Ухвала суду № 138013466, 07.07.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9265/26

Провадження № 1-кп/727/437/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу по кримінальному провадженні зареєстрованому в ЄРДР за №12025260000000729 від 03.12.2025 року у відношенні ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.307 КК України,

УСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.307 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком понад 10 років, а тому останній з метою уникнення від покарання може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 та запобігання продовженню злочинної діяльності, можливого ухилення від судового розгляду, виникає необхідність в продовжені стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На даний час існує наявність ризиків, які на разі не зменшилися та дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому є підстави вважати, що останній знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватися від суду.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник просили обрати альтернативний запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14.02.2026 ОСОБА_4 затриманий в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

15.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

16.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.

На підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.02.2026 до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду продовжений до 08.07.2026.

На даний час ризики, які існували під час досудового розслідування кримінального провадження та на час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого не змінилися та не відпали, судовий розгляд кримінального провадження не розпочався.

Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа. Слід зауважити, що обрання конкретного запобіжного заходу, який оптимально відповідає конкретним обставинам кримінального провадження, багато у чому визначається характером (властивостями вчиненого злочину), одним з важливіших серед яких є тяжкість пред`явленого обвинувачення. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від неї (тяжкості) залежить покарання, яке обвинувачений зобов`язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п.2 ч.1 ст.178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч.1 ст.177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.

Дослідивши надані докази, вважаю, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Зокрема, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, з метою ухилення від покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, так як санкція інкримінованого їй кримінального правопорушення за ч.3 ст.307 КК України передбачає міру покарання лише у виді позбавлення волі на строк до 12 років. Також ОСОБА_4 , знаходячись на волі, може незаконно впливати на свідків, з метою зміни ними показів про обставини злочину та створення перешкоди у встановленні усіх обставин скоєного кримінального правопорушення.

Також суд враховує ту обставину, що ОСОБА_4 є особою, що досягла повноліття, без будь-яких фізичних чи психічних вад, тому на даний час відсутні будь-які переконливі дані про застереження, які б унеможливлювали перебування його під вартою.

Відтак, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, проведення повного, швидкого та об`єктивного судового розгляду в розумні строки.

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Саме запобіжний захід в вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виконання нею процесуальних обов`язків і вважаю таку міру забезпечення кримінального провадження виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу (інтересу правосуддя), які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії»).

Також суд звертає увагу, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виправданим та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Інші більш м`які запобіжні заходи, у тому числі і домашній арешт, виконання якого здебільшого залежить від свідомості останньої, не забезпечить досягнення мети застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою особи, не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Пункт 5 ч.4 ст.183 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Беручи до уваги з`ясовані судом обставини, вважаю за необхідне на підставі п.5 ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави.

Керуючись ст.177, 178, 182-184, 197, 314-316, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025260000000729 від 03.12.2025 року у відношенні ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.307 КК України задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04.09.2026 року включно.

Ознайомити ОСОБА_4 під розпис з ухвалою про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1