Ухвала суду № 138012440, 06.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

06.07.26

Справа № 635/6488/26

Провадження № 1-кп/635/1151/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року с-ще. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с-ще. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025220000001067 від 21.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110, ч. 2-3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження № 220252220000001067, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2025, за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

30.06.2026 до Харківського районного суду Харківської області надійшли обвинувальний акт та укладена між прокурором і обвинуваченим угода про визнання винуватості для розгляду по суті. Одночасно щодо обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

01.07.2026 прокурор у кримінальному провадженні заступник начальника відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, які були підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати. На думку прокурора, обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень і можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, прокурор вказував, що інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможуть запобігти наявним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Також прокурор посилався на положення ч. 6 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК України, вважаючи, що за обставин цього кримінального провадження відсутні підстави для визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечував, просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Захисник заперечував проти продовження строку тримання під вартою, зазначивши, що на цей час обвинувачений нібито втратив суспільну небезпеку, а тому підстави для подальшого застосування найбільш суворого запобіжного заходу відсутні. На підтвердження своєї позиції захисник долучив до матеріалів кримінального провадження копію квитанції про перерахування 50 000 грн. та просив врахувати зазначену обставину при вирішенні питання про подальше застосування запобіжного заходу.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора, додані до нього матеріали, обвинувальний акт, а також інші матеріали, подані сторонами під час судового розгляду, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статей 177, 178, 183, 194, 331 КПК України під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою суд зобов`язаний перевірити, чи зберігаються ризики, передбачені статтею 177 КПК України, чи не зменшився їх ступінь та чи можуть вони бути усунуті шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Як убачається з обвинувального акта, обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України. Суд при цьому виходить із того, що обвинувальний акт лише визначає межі судового розгляду і не свідчить про доведеність вини особи. Питання винуватості обвинуваченого підлягає вирішенню виключно за результатами судового розгляду після безпосереднього дослідження доказів, а тому під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу суд не надає оцінки доведеності обвинувачення по суті.

Разом із тим характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, їх спосіб, обсяг пред`явленого обвинувачення, а також стадія судового провадження є обставинами, які відповідно до статей 177 та 178 КПК України підлягають врахуванню при оцінці наявності процесуальних ризиків.

Суд бере до уваги, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України та проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на значний строк. Сам по собі розмір можливого покарання не може бути єдиною підставою для продовження тримання під вартою, однак у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження є чинником, що впливає на оцінку ризику ухилення від суду.

Оцінюючи доводи прокурора, суд доходить висновку, що ризик переховування від суду на цей час не втратив своєї актуальності. Судовий розгляд кримінального провадження лише розпочато, докази сторони обвинувачення безпосередньо судом не досліджені, а у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень та можливі правові наслідки їх розгляду, може вдатися до ухилення від суду.

Суд також враховує доводи прокурора щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас вирішальним при розгляді даного клопотання суд вважає саме ризик можливого переховування обвинуваченого від суду, який за встановлених обставин кримінального провадження не втратив своєї актуальності. При цьому суд оцінює не питання винуватості особи, а виключно існування процесуальних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Сторона захисту просила змінити запобіжний захід на більш м`який, посилаючись, зокрема, на те, що обвинувачений нібито втратив суспільну небезпеку. На підтвердження зазначених доводів захисником долучено копію квитанції про перерахування 50 000 грн.

Однак суд не може погодитися із такими доводами.

Насамперед суд звертає увагу, що на даній стадії судового провадження питання винуватості обвинуваченого ще не розглядалося по суті, докази не досліджувалися, а тому вина ОСОБА_4 не встановлена обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. За таких обставин твердження сторони захисту про те, що обвинувачений "втратив суспільну небезпеку", є передчасним, оскільки фактично ґрунтується на припущенні про доведеність обвинувачення та оцінці наслідків поведінки особи після вчинення кримінального правопорушення, тоді як саме питання про вчинення обвинуваченим інкримінованих діянь ще належить вирішити суду за результатами судового розгляду.

Отже, наведена позиція захисту є передчасною, оскільки фактично пропонує суду виходити із припущення про вчинення обвинуваченим злочину та подальшу зміну його поведінки, хоча презумпція невинуватості не дозволяє суду робити подібні висновки до ухвалення обвинувального вироку.

Суд також враховує, що разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості. Разом із тим на час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою зазначена угода судом ще не перевірялася на відповідність вимогам статей 468-474 КПК України, питання щодо її добровільності, законності, відповідності інтересам суспільства та наявності фактичних підстав для визнання винуватості судом не досліджувалося, а рішення про її затвердження чи відмову у затвердженні не ухвалювалося. За таких обставин сама лише наявність угоди не змінює процесуального статусу обвинуваченого, не свідчить про встановлення його вини та не може бути підставою для висновку про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Саме з цих підстав суд також не може погодитися з доводами сторони захисту про те, що обвинувачений нібито «втратив суспільну небезпеку», оскільки такі доводи фактично передбачають попереднє визнання доведеними обставин, які ще не були предметом судової перевірки. До моменту ухвалення вироку на підставі угоди суд не вправі виходити з того, що наведені в ній обставини відповідають дійсності, оскільки їх перевірка здійснюється судом під час розгляду питання про затвердження угоди в порядку, визначеному главою 35 КПК України.

Щодо долученої квитанції про перерахування 50 000 грн., суд зазначає, що сам по собі факт здійснення відповідного платежу позитивно характеризує певну поведінку особи, однак не спростовує існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не усуває можливості переховування від суду та не свідчить про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Вказана квитанція не спростовує жодної із фактичних обставин, покладених прокурором в основу клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Судом також перевірено можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу. Разом з тим з урахуванням характеру інкримінованих кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, стадії судового провадження та встановлених процесуальних ризиків суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить досягнення мети, визначеної статтею 177 КПК України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ризики, які були підставою для застосування та подальшого продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на час розгляду клопотання не зменшилися та продовжують існувати, тоді як обставин, які б свідчили про можливість їх ефективного усунення шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, судом не встановлено. Тому клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

П О С Т А Н О В И В :

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1,2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 29 серпня 2026 року.

Суму застави обвинуваченому не визначати.

Строк дії ухвали встановити до 29 серпня 2026 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захиснику, потерпілому, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошено 06.07.2026 о 13 годині 40 хвилин.

Суддя ОСОБА_1