Ухвала суду № 138019049, 07.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3173/26

№ 2-а/688/49/26

Ухвала

07 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі судді Березюк Н.П., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

03.07.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Айрапетов М.А., звернувся до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №6512940, винесеної 15.01.2026 року інспектором Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Щербаковим В.І. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі.

До позову долучене клопотання про поновлення строку для оскарження постанови.

Дослідивши матеріали вказаного адміністративного позову суддя дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з таких підстав.

Відповідно до п.5 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.4, ч.7 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Всупереч вказаним вимогам, позивач не додав до матеріалів справи оригіналу або копії оскаржуваної постанови серії ЕНА №6512940, що винесена 15.01.2026 інспектором Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Щербаковим В.І. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Відповідно до ч. ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, застосуванню підлягає десятиденний строк звернення до суду з позовом з дня ухвалення відповідної постанови.

Як слідує із позовної заяви, оскаржувана постанова винесена 15.01.2026, а з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 03.07.2026, тобто з пропуском встановленого чинним законодавством строку для оскарження цього виду рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Виходячи з принципу змагальності в адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено обов`язок позивача у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з ч.1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Підстави пропуску строку можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання адміністративного позову.

У свою чергу, ст.44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Крім того, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:

- забезпечувати юридичну визначеність і остаточність;

- захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів;

- запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».

Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними, лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджуються належними і допустимими доказами.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31 березня 2021 року.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 лютого 2020 року у справі 340/1019/19.

Для суду є очевидним, що причини, які перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, повинні не залежати від волі заявника, мати об`єктивний характер та бути оціненими судому, зважаючи на обґрунтованість їх поважності.

У клопотанні про поновлення строку для оскарження постанови, позивач зазначив, що строк на оскарження постанови був пропущений з причин, які не залежали від його волі, через не отримання копії постанови, хоча про факт її винесення йому стало відомо відразу після того як працівник поліції виявив у нього відсутність посвідчення водія, оскільки він одразу почав складати якийсь документ, про що позивач зазначив у позовній заяві. Однак, лише після блокування банківських рахунків, йому стало відомо про існування оскаржуваної постанови.

Проте до матеріалів справи позивач не долучив адресованої начальнику Шепетівського ДВС заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, інформації з сервісу Дія чи банківської установи про відкриття виконавчого провадження чи накладення арешту на банківські рахунки.

За наведених обставин, позивач не надав суду доказів, що підтверджують дату коли він дізнався про існування оскаржуваної постанови, після чого звернувся до адвоката за захистом своїх прав та інтересів. Вказуючи в позовній заяві про те, що блокування банківських рахунків та існування оскаржуваної постанови він дізнався на початку червня, не надав доказів поважності причин пропуску строку для звернення до суду, оскільки звернувся до суду з позовною заявою лише 03.07.2026.

Суд враховує, що відповідно до положень КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 КАС України).

Відповідно до положень ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

За наслідком вищевикладеного, приймаючи до уваги, що невчинення особою власних процесуальних дій є її правом та відповідальністю та не є поважною причиною для поновлення процесуальних строків, суддя уважає доводи позивача для поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом, викладені у клопотанні необґрунтованими та безпідставними.

Частинами 1, 2, 3 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, для усунення недоліків зазначеної позовної заяви, позивачу слід надати копію оскаржуваної постанови серії ЕНА №6512940, що винесена 15.01.2026 інспектором Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Щербаковим В.І. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАПта зазначити поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та надати відповіді докази їх поважності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 171, 240, 294 КАС України,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушеннязалишити без руху та надати позивачу строк на усунення виявлених недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Запропонувати позивачу ОСОБА_1 надати копію оскаржуваної постанови серії ЕНА №6512940, що винесена 15.01.2026 інспектором Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Щербаковим В.І. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та вказати поважні причини пропуску строку для звернення до суду з цим позовом та надати відповідні докази до суду.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_2 , що в разі не усунення недоліків у зазначені судом строк та спосіб, позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК