Рішення № 138011663, 07.07.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/77/26

пров. № 2/544/437/2026

Номер рядка звіту 35

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 липня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю:

секретаря Киричевської В.М.,

учасників справи:

представника позивача Лук`янової Ю.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що товариство здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Лубни та Лубенського району Полтавської області. ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 є споживачем послуг АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що у Всеукраїнській громадсько-політичній газеті «Зоря Полтавщини» №199-201 від 30.12.2015 (тираж номера 16.127) опубліковано Типовий договір на розподіл природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, а також пропозицію товариства укласти з ним договір розподілу природного газу на умовах вказаного типового договору та заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу для побутового споживача. Відповідно до п. 3, 4 глави 3 розділу IV Кодексу ГРМ та п. 1.3 розділу І, п. 2.1 розділу II, п.п. 6.4, 6.6 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом приєднання споживача до умов цього договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Таким чином, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини з розподілу природного газу.

З розрахунку річної замовленої потужності та здійснених оплат за розподіл природного газу по особовому рахунку відповідача вбачається, що з січня 2020 року останній користувався послугою розподілу газу. У той же час ОСОБА_1 , скориставшись послугами товариства з розподілу природного газу, належним чином не виконував своїх обов`язків з оплати наданих послуг, внаслідок чого за період з 21.11.2022 по 26.11.2025 утворилася заборгованість за послугу розподілу газу в сумі 7228,15грн. Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати за послуги розподілу природного газу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 7228,15грн, три відсотки річних у розмірі 654,08грн та інфляційні у розмірі 2000,22грн. А також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі3028грн.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив наступне. Із позовними вимогами АТ «Лубнигаз» він не погоджується у повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Щодо відсутності факту надання позивачем послуги з «фізичного переміщення» та «розподілу» газу. Позивач у позовній заяві стверджує, що він здійснює діяльність із розподілу та фізичного переміщення природного газу до мого об`єкта. Відповідач вважає, що таке твердження повністю суперечить законам фізики та принципам функціонування газорозподільних систем (ГРС). Будь-яка ГРС за своєю природою є пасивною системою. У ній відсутні компресорні станції чи будь-які інші пристрої для штучного підвищення тиску газу з метою його примусового проштовхування чи перекачування. Природний газ, видобутий із надр, спочатку перебуває під величезним природним пластовим тиском (у сотні атмосфер). Потрапляючи до магістральних мереж та ГРС під тиском 5575 атм., він рухається по трубах виключно в силу природних законів фізики (зокрема, закону Паскаля про передачу тиску в газах, а також законів Бойля Маріотта, Гей-Люссака та Шарля). Таким чином, для руху природного газу від джерела до пальника його плити не потрібні жодні сторонні енергетичні витрати чи механічні зусилля з боку персоналу АТ «ОГС «Лубнигаз». Газ рухається сам завдяки власній природній потенційній енергії і різниці тисків. Щодо підміни понять та фіктивності заявленої послуги зазначає, що єдиною фактичною технологічною функцією ГРС є не «перекачування» чи «доставка», а редукування тобто автоматичне зниження та стабілізація тиску газу за допомогою механічних редукторів до безпечного рівня (0,020,05 атм), необхідного для коректного змішування метану з киснем у пропорції близько 9% для безпечного спалювання. Цей процес є повністю автоматизованим. Персонал позивача не здійснює жодних дій у реальному часі для того, щоб газ потрапив до його оселі. Діяльність підприємства зводиться виключно до періодичного технічного обслуговування обладнання (ремонтні бригади). Проте, пасивне утримання мереж не може ототожнюватися з активною «послугою з розподілу та доставки», оскільки сам рух газу забезпечується законами природи, а не працею позивача. Використання позивачем термінології про «замовлену потужність» та «доставку» для нарахування плати є штучною маніпуляцією, що має ознаки нав`язування оплати за процеси, які відбуваються природним шляхом без участі людини. Також зазначає, що будь-який розрахунок заборгованості за своєю правовою природою вимагає наявності та належного обґрунтування самого предмета оплати. У цивільних правовідносинах оплаті підлягає виключно реальне благо, робота або фактично надана послуга. Оскільки АТ «ОГС «Лубнигаз» не здійснює і не може здійснювати механічного переміщення молекул газу до його об`єкта через пасивність системи ГРС (де рух відбувається автоматично за законами фізики), реальний предмет оплати у даних правовідносинах повністю відсутній. Нарахування плати за абстрактну формулу «потужності» без факту надання активної фізичної послуги суперечить ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 509, 901 ЦК України, згідно з якими зобов`язання з оплати виникає лише за фактично надану послугу. Зауважує, що надання у якості підстав існування «боргу» саморобних односторонніх «довідок» замість повноцінних доказів не може свідчити про наявність заборгованості та її розмір. Матеріали справи не містять належним чином завірених копій первинних бухгалтерських документів. Зазначає, що це не перша спроба позивача безпідставно стягнути з нього кошти. Попередні судові накази №544/1781/22 та № 544/1892/24 від 2022 та 2024 років були ним успішно скасовані у встановленому законом порядку саме через відсутність предмету спору та необґрунтованість нарахувань. На підставі викладеного просить у задоволенні позовних вимог АТ «ОГС «Лубнигаз» відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представниця позивача відмовилась від позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 654,08грн та інфляційних втрат у розмірі 2000,22грн. Відмова від позову в цій частині прийнята судом та провадження у справі в цій частині закрито. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7228,15грн представниця позивача підтримала, просила їх задовольнити. Зазначила, що позивач надавав відповідачу послуги розподілу газу, проте відповідач не здійснював оплату за надані послуги. До листопада 2022 року відповідач не має заборгованості за розподіл природного газу, оскільки все оплачував. Відповідачу щомісяця направлялись рахунки, він їх не оспорював. У квітні 2025 року відповідачу припинено газопостачання, проте це не звільняє його від обов`язку оплатити надані послуги розподілу природного газу по обсягам замовленої потужності. Тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за надану послугу розподілу природного газу в сумі 7228,15грн, а також судовий збір.

У судовому засіданні відповідач заявив, що позовні вимоги не визнає, суду надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, вислухавши доводи та заперечення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, уважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Лубни та Лубенського району Полтавської області (а.с.9, 10).

Відповідач ОСОБА_1 з листопада 2022 року до 23.04.2025 був споживачем послуг АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та побутовим споживачем природного газу за вищезазначеною адресою, що підтверджено довідкою про фінансовий стан споживача.

З 23.04.2025 ОСОБА_1 не є споживачем послуг, що надає позивач, оскільки 23.04.2025 позивач припинив розподіл природного газу ОСОБА_1 шляхом від`єднання від загальної мережі газопостачання.

На момент припинення надання послуги з розподілу природного газу показники лічильника споживача ОСОБА_1 становили 51957м3, що зафіксовано службою аналізу і контролю споживання газу побутовими споживачами (САКСГП) у довідці про фінансовий стан споживача. Також вказані обставини визнані сторонами по справі, а тому в силу ч.1 ст.82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Згідно з розрахунком заборгованості, що зафіксований позивачем у довідці про фінансовий стан споживача, протягом часу з листопада 2022 року по квітень 2025 року ОСОБА_1 був споживачем послуги з розподілу природного газу, що надає позивач, але оплату за отриману послугу не здійснював, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за надану послугу в сумі 7228,15грн, яку позивач просить стягнути.

Після встановлення вказаних обставин суд зазначає, що між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини з розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року за №2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1384/27829.

Даний типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ, яким на території Лубенського району є АТ ОГС "Лубнигаз", обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем (кодекс ГРМ), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс).

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» і Кодексом газорозподільних систем.

Згідно з главою 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 7.4 розділу VII вказаного Типового договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з п. 4 гл. 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт (п.5 гл. 3 розділу VI Кодексу).

Водночас, відповідачем не надано суду доказів про те, що він не бажав отримувати від позивача послугу з розподілу природного газу та направляв позивачу письмову заяву про припинення розподілу природного газу в його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21) та у постанові від 14 вересня 2022 у справі № 717/341/21.

Отже, встановлено, що оператором газорозподільної системи на території Лубенського району Полтавської області на підставі відповідної ліцензії є АТ «ОГС «Лубнигаз», а ОСОБА_1 до 23.04.2025 був споживачем послуг розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якому присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 , та фактично споживав природний газ, тому між сторонами існували договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

При цьому акцептування відповідачем договору про розподіл природного газу, а отже і факт приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов зазначеного договору відбулось шляхом вчинення ним дій, зокрема, щодо споживання природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 та вбачається з довідки про фінансовий стан споживача.

Таким чином, між сторонами на підставі публічного договору існували фактичні договірні відносини розподілу природного газу.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» не здійснює діяльність із розподілу та фізичного переміщення природного газу до його об`єкта, оскільки це суперечить законам фізики та функціонування газорозподільних систем, рух газу забезпечується законами природи, а не працею позивача, не заслуговують на увагу з огляду на те, що в даному випадку діяльність позивача закріплена на законодавчому рівні та врегульована як положеннями ЗУ «Про ринок природного газу», так і нормами Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не виключає постачання природного газу.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про природні монополії», а саме ч.1 ст.9 визначено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів: гласності та відкритості процедур регулювання; адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб`єкт природної монополії; самоокупності суб`єктів природних монополій; стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них; забезпечення захисту прав споживачів; підвищення ефективності функціонування суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії шляхом застосування стимулюючого регулювання.

Однією з головних задач Регулятора відповідно до п.2 ч.2 т.3 ЗУ «Про Національні комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» є ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Позивач АТ «ОГС «Лубнигаз» є суб`єктом природної монополії з розподілу природного газу, яким отримано ліцензію АТ «ОГС «Лубнигаз» (постанова НКРЕКП від 29 червня 2017 р. № 848 зі змінами) на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Також будь-яких доказів щодо отримання від позивача послуг розподілу природного газу неналежної якості відповідачем суду не надано.

Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст. 2 п. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як убачається з розрахунку заборгованості споживачу ОСОБА_1 станом на 26.11.2025 нарахована заборгованість за послугу розподілу природного газу, яка складає 7228,15грн (а.с.5).

Статтею 67 ЖК України встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) беруться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 68 ЖК України плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Відповідач скористався наданими послугами позивача, продовжуючи споживати природний газ, натомість, всупереч визначеним законом та умовами договору обов`язкам, свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконував, а саме не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем.

Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , приєднавшись до умов Типового договору розподілу природного газу, отримував послуги розподілу природного газу, проте обов`язок щодо оплати цих послуг не виконав, оплату не здійснював, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за надану послугу розподілу природного газу.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яку належить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість нарахована за період з листопада 2022 року по квітень 2025 року та становить 7228,15грн. Останні показники лічильника, які взяті позивачем для обрахунку заборгованості, визначені в розрахунку як 53251м3.

При цьому при припиненні розподілу природного газу ОСОБА_1 шляхом від`єднання від загальної мережі газопостачання позивачем, а саме службою аналізу і контролю споживання газу побутовими споживачами (САКСГП) зафіксовано показники лічильника газу 51957м3.

З наведеного вбачається, що позивачем невірно зроблено розрахунок заборгованості і він просить стягнути більше, ніж спожито споживачем ОСОБА_1 .

Отже, перевіривши розрахунок позивача, суд уважає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за фактично отримані послуги розподілу природного газу, які зафіксовані показниками лічильника 51957м3, у сумі 4138,08грн з розрахунку: 7228,15 (53251 51957) х 2,388грн = 4138,08грн.

Отже позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за розподіл природного газу у сумі 4138,08грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1733,51грн (4138,08 х 3028 / 7228,15 = 1733,51).

Керуючись ст.6-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» заборгованість за розподіл природного газу в сумі 4138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) гривень 08 копійок на р/р НОМЕР_2 в АТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ 05524713.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» судові витрати в сумі 1733 (одна тисяча сімсот тридцять три) гривні 51 копійку на р/р НОМЕР_3 в АТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ 05524713.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані позивача: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз», ЄДРПОУ 05524713, місце знаходження: 37503 вул. Л.Толстого, 87 м.Лубни Полтавської області.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 07.07.2026.

Суддя Н.В.Нагорна