Ухвала суду № 138017571, 30.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Єдиний державний реєстр судових рішень

Дата документу 30.06.2026

Справа № 334/710/26

Провадження № 1-кп/334/432/26

УХВАЛА

Іменем України

30 червня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Дніпровського районного суду міста Запоріжжя матеріали кримінального провадження №220250800000000117 від 23 січня 2025 року відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, працюючого ФОП, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305 , ч.2 ст.311 , ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, не працюючого, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_3 , неодруженого, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , неодруженого, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України

в с т а н о в и в:

28 січня 2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №2202500000000117 від 23 січня 2025 року відносно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_10 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_8 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України.

28 січня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_10 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_8 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України було призначено у підготовче судове засідання на 13.00 годину 03 лютого 2026 року.

18 березня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя було задоволено клопотання прокурора та в порядку ст.616 КПК України обвинуваченого ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК Українибуло звільнено з під варти для подальшого проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

14 травня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя було задоволено клопотання прокурора про зупинення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України до звільнення обвинуваченого з військової служби.

Кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України;

ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України;

ОСОБА_8 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України, було продовжено слухання.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до судового розгляду. Зазначене кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду м. Запоріжжя. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заперечував, щодо можливості призначенні справи до судового розгляду, та заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, свої вимоги мотивував наступним: в провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.28 ч.2, ст.305 ч.3; ст.311 ч.2, ст.28 ч.2; ст.311 ч.3, ст.27 ч.5; ст.307 ч.2, ст.27 ч.5; ст.317 ч.2; ст.306 ч.2 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.28 ч.2, ст.305 ч.3; ст.28 ч.2, ст.311 ч.3 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.307 ч.2; ст.317 ч.2; ст. 311 ч.2, ст.28 ч.2; ст.311 ч.3 КК України та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів та проступку), передбачених ст.ст.307 ч.2; 317 ч.2; 317 ч.2; 28 ч.2, 311 ч.3; 309 ч.1 КК України, у якому Запорізька обласна прокуратура здійснює процесуальне керівництво відповідно до вимог ст.36 КПК України.

Так, згідно ст.12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі

Санкція ст.309 ч.1 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Санкція ст.307 ч.2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна

Санкція ст.311 ч.3 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна.

Санкція ст.317 ч.2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна.

Інкриміновані ОСОБА_6 кримінальні правопорушення (злочини та проступок), передбачені ст.ст.307 ч.2; 317 ч.2; 317 ч.2; 28 ч.2, 311 ч.3; 309 ч.1 КК України являються кримінальним проступком, тяжкими та особливо тяжким кримінальними правопорушеннями.

Відповідно до ч.1 ст.1 кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Завданнями кримінального провадження відповідно до ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Об`єднана Палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 24.05.2021 по справі №640/5023/19 зробила наступний висновок:

У теоретичному аспекті "належна правова процедура" - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд».

Доказування, в розумінні ч.2 ст.91 КПК України, є процесуальною формою відповідно до якої передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність і порядок діяльності учасників кримінального провадження (органи досудового розслідування, прокурор, суд, фізичні та юридичні особи), засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов`язків, процедура здійснення слідчих (розшукових) дій та прийняття відповідних процесуальних рішень, а також режим документування усього процесу в цілому процесуальної діяльності, згідно змісту і принципам кримінального процесу, покликані забезпечити дотримання ними збору доказів належним чином, яке б узгоджувалося з п. 28 рішення ЄСПЛ «Олег Колесник проти України» (Заява №17551/02), згідно якого «Суд повторює, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і що завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції» (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Шабельник проти України» (Shabelnik v. Ukraine), заява №16404/03, п.51, рішення від 19 лютого 2009 року, та «Лаудон проти Німеччини» (Laudon v. Germany), заява №14635/03, пункт 56, рішення від 26 квітня 2007 року).

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст.1 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а сам принцип верховенства права та саме кримінальне процесуальне законодавство у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначено у ст.8 та ст.9 ч.5 КПК України.

Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень ст.69 Кримінального кодексу України (КК) (справа про призначення судом більш м`якого покарання) наголосив: «верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства».

Згідно ч.1 ст 9 Конституції України та ст.19 Закону України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч.2 ст.9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Таким чином, з наведеного випливає, що міжнародні договори, які пройшли ратифікацію, за своєю юридичною силою є вищими від національних законів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

На обов`язковість застосування норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практики Європейського суду з прав людини вказав судам Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму №13 від 19.12.2014 року.

Враховуючи, що Україна визнає юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, то застосування судами цієї Конвенції має здійснюватися з обов`язковим урахуванням практики Європейського суду з прав людини не тільки щодо України, а й щодо інших держав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини справжню сутність ключового принципу ефективного розслідування бездоганно розтлумачено у справі «Євген Петренко проти України» від 29.01.2015 р. (Заява №55749/08) пункт 65 якого наголошує: Для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних осіб. Це не є обов`язком досягнення результату, але обов`язком вжиття заходів. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості, які також передбачаються у цьому контексті (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Міхєєв проти Росії» (Mikheyev v. Russia), заява №77617/01, п.107 et seq., від 26 січня 2006 року, і «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), від 28 жовтня 1998 року, п. 102 et seq., Reports of Judgments and Decisions 1998-VIII)....

Адже, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

В рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява №35493/10 від 30.04.2015, п.49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведеним можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява №21986/93, п.100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Суб`єкт сторони обвинувачення як сторони кримінального провадження (слідчий, дізнавач чи прокурор) відповідно до закону зобов`язаний проводити або брати участь у проведенні слідчих (розшукових) діях, у т.ч., негласних, та при прийнятті процесуальних рішень і його статус має закріплюватися не тільки наявністю відповідних прав, визначених у кримінальному процесі за посадою (прокурор та/або слідчий), а, насамперед, відповідними процесуальними документами, які наділяють останніх відповідними повноваженнями та підтверджують їх правосуб`єктність у конкретному кримінальному провадженні щодо можливості проводити відповідні слідчі (розшукові) дії, НСРД та приймати відповідні процесуальні рішення, передбачені КПК України.

Усі процесуальні дії та рішення, які вчиняються та відповідно приймаються під час та в межах кримінального провадження, регламентовані ст.36 КПК України (для прокурора як процесуального керівника з відповідними повноваженнями) та ст.ст.40, 41 КПК України (для слідчого та відповідного оперативного працівника за дорученням з відповідними повноваженнями), на що неодноразово звертав увагу Верховний суд у своїх відповідних постановах.

Як передбачено ст.113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки, регламентовано в статті 116 КПК України.

Нормами частини 4 статті 115 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.

Згідно ч.8 статті 223 КПК України слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

У відповідності до частини 1 статті 219 Кримінального процесуального кодексу України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно з вимогами статті 219 частини 3 пункт 4 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ст.219 ч.4 КПК України).

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (частина 5 статті 219 Кримінального процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 294 Кримінального процесуального кодексу України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Відповідно до ст.283 КПК прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру закрити кримінальне провадження, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Доведеність вини у кримінальному провадженні можливе виключно на підставі доказів, здобутих у спосіб, передбачений законом, в тому числі в межах строку досудового розслідування, за критеріями «належності», «допустимості», «достовірності» та «достатності», що враховано Постановою Верховного суду України від 21.01.2016 р. (у справі №5-249кс15).

Вивчивши відкриті та наявні у сторони обвинувачення докази винуватості ОСОБА_6 та інших у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів та проступку), передбачених ст.ст.307 ч.2; 317 ч.2; 317 ч.2; 28 ч.2, 311 ч.3; 309 ч.1 КК України сторона захисту вважає про необхідність закриття зазначеного кримінального провадження шляхом винесення відповідної ухвали, з огляду до наступного:

23 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за №22025080000000117 від 23 січня 2025 року за ст.305 ч.2 КК України.

13 травня 2025 року ОСОБА_4 , 14 травня 2025 року ОСОБА_6 та інших у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23 січня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.307 ч.2; 317 ч.2, 28 ч.2 КК України (початок плину 2-х місячного строку досудового розслідування ст.219 ч.3 п.4 КПК України).

26 червня 2025 року слідчим СВ УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_12 на ім`я слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя, в порядку ст.ст.294, 295-1 КПК України, складено клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23 січня 2025 року року до 4-х місяців, а саме до 13 вересня 2025 року, яке погоджено Першим заступником керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_13 (ст.36 ч.2 п.п.9, 10 КПК України).

02 липня 2025 року слідчим суддею Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_14 за результатами розгляду клопотання слідчого СВ УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_12 , погодженого Першим заступником керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_13 про продовження строку досудового розслідування від 26.06.2025 р. у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23 січня 2025 року за підозрою ОСОБА_15 за ч.2 ст.28, ч.3 ст.305; ч.2 ст.311, ч.3 ст.311; ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст.28, ч.3 ст.305 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України та ОСОБА_16 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України постановлено Ухвалу від 02.07.2025 року (справа №331/2371/25; провадження №1-кс/331/1282/25), якою вказане клопотання задоволено та строки досудового розслідування продовжено до 4-х місяців, а саме до 13.09.2025 року.

13 липня 2025 року завершився встановлений законом строк досудового розслідування (ст.219 КПК України, з моменту повідомлення особи про підозру) у кримінальному провадженні, оскільки, не був продовжений (погоджений) уповноваженою особою чим порушено правову процедуру відповідно до вимог Конвенції про захист прав і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

25 серпня 2025 року слідчим СВ УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_12 на ім?я слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя, в порядку ст.ст.294, 295-1 КПК України, складено клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23 січня 2025 року року до 6-ти місяців, а саме до 13.11.2025 року, яке погоджено Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_17 (ст.36 ч.2 п.п.9, 10 КПК України).

26 серпня 2025 року слідчим суддею Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_14 за результатами розгляду клопотання слідчого СВ УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_12 , погодженого Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_17 про продовження строку досудового розслідування від 25.08.2025 р. у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025080000000117 від 23.01.2025 року за підозрою ОСОБА_15 за ч.2 ст.28, ч.3 ст.305; ч.2 ст.311, ч.3 ст.311; ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст.28, ч.3 ст.305 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст.307, ч.2 ст. 17 КК України та ОСОБА_16 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України постановлено Ухвалу від 26.08.2025 року (справа № 331/2371/25; провадження №1-кс/331/1654/25), якою вказане клопотання задоволено та строки досудового розслідування продовжено до 6-ти місяців, а саме до 13.11.2025 року.

31 жовтня 2025 року слідчим СВ УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_18 на ім`я слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя, в порядку ст.ст.294, 295-1 КПК України, складено клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23.01.2025 р. року до 9-ти місяців, а саме до 13.02.2026 року, яке погоджено Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_19 03.11.2025 р. (ст.36 ч.2 п.п.9, 10 КПК України).

10 листопада 2025 року слідчим суддею Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_20 за результатами розгляду клопотання слідчого СВ УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_18 , погодженого 03.11.2025 р. Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_19 про продовження строку досудового розслідування від 31.10.2025 р. у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23.01.2025 року за підозрою ОСОБА_15 за ч.2 ст.28, ч.3 ст.305; ч.2 ст.311, ч.3 ст.311; ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст.28, ч.3 ст.305 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України та ОСОБА_16 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України постановлено Ухвалу від 26.08.2025 року (справа №331/2371/25; провадження №1-кс/331/2073/25), якою вказане клопотання задоволено та строки досудового розслідування продовжено до 9-ти місяців, а саме до 13.02.2026 року.

06 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну підозри та про нову підозру, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.307 ч.2; 317 ч.2; 317 ч.2; 28 ч.2, 311 ч. 3; 309 ч.1 КК України, а також іншим підозрюваним у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23.01.2025 року.

13 січня 2026 року слідчим повідомлено сторону захисту про завершення досудового розслідування та відкрито матеріали кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України.

26.01.2026 року стороною захисту в особі адвоката на ім?я прокурора у кримінальному провадженні - процесуального керівника подано клопотання про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23.01.2025 р. за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.28 ч.2, ст.305 ч.3; ст.311 ч.2, ст.28 ч.2; ст.311 ч.3, ст.27 ч.5; ст.307 ч.2, ст.27 ч.5; ст.317 ч.2; ст.306 ч.2 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.28 ч.2, ст.305 ч.3; ст.28 ч.2, ст.311 ч.3 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.307 ч.2; ст.317 ч.2; ст.311 ч.2, ст.28 ч.2; ст. 311 ч.3 КК України та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів та проступку), передбачених ст.ст.307 ч.2; 317 ч.2; 317 ч.2; 28 ч.2, 311 ч.3; 309 ч.1 КК України на підставі ст.284 ч.1 п.10 КПК України, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу.

27 січня 2026 року підозрюваний ОСОБА_6 письмово підтвердив факт ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі.

Відповідно до постанови ККС ВС від 15.05.2024 р. у справі №756/5423/23 «За загальним правилом сторона кримінального провадження письмово підтверджує протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ч.9 ст.290 КПК). Водночас закон не визначає певної форми процесуального документа, яким би підтверджувався факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами провадження, а лише встановлює, що цей факт повинен бути письмово підтверджений самим учасником кримінального провадження, якому надано доступ. Ознайомлення з матеріалами розслідування є не обов`язком, а правом, яке захист використовує на власний розсуд. Якщо сторона захисту надала прокурору письмове «Повідомлення в порядку статті 290 КПК», що містить перелік матеріалів, які вона планує використовувати, і підтвердження ознайомлення з частиною матеріалів та відмову від ознайомлення з рештою - з власної ініціативи, цей документ було оформлено державною мовою, загальним шрифтом, підписаний підозрюваним і захисниками, та поданий у встановленому порядку, то це підтверджує, що сторона захисту реалізувала своє право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Письмове підтвердження про відмову протилежної сторони від ознайомлення зі згаданими матеріалами є законною підставою для суду допустити відомості, що містяться в них, як докази. Будь-яка сторона кримінального провадження може відмовитися від ознайомлення з наданими матеріалами, проте така відмова має бути письмово підтверджена, щоб у судовому засіданні суд мав можливість переконатися, що відповідна сторона виконала приписи частин 1 - 3 та 6 ст.290 КПК щодо надання доступу до матеріалів, а сторона, якій було надано ці докази, добровільно відмовилася від ознайомлення з ними з власної волі. Письмове підтвердження про відмову протилежної сторони від ознайомлення зі згаданими матеріалами є законною підставою для суду допустити відомості, що містяться в них, як докази.

27 січня 2026 року слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.28 ч.2, ст.305 ч.3; ст.311 ч. 2, ст.28 ч.2; ст.311 ч.3, ст.27 ч.5; ст.307 ч.2, ст.27 ч.5; ст.317 ч.2; ст.306 ч.2 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.28 ч.2, ст.305 ч.3; ст.28 ч.2, ст.311 ч.3 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.307 ч.2; ст.317 ч.2; ст.311 ч.2, ст.28 ч.2; ст.311 ч.3 КК України та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів та проступку), передбачених ст.ст.307 ч.2; 317 ч.2; 317 ч.2; 28 ч.2, 311 ч.3; 309 ч.1 КК України, який вручено стороні захисту.

28 січня 2026 року прокурором у кримінальному провадженні процесуальним керівником ОСОБА_3 винесено постанову про відмову у задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000117 від 23 січня 2025 року на підставі ст.284 ч.1 п.10 КПК України та ст.284 ч.1 п.2 КПК України, які були заявлені стороною захисту.

28 січня 2026 року обвинувальний акт отримано Дніпровським районним судом м.Запоріжжя для його розгляду по суті.

Відповідно до вимог ст.36 ч.2 п.9 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.36 ч.2 п. 0 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.

У частині обов`язкового процесуального керівництва у кримінальному провадженні, як підстави для прийняття у ньому процесуального рішення та вчинення процесуальної дії, ч.2 ст.36 КПК України містить обов`язкові приписи, які визначають первинні повноваження прокурора. Вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні за посадою прокурора, є похідними від процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні.

Так, в матеріалах кримінального провадження наявні, винесені в порядку ст.ст.36, 37 КПК України, постанови про призначення (визначення, зміну) прокурора (групи прокурорів) у кримінальному провадженні, а також в порядку ст.ст.39, 40 КПК України постанови про призначення (визначення, зміну) слідчого (групи слідчих) у кримінальному провадженні, відповідно до яких певні слідчі були уповноважені на здійснення досудового слідства, а прокурори, відповідно, на здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Наявні в матеріалах провадження витяги з ЄРДР та постанови про визначення (зміну) прокурора (групи прокурорів) свідчать про те, що Перший заступник керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_13 , Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_17 та Перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_19 відсутні як процесуальні керівники у вказаному кримінальному провадженні - уповноважені особи на прийняття процесуальних рішень по останньому.

Прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадження можливо лише прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням (ст.36 КПК України) з обов`язковим відображенням відомостей у постанові про призначення групи прокурорів.

Перший заступник (заступник) керівника Запорізької обласної прокуратури та Перший заступник Генерального прокурора мають право приймати процесуальні рішення про продовження строків досудового розслідування (погоджувати відповідні клопотання) лише за умови (виключно) у випадку наявності у нього права на здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, тобто у разі наявності відомостей про них у постанові про призначення (визначення, зміну) прокурора (групи прокурорів).

Враховуючи викладене, оцінюючи у сукупності та системному взаємозв`язку положення кримінального процесуального законодавства, яке регулює питання строків досудового розслідування, а також порядок їх продовження, норми національного і міжнародного законодавства, у тому числі та насамперед, практику Європейського суду з прав людини, можна дійти логічного висновку про відсутність (закінчення) строку досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню з вищеописаних підстав, який не поновлюється, та відповідно кримінальне провадження підлягає закриттю, так як строк досудового розслідування у вказаному кримінальному проваджені сплив 13.07.2025 року, оскільки, не був продовжений в установленому законом порядку, а саме погоджено клопотання на продовження строку досудового розслідування не уповноваженою особою - не процесуальним керівником, відповідно до вимог ст.36 ч.2 п.п.9, 10 КПК України.

У період часу з 13.07.2025 року по 13.01.2026 року стороною обвинувачення проведено великий обсяг слідчих (розшукових) дій, у тому числі, негласних, призначено та отримано численні експертизи та долучено документи як докази (в розумінні вимог ст.84 КПК України) до матеріалів кримінального провадження, які є неналежними та недопустимими, з огляду на описані істотні процесуальні порушення, що унеможливлюють винесення обвинувального вироку та слугують підставою для звернення до ЄСПЛ у разі визнання підзахисного винним, так як наявне порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Оскільки обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, як зазначено у ч.4 ст.110 КПК України, то відповідно складання та затвердження обвинувального акту має відбуватися в межах строку досудового розслідування.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та має наслідки закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України. Відповідна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду (справа №711/262/20 від 01.11.2022 року, №711/3111/19 від 15.09.2021 року, №404/335/20 від 14.12.2021 року).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду (справа №477/426/17 від 14.02.2022 року), слід розмежовувати процес прийняття процесуальних рішень певними суб`єктами, набуття цими рішеннями визначеної КПК України процесуальної форми від їх обліку в ЄРДР, що є різноплановою діяльністю, яка має відмінну мету та завдання. Способом оформлення рішення про визначення слідчого або групи слідчих, старшого слідчої групи, які здійснюватимуть досудове розслідування, який є допустимим за змістом норм, передбачених ст.39, ч.1 ст.214 КПК України, з огляду на їх юридичні конструкції, є постанова керівника органу досудового розслідування. Електронний документ у вигляді внесеного до ЄРДР запису, якщо він зроблений уповноваженою особою на прийняття такого процесуального рішення - керівником органу досудового розслідування, не відповідає вимогам процесуальної форми фіксації прийнятих процесуальних рішень, оскільки внесення відомостей до ЄРДР не є способом прийняття процесуальних рішень.

Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини відзначає, що загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, що означає надання кожній стороні можливості ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них. Також зауважується і на забезпеченні справедливого судового розгляду, зокрема, з дотриманням принципу рівності сторін, що вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зі сторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи.

Кримінальним процесуальним законом передбачено, що згадані засади, поряд з іншими, є основними засадами кримінального провадження, яким повинні відповідати зміст і форма кримінального провадження (ст.7 КПК України).

Змагальність сторін у кримінальному провадженні передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Отже, кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Провідною ідеєю цього принципу у кримінальному провадженні є паритетність сторін обвинувачення і захисту, які самостійно відстоюють їхні правові позиції у формі судового спору шляхом реалізації наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні суб`єкт, джерело, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку їх отримання. При цьому, в аспекті належного суб`єкта доказування необхідно розглядати наявність повноважень у слідчих і прокурорів, котрі здійснювали досудове розслідування та його процесуальне керівництво.

За змістом статей 37, 38, 39 КПК України прокурори й слідчі у кримінальному провадженні визначаються керівником прокуратури та органу досудового розслідування відповідно.

Так, вказане стороною захисту положення щодо погодження процесуальних документів про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025080000000117 від 23 січня 2025 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.307 ч.2; 317 ч.2; 317 ч.2; 28 ч.2, 311 ч.3; 309 ч.1 КК України та інших не уповноваженою особою - не процесуальним керівником, знаходить своє закріплення у наступних процесуальних рішеннях Верховного суду, а саме: Об`єднана Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2021 по справі №754/7061/15 зробила висновки щодо належної правової процедури призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні:

Визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов`язки, тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.

У свою чергу постанова керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі, постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Висновок: за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Об`єднана Палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04.10.2021 по справі № 724/86/20 зробила такий висновок: щодо належної процедури визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у кримінальному провадженні.

В аспекті застосування приписів ч.2 ст.39, ч.1 ст.214 КПК у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 22.02.2021 по справі № 754/7061/15 сформувала такий висновок: щодо належної процедури визначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування належної процедури "fair procedure" (у європейській системі), "dut procyes" (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) права на справедливий суд.

Щодо наслідків недотримання належної процедури визначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні

За змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Так, у випадку здійснення прокурором, який не визначений як такий, що здійснюватиме процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених ст. 36 КПК України, то вони здійснюються неналежним суб`єктом.

Виходячи з наведеного, відсутність постанови про призначення (визначення, зміну) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Крім того, у ст.37 ч.2 КПК України зазначено: Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті…".

ОП ККС у своїй постанові від 17.02.2025 у справі №369/16172/20 зазначила, що: Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, відповідно до п.3 ч.2 ст.283 КПК законодавець пов`язує в часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду, тобто направленням його до суду засобами поштового зв`язку або передачі відповідальній особі канцелярії суду.

Дата передачі обвинувального акту посадовій особі канцелярії прокуратури, яка уповноважена на прийняття та відправлення його поштовим зв`язком до відповідного суду, не може вважатися датою передачі вказаного акту до суду, оскільки, у розумінні положень ст.116 КПК посадовою особою, яка уповноважена приймати документ чи скаргу, є особа того органу, до якого подається відповідний документ чи скарга (Постанова ККС ВС від 16.01.2023 року у справі №635/7519/20).

Постанова ОП ККС ВС від 17.02.2025 року у справі №283/1638/23 регламентує порядок розгляду клопотання у суді, а саме: суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні, з метою перевірки доводів клопотання щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, має право дослідити додані до клопотання процесуальні документи, в тому числі рішення слідчого, прокурора, слідчого судді, за відсутності об`єктивних даних та обставин, які ставлять під сумнів їх достовірність.

Велика палата ЄСПЛ у п.68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява №8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само ЄСПЛ у п. 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява № 2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення п.1 ст.6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.

У постанові від 17.02.2021 року у справі №344/6630/17 Верховний Суд констатував, що закон пов`язує закінчення досудового розслідування з ухваленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У §1 гл.24 КПК України розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.

Як зазначено у постанові Верховного Суду (справа №711/3111/19): «перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених ст.ст.291, 293 КПК України, а також виконання ним приписів ст.219 КПК України в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, має здійснюватися судовий розгляд.

Суду під час розгляду клопотання слід врахувати положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони - рішення ЄСПЛ по справі «Ruiz Toriya v. Spaine» (заява №18390/91).

Суд вказав, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою має поступитися на користь опонента, оскільки, вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що „обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року №17-рп/2010).

Рішення КСУ від 21.01.2025 побудовано на цілій низці рішень КСУ попередніх років. У своєму останньому рішенні Конституційний суд України, зокрема, керувався такими позиціями:

«Основною вимогою до законодавства є його відповідність критеріям і принципам, установленим у Конституції України, зокрема принципові верховенства права (абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 11 червня 2020 року №7-р/2020); верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020).

Верховенство права як нормативний ідеал для кожної системи права і як універсальний та інтегральний принцип права потрібно розглядати, зокрема, у контексті такої засадничої його складової, як принцип юридичної визначеності».

Далі КСУ зазначив, що ним у своїх рішеннях вже були сформульовані юридичні позиції щодо розуміння принципу юридичної визначеності як складника принципу верховенства права, що є застосовними й у справі, яка розглядається, зокрема, вказавши таке: у контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов юридичної дійсності та його впевненість у своєму юридичному становищі, а також захист від свавільного втручання держави (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020);

юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations) [абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 5 червня 2019 року № 3-р(I)/2019];

принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя); одним зі складових елементів загального принципу юридичної визначеності є вимога (як принцип) передбачності приписів права [друге речення абзацу першого, перше речення абзацу другого підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020]».

У рішенні КСУ також зважив на прямі та опосередковані тлумачення поняття «юридична визначеність» у міжнародних документах:

Венеційською комісією: «Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачуваності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне (поняття, виправданого (легітимного) очікування» (перше речення §46, §48 Доповіді про правовладдя Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія), ухваленої на її 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (CDL-AD(2011)003rev).

«У принципі правомірних (легітимних) очікувань виражено ідею, що органи публічної влади повинні додержувати не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань; перешкоди для дієвого виконання приписів актів права можуть виникати не лише внаслідок незаконної чи недбалої дії з боку органів державної влади, а й через те, що якість законодавства унеможливлює таке виконання; тому надзвичайно важливим є те, щоб іще до ухвалення приписів актів права було здійснено їх оцінювання на предмет можливості практичного виконання та після їх ухвалення було здійснено перевірку на предмет того, чи їх може бути застосовано або ж чи їх застосовано у дієвий спосіб; це означає, що коли йдеться про верховенство права (the rule of law), то має здійснюватись оцінювання законодавства ех ante та ех post» (Спеціальне дослідження Європейської комісії „За демократію через право (Венеційська комісія) „Мірило правовладдя, СDL-AD(2016)007, пункти II.B.5.61, II.A.7.54);

Європейським судом з прав людини: «Згідно з критерієм якості приписи права мають бути доступними для заінтересованої особи, яка могла б передбачати наслідки їх застосування щодо себе, та не суперечити принципові верховенства права» [рішення у справі Kruslin v. France від 24 квітня 1990 року (заява №11801/85), §27, рішення у справі Фельдман проти України (№ 2)/Feldman v. Ukraine (№ 2) від 12 січня 2012 року (заява №42921/09), § 23).

Також в рішенні КСУ вказано, що «Європейський суд з прав людини наголошував на різниці між звичайним очікуванням, яким би зрозумілим воно не було, і легітимним очікуванням, яке повинно бути більш конкретним і базуватися на нормативних приписах законодавства чи усталеній національній судовій практиці» [ухвала щодо прийнятності заяв у справі Von Maltzan and Others v. Germany від 2 березня 2005 року (заяви №№71916/01, 71917/01, 10260/02), § 112).

Керуючись цим, КСУ в рішенні зробив такий висновок: «Отже, юридичну визначеність в аспекті правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти, зокрема, як право особи розраховувати не лише на розумну та передбачувану стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а й на послідовність і системність діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні» (останній абзац пункту 2.2 рішення).

Також КСУ зазначив: «Суб`єктів [правозастосування] слід вважати такими, які мають законні очікування, що підлягають захисту. Такий захист означає недопущення того, щоб органи державної влади зловживали повноваженнями під час прийняття рішень та вчинення відповідних дій. Тобто основний мотив захисту законних очікувань пов`язаний із наслідками дій органів державної влади» (абзац п`ятий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 20 червня 2019 року №6-р/2019).

Одним з рішень, якими може закінчитися досудове розслідування, є ухвала про закриття кримінального провадження, яка виключає дію повноважень компетентних державних органів (слідчого, прокурора, суду) та звільняються від обов`язку учасників провадження підкорятися процесуальним вимогам слідчого, прокурора та суду.

Відповідно до ст. 84 ч.1 п.10 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Інкриміновані ОСОБА_6 та іншим обвинуваченим кримінальні правопорушення не відносяться до злочинів проти життя та здоров?я відповідного розділу особливої частини КК України.

Крім того, під час закриття кримінального провадження необхідно вирішити питання речових доказів відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції) від 27.08.2010 р. за №51/401/649/471/23/125, а також Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ за №1104 від 19.11.2012 р.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та кримінальне процесуальне законодавство, яке регулює діяльність та повноваження процесуального керівника, які повністю та цілком узгоджуються між собою, національне та міжнародне законодавство, прихожу до висновку про необхідність закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025080000000117 від 23 січня 2025 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.28 ч.2, ст.305 ч.3; ст.311 ч.2, ст.28 ч.2; ст.311 ч.3, ст.27 ч.5; ст.307 ч.2, ст.27 ч.5; ст.317 ч.2; ст.306 ч.2 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.28 ч.2, ст.305 ч.3; ст.28 ч.2, ст.311 ч.3 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.307 ч.2; ст.317 ч.2; ст.311 ч.2, ст.28 ч.2; ст.311 ч.3 КК України та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів та проступку), передбачених ст.ст.307 ч.2; 317 ч.2; 317 ч.2; 28 ч.2, 311 ч.3; 309 ч.1 КК України, шляхом винесення відповідної ухвали суду на підставі ст.284 ч.1 п.10 КПК України, оскільки, з моменту повідомлення про підозру 13.05.2025 року до моменту спливу строку досудового розслідування кримінального провадження, встановленого ст.219 КПК України (13.07.2025 р.) минуло більше 2-х місяців строку досудового розслідування, а строки досудового розслідування, при цьому, в установленому законом порядку уповноваженими особами продовжені не були.

Під час досудового розслідування, з метою виконання процесуальних прав та обов`язків, до обвинуваченого ОСОБА_6 , ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, з альтернативою внесення застави у розмірі 242240 грн. Заставу не внесено, обвинувачений перебуває під вартою.

Отже, вказаний запобіжний захід - тримання під вартою, який було застосовано до ОСОБА_6 , належить скасувати.

Під час досудового розслідування, а також судового провадження, з метою виконання процесуальних прав та обов`язків, до усіх на той час підозрюваних нині обвинувачених, застосовано запобіжний захід - тримання під вартою.

При прийнятті рішення про закриття кримінального провадження застосований запобіжний захід належить скасувати.

Враховуючи, що кримінальне провадження має бути закрите без встановлення вини, то судові витрати мають бути віднесені на рахунок держави.

Обвинувачений ОСОБА_21 підтримав клопотання свого захисника просив його задовольнити.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , підтримали клопотання адвоката ОСОБА_7 , просили його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 підтримали думку своїх захисників.

Прокурор ОСОБА_3 просив в задоволенні даного клопотання відмовити у повному обсязі.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який установить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення ч.1 ст.21 КПК України гарантують кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбачених ст.7 КПК України.

Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (ст.28 КПК України).

Стаття 113 КПК України визначає поняття процесуальних строків, зокрема - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Закон також вимагає аби під час кримінального провадження процесуальні дії були виконані без невиправданої затримки і у будь-якому разі, не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень ч.1 ст.219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

За положеннями ч.7 ст.217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Згідно з п.4 ч.3 ст.219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

За змістом положень ч.2 ст.283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно з ч.4 ст.219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.

Положеннями ч.5 ст.294 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.290 КПК України досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів.

Випадки, в яких суд може закрити кримінальне провадження, передбачені ст.284 КПК України. Зокрема, п.10 ч.1 ст.284 КПК України регламентує закриття кримінального провадження у разі, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Для правильного застосування положень п.10 ч.1 ст.284 КПК України важливе значення має правильне встановлення моменту початку відліку строків досудового розслідування та моменту їх спливу у виділеному кримінальному провадженні.

З цією метою судом досліджено зміст обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, зміст поданих захисником клопотання з додатками та доповненнями, заперечення прокурора та встановлено такі обставини щодо хронології здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

Судом встановлено, що 23.01.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000117 за ч.2 ст.305 КК України.

03.02.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000169 за ч.3 ст.311 КК України.

04.02.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність

кримінального провадження № 22025080000000169 від 03.02.2025 визначена за СВ УСБУ

в Запорізькій області.

04.02.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№ 22025080000000117 від 23.01.2025 та № 22025080000000169 від 03.02.2025 об`єднане в одне кримінальне провадження № 22025080000000117.

17.02.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025080000000249 за ч.3 ст.307 КК України.

17.02.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000249 від 17.02.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

18.02.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№ 22025080000000117 від 23.01.2025 та № 22025080000000249 від 17.02.2025 об`єднане в одне кримінальне провадження № 22025080000000117.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025080000000489 за ч.2 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність.

кримінального провадження № 22025080000000489 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025080000000490 за ч.2 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000490 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000491 за ч.2 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження №22025080000000491 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000492 за ч.2 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність

кримінального провадження № 22025080000000492 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ

в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000493 за ч.2 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000493 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

10.04.2025 постановою прокурора у кримінальному провадженні №22025080000000493 від 28.03.2025 змінено фабулу вчиненого кримінального правопорушення.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000494 за ч.2 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000494 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000495 за ч.2 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000495 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000496 за ч.3 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000496 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000497 за ч.3 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000497 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000498 за ч.3 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000498 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025080000000499 за ч.3 ст.305 КК України.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000500 за ч.3 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000500 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000501 за ч.2 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000501 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000502 за ч.3 ст.305 КК України.

28.03.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000503 за ч.3 ст.311 КК України.

28.03.2025 постановою прокурора, відповідно до ч. 10 ст. 216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000503 від 28.03.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

28.03.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та №22025080000000489 від 28.03.2025,

№22025080000000490 від 28.03.2025, №22025080000000491 від 28.03.2025,

№22025080000000492 від 28.03.2025, №22025080000000493 від 28.03.2025,

№22025080000000494 від 28.03.2025, №22025080000000495 від 28.03.2025,

№22025080000000496 від 28.03.2025, №22025080000000497 від 28.03.2025,

№22025080000000498 від 28.03.2025, №22025080000000499 від 28.03.2025,

№22025080000000500 від 28.03.2025, №22025080000000501 від 28.03.2025,

№22025080000000502 від 28.03.2025 та №22025080000000503 від 28.03.2025 об`єднані в одне кримінальне провадження № 22025080000000117.

01.04.2025 постановою прокурора матеріали досудового розслідування

отриманого в рамках кримінального провадження № 22024080000000718 від 02.05.2024 виділені до кримінального провадження № 22025080000000117 від 23.01.2025

07.04.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000530 за ч.3 ст.311 КК України.

08.04.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000530 від 07.04.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

07.04.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000531 за ч.3 ст.311 КК України.

08.04.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000531 від 07.04.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

10.04.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025, №22025080000000530 від 07.04.2025 та

№22025080000000531 від 23.01.2025 об`єднані в одне кримінальне провадження

№ 22025080000000117.

07.04.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000532 за ч.3 ст.311 КК України.

08.04.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000532 від 07.04.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

11.04.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та 22025080000000532 від 07.04.2025 об`єднане в одне кримінальне провадження №22025080000000117.

05.05.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000661 за ч.2 ст.307 КК України.

05.05.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000661 від 05.05.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

06.05.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та № 22025080000000661 від 05.05.2025 об`єднане в одне кримінальне провадження №22025080000000117.

12.05.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000699 за ч.2 ст.317 КК України.

13.05.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження №22025080000000699 від 12.05.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

13.05.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та №22025080000000699 від 12.05.2025 об`єднане в одне кримінальне провадження №22025080000000117.

12.05.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000700 за ч.3 ст.305 КК України.

13.05.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000000700 від 12.05.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

13.05.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та №22025080000000700 від 12.05.2025 об`єднане в одне кримінальне провадження №22025080000000117.

13.05.2025 постановою прокурора у кримінальному провадженні №22025080000000117 від 23.01.2025 змінено правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, з ч.3 ст.305, ч.3 ст.311 КК України на ч.2 ст.28 ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 ч 3 ст.311 КК України.

24.06.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000949 за ч.2 ст.306 КК України.

26.06.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження №22025080000000949 від 24.06.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

26.06.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та №22025080000000949 від 24.06.2025 об`єднане в одне кримінальне провадження №22025080000000117.

04.12.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000002035 за ч.2 ст.311 КК України.

04.12.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження №22025080000002035 від 04.12.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

05.12.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та №22025080000002035 від 04.12.2025 об`єднане в одне кримінальне провадження №22025080000000117.

24.12.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000002191 за ч.2 ст.307 КК України.

24.12.2025 постановою прокурора, відповідно до ч. 10 ст. 216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000002191 від 24.12.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

24.12.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000002192 за ч.2 ст.306 КК України.

24.12.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000002192 від 24.12.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

24.12.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000002193 за ч.1 ст.309 КК України.

24.12.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000002193 від 24.12.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

24.12.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000002194 за ч.2 ст.311 КК України.

24.12.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження № 22025080000002194 від 24.12.2025 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

26.12.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та №22025080000002191 від 24.12.2025,

№22025080000002192 від 24.12.2025, №22025080000002193 від 04.12.2025 та

№22025080000002194 від 24.12.2025, об`єднані в одне кримінальне провадження

№22025080000000117.

24.12.2025 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000002190 за ч.2 ст.317 КК України.

24.12.2025 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність

кримінального провадження №22025080000002190 від 24.12.2025 визначена за СВ УСБУ

в Запорізькій області.

29.12.2025 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та №22025080000002190 від 24.12.2025 об`єднане в одне кримінальне провадження №22025080000000117.

02.01.2026 слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026080000000003 за ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України.

02.01.2026 постановою прокурора, відповідно до ч.10 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження №22026080000000003 від 02.01.2026 визначена за СВ УСБУ в Запорізькій області.

02.01.2026 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань

№22025080000000117 від 23.01.2025 та №22026080000000003 від 02.01.2026 об`єднане в одне кримінальне провадження №22025080000000117.

02.07.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000117 продовжено до 4-х місяців, тобто до 13.09.2025.

26.08.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000117 продовжено до 6-х місяців, тобто до 13.11.2025.

10.11.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000117 продовжено до 9-х місяців, тобто до 13.02.2026.

13.05.2025 о 07 год. 02 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 затримано в порядку ст.ст.208, 615 КПК України.

13.05.2025 ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено про підозру за ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України.

15.05.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

02.07.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

26.08.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

16.10.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

11.11.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

06.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про нову підозру за ч.2 ст.28 ч.3 ст.305,

ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України.

08.01.2026 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, на строк досудового розслідування тобто до 13.02.2026.

13.05.2025 о 10 год. 42 хв. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 затримано в порядку ст.ст.208, 615 КПК України.

14.05.2025 ОСОБА_10 обґрунтовано повідомлено про підозру ч.2 ст.28 ч.3 ст.305 КК України.

15.05.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

02.07.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

26.08.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

17.10.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

11.11.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

06.01.2026 ОСОБА_10 повідомлено про нову підозру за ч.2 ст.28 ч.3 ст.305,

ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 311 КК України.

07.01.2026 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, на строк досудового розслідування тобто до 13.02.2026.

13.05.2025 о 20 год. 39 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 затримано в порядку ст.ст.208, 615 КПК України.

14.05.2025 ОСОБА_6 обґрунтовано повідомлено про підозру ч.2 ст.317, ч.2 ст.307 КК України.

15.05.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

02.07.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 242 240 грн.

26.08.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 242 240 грн.

11.11.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 242 240 грн.

06.01.2026 ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України.

07.01.2026 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 242 240 грн., на строк досудового розслідування, тобто до 13.02.2026.

13.05.2025 о 18 год. 15 хв. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 затримано в порядку ст.ст.208, 615 КПК України.

14.05.2025 ОСОБА_22 обґрунтовано повідомлено про підозру ч.2 ст.317

ч.2 ст. 307 КК України.

15.05.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

02.07.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розміру 242 240 грн.

26.08.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розміру 242 240 грн.

20.10.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розміру 242 240 грн.

11.11.2025 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розміру 242 240 грн.

06.01.2026 ОСОБА_8 повідомлено про нову підозру за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311, ч.2 ст.311 КК України.

08.01.2026 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розміру 266240 грн., на строк досудового розслідування, тобто до 13.02.2026.

За участю представників Євроюсту між правоохоронними органами України в особі виконувача обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_19 (від 19.03.2025) та правоохоронними органами Республіки Польща в особі Генерального прокурора ОСОБА_23 (від 02.04.2025) підписано Угоду про створення спільної слідчої групи ID 89875

(далі ССГ), у рамках кримінальних проваджень №22025080000000117 від 23.01.2025 та

3032-2. DS. 25.2025 (відкрито Окружною прокуратурою в Познані Республіки Польща на підставі інформації, отриманої від правоохоронних органів України).

Надаючи оцінку вказаній вище хронології подій, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 ч.1 ст.3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Положеннями ст.113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому ст.615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч.1 ст.219 КПК України).

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру в кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину становить вісімнадцять місяців (п.2 ч.2 ст.219 КПК України).

З дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців (п.4 ч.3 ст.219 КПК України).

Згідно з ч.8 ст.615 КПК України у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу.

Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (п.10 ч.1 ст.284 КПК України).

Пунктом 2 ч.3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд, серед іншого, має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.10 ч.1 ст. 284 цього Кодексу.

24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України запроваджено воєнний стан, строк дії якого наразі продовжено.

Як встановлено в підготовчому судовому засіданні, всі процесуальні дії було проведено в межах строку досудового розслідування, після чого стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №220250800000000117 від 23 січня 2025 року.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_10 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_8 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України складено слідчою 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_18 та затверджено прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_24 та скеровано до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.

Згідно висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №711/3111/19, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Суд зауважує, що строк досудового розслідування - не є простою формальністю. Передбачення процесуальним законом обов`язку прокурора як найшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після пред`явлення підозри особі звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження - є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачено ст.7, ч.1 ст.21 КПК України.

На важливості та фундаментальності недопустимості порушення строків досудового розслідування свідчить категоричність законодавця, який в ч.5 ст.294 КПК України визначив, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

З урахування вищевикладеного, суд за результати розгляду поданого клопотання не знайшов підстав, які б свідчили про сплив строку досудового розслідування і відповідно застосування до даного кримінального провадження положень п.10 ч.1 ст.284 КПК України, а тому, у задоволенні клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження необхідно відмовити.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_8 , обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України. Копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування їм вручено.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення суд не вбачає, підстав для закриття провадження не має, кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд вважає, що відповідно до ч.1 ст.316 КПК України, слід призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Щодо доводів захисника про те, що керівник Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_13 , заступник керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_17 та перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_19 відсутні як процесуальні керівники у вказаному кримінальному провадженні та в них відсутні повноваження на прийняття процесуальних рішень по даному кримінальному провадженню, то вони є безпідставними з огляду на наступне, відповідно до п.3 ч.4 ст.219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно до положення п.п.2, 3 ст.294 КПК України якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу :

до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

02 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000117 продовжено до 4-х місяців, тобто до 13 вересня 2025 року.

26 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000117 продовжено до 6-х місяців, тобто до 13 листопада 2025 року.

10 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000117 продовжено до 9-х місяців, тобто до 13 лютого 2026 року.

Перелічені процесуальні рішення слідчим суддею приймались виключно за клопотанням органу досудового розслідування - слідчого СВ УСБУ в Запорізькій області за погодженням з керівником Запорізької обласної прокуратури та заступником Генерального прокурора, що є імперативною нормою права і не потребує включення до складу групи прокурорів.

Окрім цього Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову від 11 грудня 2019 року (справа №536/2475/14-к провадження №13-34кс19) у якій викладено висновок про застосування норм права, у тому числі повноважень прокурора, згідно якого у п.3 зазначено, що Генеральний прокурор або його заступник реалізують повноваження щодо письмового повідомлення про підозру судді незалежно від того, чи здійснюють вони процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, тобто керівник обласної прокуратури або його перший заступник чи заступник, заступник Генерального прокурора, не залежно від того, чи здійснює він процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, наділений правом погоджувати погодженим клопотання про продовження строку досудового розслідування тобто є імперативною нормою права.

Крім цього під час розгляду даного кримінального провадження прокурор заявив клопотання про подовження строку тримання обвинувачених під вартою, з огляду на те, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, тому що обвинувачені можуть переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність та впливати на свідків по даному кримінальному провадженню. Просить подовжити строк тримання обвинувачених під вартою строком на 60 днів.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , заперечували, щодо подовження строку тримання під вартою у відношенні їх підзахисних оскільки, перестали існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, просили змінити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на будь-який інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 підтримали думку своїх захисників, просили змінити їм запобіжний захід з тримання на будь-який інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з огляду на те, що обвинувачені ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинах, за скоєння одного з них передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від восьми до п`ятнадцяти років позбавлення волі, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні тяжких злочинах, за скоєння одного з них передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років позбавлення волі, ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, за скоєння одного з них передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років, тому існують ризики того, що обвинувачені, перебуваючи на свободі зможуть впливати на свідків, по даному кримінальному провадженню. Тому суд не находить підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи питання щодо подовження терміну тримання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 під вартою, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність продовження терміну тримання обвинуваченим під вартою строком на 60 днів, виходячи з наступних підстав.

Суд вважає, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_25 можуть переховуватися від суду, знаходячись на свободі, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свою злочинну діяльність, оскільки злочини, у вчинені яких вони обвинувачуються, є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, також суд вважає, що обвинувачені, знаходячись на свободі, можуть впливати на свідків.

Крім того, враховуючи особу обвинувачених: ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчинені тяжких та особливо тяжких злочинах. Обвинувачений ОСОБА_4 , одружений, не працює, утриманців не має, тому є всі підстави вважати, що він може продовжити злочинну діяльність;

Обвинувачений ОСОБА_6 , раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинах. Обвинувачений ОСОБА_6 , не одружений, не працює, утриманців не має, тому є всі підстави вважати, що він може продовжити злочинну діяльність;

Обвинувачений ОСОБА_8 , раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинах. Обвинувачений ОСОБА_8 , не одружений, не працює, утриманців не має, тому є всі підстави вважати, що він може продовжити злочинну діяльність.

На думку суду, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання тому, щоб обвинувачені не стали переховуватися від органів досудового слідства та суду та не вчинили інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу шести десяти діб з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.

Тому суд вважає, що прокурором доведена необхідність у подовженні строку тримання під вартою строком на шістдесят діб у відношенні обвинувачених ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України.

В той же час, відповідно до ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При цьому необхідно в ухвалі зазначити, які обов`язки з передбачених ст.194 цього кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтування розміру застави та можливість її застосування.

Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину становить від 80 до 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Частина 7 ст.182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст.183 цього кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За змістом статті 202 ч.ч.4, 5 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначаючи розмір застави суд приходить до висновку, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Таким чином, відповідно до вище перелічених статей вважаю за необхідне при винесенні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в сумі 266240 гривень, яку він має право у будь - який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, перелічені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.316, 369-372 КПК України суд

ухвалив:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Подовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного у відношенні обвинувачених:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, працюючого ФОП, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, не працюючого, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_3 , неодруженого, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , неодруженого, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України, строком на шістдесят діб, тобто з 30 червня 2026 року по 28 серпня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що складає 266240 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: №UA928201720355289002015001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , провадження по справі 1-кп/334/432/26, ЄУН 334/710/26. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого, після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду, протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , в разі внесення застави наступні обов`язки:

прибувати по першому виклику до суду у визначений час;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

не відлучатись з міста Запоріжжя без дозволу суду,

утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з - під варти та повідомити усно і письмово прокурора, суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з - під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Призначити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.317, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_8 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 - ч.3 ст.311 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в залі судових засідань на 08 липня 2026 року о 12.00 годині.

Розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1