Рішення № 138012799, 06.07.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/5840/25

номер провадження 2/695/1249/26

06 липня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В..

за участі секретаря с/з Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.02.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8772824 за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 21 200 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків у розмірі, які обумовлені договором.

За договором факторингу №17102025, укладеним 17.10.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» до останнього перейшло право вимоги до відповідача за договором №8772824 від 16.02.2025.

Позивач наполягає, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, а тому має заборгованість за договором №17102025 у розмірі 57 240 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 21 200 грн., заборгованість за відсотками 25 440 грн., заборгованості за пенею, штрафами 10 600 грн.

Вказаний розмір вимог до відповідача позивачем набуто відповідно до реєстру боржників №2 від 17.10.2025 до договору факторингу №17102025 від 17.10.2025 та з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Крім того, 01.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №73112886 відповідно до умов якого відповідач отримала суму кредиту 11 500 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі, які обумовлені договором.

За договором факторингу №27/03/25, укладеним 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» до останнього перейшло право вимоги до відповідача за договором №73112886 від 01.03.2025.

Позивач наполягає, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, а тому має заборгованість за договором №73112886 у розмірі 19 780 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 11 500 грн., заборгованість за відсотками 1 035,00 грн., 5 520 грн. - суми заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 1 725 грн. - комісія за надання кредиту.

Вказаний розмір вимог до відповідача позивачем набуто відповідно до реєстру боржників №10 від 25.07.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 та з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договорами в загальному розмірі 77 020.00 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не з`явився, але у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялася судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання. Спрямовані на її адресу ухвала про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками та судові виклики повернулись на адресу суду з відміткою поштового зв`язку «адресат відсутній».

У зв`язку з тим, що належним чином повідомлений відповідач не з`явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Щодо вимог позивача за договором №8772824.

16 лютого 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 8772824, за яким ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит на споживчі потреби в сумі 19 200 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (п. 1.3, 2.1 договору).

Зазначений договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3804.

Також відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з яким відповідач підтвердила факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до умов Договору (п.1.4) строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Згідно з п. 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. З метою отримання загальної суми нарахованих процентів, проценти, обчислені за кожен день користування кредитом сумуються.

Крім вказаного 16 лютого 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору №8772824 про надання споживчого кредиту від 16.02.2025, відповідно до якої домовились збільшити суму кредиту на 2 000 грн. та внесли зміни у вказаний вище п. 1.3 договору виклавши його в новій редакції відповідно до якої сума кредиту складає 21 200 грн., залишивши процентну ставку розміром в 1% в день без змін. Орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в договорі на дату його укладення складає 97 520 грн.

Вказана додаткова угода №8772824 також підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3465.

Як встановлено із листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 23.10.2025 № 7/16901, останній 16.02.2025 здійснило дві транзакції з перерахування коштів а саме №1559300622 у розмірі 2 000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 та за № НОМЕР_3 у розмірі 19 200 грн., на номер картки НОМЕР_2 .

У подальшому, згідно Договору факторингу № 17102025 від 17.10.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу право вимоги до боржників, що стверджується також актом прийому-передачі реєстру боржниців №2 за договором факторингу №17102025 від 17.10.2025, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №2 від 17.10.2025 кількістю 2475, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу №17102025 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу №17102025 від 17.10.2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 57 240 грн., з яких 21 200 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 440 грн. сума заборгованості за відсотками та 10 600 грн. пеня, штрафи.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позикодавець виконав свої зобов`язання з перерахування коштів позичальнику відповідачу.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Твердження позивача щодо невиконання повною мірою позичальником зобов`язань та виникнення заборгованості за договором споживчого кредиту №8772824 від 16.02.2025 не спростовані належними та допустимими доказами.

При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Зважаючи на надані позивачем докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором і відсутність доказів повного погашення відповідної заборгованості, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором не повернення виданих йому кредитних коштів.

При цьому суд керується такими нормами права.

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронна ідентифікація це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд установив, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, укладеним згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 512, 514, 1077 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу №17102025 від 17.10.2025.

Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.

Відповідач не повернув позикодавцю кредитні кошти в сумі 21 200 грн, як установлено вище. Розрахунок процентів, проведений позикодавцем, передбачає їх розмір 25 440 грн за період нарахування, який визначений у пунктах 1.4 та 3.1 договору, за ставкою згідно з п.1.5.1 договору.

Із наданого суду розрахунку заборгованості за договором про споживче кредитування за період із 16.02.2025 по 16.10.2025 вбачається, що відповідач не сплачував ні тіло кредиту, ні суму відсотків.

Суд перерахував відповідну суму заборгованості та враховуючи вище зазначені умови договору доходить висновку, що до стягнення з відповідача підлягають відсотки у розмірі 25 440 грн., тобто позивачем проведено вірний розрахунок заборгованості виходячи з доведених умов договору. Самі відсотки нараховані в межах строку кредитування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 21 200 грн. та процентів за користуванням кредитом у сумі 25 440 грн., а на загальну суму 46 640 грн. є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафами у розмірі 10 600 грн, то суд не вбачає підстав до її стягнення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.

Указом Президента України №№64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3 ст.66 Закон України "Про правотворчу діяльність", у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що заборгованості за пенею, штрафами нараховані з 16.025.2025, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а не п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.

Щодо вимог позивача за договором №73112886.

Як вбачається з копії договору про надання коштів у кредит №73112886 від 01.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту.

Відповідно до п.2.2.1 договору сума кредиту становить 11 500.00 грн. строком на 30 днів (п.2.2.2), процентна ставка/день за перший день користування становить 0,300% (фіксована) (п.2.2.3), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (у грошовому виразі складає 1725 грн).

Також умовами договору передбачено, що датою надання кредиту є 01.03.2025, датою повернення кредиту визначено 30.03.2025, проценти за понадстрокове користування кредитом становить 4,00% день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1399,08 %, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 14 260 грн.

Договір підписано відповідачем електронним підписом з електронним ідентифікатором 31675. До даного договору додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який також підписаний відповідачем електронним підписом з електронним ідентифікатором 31675.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно д акту прийому-передачі реєстру боржників №10 від 25.07.2025 року за договором факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 клієнт передав а фактор прийняв реєстр боржників №10 від 25.07.2025 кількістю 6945 після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно з витягом з реєстру боржників № 10 від 25.07.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №73112886 становить 19 780 грн.

Дослідивши правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах кредитного договору № 73112886, суд зазначає, що факт підписання сторонами тексту правочину за допомогою одноразового ідентифікатора та узгодження його істотних умов не є тотожним факту виникнення грошового зобов`язання боржника.

Підписання договору в електронній формі фіксує виключно досягнення домовленості щодо умов кредитування, яке є необхідною юридичною передумовою (правовстановлюючим фактом), однак не є свідченням реалізації відповідного зобов`язання.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1046 Цивільного кодексу України, договір позики за своєю юридичною конструкцією є реальним правочином, а тому вважається укладеним (дійсним у часі) виключно з моменту фактичної передачі грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками.

Системний аналіз положень статті 1054 ЦК України вказує на те, що кредитний договір містить ознаки взаємного правочину, де зустрічний обов`язок позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати нарахованих процентів є похідним і виникає виключно після та внаслідок первинного виконання кредитором свого публічно-договірного обов`язку з реального надання грошових коштів.

За відсутності факту реального переходу майнових благ від кредитора до позичальника, матеріальне правовідношення є незавершеним, а грошове зобов`язання неутвореним.

Згідно з засадами цивільного судочинства, закріпленими у статтях 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справ здійснюється на принципах змагальності сторін. Процесуальний обов`язок доказування покладається на ту сторону, яка посилається на певні юридичні факти як на підставу своїх вимог. При цьому, відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, правове доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Усупереч вищезазначеним стандартам доказування, позивач, діючи як професійний правонаступник у порядку відступлення права вимоги (факторингу), не надав суду належних, допустимих, достовірних та у своїй сукупності достатніх доказів, які б підтвердили факт реального перерахування первісним кредитором суми кредиту в розмірі 11 500,00 грн на користь відповідача.

Матеріали цивільної справи не містять жодної фінансово-облікової документації, зокрема: банківської виписки по особовому чи картковому рахунку позичальника, яка б відображала рух коштів; меморіальних ордерів чи платіжних інструкцій із беззаперечною відміткою банківської установи (штампом оператора, електронним цифровим підписом банку-резидента) про успішне проведення платіжної операції та дебетування/кредитування рахунків чи будь-яких інших доказів перерахування таких коштів.

Положення частини 7 статті 81 ЦПК України обмежують право суду збирати докази з власної ініціативи, закріплюючи принцип процесуальної самостійності сторін.

Позивач, будучи професійним учасником ринку фінансових послуг, не виявив належної процесуальної активності, не надав жодних документів на підтвердження перерахування коштів чи правомірності нарахування боргу, а також не скористався своїм процесуальним правом на заявлення клопотань про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, оскільки факт передачі грошових коштів у розмірі 11 500.00 грн в межах кредитного договору № 73112886 залишився повністю недоведеним, суд доходить висновку про відсутність матеріально-правової підстави для виникнення у відповідача обов`язку з повернення коштів.

З огляду на недоведеність перерахування коштів відповідача, а відтак і належного виконання позичальником своїх зобов`язань, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 73112886 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню лише в межах кредитного договору №8772824 в розмірі 46 640.00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн та заявив позовні вимоги про стягнення 77 020 грн.

Суд задовольняє позовні вимоги на суму 46 640 грн, що становить 60.56 % від ціни позову. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1833.63 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 353-354 ЦПК України, ст.ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором №8772824 у розмірі 46 640 (сорок шість тисяч шістсот сорок) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів (код ЄДРПОУ 35625014) витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 1833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) гривні 63 копійки.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя Середа Л.В.