Рішення № 138015544, 01.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/44723/25

Провадження № 2/947/1005/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків,

інфляційні втрати та три відсотки річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1» 03.12.2025 року звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків, інфляційні втрати та три відсотки річних, в якій позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь суму заборгованості по оплаті членських внесків за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 23408,19 грн., 1855,45 грн. інфляційні втрати, 218,49 грн. три відсотки річних та судові витрати.

В обґрунтування позову, позивач посилається на невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань зі сплати внесків до ОСББ, як власниці квартири АДРЕСА_2 , яка перебуває на балансі та обслуговується Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 18.12.2025 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.

06.01.2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СТАЛЬ 1» - адвоката Пікуш Оксани Володимирівни про витребування доказів, за наслідком розгляду якого ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 10.02.2026 року, витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірені копії правовстановлюючих документів, які слугували підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , з зазначенням даних про останнього власника цього майна, за яким зареєстровано право власності, а в разі відсутності документів (при наявності лише запису) надати інформацію про це.

09.04.2026 року на виконання ухвали суду від Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради надійшла витребувана інформація.

18.05.2026 року на електронну скриньку суду від представника позивача надійшли до суду додаткові пояснення по справі.

20.05.2026 від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2026 року задоволено, витребувано з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації інформацію про зміну прізвища та імені громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.05.2026 року від Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації надійшла витребувана судом інформація.

У судове засідання призначене на 01.07.2026 року представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак 19.05.2026 року від останньої надійшла до суду заява розгляд справи за її відсутності. Також 01.07.2026 року від представника позивачки надійшло клопотання про стягнення з відповідачки судових витрат, понесених під час розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідачка) у судове засідання призначене на 01.07.2026 року також не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У відповідності до відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідачки, оскільки остання не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї на вказану адресу місця проживання відповідачки, однак поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення, з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, відповідачка про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористалась процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2016 року зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1», код ЄДРПОУ: 40445636, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1», затвердженого установчими зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1» протоколом від 12.04.2016 року, ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», метою якого у відповідності до п.1 розділу П Статуту є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

Пунктом 3, Розділу ІІ Статуту, визначено завдання та предмет діяльності об`єднання, якими є:

- забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном;

- забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території;

- сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами;

- забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Протоколом №10 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1» від 03.02.2018 року затверджено членські внески на утримання будинку ОСББ «Сталь 1» в розмірі 04,80 грн. з 01.02.2018 року.

Протоколом №17 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1» від 14.02.2021 року затверджено членські внески на утримання будинку ОСББ «Сталь 1» в розмірі 06,90 грн.

Позивач, як управитель багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , звернувся з даною позовною заявою про стягнення заборгованості за членські внески до ОСОБА_1 , як споживачки послуг та власниці квартири АДРЕСА_2 .

З отриманої судом на виконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 09.04.2026 року відповіді від КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради судом встановлено, що станом на 31.12.2012 року, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за фізичними особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в рівних частках кожний на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Карімовою Л.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 10.07.2001, р. № 2284. Реєстраційний запис зроблено 18.07.2001 за реєстровим номером 3124 у реєстровій книзі 399 пр на сторінці 163.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №5005636230329 від 24.12.2025 року вбачається відсутність відомостей щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .

За наслідком чого, судом встановлено, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, починаючи з 01.01.2013 року запис щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , не переносився, а реєстраційні дії починаючи з реєстрації права власності на цю квартиру за фізичними особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , - не змінювались.

У відповідності до наданої 26.05.2026 року відповіді Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації, громадянка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2008 році після державної реєстрації шлюбу набула прізвище чоловіка ОСОБА_7 , який згодом було розірвано. У 2011 році громадянка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після державної реєстрації шлюбу набула прізвище чоловіка ОСОБА_1 .

Приймаючи викладене, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_2 , а відтак на останню розповсюджуються вимоги Статуту ОСББ «Сталь 1» та прийняті ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

З наданої до позову позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 як співвласниці квартири АДРЕСА_2 станом на 01.11.2025 року наявна заборгованість по оплаті членських внесків в загальному розмірі 23408,18 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати коштів по членським внескам з утримання будинку у вказаному розмірі, зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Частиною першою статті 15 ЦК України, передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі Закон) визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

У відповідності до ст. 4 Закону, об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Майно об`єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Положеннями ст. 10 Закону встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

У статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Статтею 16 Закону передбачено, що об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання зокрема:

- приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання;

- визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання;

- укладати договори;

- виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку;

- встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом;

- визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою;

- здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів .

У відповідності до статті 22 вказаного Закону, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

У відповідності до положень ст. 23 Закону, внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

До обов`язків співвласника відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зокрема входить обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані, у тому числі: виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зокрема визначено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц зроблено правовий висновок про те, що особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Отже, співвласник житлового приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об`єднання несе обов`язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги.

Крім того, суд зазначає, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать у тому числі житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку .

Пунктом 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615/18-ц (провадження №61-14819св2), від 09 червня 2021 року у справі №303/7554/16-ц (провадження №61-20523св19), від 28 липня 2021 року у справі №554/7740/17 (провадження №61-13603св19).

Крім того, у відповідності до положень ч.1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Особа, яка є власником приміщення у будинку, в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку заявлена сума боргу підлягає стягненню.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №522/2173/14 (провадження №61-21971св18).

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власність зобов`язує (ч. 4 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке здійснюється власником на свій розсуд незалежно від волі інших осіб. Одночасно на власника покладаються певні зобов`язання, зокрема витрати, пов`язані з майном, тягар його утримання та охорони.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).

Крім того, судом враховується, що у відповідності до положень ч.1, 2 статті 543 ЦПК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Досліджуючи надані до суду докази, судом встановлено, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 , на яку у відповідності до положень 322 ЦК України покладено обов`язок на утримання належного майна.

Також судом встановлено, що управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 .

Отже, відповідачка є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , а відтак на останню розповсюджуються вимоги Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1» та прийняті ним рішення.

Позивачем забезпечено надання житлово-комунальних послуг, на підставі прийнятних загальними зборами рішень, а також забезпечено утримання будинку і прибудинкової території будинку, за адресою: АДРЕСА_4 , в якому відповідачці на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_6 , за наслідком чого остання є належним споживачем відповідних послуг.

У відповідності до наданого до суду розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 , як співвласника квартири АДРЕСА_2 , через неналежне виконання обов`язків зі сплати членських внесків станом на 01.11.2025 року наявна заборгованість у загальному розмірі 23408 гривень 19 копійок.

Вказаний розрахунок не спростований відповідачкою, а відтак приймається в якості належного доказу.

Крім того, жодних доказів на підтвердження надання послуг у неналежній якості, невірного нарахування чи відсутності вказаної заборгованості, відповідачкою в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України до суду не надано.

Будь-яких доказів на підтвердження оспорення чи визнання недійсними рішення ОСББ, на підставі яких визначено тарифи членських внесках на утримання будинку і проведено розрахунок спірної заборгованості, до суду не надано.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачкою належним чином не виконувався покладений на нею обов`язок зі сплати коштів по внескам, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1» заборгованості зі сплати членських внесків станом на 01.11.2025 року у загальному розмірі 23408 гривень 19 копійок.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд зазначає наступне.

Згідно до розрахунків, наданих представником позивача, інфляції та трьох відсотків річних вбачається, що останні розраховані на суму заборгованості, яка утворилась за період з 01.01.2024 року по 01.11.2025 року і становить в сумі 9199,08 грн.

Інфляційні втрати за розрахунком позивача нараховані на вказану суму заборгованості 9199,08 грн., за період з 01.01.2024 року по 01.11.2025 року становить у розмірі 1855 гривень 45 копійок, а три відсотки річних нараховані на вказану суму заборгованості за період з 01.01.2024 року по 01.11.2025 року складають 218 гривень 49 копійок.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, прострочив виконання грошового зобов`язання, останній на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.07.2020 у справі № 14-448цс19-ц.

Судом встановлено вірність вищевказаних розрахунків, у зв`язку з чим, нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам закону та підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Ухвалюючи рішення суду по справі судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд вважає що, за наслідком обґрунтованості заявлених вимог, порушенні права позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1» підлягають захисту, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо відшкодування судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час пред`явлення позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

З урахуванням задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 3028,00 грн.

Також, позивачем заявлено до відшкодування судові витрати, що складаються з витрат за виконання ухвали суду, а саме за надання копій інвентаризаційної або реєстраційної справи стосовно фізичних осіб в розмірі 585,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5100,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат пов`язаних з витребуванням доказів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час розгляду справи, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем разом з позовом було подано клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 10.02.2026 року задоволено та витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірені копії правовстановлюючих документів, які слугували підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , з зазначенням даних про останнього власника цього майна, за яким зареєстровано право власності, а в разі відсутності документів (при наявності лише запису) надати інформацію про це. Витрати пов`язані з виконанням ухвали суду покладені на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СТАЛЬ 1», код ЄДРПОУ 40445636.

З метою отримання належним чином завірених копій документів в порядку виконання ухвали суду від 03.03.2026 року, позивачем за наданим КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради розрахунком, було сплачено на розрахунковий рахунок останнього грошові кошти в сумі 585,00 грн. за надання копій правовстановлюючих документів, які слугували підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Після вчинення позивачем дій щодо сплати на рахунок КП «Брю технічної інвентаризації» Одеської міської ради грошових коштів за надання належним чином завірених копій документів, 09.04.2026 року на виконання ухвали суду надійшли витребувані ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 10.02.2026 року докази, які враховані судом під час розгляду справи.

За наслідком викладеного судом встановлено, що позивачем були понесені витрати в сумі 585,00 грн. в межах даної цивільної справи в порядку витребування доказів та які були враховані судом під час розгляду справи, у зв`язку з чим вказані витрати належать до судових витрат пов`язаних з даною справою та підлягають відшкодуванню відповідачкою.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5100,00 грн., суд приходить до наступного.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження здійснення витрат пов`язаних з розглядом справи позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги №10/11 від 10.11.2025 року укладений між позивачем та адвокатом Пікуш Оксаною Володимирівною, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу клієнту, що потребує участі компетентного спеціаліста в галузі права, а клієнт зобов`язується сплачувати за це гонорар відповідно до додатку №1 до договору;

- додаток № 2 до договору про надання правової допомоги №10/11 від 10.11.2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Пікуш Оксаною Володимирівною 10.11.2025 року, відповідно до якого сторни визначили розмір гонорару адвоката за розгляд справи, відповідачкою за якою є ОСОБА_1 , в розмірі 2300,00 грн.;

- платіжну інструкцію №1114 від 12.11.2025 року про оплату позивачем на користь адвоката Пікуш О.В. грошових коштів в сумі 2300,00 грн., як гонорар за надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №10/11 від 10.11.2025 року та додатку №2 від 10.11.2025 року без ПДВ;

- акт приймання-передачі наданих послуг до додатку №2 до договору про надання правової допомоги №10/11 від 10.11.2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Пікуш Оксаною Володимирівною 30.06.2026 року, з якого вбачається, що позивачем сплачено за надання правничої допомоги по справі відповідачкою за якою є ОСОБА_1 до подання позову 2300,00 грн. та в день підписання акту 2800,00 грн.;

- платіжну інструкцію №1233 від 30.06.2026 року про оплату позивачем на користь адвоката Пікуш О.В. грошових коштів в сумі 2800,00 грн., як гонорар за надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №10/11 від 10.11.2025 року та додатку №2 від 10.11.2025 року без ПДВ.

Судом приймається, що позивачем на підставі поданих доказів було отримано правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №10/11 від 10.11.2025 року та додатку №2 до нього від 10.11.2025 року, яка пов`язана з розглядом даної справи.

Під час вирішення питання щодо компенсації позивачеві витрат понесених на професійну правничу допомогу, судом враховується, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №922/445/19.

Одночасно судом враховується, що відповідачкою не надано жодних заперечень чи клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Приймаючи вищевикладене та встановлені обставини, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, приймаючи встановленість, що надана адвокатом правнича допомога пов`язана з даною справою, є підтвердженою, була необхідна для реалізації позивачем своїх прав та захисту інтересів, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, однак даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду, а розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача, приймаючи ціну позову в сумі 25482,13 грн., враховуючи визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5100,00 грн. є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, яка розглядалась судом у порядку спрощеного провадження.

Таким чином, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, малозначність справи, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., в іншій частині вимогу позивача про відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу по даній справі залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1» (місцезнаходження: 65122, м. Одеса, вул. Сім`ї Глодан, 43/1) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 ), про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати та три відсотки річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1»(місцезнаходження: 65122, м. Одеса, вул. Сім`ї Глодан, 43/1, код ЄДРПОУ: 40445636) заборгованість по сплаті членських станом на 01.11.2025 року у загальному розмірі 23408 (двадцять три тисячі чотириста вісім) гривень 19 (дев`ятнадцять) копійок, інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості за період з 01.01.2024 року по 01.11.2025 року у розмірі 1855 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 45 (сорок п`ять) копійок, три відсотки річних нараховані за період з 01.01.2024 року по 01.11.2025 року у розмірі 218 (двісті вісімнадцять) гривень 49 (сорок дев`ять) копійок, що в загальному розмірі становить 25482 (двадцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 13 (тринадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1»(місцезнаходження: 65122, м. Одеса, вул. Сім`ї Глодан, 43/1, код ЄДРПОУ: 40445636) у відшкодування судових витрат 7613 (сім тисяч шістсот тринадцять) гривень 00 (нуль) копійок, які складаються з: витрат зі сплати судового збору - 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок, витрат на правничу допомогу 4000 (чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок та витрат зі збору доказів 585 (п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сталь 1» до ОСОБА_1 про відшкодування в іншій частині витрат на професійну правничу допомогу - відмовити

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко