Рішення № 138020295, 01.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 591/13884/25

2/950/374/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 787179650 від 19.03.2025, укладеним між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», право вимоги за яким у подальшому перейшло до позивача на підставі договору факторингу № МВ-ТП/36 від 20.05.2025.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 451 грн 52 коп., яка складається з: 12 200 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 15 519 грн 52 коп. - заборгованість за процентами; 732 грн 00 коп.- заборгованість за комісією. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.03.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 787179650, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти з урахуванням усіх траншів у загальному розмірі 12 200 грн. Відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або заперечень щодо розміру заявлених вимог до суду не подав.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 19.03.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 787179650 в електронній формі.

Із заяви на отримання кредиту вбачається, що відповідач під час оформлення кредиту зазначив свої персональні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу, а також реквізити банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , на яку мали бути зараховані кредитні кошти.

Суд приходить до висновку, що заява на отримання кредиту є належним доказом ініціювання відповідачем процедури укладення кредитного договору, оскільки містить індивідуалізовані дані позичальника, реквізити кредиту, обраний відповідачем спосіб отримання коштів та реквізити платіжного засобу.

З кредитного договору № 787179650 від 19.03.2025 вбачається, що кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, повернення та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та передбачені договором платежі.

Судом встановлено, що первісний кредит було надано відповідачу у розмірі 3050 грн, після чого відповідачу надавалися додаткові транші, а саме: 19.03.2025 - 3 050 грн; 22.03.2025 - 1 250 грн; 25.03.2025 - 250 грн; 25.03.2025 - 1 550 грн; 27.03.2025 - 1 500 грн; 29.03.2025 - 2 050 грн; 02.04.2025 - 1 325 грн; 03.04.2025 - 1 225 грн. Загальна сума наданих кредитних коштів становить 12 200 грн 00 коп.

Суд окремо оцінює довідки та документи щодо ініціювання і завершення платіжних операцій та приходить до висновку, що вони підтверджують фактичне перерахування кредитних коштів на платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час укладення договору. У матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена платіжна картка не належала відповідачу або що відповідач повідомляв кредитодавця про помилковість реквізитів.

Крім того, пунктом 5.3 договору передбачено, що позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.

Отже, суд приходить до висновку, що факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 12 200 грн є доведеним належними, допустимими та взаємопов`язаними доказами.

Судом також встановлено, що договір було укладено шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, який надсилався на погоджений засіб зв`язку та вводився відповідачем у відповідному полі інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. У кредитному договорі та додаткових угодах містяться відомості про дату, час направлення та введення одноразових ідентифікаторів.

Суд приходить до висновку, що такі дані підтверджують волевиявлення відповідача на укладення договору та отримання кожного траншу кредиту.

20.05.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/36. Відповідно до умов цього договору первісний кредитор відступив позивачу права вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у реєстрі прав вимоги.

Із витягу з реєстру прав вимоги вбачається, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 787179650 від 19.03.2025.

Суд окремо оцінює договір факторингу, витяг з реєстру прав вимоги та платіжну інструкцію щодо оплати фінансування за договором факторингу та приходить до висновку, що ці докази у сукупності підтверджують належний перехід до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права грошової вимоги до відповідача.

Надане позивачем повідомлення про відступлення права вимоги підтверджує, що відповідача було повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні.

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, вбачається, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача включала тіло кредиту, проценти, комісію та штрафні санкції. Із розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що після переходу права вимоги відповідач здійснив часткові платежі на загальну суму 8 137 грн 92 коп., які були враховані позивачем при визначенні остаточного розміру боргу.

Суд звертає увагу, що позивач не заявляє до стягнення штрафні санкції у сумі 6 100 грн, а просить стягнути лише тіло кредиту, проценти та комісію. Тому предметом судового розгляду є саме сума 28 451 грн 52 коп.

Суд перевірив арифметичну правильність розрахунку та приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума складається із: 12 200 грн - неповернуте тіло кредиту; 15 519 грн 52 коп. - проценти за користування кредитом; 732 грн - комісія.

Доказів повного або часткового погашення цієї заборгованості після складання розрахунку відповідачем не надано.

За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до статті 16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі та відшкодування збитків чи інші способи захисту, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина перша статті 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Ці норми підлягають застосуванню, оскільки відповідач, отримавши кредитні кошти, повинен був повернути їх та сплатити передбачені договором платежі, однак цього не зробив.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За статтею 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Ця норма застосовується судом, оскільки укладений відповідачем кредитний договір не визнаний недійсним, не розірваний у судовому порядку, а тому створює для його сторін відповідні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина перша статті 1055 ЦК України передбачає, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Стаття 1056-1 ЦК України передбачає, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором. Зазначені норми застосовуються, оскільки спір виник саме з кредитного договору, укладеного з фінансовою установою.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій, у тому числі електронній, формі. За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних. Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор є алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Частина третя статті 11 цього Закону передбачає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною, а стаття 12 визначає порядок підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Ці норми застосовуються, оскільки кредитний договір та додаткові угоди були укладені саме в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразових ідентифікаторів.

Суд приходить до висновку, що укладення договору кредитної лінії № 787179650 в електронній формі відповідає вимогам цивільного законодавства та Закону України «Про електронну комерцію», а тому такий договір має юридичну силу письмового договору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Стаття 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми застосовуються для оцінки правового статусу позивача як нового кредитора.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Статті 10781082 ЦК України регулюють предмет договору факторингу, суб`єктний склад сторін та виконання боржником грошової вимоги факторові. Ці положення застосовуються, оскільки право вимоги до відповідача перейшло до позивача саме на підставі договору факторингу.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу повідомлення про дострокове припинення договору та вимогу про повернення заборгованості. Після дострокового припинення договору позивач не включив до заявлених вимог подальше нарахування договірних процентів, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду.

Позивач доводить, що договір укладено належним чином, кредитні кошти відповідачу надані, право вимоги перейшло до позивача, а відповідач заборгованість не погасив. Суд вважає ці доводи обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються письмовими та електронними доказами, які є належними, допустимими та взаємно узгодженими.

Відповідач відзиву на позов не подав, доказів на спростування позовних вимог не надав.

Оцінивши кожний доказ окремо, а також усі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти у загальному розмірі 12 200 грн, належним чином зобов`язання за договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 28 451 грн 52 коп. Право вимоги до відповідача належним чином перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Оскільки позов задовольняється повністю, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 259, 263265, 274279 ЦПК України, статтями 15, 16, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 10771082 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про споживче кредитування», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) заборгованість за договором кредитної лінії № 787179650 від 19.03.2025 у розмірі 28 451 грн 52 коп., з яких: 12 200 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 15 519 грн 52 коп. - заборгованість за процентами; 732 грн 00 коп. - заборгованість за комісією, а також судовівитрати у справі - судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.,а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. Усього стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 35 873 грн 92 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ