Ухвала суду № 138021041, 06.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11794/26

УХВАЛА

06 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л.

розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення наказ Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10.06.2026 №249/ЦЗ-К "Про зміну істотних умов державної служби".

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду 06.07.2026 року надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10.06.2026 №249/ЦЗ-К "Про зміну істотних умов державної служби".

В обґрунтування заяви зазначено, що спірний наказ має очевидні ознаки протиправності, а саме: порушує трудові права позивача, безпосередньо впливає на інтереси, пов`язані з реалізацією права на працю; відсутні правові підстави для його винесення та прийняття (відсутні реальні зміни в організації виробництва і праці); дискримінаційний характер та порушення принципу рівності (адреса робочого місця змінюється виключно для позивача). Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до протиправного звільнення, що потягне нанесення матеріальних та моральних збитків; призведе до необхідності підготовки позовів; негативно позначиться на матеріальному забезпеченні сім`ї у вкрай складних умовах воєнного стану.

Вирішуючи подану заяву суд зазначає та враховує таке.

Частинами 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З урахуванням приписів статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, з`ясовуючи наявність підстав для забезпечення позову, суд повинен у кожному випадку встановити, чи є хоча б одна з названих у цій нормі обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення позову є заходом, який вживається судом, у провадженні якого перебуває справа, для охорони матеріально-правових інтересів позивача до завершення судового розгляду його позовних вимог та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають бути співмірними з позовними вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними причинами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є скасування, як протиправного, наказу Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10.06.2026 №249/ЦЗ-К "Про зміну істотних умов державної служби", яким змінені істотні умови державної служби для позивача шляхом визначення нового робочого місця у іншому населеному пункті (м. Житомир).

Спірний наказ створює для позивача конкретні безпосередні правові наслідки, зокрема обов`язок приступити до виконання службових обов`язків у іншому місті або припинити державну службу у зв`язку з неможливістю працювати в нових умовах. Подання позову про скасування цього наказу не зупиняє його дію, що залишає можливість настання відповідних правових наслідків до моменту вирішення спору по суті.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів у випадку задоволення позову, а також призведе до необхідності докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах.

Крім того, реалізація спірного наказу може призвести до необхідності припинення державної служби або переїзду до іншого міста в умовах воєнного стану, що для позивача є однаково негативними наслідками.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що забезпечення позову шляхом тимчасового зупинення дії спірного акту є співмірним заходом, який не порушує прав інших осіб, спрямований на збереження існуючого становища і не перешкоджає реалізації завдань державної служби відповідачем, його структурними підрозділами та працівниками.

Положеннями частини 1 статті 151 КАС України передбачено, зокрема, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.

Суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову у такий спосіб, який просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову.

Відтак, адміністративний позов слід забезпечити шляхом зупинення дії наказу до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, що логічно включає заборону вчиняти будь-які дії щодо зміни істотних умов служби позивача та визначення нового робочого місця до остаточного вирішення спору. Оскільки передбачені наказом наслідки виникають саме у зв`язку з його реалізацією, тимчасове зупинення дії наказу автоматично унеможливлює їх настання.

Водночас, вжиття зазначених заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2023 у справі № 140/8709/21, від 22.03.2023 у справі № 380/8301/22.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити.

Керуючись статтями 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію наказу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10.06.2026 №249/ЦЗ-К "Про зміну істотних умов державної служби", до набрання законної сили рішенням суду у справі №560/11794/26.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановляння незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідач:Центрально- Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. Шевченка, 18А, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10008 , код ЄДРПОУ - 44791105)

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк