Рішення № 138013860, 07.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3894/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Гедз Б.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

представник позивача Кудіна А.В. звернувся до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 9003809 від 10.04.2025 на загальну суму у розмірі 19 638,00 грн, що включає: суму заборгованості за основним зобов?язанням - 5 918,00 грн, сума заборгованості по процентам за користування кредитом - 0 грн; сума заборгованості по комісії за надання кредиту - 0 грн; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 6 720,00 грн; сума заборгованості за неустойкою - 7 000,00 грн, а також судові витрати. Позовні вимоги мотивує тим, що 10.04.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9003809 відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 6000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором. 24.11.2025 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 24112025, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо, зокрема і Позичальника. Умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті. Враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору, взяті на себе зобов`язання не виконує належним чином, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 06.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу роз`яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідачів про розгляд вказаної справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 скеровувалась рекомендованою поштовою кореспонденцією ухвала про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу роз`яснено право, порядок та строк подання відзиву на позовну заяву, однак як вбачається із конверта, яким скеровувалась судова кореспонденція, такий повернуто на адресу суду неврученим адресатам із зазначенням причин невручення, згідно довідки АТ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193, хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, ст. 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.

З наведеного вище випливає, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Судом встановлено, що 10.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем, шляхом підписання з використанням електронного підпису одноразовом ідентифікатором, укладено договір № 9003809 про споживчий кредит, відповідно до умов якого Товариство надало клієнту кредит у розмірі 6000,00 грн, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором(зв. арк. 7)

Підписавши договір про споживчий кредит № 9003809 від 10.04.2025 та разом з ним паспорт споживчого кредиту відповідач пітвердив факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих відповідно до обраних ним умов кредитування, умови Договору йому зрозумілі.

Відповідно до умов договору строк кредиту становить 360 днів. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 05.04.2026.

Сторонами кредитного договору погоджено, що тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.5., 1.5.3., 1.5.4 договору сума кредиту становить 6 000,00 гривень. Кредит надається строком на 360 днів з 10.04.2025. Комісія за надання кредиту 18,00 гривень, яка нараховується за ставкою 0,30 відсотків від суми кредиту одноразово. Комісія за обслуговування кредиту 18 480,00 грн, яка нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту. Проценти за користування кредитом 0,0010% відсотків на фактичну заборогованість за кредитом. Загальні витрати за кредитом складають 18498,00 гривень.

Згідно з платіжним дорученням № 151408790 від 10.04.2025 ТОВ «Мілоан» здійснило успішний переказ на суму 6 000,00 грн за номером платіжної картки, який збігається із реквізитами, зазначеними відповідачем ОСОБА_1 при укладенні Договору про надання споживчого кредиту № 9003809 від 10.04.2025.

Як вбачається з матеріалів справи і з розрахунку заборгованості, відповідач 09.05.2025 здійснив часткову оплату тіла кредиту і комісії за надання кредиту, чим підтвердив наявність договірних відносин між позивачем і ним, а також визнав заборгованість (арк. 20).

Згідно з договором відступлення прав вимоги № 24112025 від 24.11.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Мілоан» передало (відступило) новому кредитору - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості.

У свою чергу новий кредитор приймає права вимоги у розмірі Портфелю заборгованості.

Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 24.11.2025 до договору відступлення прав вимоги № 24112025 від 24.22.2025 погоджено передання клієнтом новому кредитору на виконання вимог договору відступлення прав вимоги № 24112025 від 24.22.2025 реєстру боржників (арк.26)

Із витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 24112025 від 24.22.2025, встановлено, що серед боржників, право вимоги до яких було відступлено новому кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «Європейька агенція з повернення боргів» є позичальника ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 9003809 від 10.04.2025 (арк. 28).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згідно із вказаними нормами щодо заміни кредитора, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов`язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом та при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за наданим кредитом відповідно до договору про надання споживчого кредиту № 9003809 від 10.04.2025 у зв`язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , утворилась заборгованість за наданим кредитом, яка становить 19 638,00 грн, що включає: суму заборгованості за основним зобов?язанням - 5 918,00 грн, сума заборгованості по процентам за користування кредитом - 0 грн; сума заборгованості по комісії за надання кредиту - 0 грн; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 6 720,00 грн; сума заборгованості за неустойкою - 7 000,00 грн.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 9003809 від 10.04.2025, що спричинило виникнення заборгованості за вказаним договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які могли б підтвердити належне виконання ним договірних зобов`язань, розрахунок заборгованості за вказаними кредитними зобовязаннями не спростовано.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно з кредитним договором № 9003809 від 10.04.2025 розмір комісії за надання кредиту становить 0,30 % від суми кредиту, тобто 18,00 гривень. Окрім того, розмір комісії за обслуговування кредиту становить 14,00% від суми кредиту, тобто 18 480,00 гривень.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення із відповідача комісії за надання кредиту та обслуговування кредиту суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення таких, виходячи з такого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21. Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунковокасове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналіз умов договору про споживчий кредит № 9003809 від 10.04.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 18 грн, встановлена в п. 1.5.1 договору, а комісія за обслуговування кредиту в розмірі 18480,00 грн, встановлена в п. 1.5.2 договору є платою безпосередньо за надання і обслуговування кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Відтак, з огляду на викладене, оскільки положення договору про споживчий кредит № 9003809 від 10.04.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту та обслуговування кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними з моменту укладення договору, то відсутні підстави для стягнення боржника заборгованості за комісією за надання кредиту та обслуговування кредиту, які за своїми правовими природами не є тілом кредиту, тому безпідставно включені позивачем до суми заборгованості відповідача.

Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Вказане позивачем не враховано при здійсненні розрахунку заборгованості щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 7 000 гривень.

Отже, штрафні санкції в розмірі 7 000 гривень не підлягать стягненню з відповідача.

В той же час встановлено, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання щодо за повернення кредитних коштів, що спричинило виникнення заборгованості за вказаним договором кредиту, а тому суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як правонаступник сторони договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, зокрема повернення кредитних коштів.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 9003809 від 10.04.2025 на суму 5 918,00 грн, внаслідок порушення останнім умов взятих на себе кредитних зобов`язань, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підставні, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 5 918,00 грн., а тому судовий збір у пропорційному розмірі 802,32 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним довогором № 9003809 від 10.04.2025 на суму 5 918,00 (п?ять тисяч дев?ятсот вісімнадцять) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 802 гривні (вісімсот дві) 32 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 07.07.2026.

Суддя: (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал рішення у справі № 462/3894/26

Суддя: Б.М.Гедз