Вирок № 138018945, 07.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1051/26

Провадження № 1-кп/522/2390/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 06.07.2026 року, укладену між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025160000000542 від 20.10.2025 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, працюючого охоронцем у готелі «Гранд Марін», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

суд -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, у зв`язку із чим відповідно до ст. 18 КК України є службовою особою та під час виконання своїх службових обов`язків, керуючись злочинним умислом, за місцем виконання своїх службових обов`язків за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 44 висловив старшому інспектору сектору протидії домашньому насильству відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 антиукраїнську ідеологію і неприйняття державності України, підтримував проросійські погляди та виправдовував збройну агресію РФ проти України, усвідомлював, що РФ здійснює неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, та таким чином в нього виник злочинний умисел, направлений на поширення відомостей серед свого оточення та інших громадян України, з метою нав`язати певному колу осіб певну думку, щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною та заперечення тимчасової окупації частини території України.

Так, ОСОБА_3 , 24.01.2025 року, 27.01.2025 року, 05.02.2025 року, 08.02.2025 року, 11.02.2025 року, 26.02.2025 року, 13.03.2025 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій, спрямованих на виправдовування, збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, перебуваючи на своєму робочому місці у службовому кабінеті № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 44, маючи антиукраїнську налаштовану позицію в розмові з старшим інспектором сектору протидії домашньому насильству відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 здійснив висловлювання, направлені на формування певної думки та переконання у адресатів в правильності дій російської федерації.

У зазначеній розмові ОСОБА_3 використовував наступні цитати та вислови (російською мовою), які визначають форми злочину:

- «Он во первих лишит финансирование Украины, с …..ли платить типо, во вторых наверное будет разделение по линии фронта, по Днепру разрежут и все»;

- «В росии он не так, потому что в россии все совсем по другому, там ты приходишь по контракту, ты понимаешь куда ты идешь, тебя не с буса вытащили и отправили, там когда контракт тебе сразу 3 миллиона рублей по сегодняшнему курсу доллара это 30 тысяч долларов, ты подписываешь и тебе сразу 3 ляма на карточку ляп ну и потом зарплата». «Нет, там уже ну слушай, человек когда пришел сам, подписал контракт сам, его ж никто не принуждал, там же нет такой ….. типа словили в маршрутке, притащили в военкомат, нарядили в форму и сказали что теперь штурмовик, у них ты сам подписываешь контракт, соответственно ты понимаешь», «По этому у них процент СЗЧ очень низкий, и у нас ….. схватили с утра притащили, в форму нарядили и бросили на фронт, он приехал в часть и до свидания и ….. домой»;

- «Все Ира война проиграна давай признаем сразу, надо смотреть на вещи реально война проиграна», «Мое личное ощущение что Украина єту войну проиграла сейчас будет заморозка по линии фронта в ближайшие пол года и очень нудно и долго какие то процессе вот єти вот все, по территориям, по вот этой всей хуйне», «Ну я имею ввиду что территориально эта война проиграна»;

- «Нет даже не так, они с начала их признали как независимое государство, помнишь днр и лнр они признали как независимое государство и в одностороннем порядке вышли из минских соглашений, то есть сказали, что минские соглашения не исполняются, политическое урегулирование в Украине не происходит по этому типа эти территории признаем как два независимых государства, а потом уже лнр и днр подписали соответствующие прошение о составе, о вхождение в состав российской федерации, вот как оно было»;

- «Это такая юридическая процедура, поскольку эти территории понятно что в россию должны были зайти, просто типа россия их признает не зависимыми государствами и те как независимые субъекты государства подают официальное прошение о составе, о включении в состав российской федерации»;

- «И вот они в составе парламента автономной республики объявили независимость от Украины, выход с состава Украины как независимое государство которое вышло с состава Украины, попросилось в войти в состав российской федерации. Вот так это юридически все было сделано. Так же само и там, а потом когда они это уже все подписали он и объявил войну и зашел, ну как войну специальную операцию»;

- «Так я тебе четко объяснил, что путин переживает что границы НАТО начинают размещаться, что Украина вступит в НАТО, соответственно если Украина вступит в НАТО это даст ей возможность размещать иностранные контингенты военные на своей территории, то есть если Украина член НАТО то условно говоря в Одессе может находится база ВМФ США», «Нет просто Украина агрессивное государство которое ведет агрессивную риторику в отношении росии, естественно, что росии не нравится», «Так воюют просто за территории Донецкой, Луганской области поскольку єти территории россия считает больше принадлежнестно к россии по тому что там проживает русскоязычное население и многие из них национально, в Криму тоже самое»;

- «Так воюют просто за территории Донецкой, Луганской области поскольку эти территории россия считает больше принадлежностю к россии по тому что там проживает русскоязычное население и многие из них национально в Крыму тоже самое»;

- «Они вошли в состав россии, они ж уже давно вошли в состав россии, уже нету лнр и днр, они уже в составе российской федерации, люди которые там проживают уже давно получили паспорта граждан россии»;

- «Он же ш официально признал территории Донецькой, Луганской области в составе российской федерации, он же ш включил эти территории»;

- «Сейчас уже нету, все с 14 по 22 там был днр и лнр и сейчас уже все получили паспорта россии»;

- «Ну вот берем за основу нацисты, самое нацистское подразделение в Украине которое по сути да они ж там разделяют есть ССО, есть там право радикальные нацисты, самые праворадикальные идейные нацисты это Азовцы, они действительно таки и есть, у них там свастики на животах ну то есть они ж реально такие ….»;

- «разделение линии фронта, какими то мирными переговорами в каком то обозримом будущем и все, выборами, потом смена власти. Никто не будет не какие области уступать, россия так тем более. Они их честно отвоевали. ….они должны двигаться по этим территориям.»

- «Если подпишут мир будет хорошо, не подпишут возьмут они территорию Запорожской, Донецкой кстати Донецкой, Луганской, Запорожской и Херсонской области»;

- «Ну и там еще чу-чуть отхватят».

Ураховуючи об`єктивний зміст наведених цитат і висловів ОСОБА_3 , беручи до уваги контекст розмови, останній стверджує, що тимчасова окупація російської федерації території України має позитивні наслідки, такі як заробітна плата, видача паспортів російської федерації, відсутність примусової мобілізації та нацистів, як прекрасний позитивний результат. Таким чином, зазначені висловлювання у контексті розмови, виправдовують тимчасову окупацію російської федерації частини території України, визнаються правомірною, а саме Запорізької, Донецької, Луганської, Херсоньскої областей, як таких, що на думку ОСОБА_3 , призвели до позитивних результатів.

Таким чином, будучи службовою особою ОСОБА_3 у зазначений вище період часу та місці вчинив кримінально карані дії, пов`язані з виправдовуванням, збройної агресії російської федерації проти України та представлення збройної агресій РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, основними складовими взаємозв`язаними ознаками та мотивами якого є: виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною та заперечення тимчасової окупації частини території України; усвідомлення, що викладена ним інформація розрахована на подальше формування у певного кола осіб переконання, виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, спрямовані на нівелювання зовнішніх підстав для відбиття збройної агресії країни-терориста, а також недопущення гуртування суспільства навколо національної стратегії єднання задля відсічі загрозам національній державності, територіальній цілісності і недоторканності України; діяння характеризується прямим умислом і явним бажанням нав`язати певному колу осіб певну думку.

Відомості про укладену угоду про визнання винуватості.

06.07.2026 року під час судового розгляду кримінального провадження у присутності захисника-адвоката ОСОБА_5 , між її сторонами: прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обов`язку обвинуваченого беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої підозри та обвинувального акту. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 зобов`язався добровільно перерахувати на потреби Збройних сил України суму у розмірі 130 000 гривень, внесених за нього як застава.

Також, сторона обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_4 та сторона захисту в особі обвинуваченого ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_5 домовились та погоджуються на призначення обвинуваченому ОСОБА_3 наступного покарання за ч.3 ст.436-2 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Також, відповідно до ч. 2 ст. 55 КК України сторони узгодили застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах, на державних чи комунальних підприємствах, установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, тривалістю на строк 1 рік.

Крім того, сторони, враховуючи обставини кримінального провадження та особу винного, погоджуються, що виправлення ОСОБА_3 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України, вважають за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування визначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, тривалість якого буде визначена судом, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, перелік яких буде визначений судом.

В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Мотиви суду.

Вивчивши угоду про визнання винуватості, надані матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов до наступних висновків.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 468, ч. 4 ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів та особливо тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно зі ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів.

Діяння обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст.436-2 КК України за ознаками - виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, вчинене службовою особою.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення, погодився з вищевказаними обставинами, викладеними в обвинувальному акті, щиро розкаявся. При цьому судом з`ясовано, що останній цілком розуміє права, визначені п.п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

У судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що зазначена угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, те, що ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності вперше, характеризується за місцем мешкання та роботи позитивно. Також, обвинувачений на теперішній час звільнений з органів Національної поліції України та будь які наслідки чи резонансного суспільного інтересу його вислови не визвали. У лікаря - психіатра та лікаря - нарколога обвинувачений на обліку не перебуває. Крім того, обвинувачений має на утриманні хворого брата ОСОБА_7 , який відповідно до медичної документації переніс операцію правосторонню орхофунікулектомію, відноситься до клінічної групи 2 що відповідає ембріональної карциномі (онкологія), є інвалідом другої групи, відповідно до довідки МСЕК 12 ААГ № 880891 від 26.12.2023, потребує постійного лікування та виключений з військового обліку. Крім того, ОСОБА_7 зобов`язується добровільно перерахувати на потреби ЗСУ частину застави, внесену за нього в розмірі 130 000 гривень.

На підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції, передбаченої ч.3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення полі на певний строк без конфіскації майна, та на підставі ст.ст. 75, 77 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування даного покарання з випробуванням, поклавши обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно ч. 4 ст. 52 КК України до основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 55 КК України передбачено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

За висновком Верховного Суду зазначеного у постанові від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Зваживши на наведені обставини, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 55 КК України, яка наділяє суд можливістю призначення додаткового покарання коли воно не передбачене в санкції статті, з урахуванням дискреційних повноважень суду та встановлених фактичних обставин справи, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади є необхідним з метою попередження в подальшому вчинення аналогічних злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Відповідно до правової позиції ВС викладеної у постанові від 02.02.2022 року у справі №344/16025/18, покарання має формулюватися таким, чином щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

А тому, наведені вище обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення свідчать про неможливість подальшого збереження за ОСОБА_3 права обіймати певні посади у правоохоронних органах, на державних чи комунальних підприємствах, установах чи організаціях, посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій

Суд, відповідно до ч. 2 ст. 55 КК України при призначені обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, застосовує додаткове покарання, яке не передбачене санкцією ч. 3 ст 436-2 КК України, а саме у виді позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, на державних чи комунальних підприємствах, установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені, у тому числі, додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_3 такий вид покарання, який узгоджений сторонами угоди, на переконання суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, але й особі обвинуваченого, та меті покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.

Питання про речові докази судом вирішуються у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Накладений за ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04.12.2025 року, арешт майна, слід скасувати.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого ОСОБА_3 залишити у вигляді застави у розмірі 449 280 гривень. Після набрання вироком законної сили зазначений запобіжний захід вважати скасованим, внесену заставу у розмірі 449 280 гривень повернути заставодавцям - ОСОБА_5 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 182, 373, 374, 376, 392, 394, 395, 468, 469, 473- 475,532, 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 06.07.2026 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 436-2 КК України та призначити ОСОБА_3 , узгоджене між сторонами угоди про визнання винуватості покарання, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, на державних чи комунальних підприємствах, установах чи організаціях, посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 , звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, зокрема: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах, на державних чи комунальних підприємствах, установах чи організаціях, посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій підлягають реальному виконанню та виконується самостійно.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення, у період з 05.11.2025 року по 03.02.2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого ОСОБА_3 залишити у вигляді застави у розмірі 449 280 гривень. Після набрання вироком законної сили зазначений запобіжний захід вважати скасованим, внесену заставу у розмірі 449 280 гривень повернути заставодавцям: ОСОБА_5 , (квитанція №2.515727837.1 від 03.02.2026 року на суму 150 000 гривень); ОСОБА_8 (квитанція №2.515973171.1 від 03.02.2026 року на суму 280 гривень); ОСОБА_9 (квитанція №1.515743255.1 від 03.02.2026 року 150 000 гривень); ОСОБА_10 (квитанція №2.515814155.1 від 03.02.2026 року на суму 149 000 гривень).

Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04.12.2025 року про накладення арешту на тимчасово вилучене у кримінальному провадженні №22025160000000542 від 20.10.2025 року майно, а саме: мобільний телефон "IPHONE 13 Pro" IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , - скасувати.

Речові докази, після набрання вироку законної сили, а саме: мобільний телефон "IPHONE 13 Pro" IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , - повернути за належністю власнику ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно із положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя: ОСОБА_1