Ухвала суду № 138015758, 03.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8081/26

Провадження № 1-кс/204/1489/26

УХВАЛА

Іменем України

03 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання старшого слідчого в ОВС-криміналіста слідчого управління Головного управління СБ України у Дніпропетровської області майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №22025040000000272 від 19.02.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпродзержинську, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України,-

встановив:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС-криміналіста слідчого управління Головного управління СБ України у Дніпропетровської області майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №22025040000000272 від 19.02.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000000272 від 19.02.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 111-2 КК України. В ході досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_5 у, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що він підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі інших активів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України. Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацію (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. 24.02.2022 військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Київській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, та у подальшому продовжено указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, №739/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026 продовжено строк дії воєнного стану в Україні на 90 діб. На підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» № 2198-IX від 14.04.2022 внесено зміни до Кримінального Кодексу України шляхом його доповнення ст. 111-2 «Пособництво державі-агресору». Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права невстановлені досудовим розслідуванням представники влади РФ) діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на військове вторгнення збройних сил та інших збройних підрозділів Російської Федерації на територію України, з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації. 20.02.2014 підрозділами збройних сил Російської Федерації здійснено окупацію частину території України, зокрема територію Автономної Республіки Крим. Відповідно до Федерального конституційного закону Російської Федерації «О принятии в Российскую Федерацию Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя» № 6-ФКЗ від 21.03.2014 частину території України АР Крим було включено до складу Російської Федерації. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до яких будь-які органи та їх посадові особи, створені на тимчасово окупованій території у спосіб, не передбачений законодавством України, є незаконними, а їх діяльність не створює жодних правових наслідків. Встановлено, що представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території України АР Крим створено підконтрольну, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію, до складу якої входять органи та структури, відповідальні за здійснення управління на тимчасово окупованій території України. Однак, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно усвідомлюючи, що території АР Крим є тимчасово окупованою збройними силами Російської Федерації та всупереч вимог зазначеного закону України 21.12.2016 зареєстрував, відповідно до законодавства Російської Федерації в незаконно створеному органі державі-агресора міжрайонній інспекції Федеральній податкової служби № 9 по Республіці Крим юридичну особу «ООО «Центр Зрения» (ОГРН: 1169102092884/ІНН: 9103082570/КПП:910301001, юридична адреса: Республіка Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, буд. 19, поверх 2-й цок, секція 1) та поставлено на облік у вказаному незаконному податковому органі в міжрайонній інспекції Федеральній податкової служби № 8 по Республіці Крим. Директором російського суб`єкта господарювання «ООО «Центр Зрения» призначено ОСОБА_8 . Основним видом діяльності вказаного суб`єкта господарювання «ООО «Центр Зрения» є діяльність в галузі медицини та провадить інші додаткові види господарської діяльності роздрібна торгівля виробами, що застосовуються в медичних цілях, в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля окулярами, включаючи збір та ремонт окулярів у спеціалізованих магазинах, оренда та управління власним чи орендованим нерухомим майном, діяльність лікарняних організацій, спеціальна лікарська практика. Починаючи 21.12.2016 на теперішній час ОСОБА_5 використовує вищевказаний суб`єкт господарювання в умовах окупації, організувавши подальше здійснення господарської діяльності, виробництва та обігу товарно-матеріальних цінностей, а також забезпечивши використання матеріальних. активів підприємств в умовах фактичного контролю з боку держави-агресора. Надалі, 30.10.2018 «ООО «Центр Зрения» у співпраці з окупаційною адміністрацією АР Крим отримано ліцензію на здійснення медичної діяльності. Також 31.05.2021 до складу засновників зазначеного суб`єкта господарювання включено доньку ОСОБА_5 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 51% часток у статутному фонді, інші 49% часток у статутному фонді належать ОСОБА_5 . Також 26.12.2022 на посаду директора «ООО «Центр Зрения» призначено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_9 як співзасновники та учасниками російського підприємства «ООО «Центр Зрения», усвідомлюючи протиправний характер діяльності, пов`язаної з функціонуванням суб`єкта господарювання у юрисдикції окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території України, організували та контролювали діяльність вказаного підприємства в інтересах та на користь держави-агресора. Таким чином, ОСОБА_5 як засновник «ООО «Центр Зрения» та директор і засновник «ООО «Центр Зрения» ОСОБА_9 , фактично зосередили на собі здійснення організації, контроль та загальне керівництво діяльністю вказаного товариства на тимчасово окупованій території України, забезпечували прийняття управлінських рішень, визначали основні напрямки господарської діяльності, координували розподіл прибутку, брали участь у вирішенні питань, пов`язаних із матеріально-технічним забезпеченням, фінансовою стабільністю та подальшим функціонуванням підприємства в інтересах держави-агресора. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , достовірно знаючи про факт тимчасової окупації території АР Крим збройними формуваннями Російської Федерації, усвідомлюючи незаконний характер діяльності створених окупаційною адміністрацією органів влади та розуміючи, що подальше функціонування «ООО «Центр Зрения» на тимчасово окупованій території є неможливим без налагодження взаємодії та підтримання сталих відносин із представниками держави-агресора та підконтрольними їй незаконними органами влади, діючи умисно, з корисливих мотивів, організували фінансове забезпечення діяльності незаконно створених окупаційних структур. Так, співзасновник російського суб`єкта господарювання «ООО «Центр Зрения» ОСОБА_5 за попередньою змовою із засновником та директором цього підприємства ОСОБА_9 , вчинили умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, шляхом передачі інших активів представникам держави-агресора, зокрема 10.04.2025 забезпечили перерахування з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 «ООО «Центр Зрения» грошових коштів як благодійної допомоги у сумі 32 500 російських рублів, що становить 14 300 грн., на розрахунковий рахунок № 40817810900287320129 російському благодійному фонду «Благотворительний фонд Боевое братство «Ялта-Юг» (ІНН: 7831000122, ОКПО 83717089)» БФ «Ялта-Юг», яке надає матеріально-технічну та іншу допомогу у вигляді речей, продуктів харчування обладнання, транспортних засобів військовослужбовцям збройних сил російської федерації, які беруть участь у загарбницькій війні проти України з метою її повної окупації, у бойових діях проти Сил оборони та безпеки України. Окрім цього, у період з січня 2023 року співзасновник російського суб`єкта господарювання «ООО «Центр Зрения» ОСОБА_5 за попередньою змовою із засновником та директором цього підприємства ОСОБА_9 вчинив умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, шляхом передачі інших активів представникам держави-агресора, зокрема: забезпечив сплату вказаним російським підприємством «ООО «Центр Зрения» до бюджету Російської Федерації: податки, страхові та інші внески на обов`язкове пенсійне страхування, що зараховуються до Пенсійного фонду Російської Федерації у 2023 році всього на суму 331 203 рублів, що становить згідно курсу НБУ 139 499,39 грн., у 2024 році - 491 544 російських рублів, що становить згідно курсу НБУ 191 594,02 грн., за рахунок яких забезпечено функціонування діяльності відповідних органів державної окупаційної влади, а також підрозділів збройних сил та інших формувань Російської Федерації, які розпочали і продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. У результаті здійснення вказаної діяльності у правовому полі держави-агресора функціонування та фінансово-господарська діяльність «ООО «Центр Зрения» супроводжуються регулярною сплатою податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету Російської Федерації та підконтрольних їй окупаційних адміністрацій, що забезпечує стабільні надходження до фінансової та бюджетної систем держави-агресора. Зазначені дії фактично формують та підтримують матеріальну основу функціонування органів державної влади Російської Федерації, окупаційних органів управління, правоохоронних структур, а також збройних формувань держави-агресора, діяльність яких прямо чи опосередковано спрямована на ведення збройної агресії проти України, утримання тимчасово окупованих територій та реалізацію політики держави-агресора. При цьому, дії співзасновника російського суб`єкта господарювання «ООО «Центр Зрения» ОСОБА_5 за попередньою змовою із засновником та директором цього підприємства ОСОБА_9 , були умисними, добровільними та спрямованими на налагодження і підтримання взаємодії з представниками держави-агресора та підконтрольними їй окупаційними органами влади з метою забезпечення подальшого функціонування підприємства в умовах тимчасової окупації. Вказані дії не були зумовлені крайньою необхідністю, примусом чи потребою забезпечення елементарних умов виживання в умовах окупації, а навпаки свідчать про свідоме та добровільне здійснення господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією Російської Федерації, у тому числі шляхом надання матеріальної та фінансової підтримки незаконно створеним органам влади та підконтрольним державі-агресору установам. Умисні дії ОСОБА_5 , що виразилися у вчинені умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі інших активів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом обшуку від 02.07.2026; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (зняття інформації з електронних комунікаційних мереж) від 12.04.2026; іншими матеріалами кримінального провадження, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні;, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії. Таким чином в ході досудового розслідування встановлені наступні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, за яке кримінальним законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, що у подальшому, у разі визнання його судом винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може спонукати останнього до втечі та унеможливить притягнення до встановленої законом кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_5 в силу свого віку має право перетинати державний кордон України під час дії на території України режиму воєнного стану згідно Правил перетинання державного кордону громадянами України, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, вказаний підозрюваний зможе безперешкодно перетнути державний кордон України, що створює реальні передумови для його втечі. Збройна агресія Російської Федерації проти України та відсутність контролю над частиною державного кордону лише посилюють ці ризики, оскільки підозрюваний може залишити територію України у незаконний спосіб або переміститися на тимчасово окуповані території, де його притягнення до кримінальної відповідальності буде унеможливлене. З урахуванням вищевикладеного, тримання під вартою є єдиним ефективним способом запобігання ризику його переховування від органів досудового розслідування та суду. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На теперішній час в ході досудового розслідування встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення. Установлено, що протиправні дії ОСОБА_5 мали постійний і системний характер та вчинялися з використанням методів конспірації, у тому числі із використанням месенджеру «Telegram», за допомогою якого спілкувався, керував протиправною діяльністю щодо передачі інших активів представникам держави-агресора. У зв`язку з цим, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, маючи доступ до інтернет, може активувати свій акаунт у месенджері «Telegram», відомості щодо якого є тільки у нього, та з метою приховати свої протиправні дії може знищити наявне листування, що негативно вплине на судовий розгляд та вчинити інші дії для уникнення відповідальності. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, продовжить вчиняти кримінальне правопорушення щодо передачі інших активів представникам держави-агресора з метою завдання шкоди Україні з використанням підприємства ООО «Центр Зрения». Таким чином, із метою недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень та з урахуванням воєнного стану в державі, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим, пропорційним та єдиним ефективним заходом для досягнення цілей кримінального провадження. Наявність перерахованих вище ризиків обґрунтовується наступними доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом обшуку від 02.07.2026; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (зняття інформації з електронних інформаційних систем) від 12.04.2026; іншими матеріалами кримінального провадження, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення (вчинення) спроб переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Відтак в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати про об`єктивну наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного, ОСОБА_5 інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, з урахуванням повномасштабного вторгнення збройних сил та інших формувань Російської Федерації, а також численних протиправних дій з боку представників держави-агресора на території України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 відповідає суспільному інтересу. Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. У свою чергу, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Враховуючи перераховані вище обставини, на переконання сторони обвинувачення, відсутні підстави для визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 . На підставі наведеного, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник заперечували щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити у задорволенні клопотання про застосуування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманям під вартою, а у разі дадоволення клопотання визначити альтернативний запобіжний захід у виглді застави.

Ознайомившись з наданими матеріалами клопотання, заслухавши думку сторін, слідчий суддя приходить до наступного.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушенях.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Згідно ч.1 ст.176 КПК України, Запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Прокурором доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, підозрюваний намагаючись уникнут покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного строком до 60 днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, про який просив підозрбюваний та його захисники, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,2,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання старшого слідчого в ОВС-криміналіста слідчого управління Головного управління СБ України у Дніпропетровської області майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №22025040000000272 від 19.02.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 30 серпня 2026 року, без визначення розміру застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1