Рішення № 138012872, 07.07.2026, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 694/835/26

Провадження № 2/698/390/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Пугачовської Т.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про витребування безпідставно отриманих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Іванова В.І. звернувся за допомогою підсистеми «Електронний суд» до ОСОБА_2 із позовом про витребування безпідставно отриманих грошових коштів.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.10.2025 року фізична особа ОСОБА_1 перерахував на рахунок ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 155360,00 гривень із призначенням платежу «Оплата згідно договору». Метою укладання вказаного договору було надання послуг з отримання громадянства ЄС, а саме відповідач зобов`язалася надати юридичний супровід, підготовку та подачу документів. Кінцевою ціллю надання вказаних послуг було отримання позивачем громадянства ЄС.

Позивачем зазначено, що станом на день подання позову обумовлений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг так і не укладено, при цьому зобов`язання по оплаті послуг з боку позивача було виконано, доказом чого є платіжна інструкція № СЕНХ- ВКОР-6А27-ТЕ0Е від 10.10.2025 року про перерахування грошових коштів на обумовлену суму.

При цьому, відповідачем зобов`язання перед позивачем по наданню послуг з отримання громадянства ЄС не виконано та не повернуто грошових коштів, а отже перераховані відповідачу ОСОБА_2 є такими, що набуті відповідачем без достатніх правових підстав, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 05.05.2026 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні з викликом сторін.

Представник позивача Іванов В.І. клопотав про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак відеоконференцзв`язок не відбувся через технічний збій. В той же час, в матеріалах справи міститься письмове клопотання представника позивача про розгляд справи у заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату проведення судових засідань повідомлялася у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та вважається належним чином повідомленою. Відзив на позов не подала.

На підставі зазначеного, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані стороною позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 маючи намір укласти договір про надання послуг з отримання громадянства ЄС, перерахував на рахунок ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 155360,00 гривень із призначенням платежу «Оплата згідно договору», що стверджується платіжною інструкцією № СЕНХ- ВКОР-6А27-ТЕ0Е від 10.10.2025 року.

Будь-якого договору між сторонами на час звернення до суду із позовом не укладено. Фактично відповідач не надавав обумовлені послуги (юридичний супровід, підготовку та подачу документів) з отримання громадянства ЄС.

06.02.2026 року позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про належне надання послуг, яка відповідачем проігнорована.

Проте на рахунок відповідача були безпідставно перераховані кошти в розмірі 155360,00 гривень, які підлягають поверненню відповідачем як безпідставно набуті.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, провадження № 14-32цс19, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, провадження № 12-182гс18).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21).

Положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Отже, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Таким чином, норма статті 1212 ЦК України застосовується до позадоговірних зобов`язань.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 77, 78 ЦПК України передбачено, що докази повинні бути належними та допустимими.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Оскільки письмовими доказами, доданими до позову підтверджено факт безпідставного перерахування позивачем грошових коштів у сумі 155360,00 гривень за надання обумовлених послуг з отримання громадянства ЄС на рахунок ОСОБА_2 , яка вказану суму коштів отримала без належних на те підстав та не повернула власнику ОСОБА_1 , позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1.ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив при зверненні до суду судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 1242,88 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 43, 76-81, 89, 141, 223, 247, 264-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Ухвалити заочне рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про витребування безпідставно отриманих грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 155360 (Сто п`ятдесят п`ять тисяч триста шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1242 (Одна тисяча двісті сорок дві) гривні 88 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий Баранов О.І.