Рішення № 138011753, 06.07.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/721/24

Провадження № 2/545/223/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Литвинову В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Компанія «Надежда», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,_-

В С Т А Н О В И В :

23.02.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", Приватного підприємства "Компанія "Надежда" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

14.11.2025 року позивач уточнив позов, вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоду, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, пред`явив лише до Приватного підприємства «Компанія «Надежда», третіми особами зазначив Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_2 . Прохав стягнути з відповідача Приватного підприємства «Компанія «Надежда» на його користь суму матеріального збитку в розмірі 67396, 30 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

В обгрунтування позову зазначив, що 10.08.2023 року на перехресті вул. Кременчуцька та вул. Комарова у с. Розсошенці Полтавської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності та транспортного засобу IVECO д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить на праві власності ПП «Компанія «Надежда», забезпеченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АР6787455. На час дорожньо - транспортної пригоди належний позивачеві на праві власності автомобіль Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , не був забезпечений полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. На місці ДТП водій ОСОБА_2 , визнав свою вину, у зв?язку з чим учасниками ДТП за взаємною згодою було складено європротокол.

Оскільки станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія IVECO р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АР6787455, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» з метою отримання компенсації спричинених збитків. Однак, позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки ним не було дотримано умов, визначених п.2.11 ПДР України та п.33.2 ст.33 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для складання Європротоколу, а саме цивільно-правова відповідальність позивача не була застрахована в жодній страховій компанії.

Реалізуючи своє право, передбачене п. 34.2 ст. 34 «ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, позивач звернувся до судового експерта. Згідно висновку експерта вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 63096,30 грн. Витрати позивача на оплату послуг експерта складають 4300 грн.

Вважає, що оскільки Приватне підприємство «Компанія «Надежда» є власником джерела підвищеної небезпеки автомобіля IVECO р.н. НОМЕР_2 , то на нього покладено обов`язок відшкодувати заподіяні внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди матеріальні збитки в розмірі 67 396, 30 грн. (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_3 у розмірі 63096, 30 грн. та 4300 грн. витрати на оплату послуг експерта за проведення товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку транспортного засобу).

Окрім, того позивач вважає, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому ним нервовому стресі, позбавлення можливості вільно користуватися майном, необхідності витрачати час на вирішення спору в суді. (а.с.13-22, т.2).

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Путрі О.Г. від 14.03.2024 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

01.04.2024 року від представника Приватного підприємства «Компанія «Надежда»,надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача вказав, що 10.08.2023 року цивільно-правова відповідальність ПП «Компанія «Надежда», як власника транспортного засобу IVECO р.н.з. НОМЕР_4 , була застрахована шляхом оформлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6787455 у ПРАТ «Українська транспортна страхова компанія». Яким передбачено відповідальність за шкоду заподіяну майну у сумі 160 000,00 грн. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхова компанія на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Згідно до п. 33.2 ст. 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. На підставі цього, прохав суд відмовити у повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. (а.с.125-140, том 1).

29.03.2024 року представник Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» розглянула заяву позивача про отримання страхового відшкодування щодо події, яка мала місце 10.08.2023 року у с. Розсошенці за участі транспортного засобу Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та транспортного засобу Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , і відмовило у виплаті страхового відшкодування з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_3 , - позивача ОСОБА_1 не була застрахована, а тому можливість складення Європротоколу була відсутня. Таким чином, у даному випадку виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення ДТП був обов`язковий, в той час, як наданий позивачем бланк Європротоколу ПрАТ «УТСК» не може брати до уваги в підтвердження факту, обставин та причин настання ДТП та факту настання цивільно- правової відповідальності водія транспортного засобу Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Щодо позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди вказав, що відшкодування моральної школи можливо у разі отримання особою каліцтва або іншого ушкодження здоров?я, однак позивач зазначає, що його моральні страждання полягали у втраті душевного спокою та рівноваги, чим в свою чергу був порушений його звичний спосіб життя. Крім того, позивач зазначає, що фактично втратив можливість користуватись транспортним засобом, оскільки його було пошкоджено в результаті ДТП. Однак як слідує із заяви повідомлення потеріплого про ДТП від 14.08.2023 року, його автомобіль перебуває на ходу, евакуації не потребує, пояснення позивача щодо фактичної втрати можливості користуватися автомобілем є безпідставними та надуманими. За таких обставин, прохав суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю правових підстав (а.с.93-112, том 1).

19.06.2024 року від представника позивача адвоката Негробова О.В. надійшли письмові пояснення по справі. Вказав, що відповідачами не було доведено необгрунтованість позовних вимог. Зазначив, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідачами не спростовано той факт, що в результаті ДТП шкоду було завдано внаслідок непереборної сили. Між позивачем та третьою особою водієм ОСОБА_2 було досягнуто згоди про обставини ДТП, що зафіксовано європротоколом. Складений на місці події європротокол є достатнім доказом вини ОСОБА_2 , у зв?язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення. (а.с.165-175, том 1).

Ухвалою суду від 02.04.2026 року прийнято уточнену позовну заяву представника позивача адвоката Монастиренка С.М., подану в інтересах позивача ОСОБА_1 , закрито підготовче засідання по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду. Згідно уточненного позову позивач змінив процесуальний статус Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» з відповідача на третю особу.

У судове засідання позивач не з?явився, його інтереси в судовому засіданні представляв представник адвокат Монастиренко С.М., який позовні вимоги позивача підтримав, пославшись на підстави та обставини викладені в уточненому позові.

Представник відповідача Приватного підприємство «Компанія «Надежда» адвокат Тереховський Д.О. прохав відмовити в задоволенні позову позивача з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з?явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовну заяву вважає необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню (а.с.68, том 2).

У судове засідання представник Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, не з?явився. (а.с.79).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 10.08.2023 року в с. Розсошенці на перехресті вул. Кременчуцька та вул. Комарова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , та автомобіля марки IVECO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить на праві власності ПП «Компанія «Надєжда».(а.с.15, а.с.16, том 1).

За наслідками ДТП її учасниками 10.08.202 3 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол). Відповідно до зазначеного повідомлення водій ОСОБА_2 , що керував автомобілем IVECO, д.н.з. НОМЕР_2 , визнав свою вину. (а.с.20, том 1).

Вказане підтверджується рапортом інспектора Управління патрульної поліції Верезомського О.С., згідно якого вбачається, що 10.08.2023 року о 15:09 год. надійшло повідомлення до служби «102» про те, що 10.08.2023 року о 15:07 год. у м. Полтаві на перехресті вул. Комарова та вул. Європейська сталася ДТП за участю двох автомобілів: Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , та вантажного бензовозу IVECO, д.н.з. НОМЕР_2 . 10.08.2023 року о 16:12 надійшла відміна виклику. Матеріали ДТП поліцейськими не оформлювалися, оскільки водії дійшли спільної згоди, вирішили скласти європротокол (а.с.43, том 1).

Також, встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засову Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач, не була застрахована та позивач не мав чинного полісу цивільно-правової відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи відразу після ДТП 10.08.2023 року о 15:10 год. позивач застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», що підтверджується полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.216210922; поліс діє з 00:00 11.08.2023 року по 24:00 10.08.2024 року, сформовано та зареєстровано в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - 10.08.2023 року о 15:10 год. (а.с.109, том 1).

На час вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП «Компанія «Надєжда» (а.с.10, зворот а.с. 131, том 1).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля IVECO, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП була застрахована ПАТ «Компанія «Надєжда» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР 6787455 від 25.04.2023 року у ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» (а.с.18, зворот а.с.138, том 1).

23.08.2023 року позивач ОСОБА_1 , як власник пошкодженого автомобіля Renault Kangoo р.н. НОМЕР_1 , звернувся до ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою, згідно якої прохав належне йому відшкодування здійснити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 . Розрахунок суми страхового відшкодування прохав здійснити на підставі висновку експерта (а.с.22,23, том 1).

Згідно висновку експерта від №0810/23 від 04.10.2023 року вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу змінюваних складових частин (розрахованого в порядку, встановленому законодавством), колісного транспортного засобу - автомобіля Renault Kangoo, р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 27 729, 13 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складає 31 342,95 грн. (а.с.31-37, том 1).

Згідно ремонтної калькуляції від 04.10.2023 року відновлювальний ремонт автомобіля Renault Kangoo р.н. НОМЕР_1 становить 63096,30 грн. (а.с.33-34, том 1).

Згідно платіжної інструкції від 25.08.2023 року позивач за проведення товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ сплатив експерту кошти в розмірі 4300 грн. (а.с.38, том 1).

ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» листом від 12.09.2023 року №е-2402-515-В, повідомила позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що на момент настання дорожньо-транспортної події, 10.08.2023 року, його цивільно-правова відповідальність, як водія автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , не була застрахована в жодній страховій компанії, отже ним не було дотримано умов, визначених п.2.11 ПДР України та п.33.2 ст.33 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для складення європротколу (а.с.26, том 1).

Після цього, 08.12.2023 року позивач звернувся до директора Приватного підприємства «Компанія «Надєжда» з досудовою вимогою про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, відповіді не отримав (а.с.49,том 1).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) викладено правовий висновок про те що, аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Згідно ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

У відповідності дост.990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно п. З ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч.2ст.8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентуються спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-1V, в редакції, що діяла на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/ або майну потерпілого.

За п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно п. 9.1., 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 33 п.33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

Відповідно до п.1.7, 1.8 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно п.2.11 Правил дорожнього руху України у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції спільно скласти для надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Системне тлумачення положень пункту 33.2 статті 33 та пункту 1.7 статті 1 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.2.11 ПДР України дає підстави для висновку, що скласти спільне повідомлення про ДТП, за наявності умов, визначених пунктом 33.2 Закону, можуть лише водії транспортних засобів, які є забезпеченими в розумінні пункту 1.7 статі 1 Закону, тобто кожен із яких має поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Підстав для іншого тлумачення вказані правові норми не дають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що діючим законодавством України не передбачена можливість складання європротоколу (спільне повідомлення про ДТП) за відсутності у її учасників полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 204/3413/16.

Як встановлено судом, на час ДТП цивільно-правова відповідальність позивача ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , не була забезпечена чинним полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому 10.08.2023 року учасники ДТП не мали права складати повідомлення про ДТП (європротокол) згідно вимог ст. 33 п. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, п. 2.11 Правил дорожнього руху України, у зв?язку з чим повідомлення про ДТП (європротокол) від 10.08.2023 року є недійсним та не може бути підставою для виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17(провадження № 14-95цс20) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Верховний суд у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), постанові Верховного Суду від 20.08.2024 року у справі №712/9328/21 (провадження № 61-12562св230) неодноразово звертав увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Отже, суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Таким чином, обов`язок безпосереднього відшкодування шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, виникає лише у випадках, коли страховик не зобов`язаний здійснювати страхову виплату або коли фактичний розмір шкоди перевищує встановлений договором страхування ліміт відповідальності страховика.

Як встановлено судом, на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля IVECO, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «Компанія «Надєжда», як власником транспортного засобу, в ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР 6787455 від 25.04.2023 року з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров?ю 320 000 грн., за шкоду, заподіяну майну -160 000 грн., розмір франшизи 500 грн. (а.с.18, зворот а.с.138, том 1).

Таким чином, заявлене позивачем відшкодування спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 67 396, 30 не перевищує ліміт відповідальності страховика ПАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Отже, аналіз норми права та встановлені юридичні факт свідчать, що у позивача відсутні правові підстави для звернення з позовними вимогами про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті ДТП, до ПАТ «Компанія «Надєжда».

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12, ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд прийшов до висновку позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «Компанія «Надєжда» матеріальної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач зазначає, що йому заподіяна моральна шкода в розмірі 5000 грн., яка полягає у пережитому у дорожньо-транспортній пригоді нервовому стресі, позбавленні можливості вільно користуватися транспортним засобом, необхідності витрачати час на вирішення спору в суді. Проте з матеріалів справи вбачається, що пошкодження задньої частини автомобіля позивача були незначні, що наявно вбачається із долучених ним фотознімків, та відповідно позивач мав можливість за таких пошкоджень після ДТП користуватися транспортним засобом. Будь-яких належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження нервового стресу, неможливості вільного користування транспортним засобом позивачем суду надано не було. Окрім того, доводи позивача про спричинення моральної шкоди у зв`язку з тим, що він витрачає час на вирішення спору в суді, не можуть слугувати самостійною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки участь в судовому процесі є правомірною формою вирішення правового конфлікту між сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, а тому витрати понесені позивачем по оплаті послуг експерта за проведення товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку транспортного засобу в розмірі 4300 грн. та сплаті судового збору при подачі позову слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 137,141, 259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Компанія «Надежда», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.Г.Путря