07.07.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1078/26

Провадження № 2/674/972/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 липня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 20790,00 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 20790,00 грн за кредитним договором № 1969800 від 27.12.2019 (далі - кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан". За результатами укладення договору відступлення права вимоги право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Ухвалою від 02.06.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою на клопотання позивача витребувано від АТ КБ "ПриватБанк" інформацію про надходження коштів на картковий рахунок відповідача.

Відповідач належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (далі - первісний кредитор) та відповідачем укладено кредитний договір № 1969800 від 27.12.2019 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 7000,00 грн строком на 30 днів з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування. Відповідач отримала обумовлені кредитним договором кошти 27.12.2019 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказала первісному кредитору в особистому кабінеті на веб-ресурсі первісного кредитора.

Вказаний кредитний договір та додатки до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 27.12.2019. Кредитний договір містить також умови щодо стандартної (базової) процентної ставки у розмірі 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 кредитного договору), яка є тотожною ставці, визначеній п. 1.5.2 договору.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість у сумі 20790,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 9450,00 грн заборгованість за процентами; 840,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 3500,00 грн заборгованість за штрафом/пенею.

Заборгованість відповідача за кредитним договором передана первісним кредитором позивачу на підставі договору відступлення права вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, який стосується відповідача.

Факт надання первісним кредитором відповідачу кредитних коштів у сумі 7000,00 грн підтверджується платіжним дорученням та довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 04.05.2026, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів, згідно з якою на картковий рахунок, вказаний відповідачем, у період з 27.12.2019 по 03.01.2020 надійшли кошти на загальну суму 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи, оцінюючи їх у сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останньою зобов`язань за укладеним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивач свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2019 та довідкою банку про зарахування коштів на картковий рахунок відповідача.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, була зобов`язана в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України повернути їх на умовах та у строк, передбачені укладеним договором. При цьому в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Цю норму введено Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, чинним з 24.12.2023.

У даному випадку кредитний договір укладено 27.12.2019, тобто до набрання чинності зазначеними обмеженнями, а тому вони на встановлену договором процентну ставку не поширюються. Встановлена договором процентна ставка у розмірі 1,50% в день була правомірною на момент укладення договору, а тому нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Водночас, досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 1.3 кредитного договору кредит надавався строком на 30 днів з 27.12.2019, відтак термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом визначено 26.01.2020 (п. 1.4 кредитного договору).

Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано проценти за користування кредитом за період з 27.12.2019 по 26.03.2020, тобто протягом 90 днів, з яких 30 днів припадає на строк кредитування (до 26.01.2020 включно), а 60 днів - на період після спливу строку кредитування (з 27.01.2020 по 26.03.2020).

Зокрема, за період з 27.12.2019 по 26.01.2020 (30 днів) нараховано проценти за ставкою 1,50% на день у сумі 3150,00 грн, а за період з 27.01.2020 по 26.03.2020 (60 днів) нараховано проценти за тією самою (стандартною) ставкою 1,50% на день, загалом у сумі 6300,00 грн, на підставі договірної умови (п. 2.2.2, п. 2.2.3 кредитного договору) про продовження нарахування процентів понад строк кредитування протягом 60 днів після дня, визначеного п. 1.4 договору.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів за період після спливу строку кредитування, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16: після спливу строку кредитування припиняється право нараховувати проценти за кредитом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22, пункт 141) зазначено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором; при цьому, як зазначено в пункті 116 цієї ж постанови, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування, є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. Договірна умова про нарахування процентів понад строк кредитування (до дня фактичного повернення кредиту або протягом визначеної кількості днів після терміну повернення) не подовжує строк кредитування і не дає права нараховувати проценти за користування поза первісним строком.

Таким чином, застосовуючи наведені міркування та правові норми до обставин цієї справи, суд доходить висновку, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, тобто після 26.01.2020, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. Відтак, нарахування позивачем процентів за період з 27.01.2020 по 26.03.2020 у сумі 6300,00 грн за так званою "стандартною (базовою) ставкою" є неправомірним.

Щодо заявленої до стягнення пені (штрафу) у сумі 3500,00 грн суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2,00 відсотки від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором. Оскільки пеня була нарахована до введення в Україні воєнного стану (24.02.2022), у зв`язку з чим підстав для застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким передбачено звільнення позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану, суд не вбачає. Заявлена до стягнення пеня у сумі 3500,00 грн нарахована відповідно до умов договору і підлягає стягненню в повному обсязі.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: основний борг - 7000,00 грн, проценти за користування кредитом за період з 27.12.2019 по 26.01.2020 - 3150,00 грн, комісія за надання кредиту - 840,00 грн, штраф (пеня) - 3500,00 грн, загалом 14490,00 грн. У решті позовних вимог (проценти у сумі 6300,00 грн, нараховані за період після спливу строку кредитування) слід відмовити як таких, що не підлягають задоволенню з огляду на наведені вище обставини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 3.2.6 кредитного договору сторони погодили право первісного кредитора відступати права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника, у зв`язку з чим договір відступлення права вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 відповідає вимогам законодавства та умовам кредитного договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом України "Про споживче кредитування". Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Частиною 1 статті 18 цього Закону визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 20790,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 14490,00 грн, що становить 69,70% від заявленої суми, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 1855,61 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі встановлені в порядку письмового провадження без виклику сторін. Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № Д/23804 від 14.04.2026 та детальний опис виконаних робіт, враховуючи об`єм та характер наданих послуг (усна консультація, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви, подання позову до суду), їх складність, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн відповідають критеріям реальності та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 5575,76 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 76, 81, 89, 133, 141, 258-260, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 617, 625, 627, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 1969800 від 27.12.2019 у сумі 14490,00 грн, з яких:

-7000,00 грн заборгованості за основним боргом;

- 3150,00 грн заборгованості за процентами;

- 840,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту;

- 3500,00 грн заборгованості за штрафом (пенею).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у сумі 1855,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати на правничу допомогу у сумі 5575,76 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження: м. Львів вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 07 липня 2026 року.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ