Рішення № 138015050, 07.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3052/26

Провадження № 2/591/1071/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ», місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411, в особі представника Журавльова Станіслава Георгійовича до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості,

установив:

20.03.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 26.03.2019 відповідачка уклала із Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» договір № 28-018-855-2-19-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. 03.09.2024 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 28-018-855-2-19-Г. 27.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» був укладений договір №1/12 про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 28-018-855-2-19-Г у розмірі 96526,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 38432,42 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 16987,74 гривень, 41106,80 грн заборгованості за комісією (в тому числі прострочена). Оскільки відповідачка взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів не виконала, позивач як новий кредитор був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30.03.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначений на 07.07.2026.

08.04.2026 відповідачкою поданий до суду відзив на позовну заяву, у якому вона визнає, що 03.2019 нею було укладено кредитний договір №28-018-855 2-19-Г, згідно якого їй були надані у кредит кошти у сумі 55400,00 грн, загальний строк кредиту становить 36 місяців, з 26.03.2026 по 15.03.2022, процентна ставка 10%, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 1,4% від суми щомісячно. Відповідачка визнає факт отримання кредиту, однак заперечує розмір заборгованості за відсотками, оскільки у розрахунку заборгованості не вказані платежі, які здійснювалися відповідачкою для погашення кредиту 27.03.2019 у сумі 870,00 грн, 22.04.2019 у сумі 2570,00 грн. З урахуванням зазначених вище платежів сума заборгованості за тілом кредиту має становити 34 992,42 грн. Вимогу про сплату відсотків у заявленому до стягнення розмірі відповідачка вважає неправомірною, оскільки строку кредитування був визначений до 25.03.2022. Крім того відповідачка наголошує, що кредитний договір у частині встановлення комісії за надання кредиту є нікчемним. Також із відзивом на позов остання подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у зв`язку, оскільки справа є не складною, не потребувала значного часу для підготовки до захисту, складання процесуальних документів, а тому розмір витрат не є спір мірним та розумним.

Представник позивача у судове засідання не прибув, відповідь на відзив на позовну заяву не подав у позові просив суд розглядати справу за його відсутності, просив задовольнити позов.

Відповідачка та її представник у судове засідання не прибули, згідно поданої заяви від 07.07.2026 представник відповідачки просила справу розглядати без їх участі, заперечення викладені у відзиві підтримала в повному обсязі, як і клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дачу і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

26.03.2019 відповідачка уклала із Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» договір № 28-018-855-2-19-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

Вказаний договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК»/Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua.

Сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердив, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України.

Кредит надається на строк з 26.03.2019 до 25.03.2022 включно, загальний розмір кредиту 55400,00 грн, процентна ставка за користування кредиту, що нараховуються на суму заборгованості (фіксована) % річних 10%, реальна річна процентна ставка наведена в додатку №1 до договору, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 1,4% від суми щомісячно.

Згідно умов вказаного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця у сумі 2569,88 грн.

Факт перерахування відповідачці кредитних коштів, а також факт користування нею цими коштами протягом строку дії договору підтверджується виписками по рахунку відповідачки, наданої АТ «Мегабанк» та меморіальним ордером N TR.1964610.2472.2916, а також не заперечується відповідачкою у поданому відзиві на позов.

03.09.2024 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 28-018-855-2-19-Г.

27.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» був укладений договір №1/12 про відступлення права вимоги.

Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 28-018-855-2-19-Г у розмірі 96526,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 38432,42 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 16987,74 гривень, 41106,80 грн заборгованості за комісією (в тому числі прострочена).

Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов`язань, відповідальності за порушення зобов`язання, а також питання, пов`язані з кредитом та відступленням права вимоги.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідачка згідно укладеного договору отримала у користування кредитні кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок, повідомлений нею при укладанні договору, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів своєчасно та у повному обсязі не повернула, чим порушила взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Відтак навіть за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким він не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, який вказаний у кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення договору про надання кредиту між первісним кредитором та відповідачкою, факт надання відповідачці кредитних коштів.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка частково сплачувала кошти у рахунок погашення тіла кредиту. Водночас дослідивши надані відповідачкою докази, суд погоджується, що відповідачка 27.03.2019 сплатила 870,00 грн, 22.04.2019 2570,00 грн, при цьому вказані оплати не відображені у розрахунку заборгованості. Відтак з урахуванням зазначених вище платежів сума заборгованості за тілом кредиту становить 34 992,42 грн.

Зважаючи на викладене, суд доходить про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту.

Щодо вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у сумі 16987,74 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2.2 договору кредит надається на строк з 26.03.2019 по 25.03.2022, тобто строк кредитування становить 36 місяців і кошти мали бути повернуті відповідачкою у строк до 25.03.2022. Аналогічний строк кредитування вказано й в паспорті споживчого кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути відсотки за період з 26.03.2019 по 02.09.2024, що є неправомірним, оскільки відповідачці кредит надавався на строк 36 місяців, тобто до 25.03.2022 та до цього часу мали нараховувати відсотки.

Вимога про стягнення відсотків за період з 01.04.2022 по 02.09.2024 є неправомірною, оскільки такі відсотки нараховані поза межами строку кредитування.

Відтак з огляду на зазначені вище обставини з відповідачки на користь позивача належить стягнути 7793,30 грн відсотків, нарахованих за період з 26.03.2019 по 25.03.2022.

Тому суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками.

Щодо позовних вимог в частині стягнення комісії у сумі 41106,80 грн, суд зазначає наступне.

Умовами договору № 28-018-855-2-19-Г (з ануїтетними платежами) зазначено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 1,4% від суми щомісячно.

За змістом частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно положень частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Як вбачається із змісту спірного договору, позивач фактично встановив для відповідачки обов`язок сплачувати додаткову комісію за обслуговування кредитної заборгованості, не конкретизувавши в умовах договору, за надання яких саме послуг чи виконання яких дій ця комісія стягується. Доказів, які б підтверджували вчинення позикодавцем будь-яких фактичних чи юридично значимих дій, за які могла бути нарахована зазначена комісія, позивачем до матеріалів справи не подано. Крім того матеріали справи не містять відомостей про те, чи зверталася взагалі відповідачка до позивача за будь-якою інформацією щодо розміру кредиту чи з інших питань.

Тому позовна вимога про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 41106,80 грн є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема принципам визначеності та прозорості умов договору, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Враховуючи, що на виконання нікчемної умови договору з відповідачки стягнуто 10082,80 грн у рахунок сплати комісійних платежів, відповідачка просить зарахувати ці платежі у рахунок оплати тіла кредиту.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Ураховуючи, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 216 ЦК України, суд вважає за можливе зменшити суму боргу за тілом кредиту на суму сплаченої відповідачкою комісії у розмірі 10 082,80 грн, зарахувавши платежі як погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, загальна сума заборгованості за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 24 909,60 грн.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у мінімальному розмірі 2662,40 грн.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн надано: договір №1/07 про надання правничої допомоги від 01.07.2025, акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №12092735, у якому розмір наданих адвокатом послуг з проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання, підписання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з боржниці ОСОБА_1 склав 11200 грн.

Судом врахований висновок Верховного Суму, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданому клопотанні відповідачка, заперечуючи розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначала, що з урахуванням характеру спору та ступеня складності справи, розмір витрат у сумі 11200,00 грн є завищеним та недоведеним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема у рішеннях від 12.10. 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №753/15683/15.

Суд погоджується, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн не відповідають ступеню складності справи, яка відповідно до статті 19 ЦПК України є малозначною справою та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, часу, витраченому адвокатом на виконання робіт за договором про надання правової допомоги, кількості судових засідань, проведених у справі, обсягу наданих доказів на обґрунтування позову, а тому з урахуванням принципів об`єктивності, справедливості та розумності, враховуючи, що у спірних правовідносинах судова практика є сталою, а обсяг документів на підтвердження позовних вимог не є значним, наявні підстави для часткового задоволення клопотання відповідачки та зменшення розміру таких витрат до 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», вул. Ушинського, буд. 1, офіс 105 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411, заборгованість за кредитним договором № 28-018-855-2-19-Г у розмірі 32702,90 грн, з яких: заборгованість за кредитом 24909,60 гривень; заборгованість по сплаті відсотків 7793,30 гривень; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В іншому відмовити.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», вул. Ушинського, буд. 1, офіс 105 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Ю. О. Зеря