Рішення № 138011481, 07.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1257/26

Провадження № 2/539/1302/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

учасники справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лисенка Анатолія Федоровича до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі позивачка) звернулася через свого представника адвоката Лисенка Анатолія Федоровича (37500, місто Лубни Полтавської області, вулиця Монастирська, 4-А) до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) з позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі відповідач), про стягнення аліментів, в якому просить суд:

стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОККП НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви й до досягнення повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що вона 25 жовтня 2013 року уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на утримання дочки, всі обов`язки лежать на ній як на матері. Виплат на підставі виконавчих документів відповідач не має. У зв`язку з цим позивачка змушена звернутися до суду з вищевказаною позовною заявою.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Заяви, клопотання учасників справи.

06 квітня 2026 року до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, просив справу розглянути без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

12 травня 2026 року до суду від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

15 травня 2026 року до суду від представника позивачки надійшло клопотання про долучення до справи документів (доказів).

01 липня 2026 року до суду від представника позивача адвоката Лисенка А.Ф. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивачки, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12 травня 2026 року. За клопотанням представника позивачки розгляд справи було відкладено на 07 липня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 07 липня 2026 року, учасники справи не з`явилися, надали суду відповідні клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Частиною другою статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вказані вище вимоги статей 211 та 247 ЦПК України, а також те, що учасники справи (позивачка та відповідач) не з`явилися у судове засідання, а також заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється та суд розглядає справу на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб 25 жовтня 2013 року, зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни реєстраційної служби Лубенського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №388 (а.с.4).

Від шлюбу позивач та відповідач мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про народження №122 (а.с.5).

Відповідно до витягу з реєстру Лубенської територіальної громади №2026/00412136498 від 08 жовтня 2024 року позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3).

Згідно з витягом з реєстру Лубенської територіальної громади №2026/004121302 від 16 березня 2026 року неповнолітня дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Зі змісту довідки Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління від 12 травня 2026 року №1100 вбачається, що ОСОБА_1 (позивачка) має на своєму утриманні доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.27).

Актом членів будинкового комітету від 12 травня 2026 року підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивачка, відповідач та їхня донька. На даний час проживає позивачка та донька (а.с.28).

Отже, суд встановив, що між позивачкою та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із тим, що відповідач, як батько їх спільної дитини не бере достатньої участі у її утриманні.

Вказані правовідносини регулюються статтею 51 Конституції України, Сімейним кодексом України (далі - СК України), Законом України «Про охорону дитинства».

Не погоджуючись із тим, що батько дитини не бере участі у її утриманні, позивач звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина перша статті 181 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з пунктом п`ятим статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно зі статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачки слід задовольнити з огляду на таке.

З аналізу вказаних вище вимог Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до повноліття незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі, проживають разом чи ні. У разі недосягнення згоди між батьками по утриманню неповнолітніх дітей, це питання вирішує суд з урахуванням обставин, визначених статтею 182 СК України. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Максимальний розмір аліментів - не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати особи, з якої їх стягують.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачка утримує дитину, при цьому відповідач не бере достатньої участі в її утриманні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки утримання дітей до їх повноліття є обов`язком для обох батьків.

Заявлений позивачем розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідача.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилалася позивачка як на підставу своїх вимог, та відповідач, виклавши свою позицію щодо заявленого позову у наданій суду заяві, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам сторін та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 141, 180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОККП НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви й до досягнення повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за 1 (один) місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва