Рішення № 138022969, 03.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3075/26

Провадження № 2/175/825/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"03" липня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 28320 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 5010300 від 01.10.2024 року.

22.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 22042025 від 22.04.2024 року, який у свою чергу передбачав відступлення права вимоги за кредитним договором № 5010300 від 01.10.2024 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 22042025 від 22.04.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5010300 від 01.10.2024 року та набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 28320 гривень, з яких: 8000 грн сума заборгованості по основному боргу, 16320 грн сума заборгованості за відсотками, 4000 грн заборгованість за штрафами.

Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договорами не виконує, заборгованість не сплачує, позивач просить суд стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 28320 грн та судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 року визначено, що дану справу буде розглядати головуюча суддя (суддя-доповідач) Краснокутська Н.С.

06.03.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області була постановлена ухвала про відкриття провадження у цивільній справі № 175/3075/26 за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 13.04.2026 року, об 10:20 у приміщенні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Сторони про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін повідомлені належним чином. Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ЦПКУ.

У зв`язку з неявкою сторін на розгляд справи суд ухвалює заочне рішення та постановляє ухвалу про проведення заочного розгляду справи, відповідно до вимог статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 5010300 від 01.10.2024 року.

22.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 22042025 від 22.04.2024 року, який у свою чергу передбачав відступлення права вимоги за кредитним договором № 5010300 від 01.10.2024 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 22042025 від 22.04.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5010300 від 01.10.2024 року та набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 28320 гривень, з яких: 8000 грн сума заборгованості по основному боргу, 16320 грн сума заборгованості за відсотками, 4000 грн заборгованість за штрафами.

Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договорами не виконує, заборгованість не сплачує, позивач просить суд стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 28320 грн та судові витрати.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, тому суд розгляне справу за наявними у ній матеріалами у порядку ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦКУ, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, на обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості за кредитним договором № 5010300 від 01.10.2024 року, позивач надав такі докази: копію кредитного договору № 5010300 від 01.10.2024 року, копію додатку № 2 до кредитного договору № 5010300 від 01.10.2024 року, копію додатку № 1 до кредитного договору № 5010300 від 01.10.2024 року, копію паспорту споживчого кредиту, копію листа № № 20250422-2509 від 22.04.2025 року, яка підтверджує факт зарахування коштів у розмірі 8000 грн, копію розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5010300 від 01.10.2024 року, копію договору факторингу № 22042025 від 22.04.2025 року, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 22042025 від 22.04.2025 року, копію реєстру боржників до договору факторингу № 22042025 від 22.04.2025 року.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку про те, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, позивач довів, що первісний кредитор перерахував кошти позичальнику у розмірі 8000 грн.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Договір факторингу № 22042025 від 22.04.2025 року не містить усіх елементів, які є необхідними для доведення факту переходу права вимоги.

У ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того, відповідно до ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначало, ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 5010300 від 01.10.2024 року.

22.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 22042025 від 22.04.2024 року, який у свою чергу передбачав відступлення права вимоги за кредитним договором № 5010300 від 01.10.2024 року.

Проте, надана суду копія договору факторингу є неповною. Зокрема, договір факторингу № 22042025 від 22.04.2025 року не містять відомості про усі розділи повністю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що: відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Отже, позивач не довів факт набуття права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за зазначеними кредитними договорами, оскільки надав суду копію договору факторингу № 22042025 від 22.04.2025 року, яка оформлена неналежним чином, що унеможливлює повноцінне дослідження його судом.

На підставі викладеного в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки, долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором № 5010300 від 01.10.2024 року, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

Керуючись статтями 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. С. Краснокутська