Рішення № 138018177, 08.07.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 452/1097/26

Провадження № 2/455/613/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

за участі:

представниці позивача Литвиненко А.В. ( в режимі ВКЗ)

представниці відповідача адвокатки Ужви К.Р. ( в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2026року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» (далі позивач, новий кредитор) Олексій Поляков звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, просив стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 21.09.2022 року уклав договір кредитної лінії № 644554079 (далі кредитний договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі кредитодавець, кредитор 1). Кредитор 1 надавав кредитні кошти в строки та на умовах, передбачені цим договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені кредитним договором, не виконав, що стало підставою для стягнення заборгованості в судовому порядку. При цьому, кредитор 1 відступив право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (надалі кредитор 2), яке відчужило право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ОНЛАЙН ФІНАНС» ( надалі кредитор 3), яке, в свою чергу, відчужило право вимоги за кредитним договором відповідача позивачу . Також просить стягнути судові витрати.

29.04.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження. За клопотанням позивача витребував AT «УНІВЕРСАЛ БАНК»фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 04.05.2026 року AT «УНІВЕРСАЛ БАНК»виконало вимогу суду та надало витребувану інформацію та документи.

15.05.2026 року представниця відповідача, адвокатка Скользнєва В.В, подала відзив на позовну заяву, проти задоволення позову заперечила. Зазначила, що позивач не довів факту набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки на час укладення договору факторингу між кредитором 1 та кредитором 2 жодної визначеної вимоги у кредитора 1 щодо відповідача не існувало, а тому таке право не могло бути відчужене кредитору 3, а в подальшому позивачу. Звернула увагу, що строк дії договору не закінчився, а позивач не надав доказів, що він набув право на дострокове повернення кредиту. Також просила зменшити судові витрати на правову допомогу позивача і стягнути з нього на користь відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу.

Позивач з аргументами представниці відповідача не погодився15.05.2026 року, його представниця подала відповідь на відзив. Зазначила, що у відповідача прострочення виконання зобов`язань виникло ще у вересні 2022 року, і воно триває вже майже чотири роки. Невиконання обов`язків зі сплати основної суми кредиту та процентів є істотним порушенням умов договору. З огляду на це, позивач цілком правомірно скористався своїм правом і звернувся до суду з позовом про примусове стягнення боргу, що відповідає як умовам договору, так і нормам цивільного законодавства України. Звернула увагу, що укладання договору факторингу між кредитором 1 та кредитором 2, тобто до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 , не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору передані кредитором 1 на користь кредитора 2 та в подальшому позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином. Просила врахувати висновки, зроблені Верховним Судом у справі № 727/2790/25 від 07.01.2026 року. Не погодилася із розміром заявлених представницею відповідача витрат на правничу допомогу, вважає їх завищеними.

Судове засідання, призначене на 20.05.2026 року, суд відклав на 10.06.2026 рік, оскільки це була перша неявка відповідача, повідомленого належним чином. Від його представниці надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні 10.06.2026 року оголошено перерву до 07.07.2026 року.

В судове засідання після перерви з`явилася представниці позивача та відповідача.

Відповідач судову повістку про виклик до суду отримав 20.06.2026 року. Представниця відповідача підтвердила, що її довіритель проінформований про місце, дату та час судового засідання та ними узгоджена позиція про участь в судовому розгляді лише його представниці.

Заслухавши аргументи та доводи представниць позивача та відповідача, дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

21.09.2022 року кредитор 1 та відповідач за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua, уклали кредитний договір, що підтверджується паперовою копією кредитного договору, довідки щодо дій кредитора 1 та позичальника стосовно укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, заявки на отримання грошових коштів в кредит від 21.09.2022 року. Порядок укладення кредитного договору в електронній формі регламентується розділом 4 кредитного договору.

Факт укладення кредитного договору в електронній формі визнається представницею відповідача.

Згідно з п.2.1 кредитного договору, кредитор 1 зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 12700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов кредитного договору, додатків до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Правила).

Кредитна лінія - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами (Траншами) в узгоджені сторонами строки протягом строку дії кредитного договору. При цьому, кредитним договором передбачено право позичальника отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового його погашення протягом строку дії кредитного договору ( п. 1.1.12.).

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. кредитного договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії кредитного договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.2.2.).

Кредитор 1 мав надати позичальнику перший Транш за кредитним договором в сумі 4250 грн 00 коп. одразу після укладення кредитного договору, орієнтовна дата повернення якого 28.09.2022 р.(п.2.3.).

Другий та решта траншів за кредитним договором надаються позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений кредитним договором.( п.2.4.).

Загальна сума кредиту за кредитним договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії кредитного договору (п.2.5.).

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий Транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення кредитного договору строк дисконтного періоду користування складає 7 днів від дати отримання позичальником першого траншу ( п.3.1.).

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за кредитним договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 7 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 609 грн 91 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через особистий кабінет (п.3.3.).

За вибором позичальника, кожен окремий транш за кредитним договором може надаватися позичальнику шляхом переказу коштів, який за вибором позичальника може бути завершено в один з наступних способів: шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий банком позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки 5375-41XX-XXXX-2469, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення кредитного договору чи ініціювання отримання чергового траншу за ним чи шляхом видачі готівкових коштів ( п.5.1.). Перший транш видається у безготівковій формі ( п. 5.2.).

Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії кредитного договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові Транші, а кредитний договір вважається достроково припиненим шляхом його повного виконання ( п.6.1.) .

Основна сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 5 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. Договору ( п. 7.2.).

Кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії кредитного договору, діють до повного їх виконання ( п.11.1.).

Кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у Заявці на отримання Кредиту, та/або отримання негативної інформації про Позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання Кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання Договору в порядку передбаченому Договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів Позичальником ( п. 9.1.1.2).

У разі затримання Позичальником сплати частини Кредиту та/або процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Позичальника ( п.9.1.1.7.).

Протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору позичальник має право відмовитися від Договору, розірвати чи припинити Договір, без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. У такому випадку Позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого Кредиту та нарахованих процентів за користування Кредитом відповідно до кількості днів користування ( п.9.2.1.5.).

Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно ( п.7.3.).

За умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі Базова процентна ставка) (п.8.3.).

Зобов`язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним ( п.8.4.).

Проценти в розмірі визначеному за правилами кредитного договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору (п. 8.10.).

Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання ( п.11.2).

Кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу ( п. 9.1.1.5.).

Кредитний договір містить і інші умови, пов`язані з його укладенням та виконанням.

Відповідач підписав кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV3Q62V 21.09.2022 року, який отримав на номер телефону НОМЕР_1 .

.В заявці на отримання кредиту відповідач зазначив реквізити платіжної картки - 5375-41XX-XXXX-2469.

Кредитор 1 свої зобов`язання за кредитним договором виконав, 21.09.2022 року перерахував на картковий рахунок 5375-41XX-XXXX-2469 кошти в сумі 4250,00 грн, банк платника - ПАТ "КБ "ГЛОБУС", призначення платежу - переказ коштів згідно договору № 644554079 від 21.09.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, 23.09.2022 року перерахував на картковий рахунок НОМЕР_3 кошти в сумі 5050,00 грн, банк платника - ПАТ "КБ "ГЛОБУС" , призначення платежу - Переказ коштів згідно договору № 644554079 від 21.09.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, 28.09.2026 року перерахував на картковий рахунок НОМЕР_3 кошти в сумі 3400,00 грн, банк платника - ПАТ "КБ "ГЛОБУС", призначення платежу - переказ коштів згідно договору № 644554079 від 21.09.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.09.2022 року, 23.09.2022 року та від 28.09.2022 року відповідно.

АТ »УНІВЕРСАЛ БАНК»» підтвердило, що номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону відповідача, на ім`я якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 , на яку було зараховано кошти: 4250,00 грн. 21.09.2022 pоку, 5050,00 грн 23.09.2022 року, 3400,00 грн 28.09.2022 року, що підтверджується листом АТ » УНІВЕРСАЛ БАНК» від 04.05.2026 року №БТ/Е-17871 та копіями виписок за картковим рахунком НОМЕР_5 від 21.09.2026 року до 03.10.2022 року.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором 1 станом на 01.11.2022 рік, становила 26 764,85 грн. , з яких заборгованість по тілу кредиту - 12 700,00 грн. та по процентам 14 064,85 грн. За час користування кредитною лінією станом на 01.11.2022 рік відповідач погашень не здійснював.

28.11.2018 кредитор 1 та кредитор 2 уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого кредитор 1 зобов`язується відступати кредитору 2 права вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а кредитор 2 їх прийняв за плату, на умовах визначених цим договором. До договору факторингу № 28/1118-01 неодноразово вносилися зміни, у тому числі і щодо продовження строку дії договору ( додаткова угода № 32 від 31.12.2023 року та інші).

Пунктом 1.2 договору факторингу № 28/1118-01від 28.11.2018 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме в Реєстрах прав вимоги .

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому .

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п. 4.1 Договору від 28.11.2018).

Відповідно до п. 2.2. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором.

Відповідно до копії Витягу з реєстру прав вимог №201 від 01.11.2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), кредитор 2 набув право вимоги до відповідача. Дата набуття права вимоги 01.11.2022 року , що підтверджується копіями акта звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 201 від 01.11.2022 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та протоколу узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №201 від 01.11.2022 року. Набуде право вимоги складало 26 764,85 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 12 700,00 грн. та по процентам 14 064,85 грн.

27.05.2024 року кредитор 2 та кредитор 3 уклали договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого кредитор 2 зобов`язався відступити кредитору 3 права вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а кредитор 3 їх прийняв за плату, на умовах визначених цим договором. Оплату за договором факторингу № 27/0524-01 кредитор 3 здійснив 30.05.2024 року, що підтверджується копією платіжної інструкції №6617.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. (п. 4.1 Договору від 27.05.2024).

Відповідно до копії Витягу з реєстру прав вимог №1 від 27.05.2024 року, кредитор 3 набув право вимоги до відповідача. Дата набуття права вимоги 27.05.2024 року. Набуте право вимоги складало 36933,95 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 12700,00 грн. та по процентам 24233,95 грн.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором 2 станом на 27.05.2024 рік ( дата відступлення права вимоги від кредитора 2 до кредитора 3) становила 36933,95 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 12700,00 грн. та по процентам 24233,95 грн. Відповідач погасив 23.11.2022 року 20000,00 грн та 06.02.2023 року 2000,00 грн. Кредитор 2 зарахував ці погашення на погашення прострочених процентів за користування кредитом відповідно до п.7.6. кредитного договору. Кредитор 2 продовжував нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку дії кредитного договору до 25.01.2023 року . Проценти продовжував нараховувати за відсотковою ставкою 2,98% в день відповідно до п. 8.4. кредитного договору (12700,00 грн х 2,98%/100%).

15.07.2025 року кредитор 3 та позивач уклали договір факторингу № 15/07/25-E, відповідно до умов якого кредитор 3 відступив позивачу права вимоги, які зазначені у відповідному акті прийому-передачі Реєстру боржників, а позивач їх прийняв за плату, на умовах визначених цим договором. В цей же день сторони підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників. Оплату за договором факторингу № 15/07/25-E позивач здійснив 24.09.2025, 06.10.2024 року,07.10.2024 року, 10.10.2024 року, 23.10.2024 року, 24.10.2024 року, 30.10.2024 року, 31.10.2024 року та 03.11.2024 року, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.

Право вимоги переходило від клієнта до фактора в момент підписання сторонами акт прийому-передачі Реєстру боржників. (п. 1.2. Договору від 15.07.2025).

Відповідно до копії реєстру боржників від 15.07.2025 року, позивач набув право вимоги до відповідача. Набуде право вимоги складало 36933,95 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 12700,00 грн. та по процентам 24233,95 грн.

Копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що новий кредитор є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та має право на надання фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування» та Закону України »Про електронну комерцію».

Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Окрім того, представниця відповідача визнала факт укладення кредитного договору її довірителем.

Кредитор 1 виконав належним чином взятий на себе обов`язок надати кредит в межах кредитної лінії на загальну суму 12700,00 грн, що підтверджується листом АТ » УНІВЕРСАЛ БАНК» від 04.05.2026 року №БТ/Е-17871 та копіями виписок за картковим рахунком НОМЕР_5 від 21.09.2026 року до 03.10.2022 року.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором відповідача

В силу статей 512, 1077, 1078 ЦК позивач в законному порядку набув право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Суд відхиляє аргументи представниці відповідача про те, що позивач не набув право вимоги за кредитним договором, стягнення заборгованості за яким є предметом судового розгляду у цій справі.

Предметом відступлення за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 зазначено, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

До дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас, наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

Предметом відступлення договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору.

В договорі факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, клієнт зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги.

Відтак, фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Згідно з реєстром прав вимоги №201 від 01.11.2022 року на умовах договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, строк якого згідно додаткових угод № 19, 26, 27,31,32 було продовжено до 31.12.2024 року, кредитор 1 відступив кредитору 2 право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Правомірність переходу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на підставі факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року права вимоги за кредитними договорами, укладеними після підписання цього договору факторингу, за умови включення такої вимоги в реєстр прав вимоги, висловлена Верховним Судом у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, на яку посилається представниця позивача.

Зазначені обставини спростовують заперечення представниці відповідача про те, що право вимоги за кредитним договором не могло бути передане на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ( з наступними змінами та доповненнями) , укладеного до підписання цього кредитного договору.

Доводи представниці відповідачки про неналежне оформлення реєстру прав вимог між кредитором 1 та кредитором 2, між кредитором 2 та кредитором 3 так і реєстру боржників між кредитором 3 та позивачем, суд відхиляє, оскільки представниця відповідача не пояснює чому вважає їх неналежно оформленими і чому за такого оформлення такі документи, на її переконання, не мають доказової сили. Копії витягів з реєстрів надали суду можливість оцінити їх на предмет належності, допустимості та достовірності, а представниця відповідача не спростувала, що право вимоги за кредитним договором відповідача було предметом договорів факторингу, укладених між кредитором 1 та кредитором 2, кредитором 2 та кредитором 3, кредитором 3 та позивачем.

Суд вважає слушними контраргумент представниці позивача щодо аргументу представниці відповідача про відсутність підтвердження здійснення фінансування за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року і як наслідок не набуття права вимоги за кредитним договором відповідача кредитором 2, кредитором 3 і, врешті, позивачем. Як встановив суд кредитор 1 та кредитор 2 узгодили в п.4.1. укладеного між ними договору факторингу, що право вимоги переходить до кредитора 2 в день підписання сторонами реєстру прав вимог, а не з моменту здійснення фінансування. Крім того, позивач долучив до позовної заяви Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за Реєстром прав вимоги № 201 від 01.11.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, який підтверджує здійснення кредитором фінансування за Договором факторингу №28/1118-01 01.11.2022 року.

Щодо заборгованості за кредитом

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК. України.

У порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Визначаючи розмір заборгованості відповідачки, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд вважає слушними аргументи представниці відповідача, що позивач не набув право на повернення тіла кредиту в розмірі 12700,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача 12700 грн. заборгованості по тілу кредиту. Однак, згідно п.11.2 кредитного договору позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору ( 5 років від 21.09.2022 року) чи його дострокового розірвання.

Сторони узгодили, що строк кредитуання становить 5 років і , за загальним правилом, повернення тіла кредиту ( 12700,00 грн) мало відбутися не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після закінчення строку дії Договору ( 21.09.2027 року). Сторони узгодили, що дострокове повернення кредиту, тобто до закінчення строку кредитування, можливе у разі розірвання кредитного договору чи застосування процедури дострокового стягнення кредиту.

Таким чином, основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору тобто не пізніше 26.09.2027 року. Оскільки 26.09.2027 року ще не настав, то ця обставина не могла бути підставою вимагати повернення тіла кредиту.

7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. Договору.

У п. 9.1.1.7. кредитного договори сторони узгодили, що кредитний договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Позичальника. Доказів дотримання цієї процедури позивачем чи його попередниками кредиторами 1,2,3 позивач не надав, а представниця відповідача заперечує такий факт.

Отже, доказів дотримання процедури дострокового повернення тіла кредиту, передбаченого п. 7.2.2 кредитного договору, позивач не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Ця норма закону втілена в п. 7.2.2., 9.1.1.7. кредитного договору, яку позивач не дотримався, а тому не має право вимагати повернення кредиту без застосування відповідної процедури.

Такий висновок суду відповідає висновку Великої палати Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц ( постанова від 26 травня 2020 року) про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. І хоча у цій справі суд виснував про застосування частини 10 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, однак і ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" вимагає дотримання певної процедури для набуття права на дострокове повернення кредиту у разі порушення його умов позичальником.

У постанові по справі № 539/402/24 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

У постанові по справі № 766/2926/23 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. У позичальника ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банк завчасно направив лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальник таку вимогу одержав.

Суд погоджується, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо сплати процентів відповідно до п.7.3. кредитного договору, однак жоден з кредиторів не виконав ані вимоги п. 9.1.1.7. щодо розірвання кредитного договору, ані вимоги ст. 16 Закону України »Про споживче кредитування» про дострокове повернення кредиту, а тому позивач не набув права на дострокове повернення тіла кредиту (12 700,00 грн.).

Суд відхиляє аргументи позивача, що у нього не було обов`язку до звернення до суду повідомляти відповідача про дострокове повернення кредиту чи розірвання кредитного договору, оскільки це суперечить як п.9.1.1.7., так і вимогам ст. 16 Закону України »Про споживче кредитування», які є імперативними для споживчих кредитів. Посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 521/21255/13-ц є недоречною, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від неї у справі № 638/13683/15-ц ( постанова від 26 травня 2020 року).

Суд вважає, що позивач не довів, що набув право на дострокове стягнення тіла кредиту, строк сплати якого настане 21.09.2027 року, але не пізніше 26.09.2027 року (п. 7.2.1.) та передчасно заявив вимогу про його стягнення, а тому у стягненні заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в сумі 12700,00 грн слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду про дострокове повернення кредиту ( основного боргу) у разі належного дотримання процедури дострокового стягнення кредиту або про стягнення кредиту ( тіла кредиту) після настання строку його сплати відповідно до умов кредитного договору.

Відповідач протягом дисконтного періоду строку не сплатив процентів та не повернув кредитних коштів, не ініціював пролонгації дисконтного періоду (п.3.2), а тому кредитор 1 та 2 правомірно нараховував відсотки в межах строку дії кредитного договору та користування кредитним лімітом, які були узгоджені між кредитором 1 та відповідачем у п. 8.4 Договору по закінченню дисконтного періоду у розмірі 2,98% відсотків в день від суми залишку кредиту, а тому нараховані відсотки в розмірі 24233,95 грн за час користування кредитом в межах строку кредитування підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладені міркування, суд виснує, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 24233,95 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 2 662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 40692 від 24.03.2026 року

Крім цього, представник позивача просив суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 7000.00 грн. Представниця відповідача просила зменшити ці витрати, оскільки позовна заява є шаблонною, відшкодування заявлених представником позивача витрат у розмірі 7 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робі з урахуванням кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору.

Представниця відповідача просила стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. Представниця позивача просила зменшити ці витрати, оскільки ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. Розмір витрат на професійну правову допомогу є завищеним, неспівмірно із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України ( див постанову Верховного Суду по справі № 369/576/22 від 28 червня 2023).

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

На підтвердження витрат на правову допомогу представник позивача подав копії таких документів:

-договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025;

-додаткової угоди № № 25771098261 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025;

-акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року з детальним описом виконаних робіт на суму 7000,00 грн.

Як вбачається з цих документів, 29.12.2025 позивач отримав від АБ »Соломко та партнери» таку правничу допомогу:

-1) складання позовної заяви (2 години на суму 5 000,00 грн);

-2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з відповідача (2 години на суму 1 000,00 грн);

-3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором відповідача (1 година на суму 500,00 грн);

-3) підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором відповідача (1 година на суму 500,00 грн).

Суд констатує, що АБ »Соломко та партнери» надає позивачу послуги правового характеру в таких категоріях спорів на постійній основі ( про що свідчить договір про правову допомогу) та добре обізнаний з діяльністю свого клієнта, позовна заява є типовою, індивідуалізованою лише в частині даних кредитного договору та відповідача, не містить складних юридичних конструкцій, не містить детальних пояснень розрахованих сум заборгованості, аналізу їх відповідності умовам укладеного кредитного договору, а відтак суд погоджується з представницею відповідача, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень є явно завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги необхідних та достатніх для підготовки та складання цієї типової позовної заяви. При цьому суд враховує, що позивач не включив до витрат на правничу допомогу підготовку та подачу відповіді на відзив, яка підготовлена іншою представницею позивача та участі в судових засіданнях.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності витрат та розумності їх розміру, тобто відповідності понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої представником допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є явно завищеним і непропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, обсяг наданих представником послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4000,00 гривень, оскільки саме такий розмір витрат вважає необхідним і неминучим для позивача, який залучив АБ »Соломко та партнери» для надання професійної правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу представниця відповідача, адвокатка Скользнєва В.В., подала копії таких документів:

-договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2025 року;

-акта здачі-прийняття наданих послуг від 08.05.2026року

-квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 08 травня 2025 року

Як вбачається з цих документів, відповідач отримав від адвокатки Скользнєва В.В таку правничу допомогу:

- ознайомлення з матеріалами справи - 2 000,00 грн;

-Написання відзиву на позовну заяву 4000,00 грн;

-Участь в судовому засіданні 2000,00 грн.

Спір, який є предметом розгляду у цій справі, для професійного правника є незначної складності, відноситься до категорії малозначних та типових справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Однак, на відміну від АБ »Соломко та партнери», який надає позивачу послуги правового характеру в таких категоріях спорів на постійній основі та готує типові процесуальні документи, що значно спрощує їх формування та скорочує час на їх підготовку та аналіз, представниця відповідача надавала правничу допомогу в індивідуальному порядку, у відзиві контаргументувала та аналізувала конкретні обставини справи і наводила свої доводи і заперечення, аналізувала судову практику щодо позивача в подібних правовідносинах, детально проаналізувала умови кредитного договору щодо строку кредитування і звернула увагу на їх недотримання позивачем, а тому суд лише частково погоджується з представницею позивача, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень є завищеними. Оскільки адвокатка Скользнєва В.В. не брала участі в судових засіданнях, то стягнення гонорару за участь в судовому засіданні в розмірі 2000,00 грн саме адвокатки Скользнєвої В.В. є безпідставним, бо такої правничої послуги вона відповідачу не надавала. Відтак суд вважає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу становлять 6000, 00 гривень ( 8000,00 грн-2000,00 грн).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 24233,95 грн, що становить 65,61% від заявленого розміру (24233,95грн/36 933,95грн Х 100%), а тому судовий збір та витрати на правову допомогу потрібно покласти на сторони у пропорційному розмірі:

-на відповідача - 1747,16 ( 2662,40 х 65,61/100%) грн - судовий збір та 2624,40 ( 4000,00 грн х65,61%/100%) грн - витрати на правничу допомогу.

-на позивача 2063,40 грн. (6000,00 грн. х ( 100%-65,61%)/100%) - витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на відповідача покладено стягнення на користь позивача 2624,40 грн витрат на правничу допомогу, а на позивача покладено стягнення на користь відповідача 2063,40 грн витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.10 ст. 141 ЦПК України покладає на відповідача сплатити позивачу 561,00 грн. ( 2624,40 грн-2063,40 грн)грн та звільняє сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 137,141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 644554079 від 21.09.2022 року в розмірі 24333 грн 95 коп. ( двадцять чотири тисячі триста тридцять три гривні 95 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, що становлять 1747 грн. 16 коп. (одну тисячу сімсот сорок сім гривень 16 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» судові витрати, що становлять 561 грн. 00 коп. ( п`ятсот шістдесят одну гривню 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, будинок 8, офіс 310а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 42986956.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя С.М. Івасенко