Ухвала суду № 138018151, 08.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/9761/14-а

пр.№ 6-а/464/5/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 Сихівський районний суд м. Львіву складі головуючого судді Чорна С.З., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій та стягнення недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення,

встановив:

ОСОБА_1 , 25.06.2026 звернулась до суду із заявою у якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18.11.2014 у справі №464/9761/14-а. Зобов?язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подати до суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк. У разі неподання звіту або невиконання рішення застосувати заходи, передбачені законодавством.

Покликається на те, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова у справі №464/9761/14-а від 18.11.2014 було задоволено її вимоги та визнано дії відповідача протиправними і зобов?язано Сихівський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі чотирьох заробітних плат з врахуванням виплачених сум. Виконавче провадження №79261306 перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем отримано повідомлення від Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (№ 2603 вих-164293 від 12.11.2025), що на виконання рішення суду було нараховано щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 4782,00 грн. Вказана сума буде виплачена стягувачу за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України на ці цілі.

Незважаючи на те, що з моменту набрання рішення законної сили минуло дуже багато часу, рішення до цього часу виконане лише в частині нарахування - відповідачем проведено розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення та становить 4782,00 грн. Проте виплата до сьогоднішнього дня не проведена.

Вказує на те, що вживала заходів для виконання даного рішення в повному обсязі однак її дії і дії виконавця не привели до виконання рішення суду. З огляду на зазначене просить заяву задоволити.

26.06.2026 до суду надійшло заперечення від представника Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Кіт М.Д. у якому остання просила відмовити у задоволенні заяви, покликалась на те, що божником було виконано рішення в частині проведення нарахування, однак невиконання виплати допомоги зумовлена об`єктивними та незалежними від боржника причинами.

Ухвалою суду від 01.07.2026 ухвалено прийняти до розгляду заяву та здійснювати розгляд в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що заявником не подано клопотання про розгляд заяви в судовому засіданні, суд визнав за можливе розглянути заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в письмовому провадженні.

У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно із частинами другою - четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Судом встановлено, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 18 листопада 2014 року у справі № 464/9761/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради визнано дії відповідача протиправними та зобов`язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з врахуванням виплачених сум. Постанова набрала законної сили, у встановленому законом порядку.

Згідно з листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики від 12.11.2025 № 2603-вих-164293 щодо виконання постанови державного виконавця від 06.10.2025, повідомив заявника про неможливість виконання вказаного виконавчого листа, та зазначив, що після виділення коштів державного бюджету відповідно до Порядку кошти будуть виплачені боржником стягувачу.

Згідно з листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики від № 27.03.2026/833 станом на 01.02.2026 Сихівським відділом соціального захисту сформовано окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 Порядку, в тому числі включено в список на виплату (під номером 5) - 4782,00 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у відповідності до ст: 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 та включено в список на виплату (під номером 6) - 4782,00 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 Після виділення коштів державного бюджету відповідно до Порядку вони (кошти) будуть виплачені боржником стягувачу.

Відповідно до розрахунку № 260308/2928 від 28.10.2025 Сихівським відділом соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради проведено розрахунок ОСОБА_1 у розмірі 4 782 грн.

Відповідно до ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України).

Норми ст. 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. (п. 31 постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій, пов`язаних із його заявою. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.

Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови суду заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, як вбачається з долучених доказів до матеріалів справи таке рішення не було виконано через відсутність фінансування, а не з вини боржника.

У свою чергу, аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та надання відповідного звіту, немає.

Виходячи з викладеного суд вважає, що відсутні правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням постановою Сихівського районного суду м. Львова від 18 листопада 2014 року у справі № 464/9761/14-а.

Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій та стягнення недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя