Рішення № 138014067, 06.07.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6787/16-ц

Провадження № 2/686/3131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2026 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Порозової І.Ю.,

секретаря Кшановської Є.З.,

за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Остапчука О.О.,

представника ОСОБА_2 - адвоката Заболотного А.М.,

представника Хмельницької міської ради Сторчай Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень РДА та державних актів на земельні ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Хмельницької міської ради про визнання рішень та Державного акту недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень РДА та державних актів на земельні ділянки.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що рішенням Шаровечківської сільської ради від 05 грудня 2002 року № 10 йому було передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га, на території с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області.

На підставі вказаного рішення сільської ради йому видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, який зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки за № 010474301135.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області передано у власність та видано ОСОБА_2 державний акт від 13.03.2007 року серії ЯГ 147645 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації передано у власність та видано ОСОБА_3 державний акт від 10 серпня 2010 року серія ЯЛ № 794043, на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Ці земельні ділянки за координатами на місцевості частково накладаються на земельну ділянку, яка на праві власності належить ОСОБА_1 . Крім того, розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації та видані на підставі них державні акти на право власності на землю є незаконними через те, що передано у власність не вільні земельні ділянки територіальної громади с. Шаровечка, а частину належної на праві власності земельної ділянки ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просить визнати недійсними розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації і визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 147645 від 13 березня 2007 року, що виданий ОСОБА_2 , серія ЯЛ № 794043 від 10 серпня 2010 року, що видано ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 28 березня 2016 року по справі відкрито провадження та призначено до попереднього розгляду.

18.05.2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Шаровечківської сільської ради про визнання рішення та Державного акту недійсними, посилаючись на те, що Шаровечківська рада не мала права вирішувати питання про надання у власність земельної ділянки, що знаходиться поза межами села, а тому, видача в подальшому Державного акту на право власності на земельну діляку ОСОБА_1 є незаконним. Просить визнати недійсним рішення Шаровечківської сільської ради № 10 від 05.12.2002 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1.00 га та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.10.2016 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Хмельницької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними розпоряджень РДА, Державних актів на земельні ділянки залишено без задоволення. Зустрічну позовну заяву задоволено та визнано недійсним рішення Шаровечківської сільської ради Хмельницького району № 10 від 05.12.2002р. щодо передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 1.00 га в районі підстанції 330 ОСОБА_1 , яка знаходиться за межами с. Шаровечка.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28.02.2017 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05.10.2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2019 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановляючи таке рішення Верховний Суд звернув увагу на те, що на момент видачі розпорядження Хмельницькою районною державною адміністрацією від 29.09.2009 року № 1155/09 щодо передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства, та від 03.03.2007 року №237/07 щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1 2638 га зазначені земельні ділянки не були вільними.

Ухвалою судді від 22.01.2020 року, справу прийнято до провадження судді Салоїд Н.М.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року замінено неналежного відповідача Шаровечківську сільську раду за зустрічним позовом ОСОБА_2 на Хмельницьку міську раду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 року справу розподілено судді Порозовій І.Ю. у зв`язку з відставкою судді Солоїд Н.М.

У судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 - адвокат Остапчук О.О. наполягає на задоволенні первісного позову, заперечує проти задоволення зустрічного позову з тих підстав, що на момент виділення земельної ділянки ОСОБА_2 вона не була вільною.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_2 - адвокат Заболотний А.М. наполягає на задоволенні зустрічного позову, проти задоволення первісного позову заперечує, оскільки вважає, що сільська рада не мала повноважень приймати рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки така не розташовувалася на території сільської ради. Крім того представник відповідача-позивача наголошує на тому, що на момент виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , він був діючим депутатом сільської ради, яка таке рішення приймала, а саме рішення свідчить про виділення земельної ділянки, а не передачу у власність.

Представник відповідача за первісним позовом-Хмельницької районної адміністрації подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач за первісним позовом- ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи багаторазово повідомлявся усіма доступними суду способами, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача за зустрічним позовом -Хмельницької міської ради проти позову заявленого до міської ради заперечує у зв`язку з тим, що будь яких рішень з приводу спірних земельних ділянок Радою не приймалося.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Судом встановлено, що рішенням Шаровечківської сільської ради від 05 грудня 2002 року № 10 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку в районі підстанції 330, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_1 16 вересня 2004 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку, де зазначено, що земельна ділянка розташована с. Шаровечка Шаровечківської сільської ради.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 237/07 від 03 березня 2007 затверджено проект відведення та передачу у власність ОСОБА_2 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Шаровечківської сільської ради площею 1,2638 га. Державний акт на право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_2 05 березня 2007 року, земельна ділянка розташована на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району, кадастровий номер 6825089600:03:012:0419.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 29 вересня 2009 року № 1155/09 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,50 га. 10 серпня 2010 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №794043, земельна ділянка розташована: Хмельницька область, Хмельницький район, Шаровечківська сільська рада «за межами населеного пункту», кадастровий номер 6825089600:03:012:2771.

Рішенням від 17 липня 2013 року № РВ-6800037682013 державного кадастрового реєстратора Куржію А. Б. відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав перетину земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_1 , із земельною ділянкою, кадастровий номер 6825089600:03:012:2771, ОСОБА_3 , площа співпадає на 11,0555 %, та із земельною ділянкою, кадастровий номер 6825089600:03:012:0419, ОСОБА_2 , площа співпадає на 88,1772 %.

Згідно змісту листа Шаровечківської сільської ради від 10.01.2017 року, за підписом сільського голови, площа населеного пункту села Шаровечка Хмельницького району, Хмельницької області, станом на 1999 рік і до 2010 року становила 226,52 га. Відповідно до Рішення Хмельницької обласної ради від 29.09.2010 р. № 27-31/2010 «Про зміну і встановлення меж сіл Шаровечка та Мацьківці Шаровечківської сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області» територію села Шаровечка було змінено в бік збільшення і додатково включено 28,66 га., тобто в 2010 році загальна площа села стала 255,18 га.. Однак, частина території (земельної ділянки), яка знаходиться біля електричної підстанції 330 ніколи не входила в межі населеного пункту село Шаровечка, Хмельницького району, Хмельницької області. До вказаного листа додано Рішення Хмельницької обласної ради від 29.09.2010 р. № 27-31/2010 «Про зміну і встановлення меж сіл Шаровечка та Мацьківці Шаровечківської сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області».

Відповідно до технічного висновку інженера-землевпорядника, щодо дослідження земельної ділянки ОСОБА_2 , земельна ділянка якого співпадає з земельною ділянкою ОСОБА_1 на 88,1772%, земельна ділянка, що належить ОСОБА_2 на праві власності з кадастровим номером №6825089600:03:012:0419 розташована в південно-східному напрямку від земельних ділянок площею 6,8666 га., 21,7947 га, що включені в межі с.Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області. Рішенням Хмельницької обласної ради від 29.09.2010 року № 27-31/2010 року, на відстані близько 1,5 км., в межу начеленого пункту с.Шаровечка не входить.

Згідно листа Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області від 20.02.2017 року №9-28-99,4-1120/0/15-17 земельна ділянка з кадастровим номером 6825089600:03:012:0419 ( ОСОБА_2 ), станом на 05.12.2002 року розташована за межами населеного пункту на території Шаровечківської сільської ради. Документація із землеустрою щодо встановлення меж села Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області станом на 05.12.2002 року в Управлінні відсутні.

За змістом висновку експерта №2055/2056/24-21 від 28.11.2024 року :

На підставі вище проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи №686/6787/16-ц встановлено, що розроблена ПФ «П.В.М» у 2013 році «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області» не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування на час її розроблення (див. дослідну частину висновку таблицю N?l арк.16-17). Затвердження даної документації із землеустрою не передбачено вимогами земельного законодавства чинного на час її розроблення.

2. На підставі вище проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи №686/6787/16-ц встановлено, що наявне порушення меж (накладення) земельної ділянки площею 1,00га, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ №020205, виданого Шаровечківською сільською радою 16.09.2004 року (межі якої відновлено технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленою ПФ «П.В.М.»), із земельною ділянкою площею 1,2638га кадастровий номер 6825089600:03:012:0419, що належить ОСОБА_2 відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою та із земельною ділянкою площею 0,2501га (0,2500га) кадастровий номер 6825089600:03:012:2771, що належить ОСОБА_3 відповідно до правовстановлюючих документів (див. дослідну частину висновку арк.30-32). Порушення (накладення) меж земельних ділянок графічно відображено на план-схемі в додатку 6 до висновку.

Встановити чи є порушення (накладення) меж земельної ділянки, площею 1,00 га, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ N?020205, виданого Шаровечківською сільською радою 16.09.2004 року (межі якої відновлено технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленою ПФ «П.В.М.»), із земельною ділянкою площею 0,2501 га (0,2500га) кадастровий номер 6825089600:03:012:2771, що належить ОСОБА_3 відповідно документації із землеустрою на цю земельну ділянку не представляється за можливе в зв?язку з відсутністю такої документації із землеустрою на дослідженні у експерта.

3. На підставі вище проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи №686/6787/16-ц встановлено, що місце знаходження земельної ділянки визначене координатами поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 6825089600:03:012:0419 площею 1,2638га, що належить ОСОБА_2 визначеними в «Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області» розробленим ПП «Кілюта» відповідає місцезнаходженню цієї земельної ділянки визначеному координатами поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 6825089600:03:012:0419, які містяться в поземельній книзі на вказану земельну ділянку (запис №002 від 09.02.2016 року), що графічно відображено на план-схемі в додатку 4 до висновку.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , разом з батьком ОСОБА_5 обробляє з 1992 року, ніхто інший на цю землю не приходив і не обробляв її.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).

Порядок набуття громадянами земельних ділянок у власність, шляхом їх безоплатної приватизації, або отримання у користування, визначено статтями 118, 123 ЗК України.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що рішення про передачу земельних ділянок у власність або користування приймається, зокрема, і органом місцевого самоврядування на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки та встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Аналізуючи питання обрання сторонами способів захисту порушеного права суд бере до уваги практику Верховного Суду, висловлену у постанові від 29.01.2025 року у справі №707/2891/20, зокрема:

«У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 визначено, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних

відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв`язку з цим при вирішенні справи суду належить з`ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У відповідності до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 906/1175/18, від 20 червня 2023 року у справі № 910/5529/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 916/156/22, від 22 лютого 2022 року у справі № 910/2330/21,

від 06 вересня 2022 року у справі № 910/9228/21, від 29 листопада 2022 року у справі № 910/745/20, від 04 листопада 2021 року у справі № 910/18029/16, від 15 червня

2021 року у справі № 910/10440/19, від 01 липня 2021 року у справі № 910/7029/20, від 01 вересня 2020 року у справі № 910/14065/18, від 18 серпня 2020 року у справі

№ 910/7631/18, від 16 червня 2020 року у справі № 922/3371/19, від 10 грудня

2019 року у справі № 906/43/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 917/92/19,

від 05 листопада 2019 року у справі № 926/746/19 та від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18.

У такий спосіб, Верховним Судом запроваджено певний алгоритм, який полягає в тому, що хоча кожна з наведених складових (а) відсутність у позивача права або законного інтересу; б) відсутність їх порушення; в) відсутність їх порушення саме відповідачем; г) обрання неналежного та/або неефективного способу захисту позивачем) і є самостійною підставою для відмови в позові, однак їх застосування судом можливо виключно за наявності позитивної відповіді на попереднє питання.»

Вказаний алгоритм є позитивно застосовним до правовідносин, що склалися та у сукупності з вище викладеним призводить до висновку про наявність у позивача ОСОБА_1 права; наявність порушення такого права; факт порушення права відповідачами та обрання ним ефективного способу захисту.

В даній справі встановлено, що раніше визначені межі земельної ділянки ОСОБА_1 порушені з боку відповідачів, а сама земельна ділянка позивача внаслідок предачі у власність відповідачам фактично зникла.

Вказана земельна ділянка в установленому законом порядку не вилучалася з користування позивача органом місцевого самоврядування, фактичні розміри та площа земельної ділянки ОСОБА_1 не відповідають параметрам його земельної ділянки, виділеної у 2002 році.

Земельні ділянки, які передавалися у власність відповідачам-позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 237/07 та розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 29 вересня 2009 року № 1155/09, не були вільними, у зв`язку з чим вказані рішення підлягають скасуванню із визнанням недійсним та скасуванням державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ147645 від 13.03.2007 року, земельна ділянка розташована: Хмельницька область, Хмельницький район, Шаровечківська сільська рада «за межами населеного пункту», кадастровий номер 6825089600:03:012:0419 та серія ЯЛ № 794043 від 10.08.2010 року на земельну ділянку розташовану на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району, кадастровий номер 6825089600:03:012:2771.

Відповідно, зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, оскільки на момент виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , його право не було порушене.

Щодо процедурних питань виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , на порушенні яких наголошує у своїх поясненнях адвокат Заболотний А.М., зокрема того факту, що на момент прийняття рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки він був діючим депутатом сільської ради, яка таке рішення приймала, а також розбіжностей у змісті рішення, архівна копія якого витребовувалася судом та в якій зазначено про виділення земельної ділянки, а не передачу у власність, що зазначено у державному акті, суд наголошує на тому, що вказані обставини не є предметом позову ОСОБА_2 , тому не беруться до уваги.

Судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого сторонами на момент подання позовів та підлягають розподілу пропорційно до частин їх задоволення, а саме з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Хмельницької районної державної адміністрації слід стягнути на користь ОСОБА_1 551,20 грн. судового збору, по 183,73 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, ст.ст. 319, 357, 367, 349 ЦК України, 116, 118, 123 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Хмельницької РДА №237/07 від 03.03.2007 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,2638 га з кадастровим номером 6825089600:03:012:0419, розташовану на території Шаровечківської сільської ради.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Хмельницької РДА № 1155/09 від 29.09.2009 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га з кадастровим номером 6825089600:03:012:2771, розташовану на території Шаровечківської сільської ради.

Визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯГ 147645 від 13.03.2007 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2638 га, з кадастровим номером 6825089600:03:012:0419, розташовану на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Визнати недійсним та скасувати державний акт ЯЛ № 794043 від 10.08.2010 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га, кадастровий номер 6825089600:03:012:2771, розташовану на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району, «За межами населеного пункту».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та Хмельницької районної державної адміністрації, ЄДРПОУ 21318806 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_3 по 183,73 грн. з кожного, судового збору.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Хмельницької міської ради про визнання рішень та Державного акту недійсними відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення ухвалено в порядку абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду І.Ю.Порозова