Рішення № 138017676, 27.06.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/353/26

Провадження № 2/439/509/26

27 червня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: ТзОВ «ФК «Ейс»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором..

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 20 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як позикодавцем було укладено кредитний договір за №807052528, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив підпис.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позики позикодавець виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте позичальник, який зобов`язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за Договором позичальник належним чином не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 32461 (три тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 42 копійки, з яких: 10 247(десять тисяч двісті сорок сім) гривень 38 копійок заборгованості за тілом кредиту, 22 214 (двадцять дві тисячі двісті чотирнадцять) гривень 04 копійки заборгованості за відсотками.

Позивач акцентує, що право грошової вимоги за договором кредиту за номером: №807052528 від 20 жовтня 2020 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс, надалі за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року до ТзОВ ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу 11 липня 2025 року передало право вимоги за договором факторингу 3 11/07/25-Е, перейшло до ТзОВ «ФК «Ейс».

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за вказаними кредитним договором.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

10 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому він просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі з огляду на наступне. Позивачем не доведено факту укладення сторонами договору № 807052528 від 20.10.2020 року, оскільки даний договір не містить його підпису, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань. Крім того, позивач стверджує, що право вимоги від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28.11.2018 року, а сам кредитний договір нібито був укладений від 20.10.2020 року, тобто майже через 2 роки після укладення договору факторингу, що взаємо виключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

11 березня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

16 квітня 2026 року ухвалою Бродівського районного суду Львівської області дане клопотання було задоволено.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника позивача Сахарової О.І, надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про причини не явки суд не повідомив.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 20 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: 807052528, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами. Так відповідно до умов договору, п. 1.1 передбачено суму кредиту 8400 гривень, п. 1.2 передбачає строк кредитування 30 днів, п. 1.3 передбачає процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 1, 66 відсотки за день. Крім того, надані додаткові угоди до кредитного договору від 19.11.2020, 19.12.2020, 18.01.2021, 20.02.2021, а також від 09.01.2021 , відповідно до якої збільшено суму кредиту на 800 гривень. Відповідно до угоди від 23.02.2021 збільшено суму кредиту на 1050 гривень, про що надано суду на дослідження кредитний договір та додаткові угоди до нього.

Право грошової вимоги за договором кредиту за номером: №807052528 від 20 жовтня 2020 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс, надалі за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року до ТзОВ ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу 11 липня 2025 року передало право вимоги за договором факторингу 3 11/07/25-Е, перейшло до ТзОВ «ФК «Ейс», що підтверджується відповідними договорами факторингу, актами приймання передачі та реєстрами позичальників

Відповідно до наданого на дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором №807052528 проведеного ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 перед позикодавцем складає 32461 (три тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 42 копійки, з яких: 10 247(десять тисяч двісті сорок сім) гривень 38 копійок заборгованості за тілом кредиту, 22 214 (двадцять дві тисячі двісті чотирнадцять) гривень 04 копійки заборгованості за відсотками., в свою чергу там також зазначено, що позичальником проводились часткові оплати по договору кредиту на загальну суму 14 335 ( чотирнадцять тисяч триста тридцять п`ять) гривень.

Згідно із відповіддю № 81-15-9/6904-БТ від 16 квітня 2026 року, наданою АТ «Райфайзен Банк», на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 відкритий у даному банку 20 жовтня 2020 року надійшло 8 400 гривень, та 23 лютого 2021 року 1050 гривень.

Згідно із відповіддю № 20.1.0.0.0/7-260429/102045-БТ від 05 травня 2026 року , наданою АТ «ПриватБанк», на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 відкритий у даному банку 09 січня 2021 року надійшло 800 гривень.

Мотиви суду.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно положень Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 11).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом, електронним підписом одноразовим ідентифікатором або аналогом власноручного підпису, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як встановлено судом позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за договором кредиту №807052528 від 20 жовтня 2020 року в сумі 8400.00 гривень, строк кредиту: 30 днів, за сплатою 1,66 процента від суми кредиту за кожен день користування ним.

У відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» договір чином підписаний відповідачем цифровим ідентифікатором MNV632NM. А тому, суд вважає, що такий кредитний договір був укладений між сторонами.

Факт отримання кредитних коштів доводиться історією по картковому рахунку відповідача, отриманою з АТ «Райфайзен Банк».

Отже сума заборгованості за кредитним договором складає: 12 583 гривні 20 копійок, з них: 8 400 (вісім тисяч чотириста) гривень заборгованість за тілом кредиту та 4 183 (чотири тисячі сто вісімдесят три) гривні 20 копійок - проценти за 30 днів користування кредитними коштами.

Також, позивачем надано на дослідження додаткові угоди до кредитного договору № 807052528 від 20.10.2020 р.. Відповідно до Додаткових угода від 19.11.2020, 19.12.2020, 18.01.2021, 20.02.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 807052528 від 20.10.2020 р. на тридцять днів. Таким чином, кожною додатковою угодою строк, на який був наданий кредит продовжувався на 30 днів.

Відповідно до Додаткових угод від 09.01.2021 та 23.02.2021, сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 800 грн та 1 050 грн відповідно.

В той же час, доказів того, що такі угоди підписувались позичальником шляхом проставлення електронного підпису, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» позивач, суду не надав. Суду надано лише тексти таких угод. Підстав вважати, що такі Додаткові угоди підписувались позичальником ОСОБА_1 у суду немає.

Суд не ставить під сумнів те, що позикодавцем перераховувались додаткові кошти ОСОБА_1 , оскільки факт перерахунку таких коштів підтверджується виписками з особових рахунків позичальника, які надані АТ «Райфайзен Банк» та АТ «Приватбанк», 09.01.2021 року в розмірі 800 гривень та 23.02.2021 року в розмірі 1050 гривень. Але, доказів того, на яких умовах надавались ці кошти позичальнику, суду надано не було.

В той же час, оскільки такі кошти все ж таки було надано позичальнику у кредит, суд приходить до висновку, що такі грошові кошти в сумі 1850 гривень підлягають поверненню позичальником.

З огляду на зазначене, загальна заборгованість позичальника перед позикодавцем, яка встановлена судом, становить 14 433 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять три) гривні 20 копійок, з них: 8 400 (вісім тисяч чотириста) гривень заборгованість за тілом кредиту та 4 183 (чотири тисячі сто вісімдесят три) гривні 20 копійок проценти за користування кредитними коштами, які були надані позичальнику згідного із умовами договору від 20 жовтня 2020 року. Також, позичальник заборгував 800 гривень, які були перераховані позичальнику 09.01.2021 року та 1050 гривень, які були перераховані позичальнику 23.02.2021 року.

З наданого розрахунку заборгованості встановлено, що позичальником погашалась заборгованість за кредитним договором 19.11.2020 року - 4 184 гривні, 19.12.2020 - 4 183 гривні, 18.01.2021 року - 3 448 гривень, 20.02.2021 року - 2 520 гривні, усього на суму 14 335 гривень.

Тому судом шляхом взаєморозрахунків встановлено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, із врахування сплачених позичальником сум, отже заборгованість позичальника перед позикодавцем складає 98 (дев`яносто вісім) гривень 20 копійок = 14 433 гривні 20 копійок (загальна сума до повернення) 14 335 гривень (повернутих позикодавцю коштів).

Право грошової вимоги за договором кредиту за номером : №807052528 від 20 жовтня 2020 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс, надалі за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року до ТзОВ ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу 11 липня 2025 року передало право вимоги за договором факторингу 3 11/07/25-Е, перейшло до ТзОВ «ФК «Ейс».

Отже, позовні вимоги ТзОВ «ФК «Ейс» про стягнення заборгованості за кредитним договором : №807052528 від 20 жовтня 2020 року, підлягають до часткового задоволення в загальній сумі 98 (дев`яносто вісім) гривень 20 копійок, оскільки саме вона підтверджена належними доказами.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок (а.с. 1).

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 32461 (три тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 42 копійки. Судом задоволено позовні вимоги частково у розмірі 98 (дев`яносто вісім) гривень 20 копійок, що складає 0,3% від ціни позову..

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 7 (сім) гривень 99 копійок.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що від 20 серпня 2025 року між ТзОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та Партнери» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: 20/08/25-01. Предметом договору визначено, що приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору

Винагорода адвокатського бюро за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується актом прийому - передачі наданої юридичної допомоги від 20 серпня 2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року.

Адвокатом Соломко О.В. надано належним чином та у повному обсязі ТзОВ «ФК «Ейс» професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору з надання послуг у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги Адвоката Соломко Олексія Володимировича та витрати, які були понесені позивачем: ТзОВ «ФК «Ейс» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: ТзОВ «ФК «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 21 (двадцять одна) гривня.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ТзОВ «ФК ««Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договорами кредиту № 807052528 від 20 жовтня 2020 року в розмірі 98 (дев`яносто вісім) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Ейс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 (сім) гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 (двадцять одна) гривня.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.07.2026.

Позивач: ТзОВ «ФК «Ейс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ю. Поправки, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Б.М. Петейчук