Ухвала суду № 138014328, 07.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/752/21

Провадження № 2-п/496/41/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Сурженко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення від 30.11.2021 року по цивільній справі № 496/752/21, -

В С Т А Н О В И В:

16.06.2026 року ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить суд скасувати заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30.11.2021 року по цивільній справі № 496/752/21 за позовом товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості , та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Заяву обґрунтовує тим, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи належним чином адже він був знятий з реєстрації 28.04.2015 року. Отже він не міг отримати рішення суду та будь-якою іншою адресою так як проходить службу за мобілізацією в лавах ЗСУ. Вказане позбавило відповідача скористатись своїми законними правами на подання відзиву та обґрунтування своєї позиції. Крім того, відповідач заперечує проти позову, оскільки заборгованість по тілу кредиту та відсотках складені неправильно.

Сторони до судового засідання не з`явилися, але представники надали заяви про проведення судового засідання та розгляд заяви без їх участі.

Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.ст. 284, 287 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши заяву прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30.11.2021 року позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 14 квітня 2014 року у розмірі 25068,64 грн. та судовий збір у розмірі 1928,24 грн., а всього 26996,88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач викликався шляхом направлення рекомендованих поштових відправлень з повідомленням про вручення, які він отримав 19.07.2021 року, що відповідає вимогам ст. 128 ЦПК України (а.с. 81).

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Статтею 280 ЦПК України визначені умови проведення заочного розгляду справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З аналізу вказаної норми вбачається, що підстави для скасування заочного рішення мають бути у сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, під час розгляду даної справи (провадження) судом перевірені доводи заявника щодо незгоди з заочним рішенням, однак дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки останній не надав доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що прямо передбачено ч. 1 ст. 288 ЦПК України, при цьому відповідач був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи. Окрім цього представник відповідача в заяві зазначає і не заперечує проти того, що відповідач отримував Ухвалу про відкриття провадження та судовий повістку про виклик до суду, отже йому було відомо про наявність справи за його участю.

Доводи відповідача зводяться до того, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв`язку зі зняттям з реєстрації місця проживання, а також проходженням військової служби за мобілізацією, внаслідок чого, на його думку, був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та викласти свої заперечення проти позовних вимог. Крім того, відповідач посилається на неправильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем 19.07.2021 року поштового відправлення, направленого судом у межах розгляду даної справи, а тому посилання заявника на зняття з реєстрації місця проживання саме по собі не спростовує факту його обізнаності про наявність судового провадження. При цьому заявником не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження того, що проходження ним військової служби за мобілізацією об`єктивно перешкоджало його участі у розгляді справи та поданню відзиву саме на час ухвалення заочного рішення 30.11.2021 року.

Посилання відповідача на неправильність розрахунку заборгованості також не підтверджені належними та допустимими доказами, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи. Заявником не зазначено, у чому саме полягає неправильність здійсненого позивачем розрахунку, які конкретно суми нараховано помилково, та не надано власного контррозрахунку чи інших доказів на спростування визначеного судом розміру заборгованості. За таких обставин наведені заперечення фактично свідчать про незгоду із висновками суду, викладеними у заочному рішенні, та не підтверджують наявності передбачених ч. 1 ст. 288 ЦПК України підстав для його скасування.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Отже, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що під час розгляду справи, так і на час перегляду заочного рішення, судом надано оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, тому суд дійшов висновку про відповідність заочного рішення суду принципу остаточного у розумінні практики ЄСПЛ, а також його узгодження з нормами національного законодавства, враховано відсутність доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи як станом на дату прийняття рішення, так і на час його перегляду.

З урахуванням того, що заявником не надано жодних нових доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.

У зв`язку з наведеним, суд не вбачає посилань відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті з посиланням на норми права описані в заочному рішенні, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування заочного рішення суду, тому заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення від 30.11.2021 року по цивільній справі № 496/752/21 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 260, 284-288, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення від 30.11.2021 року по цивільній справі № 496/752/21 залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07.07.2026 року.

Суддя О.П. Портна