Ухвала суду № 138023558, 07.07.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2135/26

Провадження по справі № 2-з/305/24/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

за участі: секретаря судового засідання Тафійчук М.І.,

розглянувши заяву адвоката Кохман Марії Василівни про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Рахівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кохман Марія Василівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Рахівська державна нотаріальна контора, про визнання договору недійсним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 07.07.2026 провадження у справі відкрито.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кохман М.В., подала клопотання про забезпечення позову, в якому зазначила, що предметом спору у цій справі є житловий будинок АДРЕСА_1 , який на даний час зареєстрований за ОСОБА_2 . З урахуванням того, що спірний житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 під час розгляду цивільної справи про розподіл спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , був незаконно відчужений 14.03.2026, існує підвищений ризик повторного недобросовісного відчуження спірного житлового будинку або вчинення інших реєстраційних дій, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову. У зв?язку з цим просить застосувати захід забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, органам державної реєстрації іншим суб?єктам, які наділені повноваженнями щодо проведення державної реєстрації речових прав, вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані у АДРЕСА_1 , а саме: відчуження дарування, купівлі-продажу, міни, передачі в іпотеку, поділу, об`єднання, внесення до статутного капіталу, державної реєстрації, перереєстрації скасування або внесення будь-яких змін до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішення суду у даній справі. Щодо зустрічного забезпечення позову повідомляє, що підстав для його застосування немає. Обраний захід забезпечення позову спрямований виключно на збереження існуючого стану спірного майна до вирішення спору по суті та не позбавляє відповідача права володіння користування майном, але тимчасово обмежує його відчуження та проведення реєстраційних дій. Будь - яких доказів того, що застосування відповідачем збитки чи іншу шкоду, матеріали справи не містять. На підставі викладеного просить заборонити відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 державним реєстраторам. нотаріусам та іншим уповноваженим особам до набрання законної сили рішення суду вчиняти будь-які дії щодо відчуження та будь-які реєстраційні дії стосовно спірного житлового будинку та земельної ділянки що є предметом спору.

У порядку ч.1 ст.153 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися.

Дослідивши подану заяву та наявні матеріали справи, суд, приходить до такого висновку.

Згідно з ч.1, ч.8 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно, суди вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову не повинні обмежувати право володіння нерухомим майном законного власника.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Як вбачається із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 4 постанови № від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Як вбачається з позовної заяви спір між сторонами виник з приводу відчуження відповідачкою ОСОБА_4 житлового будинку із земельною ділянкою, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Встановлено, що Рахівським районним судом розглядалася справа про визнання житлового будинку АДРЕСА_2 спільною власністю подружжя та поділ майна подружжя, де було ухвалено рішення, згідно з яким серед іншого суд визнав житловий будинок АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визначив ОСОБА_1 варіант розподілу житлового будинку в натурі №1, в який входить: підвал-45,74 м.кв.; перший поверх: коридор-21,79м.кв.; ванна кімната-9,14 м.кв.; кухня 13,26 м.кв.; хол -35,18 м.кв.; кімната 8, 32 м.кв. Всього-133,43 м.кв та визначив ОСОБА_6 варіант розподілу житлового будинку в натурі №2, в який входить: гараж-19,92м.кв., коридор-16,81м.кв.; санвузол-5,21м.кв.; кімната - 15,93 м.кв; кімната-9,06 м.кв.; кімната-35,66 м.кв. Всього-102,59 м.кв. Стягнув зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 різницю в ідеальній частці будинку 15,42 м.кв, що складає 104 047 (сто чотири тисячі сорок сім) гривень 07 копійок. Вказане рішення суду не набрало законної сили, оскільки оскаржене в апеляційному порядку. Після ухвалення судового рішення у справі ОСОБА_7 подарувала спірний будинок ОСОБА_2 , отже спір між сторонами з приводу вказаного вище майна існує й до цього часу.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення чи безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заявлений позивачем вид забезпечення позову у виді заборони вчинення дій з відчуження та реєстраційних дій стосовно спірного житлового будинку передбачений нормами чинного законодавства (п.2, ч.1 ст.150 ЦПК України), є доцільним в рамках цієї справи та співмірним із заявленими вимогами, оскільки у даній справі оспорюється право власності відповідача ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані у АДРЕСА_1 й відповідно існують ризики того, що у разі невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, це може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а отже істотного ускладнення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому слід заборонити саме ОСОБА_2 вчинення дій з відчуження та реєстраційних дій стосовно спірного житлового будинку, а не ОСОБА_7 , яка, як вказує сам позивач, вже не являється власником спірного майна, про що надав відповідні докази, а отже ризиків того, що вона матиме можливість відчужити спірне майно, не існує.

За таких обставин, заборона відповідачу ОСОБА_2 , державним реєстраторам та всім іншим органам і особам, уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об`єкта нерухомості є очевидно необхідним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, спрямованим на недопущення вибуття з власності відповідача предмета спору та спрямований на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

У такому випадку вжиття заявленого заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований виключно на збереження існуючого становища спірного житлового будинку, який є предметом спору, до завершення розгляду справи.

Водночас слід зазначити, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене нерухоме майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість відчуження його та проведення реєстраційних дій щодо спірного майна.

Таким чином, необхідність обрання такого виду забезпечення позову є обґрунтованим та заява в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Наразі відсутні підстави вважати, що застосування даних видів забезпечення позову такими, що спричинить відповідачу збитки. Ба більше, ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання на території України, отже, наведені обставини дають підстави дійти висновку, що підстав для застосування зустрічного забезпечення наразі немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 149-153,157 Цивільного-процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

До вирішення по суті та набуття рішенням суду законної сили у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кохман Марія Василівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Рахівська державна нотаріальна контора, про визнання договору недійсним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, органам державної реєстрації вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані у АДРЕСА_1 , а саме: відчуження дарування, купівлі-продажу, міни, передачі в іпотеку, поділу, об`єднання, внесення до статутного капіталу, державної реєстрації, перереєстрації скасування або внесення будь-яких змін до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відомості відповідно до ч.1 ст.1 ст.157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувач: ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Боржник: ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Примірник ухвали направити учасникам справи для відома та Рахівському відділу державної виконавчої служби у Рахівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Рахів, вул. Шевченка, 43, Закарпатської області) для негайного виконання.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуюча: М.О. Марусяк