Рішення № 138020880, 07.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 липня 2026 року справа № 520/11224/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо збереження та/або внесення відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , про ніби-то непроходження або відмову від проходження ВЛК та звернення до органів Національної поліції від 11.08.2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , про нібито непроходження або відмову від проходження ВЛК та звернення до органів Національної поліції від 11.08.2025 року з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що жодних рішень, направлень на проходження ВЛК, повідомлень, протоколів чи інших процесуальних документів, які б підтверджували правові підстави внесення щодо ОСОБА_1 вказаних відомостей позивачу не вручалося та не надсилалося.

Ухвалою суду від 12.05.2026р. відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити.

При цьому відповідач указував на те, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024р., із змінами, внесеними Законом України від 12.02.2025р. № 4325-ІХ установлено, зокрема, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

З урахуванням викладеного відповідач зазначав, що позивач повинен був самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, проте цього не зробив. Тож, відповідач обгрунтовував правомірність своїх дій та зазначав, що оскільки позивач самостійно не звернувся у визначений законодавчо строк з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, відповідно до законодавства та наданих повноважень, шляхом взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з інформаційно-комунікаційною системою Національної поліції України відповідачем було направлено в установленому законом порядку до органів Національної поліції звернення щодо доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене статтями 210, 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , 29.11.2021р. ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Зазначене підтверджується копією Облікової картки до військового квитка, наданою відповідачем до суду.

Згідно копії роздрукування з АІКС «Оберіг», а також мобільного застосунку «Резерв+» вбачається, що відносно позивача було сформовано звернення до органів Національної поліції України з метою доставлення для складання протоколу про адміністративне правопорушення 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що потребує особистої присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Дата звернення 11.08.2025р., підстава не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»).

За доводами позовної заяви, безпідставне внесення та/або збереження відомостей про ніби-то непроходження або відмову від проходження ВЛК є протиправним втручанням у права позивача, порушує принцип правової визначеності та створює для позивача негативні юридичні наслідки.

Відповідач зазначав, що наділений повноваженнями звертатися в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглядати справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідач не заперечував того, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не складалася, оскільки позивач до ТЦК не прибував. Відповідач указував на те, що саме для розгляду справи за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що потребує особистої присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачено звернення до органів поліції для доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки таких осіб.

Вирішуючи спір, суд зазначає про таке.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Проведення мобілізації неодноразово продовжувалось та проводиться на час розгляду цієї справи.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина І статті 3 Закону України «Про військовий обов 'язок і військову службу » ).

Отже, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Зокрема, вказаним Законом визначено, що з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями установлюється військовий обов`язок (частина І статті І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Військовий обов`язок включає: виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

-прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 встановлені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Правила військового обліку), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

1)перебувати на військовому обліку:

-за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

2)прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Також слушно зазначити про те, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024р., із змінами, внесеними Законом України від 12.02.2025р. № 4325-ІХ установлено, зокрема, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, слід дійти висновку, що наведеними змінами у законодавстві саме на громадянина віком від 25 до 60 років у визначений період часу з 04.05.2024р. по 05.06.2025р. було покладено обов`язок пройти повторний медичний огляд (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Зазначене є правом держави в умовах воєнного часу визначати додатковий обов`язок певної категорії громадян, з метою визначення мобілізаційного ресурсу держави для забезпечення відсічі збройної агресії, захисту територіальної цілісності та незалежності держави.

Аргументація позовної заяви будується на тому, що відомості, внесені до відповідних інформаційних баз даних, стосовно непроходження ОСОБА_1 медичного огляду на предмет придатності до військової служби порушують його права. Втім, зазначаючи про те, що ця інформація є недостовірною, сам факт неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 і непроходження такого огляду позивач не заперечує.

Надаючи оцінку зазначеним аргументам позовної заяви, суд зауважує, що згідно цитованих вище положень законодавства, з урахуванням змін згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024р., із змінами, внесеними Законом України від 12.02.2025р. № 4325-ІХ, вбачається обов`язок позивача самостійно пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби у строк до 05.06.2025р., враховуючи, що позивача було визнано обмежено придатним до військової служби в воєнний час, а також того, що відомостей про наявність у ОСОБА_1 інвалідності за матеріалами справи не встановлено. Втім, позивач цього не зробив.

Суд нагадує, що не вирішує в цій справі питання вини позивача в адміністративному правопорушенні. При цьому, відповідач обгрунтовано вказує на те, що звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є заходом впливу з метою вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Наведене кореспондується і з положеннями ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

Суд при цьому зауважує, що питання винуватості позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, за наданими сторонами доказами, на час розгляду цієї справи не вирішено, з огляду на що можливість його доставлення до органу, який вирішує питання притягнення до адміністративної відповідальності судом вбачається законним, оскільки у відповідного органу були наявні обгрунтовані дані, які могли свідчити про можливе правопорушення.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 8 статті 5 Закону України від 16.03.2016 № 1951-VІІІ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон України № 1951-VІІІ) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 14 Закону України № 1951-VІІІ встановлено, наступне: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону України № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Згідно п. 9 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (далі Порядок № 94) виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 ( п. 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру», передбачено, що отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

При цьому, відповідно до статті 14-1 Закону України № 1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв+.

Як вказувалося вище, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України», не вносять та не виключають до них відомості.

Суд зазначає, що норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

В свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, розшук військовозобов`язаного з метою доставлення / адміністративного затримання оголошений у спірному випадку правомірно та у порядку, визначеному законом.

Суд зазначає, що сама ж по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.

Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з неприбуттям особи до ТЦК, відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС автоматично сформовано звернення до поліції щодо доставки позивача до ТЦК та СП в зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення. При цьому, розшук і доставлення військовозобов`язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідачем в цій справі належними та допустимими доказами доведено законність своїх дій щодо звернення до органів поліції відносно позивача, як про особу, що допустила можливе порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З врахуванням наведеного суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров