Рішення № 138019237, 06.07.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р. № 400/6892/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області , вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське САТП 1402» , вул. Веселинівська, 55,м. Миколаїв,54036,

пронадання дозволу на погашення податкового боргу у сумі 636 751,84 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, згідно акта від 22.03.2024 року № 209/14-29-13-22-02,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі по тексту Позивач) звернулося до адміністративного суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське САТП 1402» (далі по тексту Відповідач) про надання дозволу на погашення податкового боргу у сумі 636 751,84 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, згідно акта опису майна від 22.03.2024 № 209/14-29-13-22-02.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що Відповідач має податковий борг в сумі 636 751,84 грн. Позивач вжив заходи щодо стягнення вказаного боргу, а саме: направив вимогу від 14.04.2023 № 0000935-1302-1429 та описав майно в податкову заставу згідно акту опису майна від 22.03.2024 № 209/14-29-13-22-02. В порядку статті 95 Податкового кодексу України Позивач надіслав інкасові доручення на рахунки Відповідача до установ банків, які були повернені без виконання. Не сплата боргу Відповідачем в такий спосіб стала підставою для звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року залишено позовну заяву без руху та встановлено Позивачу строк для усунення недоліків.

18.06.2026 року Позивачем подано клопотання на виконання вимог ухвали від 17.06.2026 року.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).

Копію ухвали суду про відкриття провадження від 25.06.2026 року представник Відповідача отримав 25.06.2026 року в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС Електронний суд.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

У разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Загальний розмір податкового боргу Відповідача за податковими зобов`язаннями з орендної плати з юридичних осіб на день звернення Позивача до суду становив 636 751,84 грн., що підтверджується відповідним розрахунком Позивача та витягами з інтегрованої картки платника.

Позивач виставив Відповідачу податкову вимогу від 14.04.2023 № 0000935-1302-1429 (форма «Ю») на суму 527591,25 грн, яка була направлена платнику рекомендованим повідомленням про вручення та вручена 25.04.2023 р.

Відповідно до складеного Позивачем Акта опису майна від 22.03.2024 № 209/14-29-13-22-02 проведено опис майна Відповідача: кількість 1 штука, вартість не визначено.

10.04.2024 р. Позивач зареєстрував податкову заставу в державному реєстрі речових прав за актом опису майна від 22.03.2024 № 209/14-29-13-22-02, що підтверджується даними витягу з державного реєстру речових прав

На виконання п. 95.5. ст. 95 ПК України та задля стягнення грошових коштів з рахунків платника, Позивачем були направлені електронні інкасові доручення на рахунки відповідача до установ банків загальною кількістю 452 шт., які були повернені без виконання.

У зв`язку з несплатою Відповідачем податкового боргу у сумі 636 751,84 грн, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з положеннями підпунктів 16.1.1-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: 16.1.1. стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; 16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; 16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; 16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 88.1-88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Положеннями пунктів 89.1, 89.2, 89.8 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до абзаців другого-п`ятого пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Тобто, з аналізу вказаних положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства вбачається, що за наявності відповідних обставин, а саме: якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені Податковим кодексом України строки, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган за рішенням його керівника (його заступника або уповноваженої особи) наділений правом для здійснення стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, без звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 17 вересня 2024 року по справі № 400/11548/23.

Суд встановив, що податковий борг, дозвіл на погашення якого просить Позивач надати за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, виник у зв`язку з несплатою Відповідачем податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 636 751,84 грн.

Непогашений податковий борг Відповідача в сумі 636751,84 грн виник та обліковується за Відповідачем на підставі податкових декларацій, поданих до контролюючого органу Відповідачем.

На виконання п. 95.5. ст. 95 ПК України та задля стягнення грошових коштів з рахунків платника, Позивачем були направлені електронні інкасові доручення загальною кількістю 452 шт., які були повернені без виконання.

У Постанові від 17 вересня 2024 року по справі № 400/11548/23Верховний Суд зазначив:

«Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у зв`язку з наявним непогашеним податковим боргом ГУ ДПС у Миколаївській області зверталось до банківських установ, однак, платіжні інструкції на примусове списання були повернуті банківськими установами без виконання або відмовлено в їх прийнятті до виконання відповідно до пунктів 12, 27 розділу І, пункту 69 розділу IV та пункту 80 розділу V Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163, до частини другої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Підставою для повернення без виконання здебільшого вказано, що відсутні кошти на зазначених рахунках, грошові кошти на рахунку арештовані за іншим документом про арешт коштів і на рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, кошти що зберігаються на рахунках є страховими та не можуть бути використані для стягнення на підставі виконавчих та інших документів та інше.»

Згідно з витягами з інтегрованої картки платника, поданих Позивачем до Миколаївського окружного адміністративного суду 10.06.2026 року, податковий борг Відповідачем не сплачено.

Таким чином, Позивач дотримався вимог пункту 95.3 статті 95 ПК України, оскільки в межах спірних правовідносин він правомірно діяв з урахуванням положень пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст. 2, 9, 19, 77, 241 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 44104027) до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське САТП 1402» (вул. Веселинівська, 55, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код 02126515) задовольнити повністю.

2. Надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 636 751,84 грн. (шістсот тридцять шість тисяч сімсот п`ятдесят одна грн. 84 коп.) за рахунок майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське САТП 1402», що перебуває у податковій заставі, згідно акта опису майна від 22.03.2024 № 209/14-29-13-22-02.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06.07.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська