Рішення № 138019086, 07.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2457/26

№ 2/688/1830/26

Рішення

Іменем України

заочне

07 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Романової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 278959 від 18.03.2025 у розмірі 7592 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту 4000 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 2592 грн, комісія за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту 1000 грн, а також просило стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 18.03.2025 ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідач уклали кредитний договір № 278959 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі 4000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього.

19.12.2025 ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» уклали договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №278959 від 18.03.2025.

Оскільки позичальник не виконав свої зобов`язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 278959 від 18.03.2025 у розмірі 7592 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту 4000 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 2592 грн, комісія за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту 1000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.07.2026. 25.06.2026 представник позивача подав до суду заяву про розподіл судових витрат та долучив копію акта про отримання правової допомоги від 23.06.2026, копію платіжної інструкції №3546 від 23.06.2026 та рахунок на оплату від 23.06.2026. Ухвалою суду від 07.07.2026 постановлено про заочний розгляд справи у зв`язку з тим, що відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив про причини неявки, відзив не подав, представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Судом встановлено, що 18.03.2025 ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідач уклали кредитний договір №278959 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем 18.03.2025 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора KL9564, який було надіслано на особистий номер телефону позичальника НОМЕР_1 .

ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачу кредитні кошти на суму 4000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, кредит надається строком на 90 днів, тип процентної ставки фіксована, за весь строк кредитування визначається ставка 262,8% річних, що становить 0,72% та нараховується за кожен день користування кредитом, періодичність сплати процентів кожні 14 днів, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення сплачує клієнт товариству 25% від суми кредиту (п.п. 1.1-1.4).

18.03.2025 ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» ініціювало переказ коштів згідно договору №278959 безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленням ТОВ «ПрофітГід», номер транзакції 44225-16882-92164.

За умовами цього договору відповідач зобов`язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошті згідно умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним договором.

Відповідно до п. 4.1.4 договору товариство має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим договором. Товариство зобов`язане повідомити клієнта про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

19.12.2025 ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» уклали договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №278959 від 18.03.2025.

Оскільки позичальник не виконав свої зобов`язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №278959 від 18.03.2025, яка згідно наданого розрахунку заборгованості становить 7592 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту 4000 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 2592 грн, комісія за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту 1000 грн.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №278959 від 18.03.2025, довідкою про ідентифікацію; розрахунком заборгованості за кредитним договором; копією договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025; копією реєстру прав вимог до договору факторингу; копією повідомленням ТОВ «ПрофітГід» та іншими матеріалами справи.

4. Застосовані норми права.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

5. Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, також визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором факторингу.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №278959 від 18.03.2025 у розмірі 7592 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту 4000 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 2592 грн, комісія за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту 1000 грн.

6. Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Такого висновку дійшла ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 15500 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026, копію акт про отримання правової допомоги від 23.06.2026, копію платіжної інструкції №3546 від 23.06.2026 та рахунок на оплату від 23.06.2026.

Судом встановлено, що 09.04.2026 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» та адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 09/04/2026.

Згідно акта про отримання правової допомоги до договору №09/04/2026, складеного 23.06.2026 та підписаного сторонами, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» прийняло послуги, надані АО «Пархомчук та партнери», в т.ч. зустріч з клієнтом та консультація в рамках кредитного договору, вартість якої становить 1500 грн; складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, вартість якої становить 9000 грн; складання клопотань, заяв та інших процесуальних документів, вартість якої становить 4500 грн, канцелярські витрати та відправка поштової кореспонденції 500 грн.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Розгляд справи проведено без участі представника позивача.

Як вбачається із акта приймання передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг послуги, які надавалися адвокатом складаються, зокрема з зустрічі з клієнтом та консультації в рамках кредитного договору, складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, складання клопотань, заяв та інших процесуальних документів.

Водночас представником позивача було надіслано до суду лише заяву про розподіл судових витрат.

Така заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (Постанова Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22), а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат у розмірі 3000 грн за подачу такої заяви та моніторингу «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу справи.

Також суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для компенсації витрат на канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправку поштової кореспонденції у сумі 500 грн, оскільки вказані витрати законом не відносяться до правничої допомоги, яка надається адвокатом внаслідок здійснення ним адвокатської діяльності.

Зустріч та консультація на суму 1500 грн охоплюється послугою складення та подання до суду позовної заяви, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, підготовка доказів/додатків до позовної заяви, аналіз судової практики оцінена у 9000 грн, що також є завищеною сумою, з огляду на ціну позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. 81, 141, 263-265, 282-284 ЦПК України, ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №278959 від 18.03.2025 у розмірі 7 592 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 4000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 2592 грн, комісія за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» 3000 грн витрат на правову допомогу та 2662,40 грн судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (вул. Львівська, буд. 23, оф. 703 м. Київ, ЄДРПОУ 43561872);

відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Алла ЦІДИК