Рішення № 138020502, 08.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2075/26

Провадження № 2/740/1823/26

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 44477-02/2025 від 20.02.2025 у сумі 15450 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 266,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.02.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №44477-02/2025, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 5000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий позичальнику на номер мобільного телефону.

Кредитор свої обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав кредит шляхом безготівкового перерахування коштів, а відповідач порушив умови договору та у встановлені строки кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість загальною сумою 15450 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5400 грн. заборгованість за відсотками, 500 грн. заборгованість за комісією, 4550 грн. заборгованість за штрафом.

19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 19062025, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги, в тому числі й до відповідача.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у розмірі 15450 грн.

Ухвалою судді 06.05.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Представник позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про проведення розгляду справи без його участі та підтримання позовних вимог.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи сповіщався шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Причини неявки в судове засідання не повідомив, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.

Враховуючи, що відповідач, згідно ст. 128 ЦПК України повідомлений, відзив не подав, причини неявки в судове засідання не повідомив, суд відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 20.02.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 44477-02/2025 (а.с. 14 зворот - 20).

Згідно п.п. 1.1 - 1.2 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається строком 120 днів, кінцева дата погашення 19.06.2025.

Пунктом 1.4. визначено, що за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості та комісія за видачу кредиту в сумі 500 грн. Тип процентної ставки фіксована, тип комісії одноразова.

Відповідно до п. 1.6 договору кредит надається товариством у безготівковій формі на рахунок клієнта, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Додатком №1 до договору є графік платежів за кредитом (а.с.21-22)

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 44477-02/2025 від 20.02.2025 ідентифікований ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП». Акцепт договору позичальником здійснено одноразовим ідентифікатором «Y978», відправленим 20.02.2025 на номер телефону НОМЕР_2 .

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, який склав 5000 грн., шляхом переказу грошових коштів на картку № НОМЕР_3 , що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с.25) та відповіддю з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 05.06.2026 (а.с.52).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 44477-02/2025 від 20.02.2025, складеного ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», внаслідок невиконання договірних зобов`язань заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.03.2026 склала 15450 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5400 грн. заборгованість за відсотками, 500 грн. комісія, 4550 грн. заборгованість за штрафом (а.с. 25зворот-27).

19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та позивачем укладено договір факторингу №19062025, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 28-32).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19062025 від 19.06.2025 ТОВ «ФК «КРЕДИТ -КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15450 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5400 грн. заборгованість за відсотками, 500 грн. комісія, 4550 грн. заборгованість за штрафом (а.с.33).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредит у ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», яке виконало свої обов`язки за кредитним договором № 44477-02/2025 від 20.02.2025 та надало ОСОБА_1 кредит у сумі 5000 грн., однак останній належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість. Позивач набув права грошової вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача на підставі Договору факторингу № 19062025 від 19.06.20250.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду у встановленому порядку заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов, доказів щодо обставин, які ураховуються при визначенні розміру суми заборгованості, у зв`язку з чим несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням цих процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору у визначені договором строки та набуття позивачем права вимоги до відповідача за даним кредитним договором, а відтак позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн., за відсотками в сумі 5400 грн. та комісії в сумі 500 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки штраф, який передбачений кредитним договором, нарахований у період дії в Україні воєнного стану, він підлягає списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 4550 грн. неустойки задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10900 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5400 грн. заборгованість за відсотками, 500 грн. комісія за надання кредиту.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судом встановлено, що позивачем 01.07.2025 укладено договір про надання правової допомоги №0107 з адвокатським об`єднанням «Апологет».

Відповідно до акта № 1457 наданих послуг від 10.04.2026 та детального опису наданих послуг від 10.04.2026, адвокатське об`єднання, згідно договору про надання правової (правничої) допомоги у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , надало позивачу послуги вартістю 8000 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 судом задоволено частково, сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягала б стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог становить 5644 грн. (8000 х 70,55%).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд дійшов висновку про неспівмірність розрахованої згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5600 грн., а тому сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000 грн.

Оскільки вимоги позивача задоволено судом на 70,55 % (10900 : 15450 х 100), з урахуванням приписів частини 1 статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1878,32 грн. (2662,40 х 70,55 %).

Керуючись ст.ст. 12,81,89,141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4 поверх, заборгованість за кредитним договором № 44477-02/2025 від 20.02.2025 у розмірі 10900 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1878 грн. 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., а всього стягнути з нього 15778 (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 32 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Карпусь